Рішення № 90170631, 25.06.2020, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/4009/18

Провадження №2/654/92/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року Голопристанський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Данилевського М.А.

за участю секретаря Луцюк К.Л.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гола Пристань Херсонської області в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу №654/4009/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь матеріальну шкоду в розмірі 4856,04 грн. та моральну шкоду в розмірі 899731,50 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

27.06.2013 старшим слідчим СУ УМВС України в Херсонській області Дем`янюком І.К. позивача затримано в порядку статті 208 КПК України та повідомлено про підозру у скоєнні тяжких злочинів: ч. 4 ст. 368 КК України (прийняття службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище); ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України (підбурювання до надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище), а також у скоєнні злочину невеликої тяжкості - ч. 1 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство)».

З 27.06.2013 по 28.06.2013 позивач перебував від вартою в ізоляторі тимчасового тримання до застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона. Вказаною ухвалою слідчого судді на підставі клопотання слідчого СУ УМВС України в Херсонській області Дем`янюка І.К. на позивача покладені наступні обов`язки: щоп`ятниці, починаючи з 05.07.2013 у період з часу з 09 до 18 години прибувати до СУ УМВС України в Херсонській області; не відлучатися з м. Херсона без дозволу слідчого; здати свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають права на виїзд з України.

Позивач вимушений виконувати ухвалу слідчого судді та щоп`ятниці мати принизливі для нього візити до слідчого. Також він вимушений віддати свій закордонний паспорт слідчому. Крім того, при проведенні його затримання слідчим вилучено паспорт громадянина України позивача та відмовлено у поверненні паспорту з посиланням на ухвалу слідчого судді про покладення обов`язків та можливість виїзду за кордон до Російської Федерації чи Республіки Білорусь (лист СУ УМВС в Херсонській області від 04.07.2013 № 8/7172).

Таким чином під час проведення слідства позивач був позбавлений можливості вільно пересуватись та навіть не мав паспорту громадянина України, що позбавляло його виборчого права; права на отримання субсидії та іншої соціальної допомоги; права придбати валюту, отримати кредитні кошти, тощо.

Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 28.06.2013 на підставі клопотання слідчого СУ УМВС України в Херсонській області Дем`янюка І.К. позивача було відсторонено від посади заступника Новофедорівського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів строком на два місяці та продовжено строк відсторонення ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 27.08.2013.

Ухвалами слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона накладено арешт на домоволодіння позивача у с. Рибальче Голопристанського району Херсонської області та транспортні засоби, які належать позивачу на праві власності із встановленням заборони користуватись цим майном.

Таким чином, позивач був позбавлений можливістю користуватись домоволодінням, яке я раніше використовував в якості дачного будинку для відпочинку, а також вимушений користуватись громадським транспортом.

Також ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона на підставі клопотання слідчого СУ УМВС України в Херсонській області Душенко В.А. накладено арешт на майно, яке належить позивачу на праві власності, а саме два мобільні телефони та всі грошові кошти, які були в нього наявності.

Враховуючи, що в позивача при проведенні затримання були вилучені всі грошові збереження, а також він був відсторонений від посади без виплати заробітної плати, позивач був позбавлений можливістю користуватися стільниковим зв`язком, що утруднило його спілкування з батьками, які проживають в іншій місцевості. Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона на підставі клопотання слідчого СУ УМВС України в Херсонській області Душенко В.А. накладено арешт на мисливську зброю та внески до статутних капіталів юридичних компаній, де позивач виступає учасником та заборонено користуватись зброєю та корпоративним правами.

Внаслідок цього зброя була вилучена на обов`язкове зберігання до правоохоронних органів, позивач не мав можливості займатись полюванням, а також внаслідок заборони користуватись корпоративними правами, юридичні компанії не мали достатнього розвитку та перейшли у занепад.

Прокуратурою Херсонської області затверджено та передано до Голопристанського районного суду Херсонської області обвинувальний акт, за яким позивача обвинувачували у скоєнні тяжких злочинів: ч. 4 ст. 368 КК України (прийняття службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище); ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України (підбурювання до надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище), а також у скоєнні злочину невеликої тяжкості - ч. 1 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство)».

