Рішення № 9019570, 07.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/464-6/32807.10.09 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський                                                                       спеціалізований порт Ніка-Тера»

До відповідача          Акціонерного комерційного банку соціального розвитку

«Укрсоцбанк»

Про                              зобов’язання виконати умови договору, заборони вчиняти дії

                                                                                 Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача           Нестеренко О.А. (за дов.)

Від відповідача           Гіленко А.М. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера»до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»про зобов’язання виконати умови договору № 640/2-96 від 20.07.2006 р., а саме: протягом дії вказаного договору нараховувати відсотки за користування кредитною лінією відповідно до вимоги п. 1.1.3 додаткової угоди від 10.10.2007 р. до договору.

Ухвалою суду від 24.10.2008 р. було порушено провадження у справі № 32/464.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив додатково заборонити відповідачу звертати стягнення на предмет застави та в односторонньому порядку розірвати договір.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Відповідач, всупереч положенням чинного законодавства, намагається в односторонньому порядку внести зміни до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 640/2-96 від 20.07.2006 р. в частині збільшення відсоткової ставки за користування кредитною лінією. Крім того, 03.10.2008 р. на адресу позивача надійшов лист Миколаївської обласної філії «АКБ «Укрсоцбанк»з вимогою про дострокове погашення у повному обсязі суми кредиту та розірвання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 640/2-96 від 20.07.2006 р. в односторонньому порядку, у випадку непогашення повної суми кредиту відповідач зазначав, що зверне стягнення на предмет застави, якою було забезпечено повернення кредиту.

Відповідач у наданому суду відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що жодних прав позивача з боку відповідача порушено не було, внесення змін до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 640/2-96 від 20.07.2006 р. було запропоновано позивачу з дотримання вимог чинного законодавства, а тому підстав для прийняття рішення про зобов’язання відповідача виконувати умови договору, який і виконується відповідачем належним чином на умовах, визначених в ньому, немає.

Рішення суду від 19.11.2008 р. позов задоволено частково, а саме: в частині зобов’язання виконати умови договору № 640/2-96 від 20.07.2006 р. - протягом дії вказаного договору нараховувати відсотки за користування кредитною лінією відповідно до вимоги п. 1.1.3 додаткової угоди від 10.10.2007 р. до договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 р. рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2009 р. рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції було скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Підставу для скасування рішення та постанови попередніх інстанцій є не врахування приписів ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України в частині не дослідження питання правомірності обрання позивачем такого способу захисту своїх прав як зобов'язання відповідача виконати умови договору, а саме: суди не дослідили, чи відповідає предмет спору у даній справі зазначеним способам захисту прав та інтересів позивача. Як зазначив вищий суд, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що предмет позову у вигляді зобов'язання виконати умови (обов'язки) договору, які і так мають виконуватись в силу договору, що не є припиненим, носить декларативний характер і в разі задоволення такого позову судове рішення не буде виконане шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбуватись шляхом зобов'язання виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі, в даному випадку, по зобов'язанню відповідача виконувати умови договору про надання кредитної лінії, а саме: протягом дії вказаного договору нараховувати відсотки за користування кредитною лінією відповідно до вимоги п. 1.1.3. додаткової угоди № 640/2-96-5 від 10.10.2007 р. до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 640/2-96 від 20.07.2006 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 р. справі було присвоєно номер 32/464-6/328.

Ухвалою Верховного Суду України від 18.06.2009 р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2009 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2009 р. розгляд справи призначено на 21.09.2009 р..

Оскільки зазначене засідання не відбулося, розгляд справи призначено на 29.09.2009 р..

Позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, в якій він просив визнати за ним права на нарахування протягом усього терміну дії договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 640/2-96 від 20.07.2006 р. відсотків (процентів) за користування кредитними коштами на умовах, визначених в договорі про надання невідновлювальної кредитної лінії № 640/2-96 від 20.07.2006 р. з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 640/2-96 від 10.10.2007 р., зі сплатою процентів в розмірі 8,75 % річних та встановленої плаваючої відсоткової ставки з щорічним переглядом в дату зміни процентів –07 червня кожного року, на рівні LIBOR/Swiss frank + Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 5,65%, при цьому відсоткова ставка не може бути нижче 8,75% річних.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 07.10.2009 р..

