Рішення № 9017700, 09.12.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.2009                                                                                           Справа № 5/237

за позовом          колективного підприємства „Санаторій „Перлина Карпат”, с. Карпати, Мукачівський район

до відповідача           Чинадіївської селищної ради, смт. Чинадієво, Мукачівський район

про                               визнання права власності на майновий комплекс

за участю третьої особи,

яка заявляє самостійні

вимогами на предмет

спору на стороні позивача Фонду Державного майна України, м. Київ

про                               визнання права власності на частку в майні у розмірі 30,76 відсотків

Колегія суддів у складі: головуючого судді – Васьковського О.В., суддів – Івашкович І.В., Ушак І.Г.

                                                  За участю представників:

від позивача – не з’явився

від відповідача –Лендєл О.В. (дов. №127 від 17.09.09), Галай О.Ю. (дов. №117 від 07.09.09)

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача –Джуган Н.Б. –начальник юридичного відділу (дов. №50 від 15.01.08)

За участю прокурора –Роман М.С. - прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави у судах прокуратури Закарпатської області

СУТЬ СПОРУ: колективне підприємство „Санаторій „Перлина Карпат”, с. Карпати, Мукачівський район (далі –позивач) звернулося з позовом до Чинадіївської селищної ради, смт. Чинадієво, Мукачівський район (далі –відповідач) про визнання права власності на майновий комплекс, який розташований за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Карпати, 43, та складається із: лікувальний корпус А-А,Є; столова клуб Б-Б; спальний корпус В; спальний корпус №2Г-Г; майстерня котельня Д-Д; прохідна Е; очисна Ж; насосна З; склад И; лабораторія Л; насосна М; овочесховище Н трансформаторна П; сарай Р; сарай С; альтанка Т; альтанка У; альтанка Ф; резервуари для очисних споруд І-ІІ-ІІІ-IV-V-VI; площадка для стоянки №8; автозаправка №№9,10; споруди №№1,7; естакада №11; бруківка VII-XI; басейн XII-XI-II.

          Фонд Державного майна України, м. Київ (далі –третя особа) заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а саме про визнання права державної власності на частку у розмірі 30,76 відсотків у вказаному майновому комплексі.

Позивач просить визнати за колективним підприємством санаторій „Перлина Карпат” право власності на майновий комплекс санаторію. Вказує, що відповідачем грубо порушені його майнові права та законні інтереси при прийнятті 11 травня 2006 року рішення №2 про визнання цілісного майнового комплексу санаторію „Перлина Карпат” нерухомим майном, власник якого невідомий. Позивач доводить, що вказане нерухоме майно знаходиться на балансі санаторію „Перлина Карпат” та передане його засновниками, а тому санаторій „Перлина Карпат” став власником майна, яке йому передано відповідно до вимог законодавства. Вже більше ніж сімнадцять років колективне підприємство санаторій „Перлина Карпат” відкрито, безперервно продовжує володіти нерухомим майном майнового комплексу санаторію „Перлина Карпат”. Відповідно до вимог ст.344 ЦК України, особа яка добросовісно заволоділа майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомими майном протягом десяти років набуває право власності на це майн (набувальна давність). У підтвердження права власності на майновий комплекс позивач посилається на державний акт на право постійного користування землею І-ЗК№002020 від 04.01.1996 року. та рішення третейського суду „Південно-східний Міжрегіональний” по справі №3005/06-100 від 30.05.2006 року яке набрало чинності 30.05.06.

Третя особа також вважає, що відповідач, приймаючи рішення від 11 травня 2006 року №2, порушив охоронювані Конституцією України права власників санаторію, в тому числі і держави, якій належить 30,76 відсотків майна санаторію „Перлина Карпат”. Право державної власності обґрунтовує з посиланням на: акт комісії з визначення частки держави в майні санаторію „Перлина Карпат”, який затверджено наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 17.12.2002 року №09-06/357 та матеріали використанні для його висновків; факт реєстрації права власності на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 12.11.2003р., виданого виконавчим комітетом Чинадіївської селищної ради на цілісний майновий комплекс санаторію „Перлина Карпат”, де власниками зазначені санаторій „Перлина Карпат” з часткою 6924/10000 та держава в особі Верховної Ради з часткою 3076/10000.

