Рішення № 9019096, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/414 14.12.09

За позовом Фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

До Севастопольської міської ради

Про визнання незаконним та скасування рішення Севастопольської міської ради № 6770 від 14.04.2009р., зобовязання вчинити дії

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 по довіреності № 2809 від 18.12.2008р.

Від відповідачане зявився

В засіданні суду приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Севастопольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення XIV сесії Севастопольської міської ради № 6770 від 14.04.2009р., зобовязання Севастопольської міської ради розглянути по суті та, відповідно до ч. 7 ст. 123 Земельного кодексу України, прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2009р. порушено провадження у справі № 36/414, розгляд справи призначено на 16.11.2009р.

У звязку з неявкою представників сторін ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.12.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2009р. позовні вимоги повністю підтримав.

В судове засідання 14.12.2009р. представник відповідача не зявився, вимог ухвал суду від 23.10.2009р. та від 16.11.20009р. не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2009р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, та в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ № 778950, наданій представником позивача, та 30.10.2009р. отримано представником відповідача, що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлення про вручення поштового відправлення № 8486100.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об"єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

На підставі п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Судом встановлено, що рішенням Севастопольської міської ради (далі відповідач) № 2284 від 10.07.2007р. надано згоду підприємцю ОСОБА_1 (далі позивач) на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,39 га по Фіолентовському шосе (в районі ЗЗБВ) для будівництва та обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель.

Відповідно до п. 2 зазначеного рішення підприємцю ОСОБА_1 необхідно в шестимісячний термін з дня прийняття зазначеного рішення надати в міську раду розроблений і погоджений в установленому порядку проект землеустрою по відводу земельної ділянки.

Із змісту п. 5 зазначеного рішення вбачається, що в разі ненадання в Севастопольську міську раду протягом шести місяців погодженого проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, зазначене рішення втрачає чинність.

На виконання зазначеного рішення позивач замовив у Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним питанням»проект землеустрою.

Після виготовлення проекту землеустрою позивач 11.01.2008р. звернувся до відповідача з клопотанням № К-70/1 від 11.01.2008р., в якому просив затвердити проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,39 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе (в районі ЗЗБВ) з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель з подальшою передачею її в оренду строком на 50 років.

Листом № К-70/1 від 25.01.2008р. відповідач повідомив позивача, що до отримання розяснень Кабінету Міністрів України та Державного агентства з земельних ресурсів України щодо застосування положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких реалізація права оренду на землю комунальної та державної власності здійснюється виключно на аукціоні, відсутній механізм реалізації відповідних повноважень ради.

Відповідно до довідки Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації № 5-2/3881 від 20.08.2008р/ земельній ділянці привласнено адресу: Фіолентовське шосе, 3-В.

Листом № К-70/1 від 27.10.2008р. відповідач додатково запропонував позивачу надати погодження з ДАІ, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах червоних ліній магістралі загальноміського значення.

Відділ ДАІ УМВС України в м. Севастополі листом від 12.11.2008р. за № 15/К-73 повідомив позивача про погодження проекту відведення земельної ділянки.

Листом № П-70/1 від 27.11.2008р. відповідач повідомив позивачу, що матеріали з відведення земельної ділянки направлені на розгляд постійної комісії Севастопольської міської Ради з питань регулювання земельних і водних відносин.

Позивач листом № 02 від 20.01.2009р. повідомив відповідачу, що встановлений законом місячний строк для розгляду його звернення закінчився, і попросив проінформувати його, коли буде ухвалене рішення по його проекту землевідведення.

Листом № К-441/1 від 09.02.2009р. відповідач відповів позивачу, що надані матеріали направлені на розгляд постійної комісії Севастопольської міської Ради з питань регулювання земельних і водних відносин.

В подальшому, 14.04.2009р. Севастопольська міська рада прийняла рішення № 6770 «Про відмову в поновленні строку дії рішення міської Ради від 10.07.2008р. № 2284 та передачу в оренду підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3900 га по Фіолентовському шосе, 3-В для будівництва і обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель», яким відмовила позивачу в поновленні строку дії рішення Севастопольської міської Ради № 2284 від 10.07.2007р. та в передачі в оренду земельної ділянки площею 0,39 га по Фіолентовському шосе, 3-В для будівництва і обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель, у зв'язку з невиконанням строку дії рішення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи і їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення, відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, здійснюється за проектами відведення.