При проведенні судового слідства прокуратурою Херсонської області змінено обвинуваченні в суді, затверджено обвинувальний акт від 15.08.2014, за яким склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України виключено, ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України кваліфіковано через ч. 2 ст. 15 КК України (закінчений замах).

Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.12.2016 (справа № 654/4819/13-к), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 27.03.2017 позивача визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, та виправдано за відсутності події злочину.

Постановою Верховного Суду від 11.10.2018 вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.12.2016 та ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 27.03.2017 залишені без змін, касаційна скарга прокурора - без задоволення.

Таким чином позивач без законних підстав на протязі 63,5 місяців (з 27.06.2013 по 11.10.2018 ) перебував під слідством та судом.

Під час перебування під слідством та відсторонення від роботи позивач не отримав заробітну плату за період з 01.07.2013 по 03.09.2013 в сумі 4856,04 грн.

Також під час перебування під слідством та судом позивачу було завдано значної моральної шкоди, яка полягає у незаконному звинуваченні у скоєнні низки тяжких злочинів завдали йому значної моральної втрати та порушили його нормальні життєві зв`язки, оскільки навіть коротке перебування в ізоляторі тимчасового тримання ставить на особі «ярмо зека», від чого він відчув душевні страждання.

Органом досудового розслідування було обмежено право на працю позивача та заробляти собі на життя, вільно пересуватись та відпочивати. На час перебування під слідством та судом позивача обмежили у праві вільно користуватись своїм власним майном: дачним будинком, транспортними засобами та мобільними телефонами. У зв`язку із вилученням зброї він був позбавлений займатись улюбленою справою - полюванням.

Тривалість перебування позивача під слідством та судом вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати, що діють на час розгляду справи, позивач (з урахуванням уточнених позовних вимог) оцінює нанесену йому моральну шкоду, виходячи із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць перебування під слідством та судом, що складає (3 х 4723 грн. х 63,5 міс.) 899731,5 грн.

Просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з огляду на позовні вимоги та відповіді на відзиви відповідачів.

Представник Державної казначейської служби України на судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не подавав. Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності Державної казначейської служби України, оскільки Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. Раніше відповідач надав суду відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до наступного.

Ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відповідно до положень цього Закону відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, інших незаконних дій, тобто нею визначені правові підстави відшкодування шкоди, визначальною ознакою яких є незаконність дій посадових осіб. Ст. 2 Закону зазначає, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановляння виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

3) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто ст. 2 Закону зазначає вичерпний перелік підстав, з яких виникає право на відшкодування шкоди. Якщо кримінальну справу закрито на підставі не передбаченою Законом, право на відшкодування шкоди не виникає.

Вироком Голопристанського районного Херсонської області від 10.10.2014 по справі № 654/4819/13 позивача визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ст. 27 ч. 4 ст. 369 ч. 4 КК України.

На думку відповідача вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.12.2016 по справі № 654/4819/13 не може бути підставою для відшкодування шкоди, оскільки вироком того ж суду від 10.10.2014 позивача визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ст. 27 ч. 4 ст. 369 ч. 4 КК України, з чого слідує, що в подальшому його права порушені не були.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська України здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

Оскільки Головне управління Казначейства як суб`єкт владних повноважень прав та законних інтересів позивача не порушувало, у правовідносинах із позивачем не знаходилось і шкоди йому не заподіювало, відповідач просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Представник Управління МВС України в Херсонській області заперечував проти задоволення позовних вимог та подав клопотання про закриття провадження у справі в частині відшкодування майнової шкоди, в задоволенні якого ухвалою суду від 25.06.2020 було відмовлено.

Надав суду відзив, суть якого зводиться до наступного.

УМВС України в Херсонській області не визнає позовні вимоги та обставини, викладені у позовній заяві ОСОБА_1 , не погоджується та заперечує щодо наведених позивачем правових підстав позову, у зв`язку із наступним.

