Рішення № 9019579, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 38/407 01.12.09

За позовом Прокурора міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, Комунального підприємства «Миколаївелектротранс»

До

Третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»- Третя особа 1

Закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту»- Третя особа 2

Про стягнення 883274,40 грн.

Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від прокурора Морозов В.Ю.

Від позивача Гриненко Т.В.

Від відповідача

Від третьої особи 1

Від третьої особи 2 Терновий Ю.В.

не зявились

не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про стягнення 883274,40 грн., з яких 826200,00 грн. штрафних санкцій та пені в сумі 57074,40 грн.

Заявлені позовні вимоги Прокурор обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №51/08 від 27.03.08р., відповідно до якого Позивач здійснив оплату нових низькопідлогових тролейбусів в кількості трьох одиниць, а Відповідач не поставив товар. Кінцевий строк поставки сплинув 23.10.08р., проте тролейбуси Відповідачем поставлені не були.

Також під час приймання вказаних тролейбусів було виявлено ряд недоліків, які не давали можливість прийняти їх до експлуатації.

В звязку з наведених згідно з ст.231 Господарського кодексу України Відповідач повинен сплати штраф та пеню в загальній сумі 883274,40 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог мотивуючи наступним. Вимога Позивача про стягнення штрафних санкцій суперечить законодавству, оскільки відповідно до умов договору поставки Відповідач не має грошового зобовязання перед Позивачем, а має зобовязання щодо поставки продукції.

Застосування штрафних санкцій є елементом юридичної відповідальності за правопорушення, а склад правопорушення обовязково має містити вину субєкта, що здійснив правопорушення. Проте несвоєчасна поставка товару згідно умов договору відбулась не з вини Відповідача, а внаслідок випадку.

Ухвалою від 25.09.09р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 29.10.09р. Цією ж ухвалою сторони було зобовязано подати суду документи вказані в цій ухвалі.

Ухвалою від 29.10.09р. розгляд справи був відкладений на 19.11.09р. у звязку з необхідністю витребування судом докази у справі.

Ухвалою від 19.11.09р. розгляд справи був відкладений на 01.12.09р. у звязку з неподанням сторонами витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання Позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.08р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки транспортних засобів №51/08, відповідно до якого Відповідач зобовязався поставити нові низько підлогові тролейбуси в кількості 3 одиниць в комплектності, яка вказана в специфікації, а Позивач зобовязався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.2.2.1. договору Відповідач зобовязується поставити якісний і комплектний товар в строки, передбачені даним договором. Згідно з п.3.1 договору загальна сума товару складає 3060000,00 грн.

Згідно з п.3.3. договору на протязі 3 банківських днів після отримання державної субвенції на придбання рухомого складу Позивач здійснює попередню оплату за товар в сумі, зазначені у п.3.1. договору. Згідно п.4.1. Договору товар повинен бути поставлений протягом 90 календарних днів з дати зарахування суми, зазначеної в Договорі.

Відповідно до п.4.4., 4.5. договору факт прийому-передачі товару посвідчується підписанням сторонами акту приймання-передачі. Датою поставки товару є дата підписання акт приймання-передачі.

Згідно з п.6.2. договору у випадку прострочення строків поставки Відповідач зобовязується протягом 5 банківських днів з дати отримання вимоги перерахувати на рахунок Позивача пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний календарний день прострочення строків поставки.

27.03.08р. до вказаного договору сторонами була підписана специфікація про комплектність тролейбусів, які є предметом договору.

25.07.08р. Позивач за укладеним договором сплатив Відповідачу попередню оплату за тролейбуси в сумі 3060000,00 грн. Дані кошти були сплачені Позивачем за рахунок коштів бюджету міста Миколаїв в сумі 139500,00 грн. та за рахунок коштів субвенції з державного бюджету в сумі 2920500,00 грн., що підтверджується довідкою Управління державного казначейства у місті Миколаєві.

06.11.08р. Позивач направив Відповідачу вимогу про поставку нових тролейбусів та сплату пені за несвоєчасну поставку.

26.11.08р. за накладною №РН-0000037 Відповідач передав Позивачу три тролейбуси вартістю 3060000,00 грн. 26.11.08р. за трьома актами прийому-передачі транспортного засобу Відповідач передав, а Позивач прийняв 3 тролейбуси з недоліками їх технічного стану.

28.11.08р. за трьома актами прийому-передачі транспортного засобу Позивач передав, а Відповідач прийняв 3 тролейбуси для усунення недоліків з комплектності та якості цих тролейбусів до 10.02.09р. та 09.03.09р.

26.02.09р. Позивач звернувся з претензією до Відповідача з вимогою про усунення виявлених недоліків товару та поставки транспортних засобів.