Відповідач заперечує позовні вимоги з на ступних підстав: у позивача відсутні докази набуття права власності на спірне майно; державному реєстрі відсутня реєстрація колективного підприємства „Санаторій „Перлина Карпат” (ін.код 05382555) натомість є комунальне підприємство „Санаторій Перлина Карпат” (ін.код 05382555); 24.07.08 Мукачівськм міськрайонним судом Закарпатської області прийнято рішення (справа №2-0-180/08) про передачу безхазяйної нерухомої речі – майнового комплексу санаторію „Перлина Карпат”, який розташований в с. Карпати,43, Мукачівського району Закарпатської області у власність територіальної громади Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області; 11.09.08 Чинадіївська селищна рада прийняла рішення №495 про прийняття у комунальну власність територіальної громади цілісного майнового комплексу „Санаторій „Перлина Карпат”, який розташований в с. Карпти, 43 Мукачівського району Закарпатської області на території Чинадіївської селищної ради.

Відповідач заперечує вимоги третьої особи та доводить що третьою особою не наведено законних підстав виникнення права державної власності на майновий комплекс. Безкоштовна передача до статутного фонду підприємства не дає право вимагати частку у майні чи статутному фонді, куди проводилася їх безкоштовна передача.

Прокурор підтримує доводи третьої особи, що викладені у позовній заяві у повному обсязі.

Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Повний текст рішення оформлено у відповідності до ст. 84 ГПК України та підписано 22.12.09.

Заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи та прокурора, розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила:

Рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів трудящихся від 25.07.1972 р. №260 „Про будівництво міжколгоспного санаторію” була схвалена пропозиція обласної Ради колгоспів про будівництво міжколгоспного санаторію „Перлина Карпат” на земельних ділянках колгоспу „Радянська армія” за рахунок пайових внесків усіх колгоспів області. Розмір пайових внесків визначався виходячи з суми чистого доходу одержаних колгоспами, за щорічними нормативами.

Згідно акту державної приймальної комісії від 26.12.1988 р., який був затверджений наказом Державного агропромислового Комітету Української РСР від 30.01.1989 р. №26, міжколгоспний санаторій „Перлина Карпат” було здано в експлуатацію.

Протоколом №1 зборів уповноважених представників господарств учасників будівництва та експлуатації міжколгоспного санаторію на 500 місць в с. Чинадієво від 03 листопада 1987 р., затверджено статут санаторію „Перлина Карпат” Мукачівського району Закарпатської області. Пунктом 1.1. вказаного статуту встановлено, що міжколгоспний санаторій „Перлина Карпат” Мукачівського району Закарпатської області є кооперативним міжколгоспним оздоровчим закладом.

Вищим органом управління санаторію є збори уповноважених представників господарств-засновників будівництва та експлуатації санаторію, до компетенції якого відноситься, зокрема затвердження статуту санаторію з наступною реєстрацією в облвиконкомі, внесення до нього змін і доповнень (п.5.1 статуту 1987р.).

Майно санаторію складається із основних та обігових засобів, закріплених за санаторієм, що утворюють його статутний фонд, розмір якого відображається на балансі (п.4.1 статуту 1987р.).

22.07.1997р. Закарпатське обласне об’єднання міжколгоспних здравниць „Закарпатколгоспздравниця” постановою №11 затвердило статут санаторію „Перлина Карпат”, який є оздоровчою установою за юридичною адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Карпати, п/індекс 295411. У пункті 1.2 вказаного статуту визначено, що санаторій „Перлина Карпат” є власником майна та коштів, колгоспи та сільськогосподарські підприємства дольові підприємства (згідно списку) мають право на майно і кошти згідно внесеного паю. При зміні юридичних осіб, зміні власності, зміні назви даних підприємств, не повідомивши письмово адміністрацію санаторію, ці підприємства та сільськогосподарські заклади лишаються права на пай.

          Розпорядженням голови Мукачівської райдержадміністрації №507 від 01.10.1997р. вказаний статут санаторію зареєстровано, а Мукачіською райдержадміністраціює видано свідоцтво про державну реєстрацію санаторію „Перлин Карпат” із зазначенням дати внесення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій –07.10.1997р. та ідентифікаційного коду –05382555.

19.03.03 зареєстровано зміни та доповнення до статуту санаторію відповідно до рішення Ради об’єднання „Закарпатсільгоспздравниця” Закарпатського обласного об’єднання лікувально-оздоровчих закладів „Закарпатсільгоспздравниця” (статут зареєстровано розпорядженням Ужгородського міськвиконкому №136 від 29 березня 2001р.), яка стала правонаступником Закарпатського обласного об’єднання міжколгоспних здравниць „Закарпатколгоспздравниця”.

