Рішення № 9016531, 16.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.09 р.                     Справа № 7/134                               

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючий суддя - Е.В.Сгара,

судді – В.В.Джарти, Є.І.Мєзєнцев,

при секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній,

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафтагазенерго” м. Київ

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м. Краматорськ

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ

Предмет спору: стягнення 1102241, 15 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 86557,03 грн. пені за порушення строків оплати за поставлений газ, 268007, 32 грн. 30% річних за порушення строків оплати за поставлений газ, 153007, 76 грн. заборгованості за надання послуг по забезпеченню транспортування природного газу, 9032, 51 грн. за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу, 5055,27 грн. 3% річних за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу.

За участю представників:

Від позивача: Мотрошилов О.Ю. - дов.,

Від відповідача: Чередниченко В.І. - дов.,

Від третьої особи: Пахоменков В.І. - дов.

У судовому засіданні 08.12.2009р. в порядку ст.. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.12.2009р.

СУТЬ СПОРУ:                     

ТОВ “Укрнафтагазенерго” м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ про стягнення основного боргу за поставлений природний газ в сумі 948013, 55 грн.; пені за порушення строків оплати за поставлений природний газ в сумі 107373, 78 грн.; 30% річних за порушення строків оплати за поставлений газ 134930, 26 грн.; основного боргу за надання послуг по забезпеченню транспортування природного газу в розмірі 153 007, 76 грн.; пені за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу 9606, 98 грн.; 3% річних за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу 2401,73 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р. з протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей; додаткову угоду №1/2008 від 15.11.2007р. до договору №06-905/06 з протоколом розбіжностей; додаткові угоди №№1/2008 від 31.12.2007р., № 6/2008 від 31.08.2008р., №1/п-2008 від 31.08.2008р. до договору №06-905/06; акти прийому-передачі природного газу від 30.09.2008р., від 31.10.208р.

Заявою про збільшення позовних вимог №329/2 від 01.07.2009р. позивач просить стягнути на його користь 997456, 78 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 120821, 52 грн. пені за порушення строків за поставлений природний газ, 151026, 92 грн. 30% річних з порушення строків оплати за поставлений газ, 153007, 76 грн. боргу за надання послуг по забезпеченню транспортування природного газу, 13128, 25 грн. пені за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу, 3282, 05 грн. 3% річних за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу.

У поясненнях №335/2 від 02.07.2009р. позивач зазначив, що договір №06-905/06 від 14.11.2006р. та додаткова угода №1/2008 від 15.11.2007р. укладені в редакції, запропонованої продавцем (позивачем), яка викладена в протоколах узгодження розбіжностей до договору та до додаткової угоди, оскільки покупець здійснив фактичні дії направлені на виконання умов договору (приймав газ, що постачається та оплачував його вартість).

В додаткових поясненнях на відзив відповідача №352/2 від 13.07.2009р. позивач зазначив, що договір про переведення боргу №47/2015-4931 не скріплений печаткою ТОВ „Укрнафтагазенерго”, а отже не є узгодженим всіма сторонами договору, тобто не є укладеним; повідомив про той факт, що у позивача знаходяться 3 оригінали такого договору, які підписані його представником, проте не скріплені печатками; стосовно наявності у відповідача копії договору про переведення боргу з печаткою позивача на ньому, зазначив, що не має відомостей щодо походження такого екземпляру. Позивач також пояснив, що відповідач при укладанні договору постачання природного газу №06-905/06/3243 від 14.11.2006р. діяв від свого імені, а не за дорученням (договір №2485 від 30.11.2005р.) ВАТ „Енергомашспецсталь”, про що свідчить, у тому числі, й преамбула договору постачання природного газу.

За клопотанням позивача від 02.09.2009р. №461/2, №594/2 від 10.11.2009р. до матеріалів справи залучено додаткові документи.

У поясненнях №449/2 від 27.08.2009р. позивач зазначив, що акт звірки розрахунків відповідачу направлявся, проте повернутий не був; рахунки на оплату за спожитий природний газ не передбачені договором постачання природного газу, проте вони надавались відповідачу лише за його проханням і виготовлялись в 1 екземплярі для відповідача, у зв’язку з чим копії таких рахунків у позивача відсутні; порядок та терміни оплати за спожитий природний газ та послуги по забезпеченню його постачання викладені та узгоджені сторонами у відповідних додаткових угодах до договору про постачання природного газу; стосовно нарахування відповідачу 30% річних за прострочення грошового зобов’язання з оплати вартості поставленого природного газу, позивач пояснив, що такий розмір річних передбачений п.6.2.4 Договору №06-905/06 від 14.11.2006р.

У своїх запереченнях №507/2 від 28.09.2009р., в поясненнях №563/2, в поясненнях №593/2 від 10.11.2009р. позивач проти клопотання відповідача щодо призначення по справі експертизи по факту підписання та скріплення печаткою ТОВ „Укрнафтагазенерго” договору №47/2015-4931 від 05.12.2008р., зупинення провадження по справі та направлення матеріалів справи до слідчих органів заперечив, зазначив, що договір про переведення боргу є неукладеним у зв’язку з відсутністю печатки позивача на ньому. Зазначив, що відповідач актів приймання-передачі виконаних послуг по забезпеченню постачання природного газу за вересень – жовтень 2008р. не підписував, чим порушив умови договору про постачання природного газу.

Заявою від 19.11.2009р. №616/2 позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 1102241, 15 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 86557, 03 грн. пені за порушення строків оплати за поставлений газ, 268007, 32 грн. 30% річних за порушення строків оплати за поставлений газ, 153007, 76 грн. заборгованості за надання послуг по забезпеченню транспортування природного газу, 9032, 51 грн. за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу, 5055,27 грн. 3% річних за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу. У судовому засіданні 08.12.2009р. позивач пояснив, що ця заява, є фактично заявою, поданою в порядку ст.22 ГПК України про збільшення суми позову, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання. У зв’язку з викладеним, позов розглянутий судом з урахуванням заяви від 19.11.2009р. №616/2.

В запереченнях №646/2 від 09.12.2009р. позивач зазначив, що у п.5 Додаткової угоди №1/2008 від 15.11.2007р. йде мова саме про зростання курсу євро, а не зростання курсу гривні.

У відзиві та у судових засіданнях відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наявність договору №47/2015-4931 від 05.12.2008р. переведення боргу від ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” до ВАТ „Енергомашспецсталь”, вважає, що предмет спору у зв’язку з викладеним відсутній та просить припинити провадження по справі; вважає, що у нього не має заборгованості по спірній поставці перед позивачем.

В усному клопотанні, заявленому у судовому засіданні 06.07.2009р. та у клопотанні від 07.07.2009р. №26/147 відповідач просить витребувати у позивача оригінал договору переведення спірного боргу. Клопотання відповідача розглянуто та задоволено судом, що також викладено в ухвалі суду від 06.07.2009р.

У доповненнях до відзиву відповідач зазначив, що протоколи розбіжностей до договору №06-905/06 від 14.11.2006р. та до додаткової угоди №1/2008 від 15.11.2007р., а також протоколи узгодження розбіжностей до протоколів розбіжностей підписані з боку позивача не уповноваженою особою – директором департаменту обліку та реалізації, тоді як сам договір №06-905/06 від 14.11.2006р. підписаний з боку позивача безпосередньо директором, вважає, що спір між сторонами відсутній та просить припинити провадження у справі.

Клопотанням №26/204 від 04.09.2009р. відповідач просить призначити по справі експертизу по факту підписання та скріплення печаткою ТОВ „Укрнафтагазенерго” договору №47/2015-4931 від 05.12.2008р., зупинити провадження по справі та направити матеріали справи до слідчих органів.

У поясненнях №26/210-619 від 10.09.2009р. відповідач зазначив, що пункт 6.2.4 договору №06-905/06 від 14.11.2006р. та додаткова угода №№1/2008 від 15.11.2007р. є неузгодженим сторонами.

В поясненнях №26/264 від 12.10.2009р. надав свої обґрунтування стосовно заявленого клопотання про призначення по справі експертизи по факту підписання та скріплення печаткою ТОВ „Укрнафтагазенерго” договору №47/2015-4931 від 05.12.2008р., зупинення провадження по справі та направлення матеріали справи до слідчих органів, наполягає на його задоволенні.

За клопотанням відповідача від 13.11.2009р. №26/301 до матеріалів справи залучені додаткові документи, у тому числі акти приймання-передачі природного газу та акти виконаних послуг за вересень – жовтень 2008р., підписані обома сторонами.

В поясненнях від 27.11.2009р. №26/335 відповідач зазначив, що ціна може бути перерахована з урахуванням доларового еквіваленту (або Єврового) тільки в частині імпортної складової структури ціни.

В доповненні до відзиву №26/350 від 04.12.2009р. відповідач зазначив, що сторони не досягли згоди щодо стягнення з відповідача за прострочення грошового зобов’язання саме 30% річних, додаткова угода №1/2008 від 15.11.2007р. не укладена, позивач до суду з вимогами про зміни умов п.п. 5.1 та 5.3 договору про постачання природного газу не звертався, розрахунки між сторонами здійснювались у відповідності до додаткової угоди №6/2008 від 31.08.2008р., а оплата здійснювалась у національній валюті – гривні, просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 15.07.2009р. у справу залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство „Енергомашсецсталь” м.Краматорськ.

