Рішення № 9017206, 21.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.09 р.                     Справа № 38/264                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецької області

до відповідача: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі відокремленого підрозділу Регіональне управління з експлуатації каналу м. Горлівка, Донецької області

про стягнення 4 511 555,15грн.

за участю представників:

від позивача: Любкіна В.С.- за дов. № 354-09”Д” від 25.05.2009р.

від відповідача: Ляховець О.В.- за дов. №03-47 від 22.12.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі відокремленого підрозділу Регіональне управління з експлуатації каналу м. Горлівка, Донецької області про стягнення боргу за спожиту активну електроенергію за період з червня по липень 2009р. в розмірі 4 355 314,87грн.; 3% річних у розмірі 8 036,26грн., пені у розмірі 148 204,02грн., а всього 4 511 555,15грн.

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №35 від 01.01.2005р. (далі - Договір) з додатками та додатковими угодами; додаток №5 до договору; протокол узгодження розбіжностей від 28.03.005р., угода від 12.09.2007р., акти прийому-передачі електроенергії за червень, липень 2009р.; рахунки №11/35 за червень, липень 2009р.; розрахунок ціни позову; акт звірки заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 26.10.2009р. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств; невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

          13.10.2009р. відповідач надав клопотання №03/01/3372 від 13.10.2009р., в якому просить суд зобов’язати позивача направити відповідачу копію позовної заяви по справі №38/264.

26.10.2009р. позивач надав суду відзив на позов №809 від 26.10.2009р., в якому повідомив суду, що борг за договором №35 від 01.01.2005р. за період з червня по липень 2009р. складає 4 355 314,87грн. та просить суд відкласти розгляд справи на більш пізніший строк, зменшити розмір пені на 90% та відстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

26.10.2009р. позивач надав суду заперечення на клопотання відповідача про розстрочку (відстрочку) виконання рішення суду та зменшення сум нарахованих штрафних санкцій, в яких повідомив суду наступне.

Стаття 233 ГК України дозволяє суду зменшити розмір штрафних санкцій з урахуванням інтересів боржника, якщо порушення зобов’язань не заподіяли збитків іншим учасникам господарських відносин. Порушуючи порядок оплати за електроенергію, відповідач завдає збитків іншим учасникам господарських відносин, так як згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2002 від 12.02.2002р. грошові кошти, які надходять від споживачів електричної енергії є майном, яким володіють, користуються і розпоряджаються учасники договору оптового ринку від 15.11.1996р. Таким чином, порушуючи умови договору відповідач порушує права енергогенеруючих компаній, підприємства, яке здійснює централізоване діспечерське управління об’єднаної енергетичної системи та передачу електричної енергії магістральними та міждержавними мережами, передбачені ст.15 ЗУ “Про електроенергетику” в кожному розрахунковому періоді (місяці) на отримання оплати вартості електричної енергії та послуг закуплених в цьому періоді.

26.10.2009р. позивач надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи додаткові документи, серед яких акт звірки розрахунків станом на 26.10.2009р., підписаний уповноваженими представниками сторін, відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем за активну електричну енергію за період з червня по липень 2009р. складає 4 355 314,87грн.

Сторони у судовому засіданні 23.11.2009р. звернулися до суду з клопотанням, в якому просять суд продовжити строк вирішення спору на 1 місяць, яке судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2009р. строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць до 23.12.2009р., у порядку ст.69 ГПК України.

17.12.2009р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про збільшення позовних вимог, у порядку ст.22 ГПК України, у якій просить суд стягнути з відповідача борг за спожиту активну електроенергію за період з червня по липень 2009р. у розмірі 4 350 314грн.87коп., 3% річних у розмірі 52 262,67грн., пеню у розмірі 359 747,61грн. та суму індексу інфляції у розмірі 86 216,52грн.

Розгляд справи відкладався, для представлення сторонами додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2005р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” в особі Центральних електричних мереж (Постачальник електричної енергії) та Державним виробничим підприємством “Укрпромводчормет” в особі Горлівського районного управління (Споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № 35.

Угодою від 12.09.2007р. до договору на постачання електроенергії №35 від 01.01.2005р., у зв’язку з перетворенням Держаного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет” на Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу”, що є його правонаступником та відповідним перейменуванням Горлівського районного управління ДВП “Укрпромводчормет” в Регіональне управління з експлуатації каналу КП “Компанія “Вода Донбасу”, що є його правонаступником, преамбулу договору від 01.01.2005р. №35 викладено в іншій редакції. Угода підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

Також, сторонами був підписаний додаток №5 до Договору „Порядок розрахунків за електричну енергію”, копія якого наявна в матеріалах справи.

Отже, відповідач по справі є правонаступником Споживача за договором.