Позивач, який діє на підставі вказаного статуту санаторію „Перлина Карпат” 1997р. доводить набуття ним майнових прав, а саме права власності на майновий комплекс, який розташований за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Карпати, 43.

Однак, вказані доводи позивача слід вважати необґрунтованими, а подані докази такими, що не підтверджують законність набуття ним права власності.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У позовній заяві доводиться що майно передане позивачу засновниками.

Як вбачається із абз. 2 п.4.4. статуту санаторію „Перлина Карпат” 1987р. придбання, продаж, надання в оренду, передання, списання засобів і інших матеріальних цінностей проводиться у порядку установленому зборами уповноважених представників господарств-учасників на основі діючого законодавства. Проте, позивачем не надано жодного доказу, придбання спірного майнового комплексу у порядку визначеному статутом та законодавством.

Доводи позивача, що колективне підприємство санаторій „Перлина Карпати” вже більш ніж сімнадцять років відкрито, безперервно продовжує володіти нерухомим майном майнового комплексу санаторію „Перлина Карпат” не дають підстав ототожнити позивача та міжколгоспний санаторій „Перлина Карпат” зареєстрований у 1988. При прийнятті статуту санаторію „Перлина Карпат” 1997 року відсутні жодні докази затвердження цього статуту органами управління, склад та компетенцію яких визначено статутом міжколгоспного санаторію „Перлина Карпат” 1988р. Докази наявності таких повноважень у ради об’єднання „Закарпатколгоспздравниця”, у тому числі у статуті санаторію 1988 року, відсутні. Отже, вищим органом управляння міжколгоспного санаторію „Перлина Карпат”, яким є збори уповноважених представників господарств-засновників будівництва та експлуатації, не приймалось жодних рішень щодо визначення долі майнового комплексу, що йому належав, як не приймалось і рішень щодо реорганізації чи припинення юридичної особи відповідно до п.7.1 статуту 1987р. Слід також відмітити, що статут санаторію „Перлина Карпат” 1997 року не визначає ні організаційно-правової форми цієї юридичної особи, ні засновників, ні статусу позивача як правонаступника міжколгоспного санаторію „Перлина Карпат”. У довідці №5895 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 07.10.97 вказано про реєстрацію, а не перереєстрацію статуту санаторію „Перлина Карпат”.

За таких обставин, умова п. 1.2 статуту санаторію „Перлина Карпат” 1997 р. про те, що він є власником майна, не поширюється на спірний майновий комплекс, через відсутність доказів набуття права власності на це майно відповідно до статуту міжколгоспного санаторію „Перлина Карпат” та законодавства.

При цьому, суд бере до уваги, що перебування спірного майна на балансі позивача не є доказом набуття права власності на це майно. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна і не визначає підстав знаходження мана у володінні підприємства.

Необґрунтованим є посилання позивача як на підставу виникнення права власності на ст.344 Цивільного кодексу України, якою встановлено порядок набуття права власності за набувальною давністю, оскільки згідно із п.8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визнання права власності за набувальною давністю може мати місце з 01.01.2011 р.

Посилання позивача на рішення третейського суду „Південно-східний Міжрегіональний” по справі №3005/06-100 від 30.05.2006 року яке набрало чинності 30.05.06 та яким визнано за позивачем право власності на будівлі та споруди майнового комплексу санаторію „Перлина Карпат”, судом відхиляється. Факти встановлені рішенням третейського суду, з огляду на положення до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, потребують доказування. Під час судового розгляду, у господарському суді не знайшли свого підтвердження обставини виникнення за позивачем права власності на майновий комплекс санаторію „Перлина Карпат” за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Карпати, 43.

У ході судового розгляду також встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №002020 від 04.01.1996р. виданий санаторію „Перлина Карпат”, рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.05.09 у справі №4/16 визнано недійсним, з наступним скасуванням його реєстрації у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

          Також, слід відмітити, що рішенням Чинадіївської селищної ради від 11.12.08 №543, було скасовано рішення №2 від 11.05.06 „Про визнання цілісного майнового комплексу санаторій „Перлина Карпат” нерухомим майном, власник якого невідомий”, на яке посилається позивач в якості обґрунтування факту порушення його прав.

Доводи відповідача щодо відсутності юридичної особи –колективного підприємства санаторій „Перлина Карпат” (ін. код 05382555) не підтверджені матеріалами справи. Так, при дослідженні матеріалів справи судом не встановлені обставини припинення колективного підприємства санаторій „Перлина Карпат”, статут якого зареєстровано Розпорядженням голови Мукачівської райдержадміністрації №507 від 01.10.1997р. у порядку визначеному Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Відповідно до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважаться набутим правомірно, якщо, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, у позовній вимозі про визнання права власності на майновий комплекс санаторію „Перлина Карпат”, який розташований за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Карпати, 43, слід відмовити.

