Рішення № 9019179, 02.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/58102.12.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернешнл-Пріоритет»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»про стягнення 4864,47 грн. за участю представників позивача –Зюнькіної В.В., довіреність № 7/09-С від 03.03.2009 р., відповідача –не з’явився, ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 3746,20 грн. основного боргу, 400,84 грн. інфляційних втрат, 81,60 грн. 3% річних, 635,83 грн. пені, а загалом 4864,47 грн., у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з передачі товару за договором № 6270-ПКЕ від 06.02.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.09.2009 року.

18.11.2009 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, де просив стягнути з відповідача 3746,20 грн. попередньої оплати, 812,56 грн. пені, 125,63 грн. 3% річних, 464,53 грн. збитків, всього 5148,92 грн.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2009 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернешнл-Пріоритет»(покупець) укладено договір на постачання нафтопродуктів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС системи безготівкових розрахунків «МС Ойл Кард»№ 6270-ПКЕ, за умовами якого постачальник зобов’язується поставляти покупцю товар, що є в наявності на кожній з АЗС, які працюють у системі безготівкових розрахунків «МС Ойл Кард»та/або надавати послуги, а покупець зобов’язується прийняти товар та/або послуги і оплатити їх вартість на умовах даного договору.

Договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2008 року, але не менше ніж до повного виконання сторонами остаточних розрахунків. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні від однієї зі сторін не поступило письмового повідомлення про бажання розірвати договір (п.11.1 договору).

Згідно п. 4.3. договору умови оплати –100% передоплата покупцем вартості товару або послуги.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачеві 02.10.2008 року в якості передоплати за товар 15249,99 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача за 02.10.2008 року.

За період до 26 листопада 2008 року позивачем використано бензину на суму 5154,49 грн., що підтверджується видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 17.02.2009 року.

Позивач звертався до відповідача листами №2611/2 від 26.11.2008 року, №2312/1 від 23.12.2008 року з проханням повернути залишок невикористаних коштів у сумі 10095,50 грн., які відповідач залишив без відповіді і задоволення.

21.01.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією №2101/1, про повернення невикористаних коштів у сумі 10095,50 грн.

У відповідь на зазначену претензію відповідач надав позивачу гарантійний лист відповідь на претензію від 21.01.09 ТОВ «Відео Інтернешнл-Пріоритет»в якому у зв’язку з тяжким фінансовим станом в компанії запропонував схему поступового повернення заборгованих коштів. Повернення боргу відповідач запропонував здійснювати шляхом поступового, на протязі періоду лютого –листопада 2009 року, вибирання позивачем товару щомісячно на суму 1500,00 –2000,00 грн., з яких 1000,00 –1500,00 грн. буде списуватися з передоплачених позивачем коштів у сумі 10095,50 грн., решта щомісячного обсягу постачання ПММ в сумі 500,00 грн. щомісячно має оплачуватися позивачем, незважаючи на наявність зазначеної передоплати.

Позивач погодився з пропозицією відповідача і в період з лютого по травень 2009 року перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 3500,00 грн., що підтверджується виписками банку по особових рахунках позивача.

У період з лютого по травень 2009 року відповідач відпустив позивачеві ПММ з використанням старт-карт на загальну суму 9849,30 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, станом на 31.05.2009 року залишок суми попередньої оплати, здійсненої позивачем на користь відповідача склав 3746,20 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем будо обнулено старт-карту № 0078 038469, що позбавило його будь-якої можливості отримати оплачені ним ПММ.

Претензією № 1000/1 від 10.06.2009 року та повторно претензією №2506/1 від 25.06.2009 року позивач звертався до відповідача з вимогою поставити ПММ належної якості або повернути передоплату у розмірі 3746,20 грн., які відповідач залишив без відповіді і задоволення.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з оплати товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з передачі товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 3746,20 грн.

Доказів передачі товару на суму 3746,20 грн., який оплачений позивачем, чи повернення цієї суми відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 2 та 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої попередньої оплати в сумі 3746,20 грн., та 3% річних в розмірі 125,63 грн., які нараховані відповідно до вимог закону, є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню, а в іншій частині позову щодо сплати пені та збитків слід відмовити.

Вимога позивача про відшкодування збитків у сумі 464,53 грн. завданих йому відповідачем у результаті порушення зобов’язання з повернення суми попередньої оплати (3746,20 грн.), що дорівнюють сумі інфляційного збільшення, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника. Перші три елементи розглядаються як об’єктивні умови відповідальності, доведення наявності на яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб’єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов’язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й сам факт порушення боржником його обов’язку та причинний зв'язок між цим порушення і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Позивач вимогу щодо відшкодування збитків у розмірі 464,53 грн. обґрунтовує тим, що дані збитки завдані йому відповідачем у результаті порушення зобов’язання з повернення суми попередньої оплати (3746,20 грн.), дорівнюють сумі інфляційного збільшення зазначеної суми.

Проте, сторонами не передбачено в спірному договорі зобов’язання відповідача щодо повернення попередньої оплати і до того ж, у відповідача за цим договором зобов’язання з поставки товару, а не грошові.

Таким чином, умови покладення на відповідача обов’язку відшкодувати позивачу збитки завдані йому відповідачем у результаті порушення зобов’язання з повернення суми попередньої оплати (3746,20 грн.), що дорівнюють сумі інфляційного збільшення зазначеної суми відсутні.

Отже, правові підстави для застосування до відповідача відповідальності передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України відсутні і тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Договором постачання нафтопродуктів з використанням пластикових старт-карт на АЗС системи безготівкових розрахунків «Мс Ойл Кард»№ 6270 від 06.02.2008 стягнення пені не передбачено.

Окрім того, у відповідача перед позивачем зобов’язання з поставки товару, а не грошове зобов’язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 812,56 не підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 76,69 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 177,45 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»(02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф. 101, код 32527593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернешнл-Пріоритет»(01015, м. Київ, вул. Лейпцигська, 15; поштова адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 146, код 23507256) 3 746 (три тисячі сімсот сорок шість) грн. 20 коп. попередньої оплати, 125 (сто двадцять п’ять) грн. 63 коп. 3% річних, 76 (сімдесят шість) грн. 69 коп. державного мита та 177 (сто сімдесят сім) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя           С.Чебикіна