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник електричної енергії зобов’язується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід’ємними частинами.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заборгованості сторони перебували у договірних відносинах.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 – 2.2.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п.3 додатку №5 до Договору остаточний розрахунок споживач здійснює протягом не більше 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, постачав Споживачу електричну енергію, що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії за червень, липень 2009р. та рахунками за активну електроенергію електроенергію №11/35 за червень, липень 2009р.

Акти прийняття-передавання електроенергії були підписані уповноваженим представником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії були отримані відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на цих рахунках уповноваженої особи.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної сплати отриманої електричної енергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №35 від 01.01.2005р. (з додатками, додатковими угодами, протоколом розбіжностей), згідно з яким Постачальник зобов’язується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачувати Постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктами 2, 8 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами (далі-Правила), закріплено, постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплату за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Відповідно до п.3 додатку №5 до Договору остаточний розрахунок споживач здійснює протягом не більше 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором №35 від 01.01.2005р., постачав Споживачу електричну енергію.

Рахунки на оплату за спожиту активну електроенергію №11/35 за червень, липень 2009р. були вручені представнику відповідача для оплати 01.07.2009р. та 03.08.2009р. відповідно, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на них.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, ПКЕЕ відповідач зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати отриманої в червні, липні 2009р. електричної енергії у встановлені строки не виконав.

17.12.2009р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про збільшення позовних вимог, у порядку ст.22 ГПК України, у якій просить суд стягнути з відповідача борг за спожиту активну електроенергію за період з червня по липень 2009р. у розмірі 4 350 314,87грн., 3% річних у розмірі 52 262,67грн., пеню у розмірі 359 747,61грн. та суму індексу інфляції у розмірі 86 216,52грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок несплати відповідачем вартості електричної енергії, що була поставлена за Договором №35 від 01.01.2005р. (з додатками, додатковими угодами, протоколом розбіжностей), з боку відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 4 350 314,87грн., що підтверджується матеріалами справи та по суті відповідачем не заперечувалось.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 –2.2.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач з посиланням на п.4.2.1. Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 359 747,61грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству.

Суд перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, тому сума пені 359 747,61грн. підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити суму пені на 90%, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, а також на те, що його підприємство є житлово-комунальним та надає послуги переважно населенню. В обґрунтування клопотання відповідач надав суду баланс на 31.03.2009р., звіт про фінансові результати за 1 квартал 2009р., довідку щодо заборгованості населення за послуги водопостачання.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення на 90% розміру пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 52 262,67грн. та суму індексу інфляції у розмірі 86 216,52грн.

Таким чином 3% річних в сумі 52 262,67грн. та інфляційні в сумі 86 216,52грн. підлягають стягненню з відповідача в понову обсязі.

Відповідач у відзиві просить суд відстрочити виконання рішення на 6 місяців посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, а також на те, що його підприємство є житлово-комунальним та надає послуги переважно населенню.

Відповідно до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючі рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно вимог ст. 121 ГПК України відстрочення виконання рішення може надаватися лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.

Відстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

При відстрочці виконання рішення для позивача можуть наступити негативні наслідки, оскільки відстрочка суттєво зачіпає інтереси позивача, віддаляючи реальне виконання.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст. ст. 256, 257, 261, 267, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 83, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецької області до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі відокремленого підрозділу Регіональне управління з експлуатації каналу м. Горлівка, Донецької області про стягнення боргу за спожиту активну електроенергію за період з червня по липень 2009р. в розмірі 4 350 314,87грн.; 3% річних у розмірі 52 262,67грн., пені у розмірі 359 747,61грн., індексу інфляції у розмірі 86 216,52грн., задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі відокремленого підрозділу Регіональне управління з експлуатації каналу м. Горлівка, Донецької області (83001, м.Донецьк, вул.Артема,85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка, Донецької області, пр.Леніна,11; п/р 260303021296 в філії Донецького обласного управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, код ЄДРПОУ 00130903) заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 4 350 314,87грн.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі відокремленого підрозділу Регіональне управління з експлуатації каналу м. Горлівка, Донецької області (83001, м.Донецьк, вул.Артема,85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка, Донецької області, пр.Леніна,11; п/р 26000051801678 в ФКБ “Приватбанк” у Донецькій області, МФО 335496, код ЄДРПОУ 00130903) пеню в сумі 359 747,61грн., 3% річних в сумі 52 262,67грн., індекс інфляції в сумі 86 216,52грн.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі відокремленого підрозділу Регіональне управління з експлуатації каналу м. Горлівка, Донецької області (83001, м.Донецьк, вул.Артема,85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка, Донецької області, пр.Леніна,11; п/р 26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення ПІБ м.Горлівка, Донецької області, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00131268) витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.12.2009року.

          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Надруковано 4 примірника:

1 – до справи

3 – сторонам у справі