Також, слід відмовити у задоволенні вимог третьої особи про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на 30,76 відсотків майна санаторію „Перлина Карпат”. Цей висновок ґрунтується на матеріалах справи та наступних мотивах.

          Згідно зі ст. 20 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженою Законом України від 18.05.2000 року „Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки”, передприватизаційна підготовка підприємств, у статутних фондах яких є державна частка, в тому числі підприємств агропромислового комплексу, включає визначення в установчих документах таких підприємств наявності та розміру державних часток, а також складу засновників. З цією метою державні органи приватизації у порядку, встановленому законодавством та установчими документами підприємств, ініціюють визначення часток (паїв) засновників підприємств, у статутних фондах яких є державна частка; встановлюють наявність та розмір часток (паїв), що належать державі у статутних фондах таких підприємств; узгоджують з іншими засновниками (учасниками) відповідні зміни до установчих документів.

          Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області від 04.04.02 №09-06/100 прийнято рішення про проведення передприватизаційної підготовки з визначення державної частки та підтвердження складу засновників санаторію „Перлина Карпат”.

          06.12.2002р. на засіданні комісії з передприватизаційної підготовки санаторію „Перлина Карпат” Закарпатського обласного об’єднання лікувально-оздоровчих закладів „Закарпатсільгоспздравниця” прийняте рішення (протоколі №5) про визначення частки держави у майні санаторію, що складає 30,7606%. Інша частка власності в розмірі 69,2394% належить недержавним засновникам.

          Наказом регіонального відділення Фонду Державного майна України в Закарпатській області від 17.12.2002 р. №09-06/357 затверджено акт комісії з визначення частки держави в майні санаторію „Перлина Карпат” (код ЄДРПОУ –05382555, адреса –89641 Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Карпати) за участю недержавних суб’єктів господарювання.

          Відповідно до п. 1.2 Положення про порядок передприватизаційної підготовки підприємств, у статутних фондах яких є державна частка, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 14.08.2000 року №1691, передприватизаційна підготовка таких підприємств здійснюється державними органами приватизації до прийняття рішення про приватизацію відповідного об'єкта і включає роботи з визначення в установчих документах цих підприємств державної частки (паю), її розміру, складу інших засновників (учасників) цих підприємств.

          Слід відзначити, що у статуті міжколгоспного санаторію „Перлина Карпат” не зафіксовано конкретного розміру статутного фонду (капіталу) санаторію, а також не визначені розміри часток (пайових внесків) господарств-засновників санаторію. Будь-які рішення зборів уповноважених представників господарств-учасників санаторію щодо визначення розміру внесків та порядку їх внесення суду не надані. У зв’язку із цим є передчасним висновок щодо правильності визначення державної частки у цьому майновому комплексі.

          Пунктом 1.3 Положення № 1691 до підприємств, у статутних фондах яких є державна частка (в тому числі міжгосподарських підприємств), віднесені такі підприємства, які були створені за участю недержавних суб'єктів господарювання та до статутного фонду яких здійснювалися державні інвестиції.

          Згідно з цим Положенням до державних інвестицій належать такі що були здійснені: центральними та місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів у вигляді державних капітальних вкладень; державними підприємствами і установами за рахунок власних внесків і позичкових коштів; унаслідок злиття за рішенням органів виконавчої влади цілісних майнових комплексів підприємств різних форм власності або окремих структурних підрозділів цих підприємств; шляхом безоплатної передачі на баланс недержавних підприємств державного майна тощо.

Як вже зазначалося, згідно рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів трудящих ся від 25.07.1972 р. №260 „Про будівництво міжколгоспного санаторію” будівництво санаторію здійснювалося за рахунок пайових внесків усіх колгоспів області.

