Рішення № 9017201, 23.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.09 р.                     Справа № 44/207пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Форт Нокс”, м. Софія, Республіка Болгарія, ідентифікаційний код 5905156560

до Відповідача 1: Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

до Відповідача 2: Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

за участю прокурора в інтересах держави в особі Донецької міської ради

про визнання права власності,

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача 1 – не з’явився;

від Відповідача 2 – не з’явився;

від Прокурора - не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 09.11.2009р. на 30.11.2009р., з 30.11.2009р. на 15.12.2009р., з 15.12.2009р. на 23.12.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Форт Нокс”, м. Софія, Республіка Болгарія (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Відповідач) про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 195,4кв.м., розташоване в будинку №85 по вул. Постишева в Ворошиловському районі м. Донецька.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на проведене ним самочинне переобладнання і перепланування придбаних квартир в єдиний нежитловий об’єкт нерухомого майна та відому Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” оформлювати правоустановчі документи на реконструйоване нежитлове приміщення.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договори купівлі-продажу квартири від 18.05.2004р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3669146 від 25.05.2004р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3669232 від 25.05.2004р., технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №85, технічний паспорт на квартиру №1 в житловому будинку №85, технічний паспорт на квартиру №2 в житловому будинку №85, акт від 13.02.2006р., протокол №38 від 07.06.2004р., висновок спеціаліста №222/1 Донецького обласного бюро експертиз.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 41 Конституції України ст.ст. 328, 331, 334, 376, 392 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1, 12, 13, 16 Господарського процесуального кодексу України.

Під час нового розгляду справи Позивач надав письмові пояснення з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 03.09.2009р. (а.с.а.с. 80, 81), в яких зазначив, що суттю позову є захист свого права на використання спірного приміщення у власній підприємницькій діяльності як нежитлового, та повідомив про недодержання ним вимог законодавства при вирішенні питання переведення жилих приміщень у нежилі у зв’язку із використанням приміщення як нежитлового від початку.

Під час нового розгляду справи Прокурором надані письмові пояснення №9730 від 27.11.2009р. (а.с.84, 85), в яких останній проти задоволенні позову заперечував у зв’язку із недотримання Позивачем умов прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, встановлених Постановою КМУ №1243 від 22.09.2004р., та порядку реєстрації права власності на нерухомість згідно приписів ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Відповідач 1 під час первісного та впродовж нового розгляду справи своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду у письмовому вигляді не довів та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, встановленою за матеріалами справи.

Ухвалою суду від 30.11.2009р. суд залучив до участі у справу у якості співвідповідача Донецьку міську раду (Відповідач 2).

Відповідачем 2 у судові засіданні не з’являвся, відзиву та витребуваних документі не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, встановленою за матеріалами справи.

У судових засіданнях під час нового розгляду присутні представники учасників підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, повідомлених належним чином, та ненаданням ними окремих документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2004р. між Кукуєм Володимиром Абрамовичем (Продавець) та Позивачем (Покупець) був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажі №1720 (а.с.9), згідно п.1 якого Продавець продав, а Покупець купив квартиру під №2, що знаходиться у будинку під №85, розташованому по вул. Постишева в м. Донецьку, яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 78,1 кв.м., а житлова площа згідно з технічним паспортом, що є невід’ємною частиною правоустановчого документа – 39,9 кв.м.

18.05.2004р. між Черніковим Ігорем Сергійовичем (Продавець) та Позивачем (Покупець) був укладений та нотаріально посвічений договір купівлі-продажі №1719 (а.с.11), згідно п.1 якого Продавець продав, а Покупець купив квартиру під №1, що знаходиться у будинку під №85, розташованому по вул. Постишева в м. Донецьку, яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 127,1 кв.м., а житлова площа згідно з технічним паспортом, що є невідємною частиною прпавоустановчого документа – 63,6 кв.м.

Право власності на придбані за вказаними договорами квартири зареєстроване за Позивачем, що підтверджується відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.а.с.10, 12).

13.02.2006р. комісією у складі голови ОСББ „Прецедент” Лавриненко Н.А., директора ПФ „Форт Нокс” Кукуй В.А. та мешканцями будинку №85 по вул. Постишева був складений акт (а.с.а.с.23,24) про те, що мешканці зазначеного вище будинку не заперечують проти переведення житлового приміщення квартир №1 і №2 в нежитлове приміщення для використання під офіс.