У відзиві №17/1100 від 15.09.2009р. третя особа зазначила, що позивач, відповідач та ВАТ „Енергомашспецсталь” дійсно досягли усної згоди щодо переведення частини заборгованості за поставлений природний газ від ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” до ВАТ „Енергомашспецсталь”, в підтвердження своєї згоди, позивач направив на адресу інших сторін такого договору його факсову копію зі своєю печаткою та підписом уповноваженої особи, проте оригінали договору позивач печаткою не скріпив та іншим учасникам договору, його екземпляри не повернув. Проте, вважає, що факт підписання договору переведення боргу без скріплення його печаткою не спростовує факту погодження позивачем умов такого договір, а отже договір на переведення боргу є дійсним.

16.11.2009р. господарським судом Донецької області зроблений запит до Національного банку України та до Управління Національного банку України в Донецькій області про надання відповіді на наступні питання суду, які виникли під час розгляду спору по справі №7/134:

ь          Національний банк України встановлює курс української гривні по відношенню до долару США, чи курс долару США по відношенню до української гривні?

ь          що вважається „зростанням курсу національної валюти” (факт зменшення кількості гривень за один придбаний долар США, чи факт збільшення кількості гривень за один придбаний долар США)?

Листом від 01.12.2009р. №13-421/7756-22334 Національний банк України пояснив, що ним установлюється офіційний курс гривні до іноземних валют, у тому числі до долара США, який також оприлюднюється цією установою. Термін „зростання курсу національної валюти” законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, - не визначений.

У судовому засіданні 08.12.2009р. представник Управління Національного банку України в Донецькій області – П’яткіна О.К., який прибув на виклик суду, пояснив в порядку статті 30 ГПК України, що динаміка збільшення кількості українських гривень, які слід віддати за один долар США (наприклад з 5 до 8 гривень за 1 долар США), є зменшенням (падінням) курсу гривні, встановленого Національним банком України, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 16.09.2009р. призначений розгляд справи №7/134 колегіально у складі: головуючий суддя – Е.В.Сгара, судді – В.В.Джарти, Є.І. Мєзєнцев.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та Управління Національного банку України в Донецькій області суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами, протоколом розбіжностей та протоколом погодження розбіжностей.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобов’язується поставити покупцю (відповідачу) в 2007 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його у відповідності з умовами даного Договору.

Обсяги газу, що повинен бути поставлений покупцю узгоджений сторонами в розділі 2 Договору, проте вони є орієнтовними, а не фіксованими (п.2.1 Договору).

Розподіл об’ємів газу здійснюється рівномірно, виходячи з середньодобового місячного об’єму (п.2.2 Договору).

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у звітному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які є невід’ємними частинами цього договору. Акти приймання-передачі газу уповноважені представника постачальника та покупця зобов’язуються укласти до 5 числа місяця, наступного за звітним, у 2 примірниках (п.п. 3.4, 3.5 Договору).

Ціна, порядок та умови проведення розрахунків за природний газ узгоджені сторонами в розділах 4-5 Договору.

Ціна та загальна вартість природного газу, який буде постачатися покупцю, визначається в окремих додаткових угодах до Договору (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Згідно п.1 додаткової угоди №6/2008 від 31.08.2008р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленою печатками обох підприємств, ціна за 1000, 0 куб.м. природного газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає 1046, 85 грн., в тому числі надбавка до тарифу на газ (12%), крім того ПДВ – 209, 37 грн. Разом 1256, 22 грн.

Пунктом 2 цієї ж додаткової угоди передбачено, що вартість спожитого об’єму газу без врахування вартості транспортування природного газу по території України, на дату проведення розрахунків визначається за наступною формулою: Z1 = Z x V, де Z1 – вартість спожитого газу на момент оплати (грн.), Z – ціна газу, на дату укладання договору (грн..) за тис.куб.м., V – обсяг спожитого газу (тис.куб.м.).