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20.07.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера»(позичальником) та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(кредитором) було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 640/2-96 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору кредитор зобов’язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (далі –Кредит) на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами.

Згідно з п. 1.1 та п. 1.1.1 Договору надання кредиту здійснюється окремими частинами (транші) в межах максимального ліміту заборгованості - 17711560 швейцарських франків із сплатою процентів в розмірі 8,5% річних.

10.10.2007 р. сторони підписали додаткову угоду № 640/2-96-5 про внесення змін до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 640/2-96 від 20.07.2006 р. (далі - Додаткова угода), якою було змінено п. 1.1.1 Договору, а саме: збільшено межі максимального ліміту заборгованості позичальника до 22411560,00 швейцарських франків із сплатою процентів в розмірі 8,75% річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів.

Відповідно до п. 1.1.3 Договору (в редакції Додаткової угоди) на весь термін дії Договору встановлюється плаваюча відсоткова ставка з щорічним переглядом в дату зміни процентів –07 червня кожного року, на рівні LIBOR/Swiss frank + Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 5,65%, при цьому відсоткова ставка не може бути нижче 8,75% річних.

Пунктом 2.13 Договору сторони погодили, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням правління, комітету з питань управління активами та пасивами, кредитно-інвестиційного комітету, тарифного комітету кредитора, останній має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій, визначених п. 1.1.1 цього Договору та тарифами. Про намір змінити розмір процентів за надання кредиту та комісій кредитор зобов’язаний повідомити позивальника не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду (п. 2.13.1 Договору). У разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів за кредитом та/або комісій, він зобов’язаний протягом строку, зазначеного в п. 13.1 цього Договору, підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього Договору та повернути її кредитору (п. 2.13.2 Договору). У разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованими кредитором розмірами процентів та/або комісій, він зобов’язаний протягом 2 (двох) місяців повернути кредитору існуючу заборгованість за Кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції в повному обсязі. Після сплати позивальником зазначених сум, дія Договору вважається припиненою.

15.08.2008 р. позивач отримав від відповідача лист № 06-29/14-1702 від 11.08.2008 р. та проект додаткової угоди № 640/2-96-6 від 11.08.2008 р. про внесення змін до Договору.

В проекті додаткової угоди № 640/2-96-6 від 11.08.2008 р. про внесення змін до Договору відповідачем, серед іншого, було запропоновано внести такі зміни:

-          до п.п. 1.1.1 Договору: слова «зі сплатою процентів в розмірі 8,75% річних»замінити на слова «зі сплатою процентів в розмірі: по заборгованості в швейцарських франках /Swiss frank(12M)+Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 10,75%, по заборгованості в доларах США на рівні LIBOR USD(12 M) + Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку, та дорівнює 8,75%».

-          п.п. 1.1.3 Договору викласти в наступній редакції: «На весь термін дії даного договору встановлюється плаваюча відсоткова ставка з щорічним переглядом в дату зміни процентів –07 червня кожного року, на рівні:

по заборгованості в швейцарських франках - LIBOR/Swiss frank(12M)+Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 10,75%;

по заборгованості в доларах США на рівні LIBOR USD(12 M) + Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку, та дорівнює 8,75%».

29.08.2008 р. позивач направив відповідачу листа № 1229/нк-08, в якому зазначив, що пропозиція змінити умови Договору, надіслана відповідачем, суперечить п. 1.1.3 Договору.

03.09.2008 р. відповідач листом № 06-29/14-1828 повідомив позивача, що в разі не підписання останнім додаткової угоди до Договору він буде зобов’язаний повернути кредитні кошти протягом двох місяців, а також сплатити комісії та можливі штрафні санкції.

04.09.2008 р. позивач направив на адресу відповідача проект протоколу розбіжностей від 04.09.2008 р. до проекту додаткової угоди з супровідним листом № 1245/нк-09.