Позивач самочинно здійснив перебудову існуючих квартир в внаслідок чого утворилося єдине спірне приміщення, про що свідчить технічні паспорти Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації міста Донецька” (далі –Бюро) № 66849/94д-139 та 66849/94д-140 (а.с.а.с.13-21), в яких утворене приміщення згадано як нежитлове. За висновком Донецького обласного бюро експертиз № 222/1 від 20.11.2008р. (а.с.а.с.27-34) утворене приміщення перебуває у хорошому технічному стані, не може використовуватися як житлове, але належне до експлуатації у якості нежитлового.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.11.2008р. порушено провадження у справі за вказаним позовом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.11.2008р. (суддя Мєзєнцев Є.І.) позов задоволений, визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю „Форт Нокс” на нежитлове приміщення загальною площею 195,4 м2, розташоване в місті Донецьку по вулиці Постишева будинок № 85.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2009р. вказане рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2008р. у справі № 44/207пн за касаційним поданням Прокуратури Донецької області було скасоване та справу було направлено на новий розгляд. При цьому касаційної інстанцією в порядку ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України сформульовані обов’язкові до виконання під час нового розгляду вказівки відносно характеру порушення Відповідачем прав Позивача, дотримання процедури переведення житлових приміщень у нежилі.

За резолюцією заступника голови Господарського суду Донецької області від 22.10.2009р. справа № 44/207пн була передана на розгляд судді Господарського суду Донецької області Попкову Д. О.

22.10.2009р. Господарським судом Донецької області винесено ухвалу про прийняття справи №44/207пн до провадження та призначення до розгляду.

Під час нового розгляду Позивачем та Прокурором надані письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 03.09.2009р.

Відповідач 1 та залучений під час нового розгляду справи Відповідач 2 у судові засідання не з’являлись та процесуальними правами, встановленими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, досліджених судом в контексті вказівок Вищого господарського суду України, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та письмових пояснень Позивача від 30.11.2009р., сутність розглядуваного спору полягає встановлені у судовому порядку факту наявності у Позивача права власності не нежитлове приміщення, утворене ним внаслідок самочинної реконструкції і об’єднання двох квартир.

Відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов:

-          наявність у позивача певного суб’єктивного права або інтересу;

-          порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем;

-          належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Незважаючи на доведеність представленими в матеріалах справи належними доказами факту правомірності (у світлі встановлених ст. ст. 204, 328 Цивільного кодексу України презумпцій) набуття Позивачем у власність від фізичних осіб двох квартир та їх самочинне переобладнання у спірне приміщення, суд не вбачає факту порушення прав Позивача з боку Відповідача 1 або залученого Відповідача 2.

Дійсно, матеріали справи не містять жодних документів, з яких вбачалась би відмова Відповідачів у розгляді заяви Позивача відносно змінити статусу переобладаних квартир у нежитлове приміщення. Більш того, за поясненнями Позивача, до подання розглядуваного позову він навіть не розпочав процедури переведення квартир у нежитлові приміщення.

Поряд із цим, предмет позову спрямований саме на зміну у судовому порядку статусу придбаних квартир з житлового фонду на нежитловий, на чому безпосередньо наголошено Вищим господарським судом України у постанові від 03.09.2009р.

Слід зауважити, що суд, як орган державної влади за змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, здійснюючи функцію правосуддя, зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказаний принцип у повній мірі стосується із способів судового захисту, які можуть бути вжиті судом, що кореспондується із приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Однак, діюче законодавство не передбачає зміну статус житлових приміщень у якості способу судового захисту прав та інтересів їх власника. Більш того, за змістом ст.ст. 7, 8 Житлового кодексу України переведення (зміна статусу) житлових приміщень у нежитлові здійснюється у виняткових випадках після визнання їх у встановленому порядку непридатними для проживання виключно на підставі рішення виконавчого комітету міської ради і не належить до компетенції суду.

Наразі такого рішення та доказів визнання переобладаних Позивачем квартир непридатними для проживання згідно Порядку обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридбаними для проживання до матеріалів справи не надано.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 3 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482, неналежність обраного способу захисту зумовлює відмову у задоволені позову.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволені позовних Товариства з обмеженою відповідальністю „Форт Нокс” як юридично неспроможних та доказово не доведених.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Форт Нокс”, м. Софія, Республіка Болгарія (ідентифікаційний код 5905156560) до Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 26502957) та Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 26502957) про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 195,4кв.м., розташоване в будинку №85 по вул. Постишева в Ворошиловському районі м. Донецька у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.12.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя