Рішення № 90192864, 02.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 р. № 520/6872/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) (61072, м. Харків, вул. Клочківська, 228, а/с 11122) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправними дії Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина9951) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 17.03.2020 року включно.

2. Зобов`язати Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) правильно нараховувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 17.03.2020 року включно.

3. Зобов`язати Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) подати протягом місяця, з дня набрання рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 17.03.2020 року є протиправною та такою, що порушує права позивача у зв`язку з чим просить суд зобов`язати Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) правильно нараховувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 17.03.2020 року включно.

Ухвалою суду від 02.06.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 30.06.2020 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що відповідачем була здійснена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 17.03.2020 року, а отже відповідач діяв в межах чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , старшина запасу 17.03.2020 року був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення наказом начальника Харківського прикордонного загону (військова частина 9951) № 105-ЩС від 17.03.2020 року.

В позовній заяві позивачем зазначено, що на думку позивача, при виключенні зі списків особового складу відповідач не розрахував позивача за всіма видами забезпечення, а саме позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 17.03.2020 року.

06.04.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою в якій, серед іншого, просив провести індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 17.03.2020 року після чого виплатити відповідну індексацію грошового забезпечення (компенсацію) виходячи з вимог законодавства у встановлений законом термін.

Також позивачем зазначено, що листом Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) від 22.04.2020 року № 11/А-130-4036 позивачу було відмовлено провести повну та правильну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 17.03.2020 року включно.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Тобто індексація грошового забезпечення військовослужбовців - це механізм підвищення належного до видачі грошового забезпечення військовослужбовців і не є його складовою.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Порядок перегляду розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці зазначено, перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.

За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Суд зазначає, що відповідач - Харківський прикордонний загін (військова частина 9951) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Відповідно до п. 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачі в бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з да ти взяття бюджетних зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів і оригінали документів або їх копії, засвідчені установленим порядком. Що підтверджуюсь факт узяття бюджетних зобов`язань.

Частини 1, 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

Згідно ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Стаття 27 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачає, що фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Відповідно до п.п. 3,4,5 п. 5 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.14 № 533 - Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління.

Відповідно до ч. 2 п. 11 Положення про орган охорони державного кордону, Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.02.05 N 116, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.05 за N 294/10574 - фінансування видатків та забезпечення діяльності органу охорони державного кордону здійснює Адміністрація Держприкордонслужби України.

Суд зазначає, що при звільненні позивач звернувся з рапортом Вх. Р-4257 від 17.03.2020 року на ім`я Начальника Харківського прикордонного загону з клопотанням щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 07.2015 по 02.2018 року. Даний рапорт відповідачем був розглянутий по суті та за результатом було направлено запит до Адміністрації Державної служби України щодо виділення коштів на виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , а отже відповідач діяв в межах чинного законодавства України.

Також судовим розглядом встановлено, що відповідно довідки Фінансово-економічного відділу № 278 від 24.06.2020 року про розмір виплачених сум індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 17.03.2020 роки позивачу у квітні 2020 року у сумі 8880,37 (з урахуванням військового збору 1,5%) було виплачено сума 8668,36 грн. за реквізитами позивача; Особиста картка грошового забезпечення позивача, де зазначено, з січня 2020 по грудень 2020 року, сума до виплати індексації складає 6855,29 грн. та 1945, 08 грн. в загальній сумі 8800,37 грн. які були виплачені позивачу.

Щодо посилань позивача на те, що листом відповідача - Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) від 22.04.2020 року № 11/А-130-4036 позивачу було відмовлено провести повну та правильну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 17.03.2020 року включно, суд зазначає, що дане твердження є помилковим, оскільки аналізуючи даний лист позивачу відповідачем не було відмовлено в проведенні повної та правильної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 17.03.2020 року, а лише запропоновано надати довідку з реквізитами банківської установи для здійснення вищевказаних виплат.

Щодо посилань позивача на те, що суми індексації грошового забезпечення які були виплачені позивачу є малими та відрізняється від реальної, то суд зазначене твердження не приймає до уваги, оскільки воно є лише припущенням позивача та доказів даного твердження до суду надано не було, з огляду на що також зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб віт порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеною права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, від 26.06.2018 у справі №802/1064/17-а, від 03.07.2018 у справі №826/16634/16, від 12.09.2019 у справі №826/18573/14 (адміністративні провадження №К/9901/8152/18, №К/9901/8155/18), від 31.10.2019 у справі №826/4802/17 (адміністративне провадження №К/9901/17913/18), від 07.11.2019 у справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18).

Однак, порушення вимог Закону діями/бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями/бездіяльністю.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №802/2678/15-а (провадження №К/9901/1141/18), від 03.08.2018 у справі №808/967/17 (адміністративне провадження №К/9901/992/17), від 28.02.2019 у справі №683/182/17 (провадження №К/9901/21182/18), від 24.04.2019 у справі №803/1184/17 (адміністративне провадження №К/9901/29206/18, №К/9901/26536/18).

Отже, право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Водночас, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що позивач не надав суду доказів того, що виплачена йому сума індексації грошового забезпечення є мала і відрізняється від реальної.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) (61072, м. Харків, вул. Клочківська, 228, а/с 11122) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.