Посилаючись на обставини справи позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження необхідності відшкодування йому моральної шкоди у вказаній сумі, не зазначено, передбаченого Законом розрахунку з якого він виходив при визначенні суми. Так у силу ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше аніж достатнім для задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її незаконного збагачення.

Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 4 вказаного Закону, ч. 2 ст. 23 ЦК України відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральні втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність обов`язкових елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Позивачем взагалі не надано жодних доказів на підтвердження наявності моральної шкоди в розумінні ст. 23 ЦК України, на яку він посилається як на підставу для її відшкодування.

За змістом п. 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року, якщо для з`ясування обставин щодо наявності у громадянина моральної шкоди виявиться потреба в спеціальних знаннях, суд може призначити належну експертизу, висновок якої оцінюється поряд з іншими доказами у справі.

Натомість позивачем не надано жодних доказів про наявність такої шкоди.

Відповідно до рішень судів різних інстанцій в період з 25.12.2014 по 15.09.2015 та з 27.03.2017 по 11.10.2018 ОСОБА_1 не перебував під слідством чи судом.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-У11І від 6 грудня 2016 року, який набрав чинності 1 січня 2017 року, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Щодо посилання позивача на улюблену справу - полювання, якою він не міг займатися, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 на обліку в Херсонській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок не перебуває, тому членські внески не сплачував, відстрільні картки не отримував, що унеможливлює в свою чергу займатися полюванням відповідно до вимог чинного законодавства.

На судовому засіданні представник Управління УМВС України в Херсонській області просив в задоволені позовних вимог відмовити з підстав зазначених у відзиві, зокрема зазначив, що позивач в період з 25.12.2014 по 15.09.2015 та з 27.03.2017 по 11.10.2018 взагалі не перебував під слідством та судом, крім того позивачем не доведено факт моральних страждань внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення якості його життя, інших негативних наслідків морального характеру. Крім того, вважає посилання позивача на неможливість займатися улюбленою справою – рибальство взагалі надуманими, що підтверджується матеріалами справи. Просив, в разі, якщо суд дійде висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, врахувати, що позивач перебував під слідством та судом лише близько 34 місяців (оскільки по кримінальному провадженню апеляційними судами приймалися остаточні рішення в розумінні практики ЄСПЛ), крім того, для обрахування моральної шкоди слід застосувати розрахункову величину, встановлену п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06 грудня 2016 року. Зокрема зазначивши, що задоволення позовних вимог в більшому розмірі призведе до економічно-необґрунтованих збитків державного бюджету та призведе до безпідставного збагачення позивача.

Заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2013 року позивач був затриманий в порядку статті 208 КПК України (а.с. 238-239) та йому повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, передбачених частиною 4 статті 368 КК України (прийняття службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище); статтею 27 частини 4 статті 369 КК України (підбурювання до надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище); частиною 1 статті 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

24 жовтня 2013 року Прокуратурою Херсонської області затверджено та передано обвинувальний акт відносно Позивача до Голопристанського районного суду Херсонської області. Кримінальна справа відносно Позивача розглядалась неодноразово (а.с. 240-242).

Останнім вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 грудня 2016 року у справі № 654/4819/13-к, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2017 року позивача визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України та виправдано за відсутності події злочину (а.с. 243-249). Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.12.2016 та ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 27.03.2017 залишені без змін (а.с. 250-253).

Отже, вказане свідчить про те, що у період з 27 червня 2013 року по 11 жовтня 2018 року, що становить 63 місяці та 14 днів, позивач перебував під слідством та судом.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Пунктом 1 статті 2 цього Закону встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду. Таке відшкодування провадиться за рахунок коштів державного бюджету (пункт 1 статті 3, частина перша статті 4 цього Закону).

Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 28 червня 2013 року позивача відсторонено від посади заступника Новофедорівського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів строком на два місяці, у подальшому, судом продовжено строк відсторонення ухвалою від 27 серпня 2013 року ще на два місяці.

Згідно довідки Новофедорівської сільської ради, вих. № 82/02-29 від 07.08.2019, позивач працював на посаді заступника сільського голови з 05 червня 2013 року по 03 вересня 2013 року із посадовим окладом 1893 грн. на місяць.

