Рішення № 9017915, 22.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/20122.07.09 За позовом Приватного підприємства «Троєщанин» До           Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Медведєва

Миколи Васильовича

Про           визнання договору недійсним

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Павлик В.П. –директор, рішення від 12.02.2008р.

                     Самсоненко В.В. по довіреності б/н від 27.05.2008р.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Троєщанин»до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Медведєва Миколи Васильовича про визнання недійсними Договору співробітництва про сумісну діяльність від 18.09.2000р. та Доповнення до даного договору від 22.01.2002р., укладених між сторонами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що домоволодіння № 56 по вул. Леніна в с. Троєщина м. Києва належало на праві виключного користування позивачу на підставі договору фінансового лізингу від 14.08.1998р.

Оспорені угоди були укладені в порушення умов договору фінансового лізингу від 14.08.1998р. та вимог ч. 2 ст. 5 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно до приписів якої при передачі предмету лізингу в сублізинг потрібна обов’язкова згода лізингодавця. Такої згоди лізингодавець (Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») письмово не надавав.

Позивач зазначає, що, відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві від 13.09.2005р., на Договорі співробітництва про сумісну діяльність від 18.09.2000р. від імені директора Савостікової С.В. виконаний іншою особою.

Відповідачем наданий письмовий відзив на позов, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на те, що передбачений чинним законодавством України строк позовної давності по визнанню Договору співробітництва про сумісну діяльність від 18.09.2000р. сплинув 19.09.2003р., а тому просить суд відмовити позивачу у позові в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Також відповідач зазначає, що Договір співробітництва про сумісну діяльність від 18.09.2000р. не суперечив вимогам чинного законодавства України, оскільки право на укладання такого договору було передбачено чинним на час укладання договору законодавством України, а тому підстав для визнання зазначеного договору недійсним немає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2008р., відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, було зупинено провадження у справі № 36/210, призначено по даній справі судову почеркознавчу та судово-технічну експертизи.

На адресу Господарського суду міста Києва 24.10.2008р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок № 9243 судової почеркознавчої експертизи, складений 15.10.2008р.

25.02.2009р. на адресу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 36/201 з супровідним листом № 03-9276 від 13.02.2009р., з якого вбачається, що висновок судово-технічної експертизи документів № 9276 від 13.02.2009р. буде отриманий після оплати його вартості.

На адресу Господарського суду міста Києва 27.05.2009р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок № 9276 судово-технічної експертизи документів, складений 13.02.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2009р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, поновлено провадження у справі № 36/201, розгляд справи призначено на 22.06.2009р.

В судовому засіданні 22.06.2009р. представники позивача, на виконання вимог ухвали суду від 01.06.2009р., надали суду письмові пояснення з урахуванням висновку № 9243 судової почеркознавчої експертизи, складений 15.10.2008р. та висновку № 9276 судово-технічної експертизи документів, складений 13.02.2009р.

Представник відповідача в судове засідання 22.06.2009р. не з’явився, вимог ухвали суду від 01.06.2009р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2009р., в зв'язку з нез’явленням в засідання суду представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 22.07.2009р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.08.1998р. між Державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України (лізингодавець) та Приватним підприємством «Троєщанин»(лізінгоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу домоволодіння.

Стаття 1 Закону України «Про лізинг»(що діяв на момент укладення договору) визначає, що лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до розділу 1 Договору фінансового лізингу лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає, а лізінгоодержувач бере у виключне користування на три роки на умовах лізингових платежів домоволодіння (далі об’єкт, що орендується), що знаходиться за адресою м. Київ, с. Троєщина, вул. Леніна, 56.

Об’єкт, що орендується, являє собою два житлові будинки (літ. А та Б), літня кухня – сарай (літ. Д) та підсобні споруди:

- гараж (літ. В),

- погреб (літ. Г),

- уборна (літ. Ж),

- котельня (літ. З),

- холодильник (літ. И),

- сарай (літ. К та Л) (п. 1.2. Договору фінансового лізингу).

