Рішення № 9019988, 04.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/71004.12.09 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Київська індустріально промислова група»

простягнення 87266,25 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Науменко А.Є.- дов. № б/н від 21.10.2009 року;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська індустріально промислова група»про стягнення 87266,25 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо поставки оплаченого позивачем товару на підставі рахунку –фактури № 20-1/10 від 20.10.2008 року за Договором № 2916/08 від 21 жовтня 2008 року.

Ухвалою від 22.10.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.11.2009 року.

В судовому засіданні 09.11.2009 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 09.11.2009 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 09.11.2009 року розгляд справи було відкладено на 04.12.2009 року.

В судовому засіданні 04.12.2009 року представник позивача подав уточнення до позовної заяви, відповідно до якого просив суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу як передплати в сумі 72900,00 грн.

Відповідач в судове засідання 04.12.2009 року вдруге не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.12.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська індустріально промислова група», іменоване надалі «Постачальник»(відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт», іменоване надалі «Покупець»(позивач) був укладений договір № 11/07 –08 –13 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується продати та передати у власність покупця продукцію (далі - товар), а покупець зобов’язується прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов даного Договору. За домовленістю сторін, вантажовідправником можуть бути треті особи.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що товар згідно цього Договору поставляється партіями на умовах: FCA –франко –перевізник (м. Київ, Столичне Шосе, 58) відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «Інкотермс», перевага надається тексту цього Договору. Строк поставки товару постачальником становить 4 (чотири) робочі дні з моменту отримання постачальником передбаченої Договором 100% передоплати від покупця. Датою поставки товару (далі –поставка товару) вважається дата видачі постачальником видаткової накладної.

Згідно з пунктом 4.1 Договору підставою для сплати є виставлені постачальником рахунки –фактури. Розрахунки між сторонами за їх вибором, можуть здійснюватись: а) в безготівковій формі, в національній валюті України із застосуванням платіжних доручень шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника вказаний в даному Договорі.

Відповідно до пункту 4.2 Договору вартість товару визначається у специфікаціях та/або рахунках –фактурах, які є невід’ємними частинами Договору. Загальна вартість товару визначається за сумою вартості всіх підписаних Специфікацій та/або рахунків –фактур.

Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що умови оплати товару: 100% передоплата покупцем вартості партії товару. Покупець здійснює оплату протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку –фактури. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку –фактурі.

Позивач на виконання умов Договору згідно виставлених рахунків –фактур № СФ –0000045 від 10 лютого 2009 року на суму 41329, 51 грн., № СФ –0000047 від 11 лютого 2009 року на суму 37048,80 грн., № СФ –0000091 від 11 березня 2009 року на суму 28349, 20 грн., № СФ –0000085 від 04 березня 2009 року на суму 151399, 92 грн., № 0000061 від 18 лютого 2009 року на суму 23040,30 грн. перерахував на розрахунковий рахунок відповідча грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи, однак відповідач частково здійснив поставку товару, що засвідчується видатковими накладними № РН –0000051 від 01 квітня 2009 року на суму 4471,20 грн., № РН –0000043 від 20 березня 2009 року на суму 4800,00 грн., № РН –0000034 від 06 березня 2009 року на суму 17232,00 грн., № РН –0000033 від 06 березня 2009 року на суму 104390, 24 грн., № РН –0000026 від 24 лютого 2009 року на суму 19807, 97 грн., № РН –0000023 від 17 лютого 2009 року на суму 17232,00 грн., № РН –0000022 від 17 лютого 2009 року на суму 35243,71 грн., в результаті відповідач недопоставив товару на суму 77990,61 грн., на доказ чого надано акт звірки взаєморозрахунків від 17.04.2009 року.

Проте, в подальшому відповідач перерахував на рахунок позивача 5090,61 грн., що засвідчується платіжним дорученням № 512 від 03 вересня 2009 року.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач передплату в сумі 72900,00 грн. не повернув, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 72900,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач керуючись статтями 611, 612 ЦК України та статтею 231, 216 ГК України, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час користування чужими коштами в сумі 1126, 83 гривень.

Відповідно до положень ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, а ч. 2 ст. 231 ГК України застосовується лише за наявності специфічного суб’єктного складу чи правовідносин, до яких даний спір не відноситься, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1339,02 грн. та 4403,16 грн. інфляційних втрат.

Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки ця санкція застосовується у випадку порушення грошових зобов'язань, проте за договором у відповідача виникло зобов'язання поставити товар, тобто негрошове зобов’язання, в свою чергу повернення попередньої оплати також не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов Договору. В зв’язку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобов’язання (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 14/174-06 від 01.11.2006 року, N 45/241-05 від 14.03.2006 року, N 37/649 від 17.12.2008 року).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська індустріально промислова група»(місцезнаходження: 01010, м. Київ, Печерський р-н, вул. А. Іванова, 10; фактична адреса: 03067, м. Київ, б-р І. Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 35574033) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»(місцезнаходження: 08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1; фактична адреса: 19001, Черкаська обл., м. Канів, вул. Леніна, 177, код ЄДРПОУ 25412361) 72 900 (сімдесят дві тисячі дев’ятсот) грн. 00 коп. - передплати, 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп. - державного мита та 197 (сто дев’яносто сім) грн. 15 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

23.12. 2009 року