Відповідно до пункту 1 розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву») у разі прийняття відповідними органами рішення про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008р. передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Частина 6 ст. 123 Земельного кодексу України визначає, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 7 ст. 123 Земельного кодексу України погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що проект відведення землеустрою по відведенню земельної ділянки Фізичній особі - субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, був погоджений Головним управлінням земельних ресурсів в м. Севастополі (висновок № 739/07 від 22.11.2007р.), Управлінням міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації (лист № 2425/4-2 від 09.08.2007р.), Відділом державної служби охорони культурної спадщини (науковий висновок № 10/657 від 16.09.2007р.), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі (висновок № 4211/31-06-512 від 24.09.2007р.), Севастопольською міською санітарною епідеміологічною станцією (висновок № 294 від 29.08.2007р.).

Як було встановлено судом, всіма вищезазначеними органами проект відведення земельної ділянки Фізичній особі - субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 був погоджений, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Оскаржуваним рішенням відповідач відмовив позивачу в поновленні строку дії рішення Севастопольської міської Ради № 2284 від 10.07.2007р. та в передачі в оренду земельної ділянки площею 0,39 га по Фіолентовському шосе, 3-В для будівництва і обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель, у зв'язку з невиконанням строку дії рішення.

З рішення Севастопольської міської ради № 2284 від 10.07.2007р. вбачається, що в разі ненадання позивачем відповідачу протягом шести місяців погодженого проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, зазначене рішення втрачає чинність.

Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач виходив з того, що позивачем не було дотримано шестимісячний строк, передбачений рішенням Севастопольської міської Ради № 2284 від 10.07.2007р.

В той же час в ідповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

До строку, що визначений півроком, згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, шестимісячний строк, передбачений рішенням Севастопольської міської Ради № 2284 від 10.07.2007р., закінчувався 11.01.2008р.

Останній день строку припадав на вихідний день (різдвяні канікули у 2008 році були впроваджені Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.11.2007р. № Ш59-р «Про перенесення робочих днів у 2008 році»), тому він переноситься на наступний робочий день, яким було 11.01.2008р.

З матеріалів справи (відмітка про присвоєння вхідного номера з датою 11.01.2008р.) вбачається, що саме 11.01.2008р. до канцелярії Севастопольської міської ради позивачем було подано проект відведення земельної ділянки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач встановлений рішенням Севастопольської міської Ради № 2284 від 10.07.2007р. шестимісячний строк, не пропустив, тому підстав для відмови в поновленні пропущеного строку не було, оскільки пропуск строку не мав місця.

Оскільки в основу оскаржуваного рішення Севастопольської міської ради № 6770 від 14.04.2009р. покладено факт пропуску позивачем шестимісячного строку, встановленого рішенням Севастопольської міської Ради № 2284 від 10.07.2007р., що спростовується матеріалами справи, то позовні вимоги Фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Севастопольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Севастопольської міської ради № 6770 від 14.04.2009р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення визнанню недійсним.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобовязання Севастопольської міської ради розглянути по суті та, відповідно до ч. 7 ст. 123 Земельного кодексу України, прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування, то вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно частини 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

З вищевикладеної норми вбачається, що єдиною формою акту, який суб'єкт владних повноважень має право прийняти, є рішення, яке прийняте на пленарному засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав всі умови, передбачені рішенням Севастопольської міської Ради № 2284 від 10.07.2007р., чинним законодавством України щодо розроблення і погодження в установленому порядку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,39 га по Фіолентовському шосе (в районі ЗЗБВ) для будівництва та обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель, та вчасно надав їх відповідачу для розгляду та прийняття рішення. Однак у визначені законом строки відповідач не розглянув зазначене питання.

Зважаючи на викладене, залишення Севастопольською міською Радою без належного розгляду в установлені строки звернення позивача про надання земельної ділянки є безпідставним, необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства.

Позовна вимога в частині зобовязання Севастопольської міської ради, відповідно до ч. 7 ст. 123 Земельного кодексу України, прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування, задоволенню не підлягає, оскільки суд не має правових підстав вказувати суб'єкту владних повноважень (відповідачу), яке саме рішення він має прийняти.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення XIV сесії Севастопольської міської ради № 6770 від 14.04.2009р. «Про відмову в поновленні строку дії рішення міської Ради від 10.07.2008р. № 2284 та передачу в оренду підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3900 га по Фіолентовському шосе, 3-В для будівництва і обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель».

Зобовязати Севастопольську міську раду (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 24872845) розглянути по суті питання про надання земельної ділянки площею 0,3900 га по Фіолентовському шосе, 3-В для будівництва і обслуговування бази з ремонту житлових та громадських будівель у користування.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 24872845) на користь Фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Дата підписання повного тексту рішення 21.12.2009р.