Відповідачем проект протоколу розбіжностей погоджено не було.

16.10.2008 р. відповідач направив позивачу листа № 02-20/14-2103, яким надав дозвіл на отримання позивачем кредиту в іншому банку для повного погашення заборгованості за діючим Договором та відповідну згоду на повторну заставу майна та майнових прав, що є забезпеченням за вказаним Договором.

31.10.2008 р. листом за вих. № 02-25/14-2182 відповідач звернувся до позивача з вимогою про дострокове погашення у повному обсязі суми кредиту в 30 денний строк з дня отримання повідомлення, та зазначив, що у випадку невиконання зобов’язань по поверненню боргу в зазначений строк відповідачем будуть нараховані штрафні санкції та буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, якими було забезпечено повернення кредиту.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7 ст. 176 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Рішенням державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про порядок реєстрації змін до правил фондової біржі щодо запровадження в обіг на фондовій біржі деривативів»від 04.08.2009 № 884 визначено, що відсоткова ставка - це виражений у відсотках розмір плати за користування коштами, залученими позичальником у кредитора на визначений строк.

Відповідно до п. 1.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»проценти - це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються зокрема, платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.

Таким чином, відсоткова ставка є фактично розміром процентів, вираженим у відсотках.

Пунктом 1.1.3 Договору (в редакції Додаткової угоди) передбачений порядок, за яким має бути розрахований розмір процентів, що мають бути сплачені позичальником.

При цьому п. 2.13 Договору передбачено право банку ініціювати зміну розміру процентів та комісій, визначених в п. 1.1.1 Договору.

В силу п. 1.1.3 Договору на весь термін дії Договору датою зміни процентів є 07 червня кожного року, розмір процентів розраховується за формулою LIBOR/Swiss frank + Х% річних, при цьому Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 5,65%.

Тобто величина маржі банку на весь термін дії Договору є незмінною та дорівнює 5,65%.

Однак, в проекті додаткової угоди № 640/2-96-6 від 11.08.2008 р. відповідач пропонує змінити не розмір процентів, які підлягають сплаті позичальником, а Х% річних –що є постійною величиною маржі банку, тобто формулу, за якою здійснюється розрахунок, що умовами Договору не передбачено.

Запропонована у проекті додаткової угоди № 640/2-96-6 від 11.08.2008 р. про внесення змін до Договору зміна формули відсоткової ставки є зміною істотної умови Договору, що, в силу положень статті 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України та положень Договору в односторонньому порядку заборонено.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що проект додаткової угоди № 640/2-96-6 від 11.08.2008 р., запропонований відповідачем, суперечить умовам Договору та вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим не дає відповідачу жодних підстав вимоги дострокового погашення у повному обсязі суми кредиту за Договором.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав

Доказів неналежного виконання позивачем умов Договору відповідачем до суду не надано, тому заперечення відповідача судом визнаються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які на посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами, наданими позивачем, доведено наявність в нього права виконувати договір на умовах, визначених у п.п. 1.1.1 та 1.1.3 Договору (в редакції Додаткової угоди).

Відповідач належних доказів на спростування доводів позивача, суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для підписання Додаткової угоди № 640/2-96-6 від 11.08.2008 р. позивачем, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача (85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера»(54053, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, код 22439446) права на нарахування протягом усього терміну дії договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 640/2-96 від 20.07.2006 р. відсотків (процентів) за користування кредитними коштами на умовах визначених в договорі про надання невідновлювальної кредитної лінії № 640/2-96 від 20.07.2006 р. з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 640/2-96 від 10.10.2007 р., зі сплатою процентів в розмірі 8,75 % річних та встановленням плаваючої відсоткової ставки з щорічним переглядом в дату зміни процентів –07 червня кожного року, на рівні LIBOR/Swiss frank + Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 5,65%, при цьому відсоткова ставка не може бути нижче 8,75% річних.

Стягнути з акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера»(54053, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, код 22439446) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 18.12.2009 р.