Згідно п.4.3 Договору, зміна ціни природного газу визначається в додаткових угодах до Договору, які укладаються сторонами не пізніше 01 числа місяця, в якому буде здійснено поставку. Ціна природного газу може бути змінена протягом місяця споживання, про що також укладається відповідна додаткова угода до Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що вартість природного газу визначається, виходячи з фінансової ціни, визначеної в п.4.1 даного Договору або у додатковій угоді. У випадку зростання курсу НБУ вище 5,35 грн. за дол. США вартість газу визначається згідно п.5.3 даного Договору.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що вартість спожитого об’єму газу без врахування вартості транспортування природного газу по території України, на дату проведення розрахунків визначається за наступною формулою: Z1 = Z x (A1/A0) x V, де Z1 – вартість спожитого газу на момент оплати (грн.), Z – ціна газу, на дату укладання договору (грн..) за тис.куб.м., A1 – курс НБУ на день оплати договору (грн./дол.США), A0 – курс НБУ на дату укладання договору (А0 = 5,05) (грн./дол.США), V – обсяг спожитого газу (тис.куб.м.).

Оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника вартості запланованого до поставки місячного об’єму газу у наступному порядку: 70 % вартості – до 22 числа місяця споживання природного газу; 30% вартості – до 10 числа місяця наступного за місяцем споживання природного газу (п.5.2 Договору).

У виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу у вересні 2008р. 499, 438 тис.куб.м. природного газу, у жовтні – 452, 458 тис.куб.м. природного газу, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами прийому-передачі природного газу від 30.09.2008р. та від 31.10.2008р., підписаними позивачем та відповідачем без зауважень та скріпленими печатками обох підприємств, а також не спростовано відповідачем в письмових та усних поясненнях.

З матеріалів справи вбачається, що вартість поставленого у вересні – жовтні 2008р. природного газу складає у загальному розмірі 1195790, 79 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи рахунками №905 від 30.09.2008р. та №905 від 31.10.2008р., доданими до доповнення до відзиву №26/350 від 04.12.2009р.

Відповідач свої зобов’язання за Договором стосовно оплати поставленого природного газу виконав частково, у зв’язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений природний газ за вересень – жовтень 2008р. у загальному розмірі 688438, 72 грн., що також не спростовано відповідачем у письмових та усних поясненнях.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач, посилаючись на неповну сплату відповідачем вартості поставленого природного газу, а також на той факт, що ціна газу змінена на підставі п.п. 5.1 та 5.3 Договору в редакції додаткової угоди №1/2008 від 15.11.2007р., звернувся до суду та просить стягнути з ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” в примусовому порядку 1102241, 15 грн. заборгованості за поставлений природний газ.

Згідно пояснень позивача, основна сума заборгованості за поставлений природний газ (688438, 72 грн.) у спірному періоді була перерахована у відповідності до додаткової угоди №1/2008 від 15.11.2007р. до Договору та збільшилась до 1102241, 15 грн. внаслідок збільшення „курсу євро гривні” (2 аркуш заяви про збільшення позову від 19.11.2009р. №612/2).

Відповідач заперечив суму боргу у розмірі 1102241, 15 грн., посилаючись на той факт, що додаткова угода №1/2008 від 15.11.2007р. до Договору є неузгодженою сторонами, а отже є недійсною.

Посилання позивача на збільшення суми заборгованості за поставлений природний газ до 1102241, 15 грн. судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Господарським кодексом України передбачений порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Так, статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно п.1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з метою зміни умов укладеного між сторонами Договору, позивач направив відповідачу додаткову угоду №1/2008 від 15.11.2007р. до Договору (далі угода №1/2008).

Відповідач підписав зазначену угоду №1/2008 з приміткою – з протоколом розбіжностей та повернув її позивачу разом із протоколом розбіжностей.

Позивачем складений, підписаний та скріплений печаткою також протокол узгодження розбіжностей до угоди №1/2008.

Отримавши таку угоду №1/2008 з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей, відповідач протокол узгодження розбіжностей не підписав.

Таким чином, відповідно до протоколу узгодження розбіжностей, сторони не дійшли згоди щодо викладення п.п. 4, 5 угоди №1/2008.

Позивач вважає, що спірні пункти викладені у наступній редакції:

Пункт 4 угоди №1/2008: „Сторони домовились викласти пункт 5.1 Договору в новій редакції: вартість природного газу визначається, виходячи з фіксованої ціни, визначеної в даному Договорі або у Додатковій угоді до цього Договору. У випадку зростання курсу НБУ вище 7,80 грн. за ЄВРО, вартість газу визначається згідно з п.5.3 даного Договору”.

Пункт 5 угоди №1/2008 : „Сторони домовились викласти пункт 5.3 Договору в новій редакції: вартість спожитого об’єму газу без врахування вартості транспортування природного газу по території України, на дату проведення розрахунків визначається за наступною формулою: Z1 = Z x (A1/A0) x V, де Z1 – вартість спожитого газу на момент оплати (грн.), Z – ціна газу, на дату укладання договору (грн..) за тис.куб.м., A1 – курс НБУ на день оплати договору (грн./ЄВРО), A0 – курс НБУ на дату укладання договору (А0 = 7, 4235) (грн./ЄВРО), V – обсяг спожитого газу (тис.куб.м.).”.

