Рішення № 9018222, 30.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/31230.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест»

до Дочірнього підприємства «Мульті-презент»

про стягнення 252 405, 92 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Шулік Н.М.

від відповідача: Мазур О.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 252405, 92 грн., з яких: 213000, 00 грн. –заборгованість по орендній платі, 24295, 89 грн. –заборгованість по комунальним послугам, 11461, 51 грн. –пені та 3648, 52 грн. –інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за договором оренди № 02/07 від 17.01.07 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.11.08 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив та зазначив, що з урахуванням сплачених відповідачем коштів за оренду приміщення, станом на 10.11.08 р. переплата на користь останнього складає 345246, 02 грн. На підставі наведеного, відповідач заявив клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Розглянувши заявлене клопотання, враховуючи, що встановлення суми сплачених відповідачем коштів за договором оренди № 02/07 від 17.01.07 р не потребує спеціальних знань і може бути визначено судом самостійно, суд відмовив у його задоволенні.

Представник відповідача зазначив, що не погоджується із сумою щомісячної орендної плати у розмірі 43 959, 54 грн., нарахованої позивачем, оскільки, на його думку, позивач невірно застосовує формулу визначення орендної плати, зокрема, коефіцієнтів К1 та К2, а також орендної ставки. За розрахунком відповідача за договором оренди № 02/07 від 17.01.07 р. розмір щомісячної орендної плати у період з 01.03.07 р. до 31.03.08 р. склав 39171, 60 грн.

Представник позивача проти наведеного заперечив.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та відповідно до розрахунку, який наведено у заяві, просить стягнути з відповідача 237295, 43 грн. боргу зі сплати орендної плати та комунальних витрат, 44391, 24 грн. пені, 24114, 27 грн. інфляційних нарахувань, 4196, 69 грн. 3 % річних.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

При цьому суд відзначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві.

Разом з тим, у своїй заяві позивач фактично заявляє нову вимогу –про стягнення 3 % річних, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а отже суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог лише в частині збільшення раніше заявлених до стягнення сум.

Відповідач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що умови договору в частині застосування коефіцієнту курсу долара США до гривні, є нікчемними та застосуванню не підлягають а також відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують право позивача надавати комунальні послуги.

Розгляд справи переносився через з нез’явлення у судове засідання повноважних представників сторін, невиконання ними вимог суду, необхідність витребування додаткових доказів у справі та з технічних причин.

У судових засіданнях 09.11.09 р. та 13.11.09 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви до 13.11.09 р. та 30.11.09 р. –відповідно.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест»(далі –Позивач) та Дочірнім підприємством «Мульті-презент»(далі –Відповідач) укладено договір оренди № 02/07, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідача –прийняти у тимчасове платне користування приміщення, площею 300, 00 кв.м., розташоване по вул. Маршала Малиновського, 2 у місті Дніпропетровськ для здійснення торгівельної діяльності.

Термін дії встановлено 360 календарних дня з дати підписання його сторонами.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що приміщення передається за актом приймання-передачі, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору відповідача зобов’язаний сплачувати позивачу орендну плату, яка встановлюється у розмірі 180, 79 грн. за 1 кв.м. та сплачується щомісячно авансовим платежем не пізніше 20-го числа місяця, що передує місяцю, за який вноситься орендна плата. Гарантійний платіж, внесений відповідачем, зараховується за два (перший та останній) календарних місяці оренди.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. договору відповідач зобов’язаний щомісячно компенсувати позивачу витрати, пов’язані із забезпеченням приміщення електроенергією, тепло-, водопостачанням відповідно до наданих позивачем рахунків не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Рахунки за комунальні послуги, відповідно до пп. 7.5.3. п. 7.5., відповідач зобов’язаний самостійно отримати у позивача не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Відповідач зобов’язаний оплатити комунальні послуги на підставі рахунків, виставлених позивачем, не пізніше трьох банківських днів з дня їх отримання.

Факт виконання позивачем свого зобов’язання за договором щодо передачі приміщення підтверджується актом передання-приймання приміщення від 01.03.2007 р. (копія –у матеріалах справи).

28.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест»та Дочірнім підприємством «Мульті-презент»було укладено додаткову угоду № 01 до договору оренди № 02/07 від 17.01.2007 р., якою сторони переглянули розмір орендної плати та встановили, що орендна плата за період з 01.03.3007 р. до 31.03.2008 р. складає 146, 53 грн. за 1 кв.м. приміщення

01.03.2008 р. сторони уклали додаткову угоду № 01 до договору оренди № 02/07 від 17.01.2007 р., якою погодили припинити дію договору оренди № 02/07 від 17.01.2007 р.

Крім того, вказаною угодою відповідач визнав за собою заборгованість з орендної плати у розмірі 463 000, 00 грн. та зобов’язався погасити його частину у сумі 250 000, 00 грн. –до 31.03.2008 р. і провести остаточний розрахунок, а саме 213 000, 00 грн. –до 01.09.2008 р. та повернути приміщення по акту прийому-передачі в термін до 01.04.2008 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач не у повному обсязі виконав вищевказані зобов’язання, а саме –не сплатив заборгованість по орендній платі у сумі 213000, 00 грн. та компенсацію по комунальним платежам у розмірі 24295, 89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач вніс на рахунок позивача гарантійний платіж за перший та останній місяці оренди приміщення за договором оренди № 02/07 від 17.01.2007 р. у розмірі 108471, 00 грн.