У зв`язку із відстороненням від роботи, позивач не отримував заробітну платню за липень, серпень, вересень 2013 року на загальну суму 4856,04 грн., згідно розрахунку: 103,32 грн. (середньоденна заробітна плата) х (23 дні (липень 2013 року) + 22 дні (серпень 2013 року) + 2 дні (вересень 2013 року)) = 4856,04 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 4856,04 грн.

Внаслідок ухвалення виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Цим Законом установлено, що визначення розміру відшкодування шкоди, якої зазнав громадянин внаслідок незаконних дій, у разі ухвалення виправдувального вироку здійснює суд, про що постановляє відповідну ухвалу. Оскільки Закон не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Із аналізу положень статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вбачається, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь. Такий висновок суду відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 755/13879/16-ц (провадження № 14-164цс18); від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц; (провадження № 14-298цс18); від 03 жовтня 2018 року у справі № 713/216/17 (провадження № 14-297цс18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд, відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданий позивачу, суд приймає до уваги те, що під час перебування під слідством, на підставі ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 28 червня 2013 року відносно позивача застосовано запобіжний засіб у вигляді застави та покладено на позивача наступні обов`язки: щоп`ятниці, починаючи з 05 липня 2013 року у період з часу з 09 до 18 години прибувати до слідчого, прибуття підтверджувати особистим підписом; не відлучатися з м. Херсона без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілими; здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають права на виїзд з України. У подальшому, продовжено строк виконання обов`язків до 26 жовтня 2013 року (а.с.192-198, 212-220).

Під час затримання у позивача було вилучено паспорт громадянина України, внаслідок чого, Позивач був позбавлений виборчого права, права на отримання субсидії та іншої соціальної допомоги, отримання споживчого кредиту.

Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 28 червня 2013 року позивача відсторонено від посади заступника Новофедорівського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів строком на два місяці, у подальшому, продовжено строк відсторонення ухвалою від 27 серпня 2013 року Таким чином, позивач був позбавлений права на працю.

Ухвалами слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 01 липня 2013 року; від 02 липня 2013 року; від 15 липня 2013 року накладено арешт на домоволодіння, а також на транспортні засоби позивача із встановленням заборони користуватись арештованим майном. Таким чином, позивач був позбавлений прав на розпорядження та користування належним йому майном. Позивач був позбавлений можливості вільно пересуватись, вимушений віддати свій закордонний паспорт слідчому, а також зобов`язаний щотижня з`являтись до слідчого для відмітки

Також на підставі ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 02 липня 2013 року було накладено арешт на мобільні телефони позивача та грошові кошти, які були в наявності у позивача. Приймаючи до уваги відсторонення позивача від посади без виплати заробітної плати, він був позбавлений можливості користуватися стільниковим зв`язком та не мав грошових коштів для існування, щоб навістити батьків або поспілкуватись з ними.

Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 02 серпня 2013 року накладено арешт на мисливську зброю позивача та внески до статутних капіталів юридичних компаній, де позивач виступає учасником, а також заборонено користуватись зброєю та корпоративним правами. Таким чином, позивач був позбавлений можливості займатись полюванням та користуватись корпоративними правами юридичних компаній.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 цього Закону розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Судом встановлено, що в результаті незаконного перебування під слідством та судом порушувались конституційні права позивача на вільне пересування; вільне володіння своїм житлом та іншим майном; право на працю, оскільки позивач не мав можливості працювати на раніше займаній ним посаді, а після його звільнення не мав можливості вільно користуватись корпоративними правами.

Спричинена позивачу моральна шкода також полягала у душевних та психічних стражданнях, моральних втратах, яких він зазнав внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, незаконному притягненні його до кримінальної відповідальності, що призвело до порушення нормальних та звичних життєвих зв`язків, необхідності захищатись від необґрунтованих обвинувачень та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Перебування під слідством та судом передбачало обов`язкову участь позивача у слідчих діях, необхідність явки органу досудового розслідування та судові засідання. Вказані обставини зумовлюють негативні зміни у психічному стані будь-якої людини і виражаються в завданні їй душевних страждань. Ці страждання є наслідками незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що свідчить про наявність незаконних дій правоохоронних органів.