Відповідач вважає, що ці пункти повинні бути виключеними з угоди №1/2008.

Таким чином, враховуючи той факт, що протокол узгодження розбіжностей сторонами не підписаний, суд дійшов висновку, що й спірні пункти 4 та 5 угоди №1/2008 є неузгодженими сторонами, а Договір в цій частині є неукладеним.

Зокрема, відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Укладення господарських договорів є обов’язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов’язкового укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений Договір постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р., в якому сторонами узгоджений порядок здійснення розрахунків, у тому числі й пункти 5.1 та 5.3 Договору, з приводу яких позивач звернувся до відповідача з угодою №1/2008 та вимагає укласти їх в новій редакції.

Позивач, запропонувавши відповідачу підписати додаткову угоду №1/2008 від 15.11.2007р. до Договору, фактично вимагає від відповідача внести зміни до вже укладеного та узгодженого Договору щодо порядку визначення вартості поставленого природного газу.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що всі доповнення та додаткові угоди набирають чинності та мають перевагу над раніше укладеними та над положеннями даного Договору в разі, коли вони укладені в письмовій формі, мають дату, номер, посилання на даний Договір, підписи уповноважених представників сторін та оригінальні печатки підприємства.

За приписами ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно певно визначених умов.

Як вбачається із змісту письмових та усних пояснень позивача, жодного документа в обгрунтування зміни умов узгодженого Договору в односторонньому порядку (у зв’язку з істотною зміною обставин) суду не надано, позивач із позовом про внесення змін до Договору, передбачених угодою №1/2008 не звертався, рішення суду щодо зміни порядку визначення вартості обсягів поставленого газу на день проведення розрахунків (п.п. 5.1, 5.3 Договору) відсутнє.

Враховуючи вищенаведене, той факт, що протокол узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей до додаткової угоди №1/2008 від 15.11.2007р. до Договору постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р. не підписаний сторонами, суд дійшов висновку, що така додаткова угода є неукладеною, а порядок визначення вартості природного газу (п.п. 5.1, 5.3 Договору) є узгодженим в редакції Договору постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р.

Оскільки угода №1/2008 є неузгодженою, то є неузгодженою й домовленість сторін щодо продовження дії строку Договору в частині поставки газу до 31.12.2008р.

Відповідно до п.9.1 Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2007р., а в частині проведення розрахунків – до повного їх завершення.

Разом з цим, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що сторони фактично здійснили конклюдентні дії, направлені на продовження строку дії договору на спірний період, зокрема:

ь          позивач здійснив поставку природного газу у вересні – жовтні 2008р. та виставив рахунки на оплату саме у виконання умов Договору постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р., що підтверджено наявними в матеріалах справи двосторонніми актами прийому-передачі природного газу за спірний період;

ь          відповідач частково оплатив поставлений у вересні – жовтні 2008р. природний газ, посилаючись при здійснені такої оплати на Договір постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р.;

ь          на 2008 рік сторони також укладали додаткові угоди до Договору, зокрема – додаткова угода №6/2008 від 31.08.2008р., додаткова угода №1/П-2008 від 31.08.2008р.

Таким чином, у спірний період (вересень – жовтень 2008р.) Договір постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р. в частині поставки газу був чинним, а поставка спірного природного газу здійснювалась саме у виконання умов цього Договору.

Крім того, як зазначалось вище, вартість природного газу перераховується на день здійснення розрахунків, тільки за умови зростання курсу НБУ вище 5,35 грн. за дол.США (пункти 5.1, 5.3 Договору).

Згідно заперечень позивача №646/2 від 09.12.2009р., у вказаному реченні не йдеться про збільшення курсу гривні до ЄВРО, а навпаки – йде мова про зростання курсу ЄВРО.

Такі заперечення судом до уваги не беруться з огляду на наступне:

1) у п.5.1 самого Договору, а також у п.5 угоди №1/2008, на яку посилається позивач у запереченнях №646/2 від 09.12.2009р., чітко визначено, що перерахунок вартості природного газу здійснюється у разі зростання курсу НБУ, а не зростання курсу гривні чи курсу іноземної валюти (долара США або ЄВРО);

2) судом вже встановлений факт недійсності угоди №1/2008, а отже й тлумачення умов цієї угоди не впливають на вирішення спору по суті.

З матеріалів справи, у тому числі з листа від 01.12.2009р. №13-421/7756-22334 Національного банку України та пояснень представника Управління Національного банку України в Донецькій області П’яткіної О.К., вбачається, що Національним банком України установлюється офіційний курс гривні до іноземних валют, у тому числі до долара США, який також оприлюднюється цією установою. Термін „зростання курсу національної валюти” („зростання курсу валюти”) законодавством України, в тому числі нормативно – правовими актами Національного банку України, не визначений, водночас, динаміка кількості гривні з 5 до 8 гривень за 1 долар США, є зменшенням (падінням) курсу гривні, встановленої Національним банком України, тобто, падінням курсу НБУ.

Статтею 1 Закону України „Про національний банк України” передбачено, що офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Тобто, курсом НБУ є офіційний валютний курс (офіційний курс гривні до іноземних).

Встановлення Національним банком України офіційного курсу гривні до іноземних валют, а не навпаки, прямо передбачено ст. 36 Закону України „Про національний банк України”.

У зв’язку з наведеним вище, з урахуванням загальновідомості того факту, що за період з вересня-жовтня 2008р. по теперішній час відбувалось лише зменшення (падіння) курсу гривні по відношенню до долара США, а не зростання курсу НБУ, судом не приймається до уваги здійснений позивачем перерахунок вартості природного газу на день здійснення розрахунків.

Таким чином, розрахунок вартості поставленого природного газу повинен бути здійснений в порядку та за формулою, передбаченими у пункту 2 додаткової угоди №6/2008р від 31.08.2008р. до Договору (Z1 = Z x V, де Z1 – вартість спожитого газу на момент оплати (грн.), Z – ціна газу, на дату укладання договору (грн..) за тис.куб.м., V – обсяг спожитого газу (тис.куб.м.) та за ціною, вказаною у пункті 1 цієї ж додаткової угоди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем, на час прийняття рішення по справі 7/134, наявна заборгованість за поставлений природний газ у вересні – жовтні 2008р. у загальному розмірі 688438, 72 грн., яка підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає стягненню з ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” саме у цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений природний газ в іншій частині позовних вимог задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення та необґрунтованістю твердження позивача про зростання курсу гривні до долара США у досліджуваний період.

Позивач, посилаючись на несплату відповідачем вартості надання послуг по забезпеченню транспортування природного газу, просить стягнути з ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” 153007, 76 грн.

31.08.2008р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду №1/П-2008 від 31.08.2008р. до Договору постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р. (далі угода №1/П-2008), яка підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками обох підприємств.

Відповідно до п.1 угоди №1/П-2008, постачальник зобов’язується, починаючи з вересня 2008р., надавати покупцю послуги по забезпеченню постачання природного газу, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити вказані послуги на умовах даної угоди Додаткової угоди.

Згідно п.2 угоди №1/П-2008, постачальник зобов’язаний оформити акт прийому-передачі виконаних послуг по забезпеченню постачання природного газу не пізніше 10 числа місяця, що слідує за місяцем постачання природного газу.

Ціна за послуги по забезпеченню постачання 1000, 000 куб.м. природного газу встановлена в розмірі 133, 95 грн., крім того ПДВ 26,79 грн. Всього 160, 74 грн. (п.3 угоди №1/П-2008).

Пунктом 5 угоди №1/П-2008 передбачено, що покупець здійснює оплату за послуги по забезпеченню постачання природного газу на поточний рахунок постачальника в порядку та на умовах здійснення оплати за природний газ, передбаченому в Договорі. Покупець має право здійснювати авансовій платежі по даній Додатковій угоді.

Дана Додаткова угода набирає чинності з 01 вересня 2008р. Термін дії даної Додаткової угоди встановлюється до наступної Додаткової угоди, яка буде коригувати ціни на послуги (п.7 угоди №1/П-2008).

Зазначені умови додаткової угоди є обов’язковими для виконання сторонами в розумінні ст. 629 Цивільного кодексу України та п.9.3 Договору.

У виконання умов Договору та угоди №1/П-2008 позивач надав відповідачу послуг з транспортування природного газу у вересні 2008р. 499,438 тис.куб.м., у жовтні 2008р. – 452, 458 тис.куб.м., що підтверджено обома представниками сторін та матеріалами справи, у тому числі актами надання послуг від 30.09.2008р. та від 31.10.2008р.

Загальна вартість надання послуг по забезпеченню постачання природного газу склала 153007, 76 грн.

У зв’язку з наведеним, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату №905/П від 30.09.2008р. та №905/П від 31.10.2008р., копії яких надані відповідачем до доповнення до відзиву №26/154 від 10.08.2009р. для залучення в матеріали справи.

В установлений Договором та угодою №1/П-2008 строк відповідач послуги по забезпеченню постачання природного газу не сплатив, у зв’язку з чим у ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” перед ТОВ “Укрнафтагазенерго” виникла заборгованість у сумі 153007, 76 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в часті стягнення з відповідача вартості надання послуг по забезпеченню постачання природного газу у сумі 153007, 76 грн. підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.2.4 Договору, у випадку простроченні платежу більше 30 календарних днів, постачальник, крім п.6.2.1 Договору, додатково стягує з покупця 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

На підставі вищезазначеного позивач просить стягнути з відповідача:

- 268007, 32 грн. – 30% річних за порушення строків оплати за поставлений газ за період з 23.09.2008р. по 18.11.2009р.;

- 5055,27 грн. – 3% річних за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу за період з 23.09.2008р. по 18.11.2009р.

Посилання позивача, при розрахунку 30% річних за прострочення оплати за поставлений газ, на п.6.2.4 Договору судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Договір підписаний відповідачем по справі з протоколом розбіжностей від 08.12.2006р.

Позивачем підписаний такий протокол розбіжностей з приміткою – з протоколом узгодження розбіжностей.

Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до Договору, на якому відсутні підпис та печатка ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування”, сторони не досягли згоди, у тому числі, щодо включення/виключення у Договір пункту 6.2.4.

Позивач вважає, що пункт 6.2.4 в редакції „у випадку прострочення платежу більше 30 календарних днів, постачальник, крім п.6.2.1 Договору, додатково стягує з покупця 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення” повинен бути внесений у Договір, тоді як відповідач вважає, що такий пункт Договору повинен бути виключеним.

Згідно п.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Пунктами 1-5 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як вбачається із змісту письмових та усних пояснень сторін, жодного правового обґрунтування щодо застосування позивачем саме 30% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання суду не надано, позивач чи відповідач із позовом про врегулювання виниклих розбіжностей, у тому числі стосовно п.6.2.4 Договору, не звертались, рішення суду щодо застосування до відповідача 30% річних у разі прострочення ним виконання грошового зобов’язання у вигляді несплати вартості поставленого газу (п.п. 6.2.4 Договору) відсутнє.

Згідно п.7 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Під істотними умовами договору чинне законодавство вбачає предмет, ціну та строк дії Договору, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (п.п. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Дослідивши Договір постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р. у сукупності з іншими матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що сторони, при укладанні даного Договору, досягли всіх істотних умов та здійснили конклюдентні дії, направлені на виконання умов цього Договору, а умови щодо застосування до відповідача 30% річних з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення оплати за поставлений природний газ не є істотною умовою Договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони не досягли обопільної згоди щодо включення чи виключення до Договору постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р. пункту 6.2.4, у зв’язку з чим, договір в цій частині вважається неукладеним, а умови пункту 6.2.4 Договору не впливають на взаємовідносини сторін по цьому Договору та позивачем у відношенні до відповідача не можуть бути застосовані 30% річних за прострочення грошового зобов’язання.

Разом з цим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

Оскільки у відповідача перед позивачем наявна сума заборгованості по сплаті за поставлений газ та за послуги по забезпеченню транспортування природного газу, яка доведена матеріалами справи, то позивач має право звернутися за захистом своїх порушених прав та заявити вимоги про стягнення 3% річних.

У зв’язку з наведеним, враховуючи той факт, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ задоволені частково – у розмірі 688438,72 грн., за послуги по забезпеченню транспортування природного газу – у повному обсязі у сумі 153007, 76 грн., а також той факт, що позивач має право звернутися із вимогами щодо стягнення з відповідача тільки 3% річних (ст.625 ЦК України) за прострочення як по сплаті за поставлений газ так і за послуги по забезпеченню транспортування природного газу, судом перераховані 3% річних, які відповідно складають:

- 3% річних за прострочення оплати за поставлений природний газ складає – 23072,37 грн..

- 3% річних за прострочення оплати за послуги по забезпеченню транспортування природного газу складає – 5055, 30 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 5055,27 грн., що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 30% річних за прострочення оплати за поставлений природний газ підлягають задоволенню частково – у розмірі 3% річних у сумі 23072,37 грн., вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати за послуги по забезпеченню транспортування природного газу підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 5055, 27 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 30% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.2.1 Договору, у разі порушення покупцем порядку та терміну оплати поставленого постачальником природного газу, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення у межах спеціального строку позовної давності встановленої ст.258 ЦК України.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача 86557, 03 грн. – пені за порушення строків оплати за поставлений газ за період з 23.09.2008р. по 18.11.2009р.