Також на виконання додаткової угоди № 01 від 01.03.2008 р. до договору оренди № 02/07 від 17.01.2007 р. відповідач сплатив на рахунок позивача 250000, 00 грн.

Таким чином, непогашеною залишилась заборгованість у розмірі 213000, 00 грн., яку відповідно до додаткової угоди № 01 від 01.03.2008 р. до договору оренди № 02/07 від 17.01.2007 р. відповідач мав сплатити до 01.09.2008 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 02/07 від 17.01.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Суд відхиляє твердження відповідача стосовно того, що у відповідача існує переплата по орендним платежам у розмірі 345246, 02 грн. оскільки, по-перше, додатковою угодою № 01 від 01.03.2008 р., яка є невід’ємною частиною договору оренди № 02/07 від 17.01.2007 р., відповідач визнав наявність у нього заборгованості з орендної плати у розмірі 463 000, 00 грн., а по-друге –відомостей про погашення залишку боргу у сумі 213000, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Також суд вважає необґрунтованими та відхиляє твердження відповідача стосовно того, що умови договору в частині застосування коефіцієнту курсу долара США до гривні, є нікчемними та застосуванню не підлягають, оскільки положеннями Цивільного кодексу України, який регулює цивільно-правові відносини, не передбачено, як одну з підстав нікчемності правочину - застосування коефіцієнту курсу долара США до гривні.

При цьому суд відзначає, що умовами договору не передбачено сплату відповідачем орендної плати у доларах США, а лише вказано еквівалент суми орендної плати в іноземній валюті, зокрема, у доларах США.

Що ж до посилань відповідача на те, що у позивача відсутні права на надання комунальних послуг, то суд не приймає такі твердження відповідача, оскільки пп. 7.5.1. п. 7.5. договору, підписаного представниками сторін та скріпленого їх печатками, передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно компенсувати позивачу видатки, пов’язані з наданням комунальних послуг.

Крім того, в матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) –комунальних послуг, підписані відповідачам, у яких зазначається, що сторони не мають претензій одна до одної.

Зазначена додаткова угода є дійсною та сторонами у судовому порядку не оспорювалась, а отже її умови є обов’язковими для виконання сторонами, зокрема, для відповідача – щодо сплати заборгованості з орендної плати у розмірі та у строк, встановлений угодою.

Що ж до вимог позивача про стягнення заборгованості по компенсації комунальних платежів у розмірі 24295, 89 грн., то відповідно до пп. 7.5.3. п. 7.5. договору відповідач зобов’язаний самостійно отримати від позивача оформлений рахунок та сплатити комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за тим, у якому вноситься платіж. Відповідач компенсує комунальні послуги на підставі рахунків, виставлених позивачем протягом трьох банківських днів від дня отримання рахунку. У разі відсутності рахунка на сплату (компенсацію) комунальних послуг відповідач зобов’язаний оплатити (компенсувати) комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за тим, у якому вноситься платіж, у розмірі середньомісячної плати (компенсації) за комунальні послуги, які оплачувались відповідачем за попередній місяць оренди.

Доказів сплати заявленої до стягнення позивачем суми по компенсації комунальних послуг у розмірі 24295, 89 грн., Дочірнім підприємством «Мульті-презент» суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 213000, 00 грн. та компенсації по комунальним платежам у розмірі 24295, 89 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання та інфляційні втрати за весь час прострочення.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що за у разі прострочення відповідачем виконання зобов’язань по орендній платі та компенсації експлуатаційних витрат відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір. встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством, в свою чергу умови договору, зокрема, в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована судом за обліковою ставкою 12% (встановлена Постановою НБУ від 21.04.2008 р. № 107 та листом НБУ від 16.02.2009 р. № 14-011/778-2395 ) і складає 33485, 98 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне внесення орендних та комунальних платежів підлягають частковому задоволенню, а саме –у розмірі 33485, 98 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період з 01.09.2008 р. (дата, коли заборгованість мала бути сплачена відповідачем) до 31.03.2009 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 24114, 25 грн.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест» задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Мульті-презент» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 34414867), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест» (49000, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський р-н., вул. Героїв Сталінграда, 249, код ЄДРПОУ 32058512) заборгованість з орендної плати у розмірі 213000, 00 (двісті тринадцять тисяч 00 грн. 00 коп.) грн., компенсацію за комунальні послуги у розмірі 24295, 89 (двадцять чотири тисячі двісті дев’яносто п’ять грн. 89 коп.) грн., 33485, 98 (тридцять три тисячі чотириста вісімдесят п’ять грн. 98 коп.) грн. –пені, 24114, 25 (двадцять чотири тисячі сто чотирнадцять грн. 25 коп.) грн. – інфляційних втрат, 2948, 96 (дві тисячі дев’ятсот сорок вісім грн. 96 коп.) грн. –державного мита та 113, 79 (сто тринадцять грн. 79 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест» (49000, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський р-н., вул. Героїв Сталінграда, 249, код ЄДРПОУ 32058512) зайво сплачене державне мито у сумі 41, 97 (сорок одна грн. 97 коп.) грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б.