Загальна площа об’єкта, що орендується складає 2807 кв. м. (п. 1.3. Договору фінансового лізингу).

Згідно п. 3.1. Договору фінансового лізингу термін фінансового лізингу складає 3 роки з моменту прийняття об’єкта, що орендується за актом здачі-приймання.

Додатковою угодою від 09.09.1999р. сторонами Договору фінансового лізингу було внесено зміни до п. 3.1. та встановлено, що термін фінансового лізингу складає 12 років з моменту прийняття лізингоодержувачем об’єкта, що орендується за актом здачі-прийняття.

У вересні 2006 року Приватне підприємство «Треєщанин»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Медведєва Миколи Васильовича про усунення перешкод у користуванні домоволодінням, шляхом виселення з приміщення, розташованого за адресою м. Київ, с. Троєщина, вул. Леніна, 56.

В процесі судового провадження вищевказаної справи позивач дізнався про існування договору співробітництва про сумісну діяльність від 18.09.2000р., укладеного між ним та відповідачем, відповідно до якого сторони зобов’язались для комерційної діяльності та проживання спільно використовувати територію по вул. Леніна,56 с. Троєщина у співвідношенні відповідачем 49%, а відповідачем - 51%.

Сторонами вищевказаного договору була укладена додаткова угода до договору співробітництва про сумісну діяльність від 18.09.2000р., яка датована 22.01.2002р. і в якій сторони погодили доповнити в п. 2 договору співробітництва наступне формулювання: «на підставі Закону України «Про фінансовий лізинг», статті 5 «Сублізинг», вважати даний Договір про сумісну діяльність від 18.09.2000р. і як договір сублізингу між ПП «Троєщанин»(лізингодавець) та ПП «Медведєв»(лізингоотримувач) з відповідними із цього правами та обов’язками згідно Закону України «Про фінансовий лізинг».

Статтею 5 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу.

У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов’язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі.

Матеріали справи не містять доказів того, що у відповідності до вимог ст. 5 Закону України «Про фінансовий лізинг», сторонами договору при укладанні додаткової угоди, було отримано згоду лізингодавця –власника майна - Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України.

Слід зауважити, що стаття 5 Закону України «Про фінансовий лізинг»в редакції яка визначає що таке сублізинг та умови передачі предмета лізингу в сублізинг встановлена Законом України від 11.12.2003р. № 1381-IV, що дає підстави вважати, що згадана угода була укладена не 22.01.2002р.

У відповідності до роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Оскільки позивачем оспорюється договір, укладений 18.09.2000р., суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення оспорюваного договору, недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 1 роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах (п. 9 роз’яснень).

В матеріалах справи наявні два договори співробітництва про сумісну діяльність, один з яких (далі № 1) укладений між Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Медведєвим Миколою Васильовичем та Приватним підприємством «Треєщанин»в особі директора Савостікової Світлани Володимирівни, що діє на підставі уставу та співзасновника Мірозян Араіка Арутюновича.

Інший договір співробітництва про сумісну діяльність (далі № 2) укладений між Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Медведєвим Миколою Васильовичем та Приватним підприємством «Треєщанин»в особі директора Савостікової Світлани Володимирівни, що діє на підставі уставу.

Обидва договори співробітництва про сумісну діяльність датовані 18.09.2000р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Такі дані встановлюються зокрема висновками судових експертів.

Згідно висновку № 9276 судово-технічної експертизи, складеного 13.02.2009р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз встановлено, що в договорі № 1 та договорі № 2 відтиски печатки від імені СПД Медведєва Миколи Васильовича нанесені не в один і той же час. Встановити конкретний час (період часу) нанесення відтисків печатки не виявилось можливим. Однак встановлено, що відтиски печатки ПП «Троєщанин»нанесені в різний час і не в той, яким ці документи датовані, не 18 січня 2000 року, а пізніше. Зокрема в договорі № 2 відтиск печатки нанесений після січня 2002 року. Встановити, коли був нанесений відтиск печатки ПП «Троєщанин»в договорі № 1 не виявилось можливим.