У якості доказів наявності державної частки, третьою особою надано акт комісії та наступні документи: акт звірки виконаних робіт по дольовій участі заводу ім. Кірова у будівництві санаторію „Перлина Карпат” по договору №7 від 28.04.1988 р. на суму 277653 тис. руб; акт звірки виконаних робіт по дольовій участі заводу „Мукачівприлад” у будівництві санаторію „Перлина Карпат” по договору №7 від 28.04.88р.; дані річного звіту 1988р. про внесок державним підприємством на суму 155467 тис. грн.; дані звітів і додатків про безоплатну передачу у 1989 р. майна на баланс санаторію вартістю 25 тис. руб.; отримано у 1990р. від державного підприємства АТП-13033 основні засоби згідно договору №41 від 02.02.1990р., залишковою вартістю 218 тис. руб. та матеріальні цінності вартістю 50 тис руб згідно витягу з річного звіту санаторія за 1990р.; фінансування капітальних вкладень згідно платіжних доручень: №223 від 02.12.03 на 18 млн крб.; №176 від 06.09.1993р на суму 6,5 млн. крб.; №110 від 02.06.1994р на суму 130 млн.крб.; №139 від 20.06.1994р. на суму 500 млн.крб.; №293 від 26.12.1994р. на суму 150 млн.крб. №093 29.12.1993р. на суму шість млн.крб.; №324 від 2411 1994р. на суму 200 млн. крб.; №18 від 29.08.1995р. на суму 300 млн. крб.; №12 від 13.07.1995р. на суму 3 млрд.крб.

          Проте, висновки про наявність державної частки із посиланням на вище перелічені документи не можна вважати таким, що підтверджені належним доказами.

          Включення до розрахунку державної частки суми коштів заводу ім. Кірова у будівництві санаторію „Перлина Карпат” по договору №7 від 28.04.1988р. на суму 277653 тис. руб. є необґрунтованим, оскільки наявним у матеріалах справи договором (п.4) передбачено, що санаторій зобов’язаний виділяти дольові путівки на суму виконаних робіт згідно кошторису. Як вбачається із абз.2 ч.8 ст33 Закону СРСР „Про кооперацію в СРСР” кооперативи через своїх представників беруть участь в управлінні справами міжгосподарського підприємства (організації), одержують належну їм частку доходів від реалізації його продукції (робіт, послуг). Отже, у цьому випадку правовідносини які мали місце між сторонами підпадають під кваліфікацію договору міни, адже його метою було отримання визначеної кількості послуг(путівок). Відповідно до ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу Української РСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Щодо правового змісту та дольової участі не взято до уваги норми діючого на той час Загального положення про міжгосподарське підприємство (організацію) в сільському господарстві затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 14.04.1977р. №291, де встановлено, що нові господарства приймаються в склад учасників міжгосподарського підприємства (організації) зборами уповноважених представників господарств-учасників (розділ ІІ п.8). Будь-яких доказів прийняття нових осіб до складу учасників міжколгоспного санаторію „Перлина Карпат” третьою осою не надано.

          Висновок комісії по дольовій участі заводу „Мукачівприлад” у будівництві санаторію „Перлина Карпат” зроблений на підставі акта звірки без аналізу змісту зобов’язань які оформлені договором №7 від 28.04.88р. між заводом „Мукачівприлад” та санаторієм „Перлина Карпат”. Вказаний договір до матеріалів справи не долучений.

          Що стосується даних річних звітів 1988 та 1989 років про внесення державним підприємством внесків, то вони не є належним доказом, оскільки відсутній як суб’єкт передачі матеріальних цінностей так і правовий зміст цих зобов’язань.

          Також, суд не погоджується із висновком комісії щодо включення у розрахунок державної частки грошових коштів зазначених у вищенаведених платіжних дорученнях, оскільки, їх отримувачем виступало об’єднання „Закарптколгоспздравниця”, яке не є державним підприємством чи установою. При цьому, у справі також відсутні належні докази перерахування вказаних грошових коштів на банківський рахунок міжколгоспного санаторію „Перлина Карпат”.

          Посилання третьої особи на реєстрацію права власності на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 12.11.2003р. виданого виконавчим комітетом Чинадіївської селищної ради на цілісний майновий комплекс санаторію „Перлина Карпат”, де власниками зазначені санаторій „Перлина Карпат” з часткою 6924/10000 та держава в особі Верховної ради з часткою 3076/10000 не може братися до уваги, оскільки рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.06.05 у справі №3/74 (набрало законної сили) визнано недійсною реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс санаторію „Перлина Карпат” здійснену „Мукачівським районним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” згідно свідоцтва від 12.11.2003р. серії САА №852464, виданого на підставі рішення виконкому Чинадіївської селищної ради від 29.10.2003р.№188, оскільки той фактично вийшов за межі своїх повноважень і здійснив визнання власників цілісного майнового комплексу.

          Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 43, 68, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

у позові відмовити повністю.

У позові третьої осoби відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача та третю особу.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 29.10.09.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                                      О.В. Васьковський

Суддя                                                                                           І.В. Івашкович

Суддя                                                                       І.Г. Ушак

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.12.09.