Рішення № 9019848, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/47321.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТА -ОЙЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН

БУДІВЕЛЬНИЙ»

про стягнення 20363 676 грн. 95 коп.

          Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача Вишневський Є.В. –по дов. №б/н від 11.12.2009р.

Від відповідача Космина Т.І. - по дов. №б/н від 11.12.2009р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТА -ОЙЛ»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН БУДІВЕЛЬНИЙ »20363 676 грн. 95 коп., із яких: 13537131 грн. 56 коп. основний борг, 1621406 грн. 47 коп. пеня за прострочку платежу, 4603263 грн. 83 коп. - інфляційні, 576139 грн. 09 коп. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2009р. порушено провадження у справі № 36/473 розгляд справи призначено на 14.12.2009р.

В судовому засіданні 14.12.2009р. оголошувалась перерва на 21.12.2009р. відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача позовн7і вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що належне виконання зобов»язанння виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТА ОЙЛ» (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН БУДІВЕЛЬНИЙ»(далі відповідач ) був укладений договір суборенди №01/04-07.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язуєвався передати, а позивач прийняти у строкове оплатне користування комплекс нежитлових приміщень, розміщених у торговому центрі, що знаходиться у м. Харкові, по вул.. Героїв Праці, 7, загальною площею 9735,16 кв.м.

На виконання даного договору між сторонами був підписаний акт прийому –передачі приміщення від 18 квітня 2007 року.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк фактичного використання приміщення (строк договору) сторони визначили 1090 днів (п.3.2 договору).

В п. 3.3 договору сторони обумовили, що строк договору починає обчислюватися з дня підписання сторонами акту приймання –передачі приміщення і закінчується у останній день строку, вказаного у п. 3.2 договору).

31 серпня 2008 року між сторонами була підписана угода про розірвання договору суборенди №01/04-07 від 01.04.2007р. Крім того, 31.08.2008р. між сторонами був підписаний акт прийому –передачі приміщення.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін, у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата за користування приміщенням за один місяць складає 825930 грн. 97 коп. і розрахована виходячи із орендної ставки 84 грн. 84 коп. за один квадратний метр приміщення.

Згідно умов договору позивач направляє відповідачу до оплати рахунок –фактуру, який має бути оплачений відповідачем протягом п’яти банківських днів з дати його отримання.

На виконання умов договору позивачем щомісячно виставлялись відповідачу рахунки на оплату орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг

( належним чином засвідчені копії залучені до матеріалів справи).

Крім того, між сторонами підписувалися відповідні акти про надання послуг.

Основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, визначаються Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначаються у статті 193 Господарського кодексу України, в якій зокрема зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (абз.2.ч.1. ст. 193 Господарського кодексу України)

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання (ч. З ст. 193 Господарського кодексу України).

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст.193Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються також відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Цивільним кодексом України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За період користування приміщенням відповідач повинен був сплатити з 18 квітня 20907 року по 31 серпня 2008 року орендну плату в сумі 13572798 грн. 16 коп. та 1803064 грн. 13 коп. вартість спожитих комунальних послуг.

Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по сплаті платежів за оренду приміщення та надані послуги за період користування приміщення виконав не в повному обсязі.. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на день пред»явлення позову та розгляду справи по орендній платі та наданим комунальним послугам становить 13537131 грн. 56 коп. грн., а тому позовні вимоги в цій частині, суд ввважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором №01/04-07 від 01.04.2007р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі та комунальним послугам суду не надав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 8.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати за користування приміщенням, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним та комунальним платежам з нього на підставі п. 8.1 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»підлягає стягненню пеня в сумі 1621406 грн. 47 коп., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем уточненого розрахунку суми пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 4603263 грн. 83 коп. та 3% річних в сумі 576 139 грн. 09 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН БУДІВЕЛЬНИЙ»(м. Київ, вул. Лугова,12, код 34344491) на користь Товариства з обмеженою. відповідальністю «АНТЛАНТА ОЙЛ»(м. Київ, бульвар Лесі Українки, 15, код 30676808) 13537131 грн. 56 коп. основний борг, 1621406 грн. 47 коп. пеня за прострочку платежу, 4603263 грн. 83 коп. - інфляційні, 576139 грн. 09 коп. –3% річних, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Т.Ю. Трофименко