Рішення № 9018724, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/52412.10.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КМС»

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про           стягнення 600000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Дєдуш С.В.–представник за довіреністю №63/04 від 09.04.2009 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КМС»звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про стягнення 600000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.12.2005 року між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу в національній валюті № 67/Ю-05, за яким Відповідач відкрив вкладний (депозитний) рахунок № 2610701301790, на який прийняв від позивача кошти в сумі 500 000,00 грн. на умовах сплати процентів із розрахунку 15 % річних та строком повернення вкладу –15.02.2006 року.

Відповідно до додаткового договору №22 від 29.09.2008 року до договору, строк повернення вкладу –29.01.2009 року.

06.05.2008 року сторони уклали ще один договір банківського вкладу в національній валюті № 85/Ю-08 «Бізнес», за яким відповідач відкрив вкладний (депозитний) рахунок № 2610004301790, на який прийняв від позивача кошти в сумі 500000,00 грн. на умовах сплати процентів із розрахунку 15 % річних та строком повернення вкладу –06.08.2008 року.

Згідно з додатковим договором №1 від 06.08.2008 року строк повернення вкладу –06.02.2009 року.

Відповідачем суми вкладів згідно з договорами банківського вкладу в національній валюті №67/Ю-05 і № 85/Ю-08 «Бізнес»у розмірі 100 000,00 грн. та 500 000,00 грн. були повернуті із запізненням 03.04.2009 року на поточний рахунок № 2610004301790.

Позивач підготував і передав відповідачеві платіжні доручення №№ 3, 4 від 10.04.2009 року на загальну суму 600 000,00 грн. для перерахування коштів, що надійшли на поточний рахунок у зв'язку з закінченням договорів банківського вкладу, на поточний рахунок позивача № 26006300500501, відкритого в Комерційному банку «Новий».

Ні в день надходження платіжних доручень до відповідача, ні в усі наступні дні відповідач не виконав розпорядження позивача на переказ коштів.

Листом № 24375 від 06.05.2009 року від відповідача надійшов лист, в якому останній повідомляє, що не може виконати платіжні доручення №№ 3 і 4 у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, і що розрахункові документи, підготовлені на підставі платіжних доручень позивача, обліковуються на позабалансовому рахунку. Коли буде виконані платіжні доручення невідомо.

У зв’язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань за договором банківського рахунку та не виконання платіжних доручень №№ 3, 4 від 10.04.2009 року позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2009 року порушено провадження у справі №33/524, розгляд справи призначено на 12.10.2009 року.

У судове засідання 12.10.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за №08240926 направлена на адресу відповідача: 01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, 26 та яке було отримано уповноваженим представником 25.08.2009 року.

Представник позивача подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.07.2009 року.

Підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22.08.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та товариством з обмеженою відповідальністю «КМС»було укладено договір №1790-05 банківського рахунку в національній валюті.

Згідно ч.1 стаття 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 стаття 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Пунктом 1.1 договору №1790-05 від 22.08.2005 року передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок №2600001301730 в національній валюті, і здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнта у відповідності з чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України, Положення про розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб в ТОВ «Укрпромбанк»та умовами цього договору.

Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п.2.1 договору №1790-05 від 22.08.2005 року банк приймає на себе зобов’язання:

- надавати клієнту всі види розрахунково-касових операцій за рахунком клієнта відповідно до умов цього договору, вимог Положення та законодавства України;

- своєчасно, згідно з положенням, виконувати розпорядженням клієнта на списання коштів з рахунку.

Позивачем було передано відповідачу платіжні доручення №№3,4 від 10.04.2009 року на загальну суму 600000,00 грн. для перерахування коштів на поточний рахунок позивача №26006300500501 відкритого в КБ «Новий».

Доказом наявності вищезазначеної суми коштів на рахунку позивача № 2600001301790 в ТОВ «Укрпромбанк» є виписка з особового рахунку за 03.04.2009 року з якої вбачається, що на рахунок позивача відповідачем були повернуті кошти в розмірі 100000,00 грн. у зв’язку із закінченням терміну дії договору депозиту №67/Ю-05 від 09.12.2005 року та в розмірі 500000,00 грн., у зв’язку із закінченням терміну дії договору депозиту №85/Ю-08 від 06.05.2008 року.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Листом вих. № 24375 від 06.05.2009 року відповідач повідомив позивача про те, що банком було підготовлено розрахункові документи на перерахування коштів, згідно наданих до банку платіжних доручень №3,5 від 10.04.2009 року, але у зв’язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку. Дату виконання зазначених платіжних документів буле визначено після вирішення питання щодо участі держави в капіталізації банку.

Відповідно до п.3.2.3 договору №1790-05 від 22.08.2005 року клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг.

Згідно з п.3.2.1 договору №1790-05 від 22.08.2005 року клієнт має право безперешкодно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком випадків примусового списання (стягнення) та договірного списання коштів.

В матеріалах справи наявна довідка вих. №34783 від 08.10.2009 року видана ТОВ «Український промисловий банк»в якій зазначено, що руху коштів по поточному рахунку №2600001301790 грн. в ТОВ «Укрпромбанк»за період з 27.07.2009 року по 07.10.2009 року не було.

Згідно ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частини 1 статті 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем порушено не перераховано кошти по платіжним дорученням №№3,4 від 10.04.1009 року на суму 600000,00 грн. а також, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору № 1790-05 від 22.08.2005 року чим порушено права та інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «КМС», тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 19/БТ від 20.01.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»» у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 21.01.2009 строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 року до 21.07.2009 року, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 року №447 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 року до 21.01.2010 року, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банком і погоджених Національним банком України.

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов’язань за договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до стягнення коштів, у сумах зазначених вище.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, статті 80 та частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів –клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; к/р 32000175001 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 321024, код ЄДРПОУ 19357325) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КМС»(юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Миколи Кравченка, будинок 22, кв. 37, поштова адреса: 03680, м. Київ, пр-кт Палладіна, оф. 223, р/р 26006300500501.980 в АКБ «Новий», МФО 305062, код ЄДРПОУ 23705401) суму основного боргу в розмірі 600000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М. Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 18.12.2009 року.