Відповідно до висновку № 9243 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 15.10.2008р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз встановлено, що рукописний запис «/Савостікова С.В./»та підписи від імені Савостікової С.В. в договорі № 1 та № 2 виконано не Савостіковою Світланою Володимирівною, а іншою особою.

Стаття 29 Цивільного кодексу УРСР встановлює, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Згідно розділу «Органи управління підприємства»статуту Приватного підприємства «Троєщанин»засновник підприємства наймає (призначає) директора підприємства або сам виконує його функції.

Як вбачається з матеріалів справи засновником Приватного підприємства «Троєщанин»є Медведєв Микола Васильович, який сам виконував функції директора підприємства.

Статутом Приватного підприємства «Троєщанин»встановлено, що до виняткової компетенції засновника належить ухвалення питань щодо внесення змін і доповнень до Статуту.

Засновник Приватного підприємства «Троєщанин»Медведєв Микола Васильович звернувся до Ватутуніської районної державної адміністрації міста Києва із нотаріально засвідченою заявою від 18.09.2000р. про перереєстрацію Приватного підприємства «Троєщанин»новим власником (засновником) –Савостіковою Світланою Володимирівною з переходом до неї всіх майнових прав та обов’язків Приватного підприємства «Троєщанин».

Як свідчить реєстраційна картка суб’єкта підприємницької діяльності - Приватного підприємства «Троєщанин» органом державної реєстрації Ватутуінського району м. Києва зміни щодо власника Приватного підприємства «Троєщанин» на Савостікову Світлану Володимирівну було внесено 05.10.2000р. Відповідно Савостікова Світлана Володимирівна як новий власник Приватного підприємства «Троєщанин»мала права укладати та підписувати договори саме з моменту реєстрації.

Мірозян Араік Арутюнович, в тому числі за підписом якого укладений договір № 1, в якому він зазначений як співвласник, та додаток від 22.01.2002р. до договору співробітництва про сумісну діяльність також не мав повноважень їх підписувати, оскільки став новим власником Приватного підприємства «Троєщанин»після реєстрації відповідних змін органом державної реєстрації Деснянської районної у місті Києві державної адміністрація, яка відбулась 24.01.2002р.

Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Позивач схвалення укладеного договору співробітництва про сумісну діяльність від 18.09.2000р. та додатку до нього від 22.01.2002р. не надавав.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинен довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування тверджень позивача суду не надав.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, невідповідність укладеного між позивачем та відповідачем договору чинному на момент його укладення законодавству, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Троєщанин»в повному обсязі.

Судом не приймаються твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності з огляду на наступне.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Договір співробітництва про сумісну діяльність, відповідно до пункту 8.1., діє до вересня 2010 року.

Враховуючите те, що відносини за спірним договором виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України і продовжують існувати після набрання ним чинності, отже, до них повинні застосовуватися положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на те, що спірний договір позивачем не підписувався і про його існування позивачу стало відомо під час розгляду справи № 35/306, порушеної Господарським судом міста Києва 29.09.2006р. та призначеної до розгляду в судовому засіданні на 19.10.2006р., відповідно початок перебігу строку позовної давності можна вважати почався саме з цього часу.

Як свідчить штамп вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва позивач звернувся до суду з даним позовом 07.03.2008р.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю в три роки.

Таким чином, у позивача при поданні даного позову строк позовної давності не сплив.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними договір співробітництва про сумісну діяльність від 18.09.2000р., укладений між Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Медведєвим Миколою Васильовичем та Приватним підприємством «Троєщанин»та доповнення до даного договору від 22.01.2002р.

2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Медведєва Миколи Васильовича (м. Київ, вул. Градинська, 18, кв. 121, Ідент. номер 1982815611) на користь Приватного підприємства «Троєщанин»(м. Київ, с. Троєщина, вул. Леніна, 25-А, код ЄДРПОУ 25635975) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяТ.Ю.Трофименко