Рішення № 9017929, 18.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/11518.06.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний Металоцентр «Леман-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія БУДІМПЕКС»

про стягнення 242 591,65 грн.           

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:          Бєлозьоров С.С. –довіреність № 10 від 19.05.08;

від відповідача: Рудик І.О. –керівник;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний Металоцентр «Леман-Україна» звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія БУДІМПЕКС»про стягнення 242 591,65 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки № 13/05/07-Дпп від 24.05.2007 не розрахувався за поставлену продукцію, заборгувавши позивачу 116393,19 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 116393,19 грн. - боргу, 94 401,38 грн. –пені, 10 345,36 грн. –штрафу, 7 701,55 грн. –індексу інфляції, 2 499,89 грн. –3 % річних, 2 499,89 грн. –процентів за неправомірне користування коштами, а також понесені ним по справі судові витрати –2 425,92 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

18.06.2009 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 103 453,57 грн. - боргу, 12 143,38 грн. –пені, 10 345,36 грн. –штрафу, 94 064,14 грн. –індексу інфляції, 7 757,02 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати.

Ухвалою від 16.02.2009 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.03.2008.

Ухвалою суду від 16.02.2008 частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний Металоцентр «Леман-Україна» про забезпечення позову.

12.03.2009 розгляд справи не відбувся, оскільки справу було скеровано до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.02.2009 залишено без задоволення. Ухвалу від 16.02.2009 залишено без змін. Справу направлено для подальшого розгляду до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 15.05.2009 розгляд справи було призначено на 04.06.2009.

04.06.2009 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 18.06.2009.

18.06.2009 представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.06.2009 за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 13/05/07-ДПП (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що відповідач зобов’язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність відповідача металопродукцію (далі - товар), а відповідач зобов’язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортемент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах позивача, які є не від’ємними частинами даного Договору, та/або видаткових/залізничних накладних.

Згідно умов Договору поставка товару може здійснюватись залізничним транспортом, автотранспортом або самовивозом зі склду позивача.

Позивачем одночасно з кожною партією товару був переданий відповідачу пакет документів на товар, а саме: видаткова накладна, акт прийому-передачі, копія сертифікату якості.

Згідно п. 3.5. Договору оплата товару здійснюється відповідачем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах позивача. З моменту зарахування на поточний рахунок позивача 100% оплати за поставлений товар, або за товар що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні. Позивач має право поставити товар відповідачу без попередньої оплати. В цьому випадку відповідач оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 3 днів з моменту поставки.

Відповідач поставлений позивачем товар прийняв, про що також свідчать довіреності на отримання товару уповноваженим представником відповідача (копії у справі). Однак, взяті на себе зобов’язання по Договору не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 103 453,57 грн., на підтвердження іншого відповідачем не надано суду жодного доказу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього Договором, в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач повідомлені позивачем обставини справи у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 103 453,57 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати за поставлений товар, а тому позивач, на підставі п. 5.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 12 143,38 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому Договорі та додатка до нього відповідач, на вимоги позивача, сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 12 143,38 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 5.2. Договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару, який за розрахунками позивача становить 10 345,36 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання(ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п.5.2. Договору крім сплати пені відповідач, за вимогою позивача, сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару в зазначені в даному Договорі та додатках до нього строки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 10% штрафу від суми несплаченого товару в розмірі 10 345,36 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 94 064,14 грн. –індексу інфляції та 7 757,02 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія БУДІМПЕКС»(юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька,67; фактична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 30 а, оф. 2, код ЄДРПОУ 33739378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман - Україна»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 32036829) –103 453 (сто три тисячі чотириста п’ятдесят три) грн. 57 коп. –боргу, 12 143 (дванадцять тисяч сто сорок три) грн. 38 коп. –пені, 10 345 (десять тисяч триста сорок п’ять) грн. 36 коп. –штрафу, 94 064, (дев’яносто чотири тисячі шістдесят чотири) грн. 14 коп. –індексу інфляції, 7 757 (сім тисяч сімсот п’ятдесят сім) грн. 02 коп. –3 % річних, 2 277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн. 63 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: