Рішення № 9017893, 30.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/13930.04.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс"

про стягнення 72 616,39 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Грунтенко Ю.В.- довіреність б/н від 09.01.2009р.

від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Українська гірничо - металургійна компанія" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс" про стягнення 72 616,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків, встановлених Договором № 016/08-Пр.Др.О від 15.02.2008 р., не оплатив поставлений йому позивачем товар, заборгувавши позивачу 61 867,28 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 61 867,28 грн. - боргу, 5 963, 72 грн. –пені, 3 806, 07 грн. –інфляційних збитків та 979, 32 грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –727,00 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 23.02.2009 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.03.2009.

19.03.2009 представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду з метою врегулювання спору мирним шляхом, судом клопотання було задоволено, оголошено перерву в розгляді справи до 20.04.2009.

В зв’язку з тим, що 20.04.2009 буде вихідним днем, розгляд справи було призначено на 30.04.2009.

Представник позивача в судовому засіданні 30.04.2009 р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.04.2009р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 016/08-Пр.Др.О (далі - Договір), згідно умов якого позивач зобов'язується зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом товар, асортимент, кількість, якість та ціна якої вказані в Специфікації (Специфікаціях), які оформлюються у вигляді додатків до цього Договору та є його невід'ємною частиною або у рахунку-фактурі, який надається позивачем відповідачу відповідно до умов цього Договору та є його невід"ємною частиною.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання своїх договірних зобов’язань в період з 22.02.2008 поставив відповідачу товар на загальну суму 199 286,61 грн.

Вищезазначені обставини справи підтверджуються доданими до матеріалів справи та належним чином завіреними копіями видаткових накладних.

Згідно з п.6.5. Договору оплата продукції, вказаної в рахунку-фактурі, здійснюється відповідачем шляхом 100% оплати товару на протязі 10 (десяти) банківських днів з дня отримання продукції.

Відповідно до банківських виписок, відповідач на виконання своїх договірних зобов’язань, перерахував відповідачу в рахунок оплати за товар грошові кошти в розмірі 137 419,33 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 61 867,28 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 8.3. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 5 963, 72 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 8.3. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач, сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої товару за кожен день прострочення..

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 5 963, 72 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3 806, 07 грн. –інфляційних збитків та 979, 32 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс" (04214, м. Київ, вул. Північна, 5; 02139, м. Київ, вул. Братиславська, 52 Б, код ЄДРПОУ 24916867) на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, код ЄДРПОУ 25412086) – 61 867 (шістдесят одна тисяча вісімсот шістдесят сім) грн. 28 коп. –боргу, 3 806 (три тисячі вісімсот шість) грн. 07 коп. –інфляційних збитків, 979 (дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 32 коп. –3 % річних, 5 963 (п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят три) грн. 72 коп. –пені, 727 (сімсот двадцять сім) грн. - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення:

Суддя