Позивач, маючи статус адвоката, не міг безперешкодно займатись адвокатською діяльністю, здійснювати захист прав та інтересів інших осіб у кримінальному провадженні, оскільки й сам мав статус підозрюваного, обвинуваченого, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації позивачем своєї професійної діяльності, звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми. Негативне ставлення до нього з боку інших осіб вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя та призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків та інших негативних наслідків морального характеру.

Зокрема, позивач неодноразово звертався до слідчого з проханням дозволити йому виїхати на кілька днів з дітьми з м. Херсона в с. Залізний Порт Голопристанського району, на що отримував немотивовані відмови з посиланням на ухвали слідчих суддів щодо заборони залишати м. Херсона. Також слідчий відмовляв у видачі паспорту громадянина України позивачу, оскільки наявність паспорта дозволить здійснити перетин державного кордону України з Республікою Білорусь та Російською Федерацією (а.с. 200-211).

Зазначені відмови слідчого на думку суду носять характер знущання над позивачем – особою, щодо якої не було винесено обвинувального вироку, який набрав законної сили. Та беззаперечно вже самі по собі нанесли позивачу моральні страждання.

Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що цей розмір визначається з урахуванням конкретних обставин справи, характеру душевних страждань, їх тривалості та мінімального розміру відшкодування - не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, визначеної на час розгляду справи.

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд враховує вимоги Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» від 14.11.2019 р. N 294-IX. з 01 січня 2020 року встановлена мінімальна заробітна плата в розмірі 4723 грн.

Отже, враховуючи, що позивач перебував під слідством та судом повні 63 місяці, та до нього були застосовані запобіжні заходи, суд, керуючись принципами поміркованості, розумності та справедливості, приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування йому моральної шкоди за рахунок держави в розмірі двократного розміру мінімальної заробітної плати за кожен повний місяць перебування позивача під слідством та судом, що становить 4723 грн. х 2 х 63 міс. = 595098 грн.

Суд не приймає доводи представника Управління МВС України в Херсонській області, що під мінімальною заробітною платою, як розрахунковою величиною, слід застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016 р.

Вказаний Закон не стосується відшкодування моральної шкоди за Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Враховуючи положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 4723 грн.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17-ц (провадження № 61-2934св18); від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18).

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. ЇЇ в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Суд також не приймає доводи представника Управління МВС України в Херсонській області про необхідність обчислення періодів перебування позивача під судом без урахування касаційного перегляду кримінального провадження судами касаційної інстанції, оскільки такий обрахунок положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містять. А набрання рішенням Апеляційного суду Херсонської області законної сили, яке відразу було оскаржено в касаційному порядку прокурором, не може свідчити про остаточність такого рішення, оскільки фактично судовий розгляд закінчено не було, а тому позивач перебував у стані невизначеності щодо своєї долі, та також продовжував відчувати психотравмуючий вплив, викликаний очікуванням розгляду справи Верховним Судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до матеріалів кримінальної справи № 654/4819/13-к позивач знаходився під слідством та судом з часу затримання (27 червня 2013 року) до прийняття Верховним Судом остаточного рішення (11 жовтня 2018 року).

Таким чином, суд приходить до висновку про перебування позивача під слідством та судом протягом 63 місяців та 14 днів та про часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 595098 грн. виходячи з розрахунку: дві мінімальні заробітні плати за кожен повний місяць перебування позивача під слідством та судом.

Керуючись ст.ст. 1176, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Відшкодувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок державного бюджету шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на його користь грошових коштів, а саме: матеріальну шкоду (втрачений заробіток) в розмірі 4856 (чотири тисячі п`ятдесят шість) гривень 04 копійки, компенсацію моральної шкоди завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування в розмірі 595098 (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч дев`яносто вісім) гривень.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01.07.2020.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Суддя М. А. Данилевський