Рішення № 9016712, 16.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.09 р.                     Справа № 16/357                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м.Донецьк в особі Виробничої одиниці «Шахтарськтепломережа» м.Шахтарськ, Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномед» м.Шахтарськ, Донецької області

про стягнення 19861,45 грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Колесникова С.І. – за довіреністю

від відповідача: Гончарук В.В. – директор

СУТЬ СПОРУ:

          Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.11.2009р. порушено провадження по справі за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м.Донецьк в особі Виробничої одиниці «Шахтарськтепломережа» м.Шахтарськ, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномед» м.Шахтарськ, Донецької області про стягнення 19861,45 грн., у тому числі заборгованості за теплову енергію в сумі 16694,43грн., пені в розмірі 1889,66грн., інфляційних нарахувань в сумі 988,16грн., 3% річних в сумі 289,20грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 01.12.2009р. – 10год. 00хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

          Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 232 від 01.12.2008р. з додатками, акти на включення-відключення опалення а період 2008-2009рр., рахунки на оплату з грудня 2008р. по квітень 2009р., розрахунок позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані пеня, індекс інфляції та 3% річних.

Відповідач у судовому засіданні вимоги позивача визнав частково в розмірі суми основної заборгованості, але письмового відзив до матеріалів справи не надав.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач надав до суду заяву за № 1018 від 15.12.2009р. та, у зв’язку з проведеною звіркою між сторонами розрахунків, просить стягнути суму заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 14500,01грн. В іншій частині позовні вимоги залишені без змін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідач прийняв в оренду державне майно – нежитлове приміщення загальною площею 386 кв.м, розташоване за адресою: м.Шахтарськ, мікрорайон № 7, що знаходиться на балансі професійно-технічного училища № 31, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2004р., який є додатком № 2 до договору оренди № 1119/2004 від 01.03.2004р.

01.12.2008р. між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Шахтарськтепломережа» (Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техномед» (Споживач) був укладений договір за № 232 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі за текстом - договір), згідно умов якого Енергопостачальна організація прийняла на себе зобов’язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Строк дії договору визначений в пункті 1 розділу «Термін дії договору» та становить з 01.12.2008р. до 01.12.2009р.

Згідно пункту 3 розділу «Порядок розрахунків» договору, Споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Споживачу, що не має приладів обліку, кількість фактично спожитої енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковий період. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 5 розділу «Порядок розрахунків» договору).

20.03.2009р. між сторонами була підписана додаткова угода до договору, згідно умов якої були змінені тарифи на послуги теплопостачання.

Відповідно до додаткової угоди від 14.04.2009р. до договору сторонами були внесені зміни щодо порядку розрахунків, а саме: розрахунки за фактично спожиту теплову енергію проводяться Споживачем на підставі пред’явлених Енергопостачальною організацією рахунків до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Факт надання теплової енергії відповідачеві підтверджується актами на включення-відключення опалення від 30.11.2008р. та від 15.07.2009р.

На виконання умов договору позивачем були виставлені рахунки за № 2829 від 15.12.2008р. на суму 3991,22грн., № 217 від 26.01.2009р. на суму 8265,05грн., № 225 від 13.02.2009р., № 508 від 20.03.2009р. на суму 3991,22грн., № 727 від 24.04.2009р. на суму 1729,54грн. на оплату наданих послуг, які отримані представниками відповідача, про що свідчать відмітки на рахунках.

Станом на 08.12.2009р. між сторонами без заперечень був підписаний акт звірки розрахунків, згідно якого сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 14500,01грн., за період: грудень 2008р., січень, березень, квітень 2009р.

Зважаючи на визнання позовних вимог відповідачем в частині суми заборгованості за спожиту теплову енергію, та оскільки на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів погашення заборгованості за теплову енергію, вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості в сумі 14500,01грн. підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених вимог щодо стягнення суми пені в розмірі 1889,66грн., суд виходить з наступного:

Згідно пункту 2.3. розділу «Відповідальність сторін» договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,3%, але не більше 2-х облікових ставок НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочки.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Відповідно до вимог статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та обчислюється від суми простроченого платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний судом таким, що підлягає задоволенню, оскільки сума нарахованої пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо позовних вимог про стягнення суми 3% річних, суд зазначає наступне:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За уточненим розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, 3% річних становлять 289,20грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 289,20грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення індексу інфляції в розмірі 988,16грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Розрахунок позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, визнаний судом таким, що не підлягає задоволенню.

Сума індексу інфляції за розрахунком суму складає 722,89грн., виходячи з наступного розрахунку:

середній індекс інфляції за період з лютого по 01.10.2009р. становить 1,060

3991,22грн. * 1,060 – 3991,22грн. = 239,47грн.,

середній індекс інфляції за період з березня по 01.10.2009р. становить 1,045

8265,05грн. * 1,045 – 8265,05грн. = 371,93грн.,

середній індекс інфляції за період з травня по 01.10.2009р. становить 1,021

3991,22грн. * 1,021 – 3991,22грн. = 83,82грн.,

середній індекс інфляції за період з червня по 01.10.2009р. становить 1,016

1729,54грн. * 1,016 – 1729,54грн. = 27,67грн.

Тому стягненню підлягає індекс інфляції в розмірі 722,89грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

          Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м.Донецьк в особі Виробничої одиниці «Шахтарськтепломережа» м.Шахтарськ, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномед» м.Шахтарськ, Донецької області про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 14500,01грн., пені в розмірі 1889,66грн., інфляційних нарахувань в сумі 988,16грн., 3% річних в сумі 289,20грн. – задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномед» м.Шахтарськ, Донецької області (пр.Ілліча, 89, м.Донецьк, 83003; ЄДРПОУ 30600456; р/р 26005101311711 в ЗАТ «ОТП Банк» м.Донецьк, МФО 335775) на користь Виробничої одиниці «Шахтарськтепломережа» Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м.Шахтарськ, Донецької області (вул.З.Космодем»янської, 1-А, м.Шахтарськ, Донецька область, 86200; ЄДРПОУ 05540899; р/р 26000302665742 в ПІБ м.Шахтарська, МФО 334613) суму заборгованості за теплову енергію в сумі 14500,01грн., пеню в розмірі 1889,66грн., індекс інфляції в розмірі 722,89грн., 3% річних в сумі 289,20грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 174,01грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 206,77грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 16.12.2009р.

Суддя                               

Надруковано 4 примірники

Сторонам 3,

У справу № 16/357

Вик. Єрохіна В.В.