Спір виник з причини того, що Відповідач не поставив вчасно та в належному стані тролейбуси, передбачені укладеним сторонами договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено судом, 27.03.08р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки транспортних засобів №51/08, відповідно до якого Відповідач зобовязався поставити нові низько підлогові тролейбуси в кількості 3 одиниць в комплектності, яка вказана в специфікації, а Позивач зобовязався прийняти та оплатити товар. Відповідно до п.2.2.1. договору Відповідач зобовязується поставити якісний і комплектний товар в строки, передбачені даним договором. Згідно з п.3.1 договору загальна сума товару складає 3060000,00 грн.

Як встановлено судом, згідно з п.3.3. договору на протязі 3 банківських днів після отримання державної субвенції на придбання рухомого складу Позивач здійснює попередню оплату за товар в сумі, зазначені у п.3.1. договору. Згідно п.4.1. Договору товар повинен бути поставлений протягом 90 календарних днів з дати зарахування суми, зазначеної в Договорі. Відповідно до п.4.4., 4.5. договору факт прийому-передачі товару посвідчується підписанням сторонами акту приймання-передачі. Датою поставки товару є дата підписання акт приймання-передачі.

Як встановлено судом, 27.03.08р. до вказаного договору сторонами була підписана специфікація про комплектність тролейбусів, які є предметом договору.

Як встановлено судом, 25.07.08р. Позивач за укладеним договором сплатив Відповідачу попередню оплату за тролейбуси в сумі 3060000,00 грн., отже Відповідач повинен був поставити тролейбуси до 22.10.08р. Дані кошти були сплачені Позивачем за рахунок коштів бюджету міста Миколаїв в сумі 139500,00 грн. та за рахунок коштів субвенції з державного бюджету в сумі 2920500,00 грн.

Як встановлено судом, лише 26.11.08р. за накладною №РН-0000037 та трьома актами прийому-передачі транспортного засобу Відповідач передав Позивачу три тролейбуси вартістю 3060000,00 грн. Але, вже 28.11.08р. за трьома актами прийому-передачі транспортного засобу Позивач передав, а Відповідач прийняв 3 тролейбуси для усунення недоліків з комплектності та якості цих тролейбусів до 10.02.09р. та 09.03.09р.

З наведеного вбачається, що виконання зобов'язання Відповідачем з поставки тролейбусів за укладеним договором фінансувалось за рахунок Державного бюджету України в сумі 2920500,00 грн. Відповідач поставив неякісний та некомплектний товар вартістю 3060000,00 грн. За вказаних обставин суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 20 відсотків вартості неякісного та некомплектного товару підлягає задоволенню частково в сумі 584100,00 грн. (20%х2920500), оскільки зобовязання Відповідача з поставки тролейбусів фінансувалось за рахунок Державного бюджету України саме в сумі 2920500,00 грн., а не 3060000,00 грн.

З наведеного також вбачається, що виконання зобов'язання Відповідачем з поставки тролейбусів за укладеним договором було прострочено Відповідачем понад 30 днів тому суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 7 відсотків вартості простроченого товару підлягає задоволенню частково в сумі 204435,00 грн. (7%х2920500), оскільки зобовязання Відповідача з поставки тролейбусів фінансувалось за рахунок Державного бюджету України саме в сумі 2920500,00 грн., а не 3060000,00 грн.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено судом, згідно з п.6.2. договору у випадку прострочення строків поставки Відповідач зобовязується протягом 5 банківських днів з дати отримання вимоги перерахувати на рахунок Позивача пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний календарний день прострочення строків поставки.

Як встановлено судом, 06.11.08р. Позивач направив Відповідачу вимогу про поставку нових тролейбусів та сплату пені за несвоєчасну поставку. 26.02.09р. Позивач звернувся з претензією до Відповідача з вимогою про усунення виявлених недоліків товару та поставки транспортних засобів.

Як встановлено судом, 25.07.08р. Позивач за укладеним договором сплатив Відповідачу попередню оплату за тролейбуси в сумі 3060000,00 грн., отже Відповідач повинен був поставити тролейбуси до 22.10.08р. Проте, лише 26.11.08р. за накладною №РН-0000037 та трьома актами прийому-передачі транспортного засобу Відповідач передав Позивачу три тролейбуси вартістю 3060000,00 грн.

За вказаних обставин суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягають задоволенню в заявленій сумі 57074,40 грн. з 22.10.08р. по 26.11.08р., яка за цей термін часу складає 72236,07 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача з підстав їх необгрунтованості та недоведеності.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»(03124, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 6, Київ, вул. Василенка, 7; код 33440482) на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» (54020, м. Миколаїв, вул. Андрієва, 17; код 03328468) штраф в сумі 788535 (сімсот вісімдесят вісім тисяч пятсот тридцять пять) грн. 00 коп. та пеню в сумі 57074 (пятдесят сім тисяч сімдесят чотири) грн. 40 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»(03124, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 6, Київ, вул. Василенка, 7; код 33440482) в доход державного бюджету України державне мито в сумі 8456 (вісім тисяч чотириста пятдесят шість) грн. 09 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 225 (двісті двадцять пять) грн. 93 коп.

Суддя Ю.Л. Власов

Рішення підписане 22.12.09р.