Відповідач проти стягнення з нього суми пені заперечив, посилаючись на той факт, що пеня нараховується лише за 6 місяців з моменту прострочення грошового зобов’язання.

З огляду на такі заперечення відповідача, позивачем при подачі заяви від 19.11.2009р. №616/2 про збільшення позовних вимог, здійснив перерахунок пені у відповідності до ст. 232 Господарського кодексу України, та фактично зменшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені.

Сума пені перерахована судом у відповідності до приписів діючого законодавства, з урахуванням умов Договору, та відповідно складає 86545, 59 грн.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати за поставлений газ підлягають задоволенню частково у розмірі 86545, 59 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати за поставлений газ в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Посилаючись на ті ж самі приписи чинного законодавства, а також на п.6.2.1 Договору, позивач також просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу за період з 23.09.2008р. по 18.11.2009р. у сумі 9032, 51 грн.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З огляду на вищенаведене, застосування штрафних санкцій (пені) можливе лише у разі узгодження сторонами у договорі (угоді тощо) відповідальності за прострочення грошового зобов’язання саме у вигляді пені.

Сторони у п. п.6.2.1 Договору визначили (дійшли згоди), що лише у разі порушення покупцем порядку та терміну оплати поставленого постачальником природного газу, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення у межах спеціального строку позовної давності встановленої ст.258 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи судом з’ясовано, що сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені лише за порушення відповідачем термінів оплати постачальнику вартості поставленого природного газу.

Відповідно до п.1 угоди №1/П-2008, постачальник зобов’язується, починаючи з вересня 2008р., надавати покупцю послуги по забезпеченню постачання природного газу, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити вказані послуги на умовах даної угоди Додаткової угоди.

Виходячи з вищенаведеного, вбачається, що сторони угодою №1/П-2008 сторонами додатково узгоджено новий вид грошового зобов’язання (сплата за послуги по забезпеченню постачання природного газу) відповідача перед позивачем, у порівнянні з тим, що був узгоджений умовами Договору (сплата за поставлений природний газ).

Разом з цим, ані Договором, ані угодою №1/П-2008 або будь-яким іншим документом, сторони не передбачили відповідальність за прострочення такого грошового зобов’язання як сплата за послуги по забезпеченню постачання природного газу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони не передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені (штрафних санкцій тощо) за порушення термінів (строків) оплати за послуги по забезпеченню постачання природного газу за угодою №1/П-2008, у зв’язку з чим, вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу у розмірі 9032, 51 грн., задоволенню не підлягають.

В ході розгляду спору судом розглянуті заперечення відповідача проти позову з посиланням на той факт, що заявлена до стягнення сума боргу за Договором постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р. передана від ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” до ВАТ “Енергомашспецсталь” за Договором про переведення боргу №47/2015-4931 від 05.12.2008р.

Таку позицію підтримала й третя особа по справі.

Позивач проти таких тверджень заперечив, посилаючись на той факт, що договір про переведення боргу повинен бути підписаний всіма сторонами такого договору, а також скріплений печатками всіх підприємств.

Відповідно до п.1 Договору про переведення боргу №47/2015-4931 від 05.12.2008р. (далі по тексту Договір про переведення боргу), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний боржник (ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування”) переводить свій борг на нового боржника (ВАТ “Енергомашспецсталь”), внаслідок чого новий боржник зміняє первісного боржника як зобов’язану сторону у Договорі постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р., укладеного між ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” та ТОВ „Укрнафтагазенерго”.

За Договором переведення боргу, новий боржник стає зобов’язаний здійснити замість первісного боржника наступні обов’язки останнього: виконати часткову оплату природного газу, спожитого у вересні-жовтні 2008р. Розмір часткової оплати без ПДВ становить 608868, 81 грн., крім того ПДВ 121773, 76 грн., разом 730642, 57 грн. (п.2 Договору переведення боргу).

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 3 Договору переведення боргу передбачено, що згоду кредитора (ТОВ „Укрнафтагазенерго”) на переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, одержано шляхом узгодження даного Договору.

Цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.7 Договору переведення боргу).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи та Договору переведення боргу вбачається, що такий договір є тристороннім, сторонами якого є:

- первісний боржник - ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” (відповідач по справі);

- новий боржник - ВАТ “Енергомашспецсталь” (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по справі);

- кредитор - ТОВ „Укрнафтагазенерго” (позивач по справі).

Дослідивши Договір переведення боргу, у тому числі три оригінальних екземпляри такого Договору, наданого позивачем разом із листом №594/2 від 10.11.2009р., судом з’ясовано, що такий Договір підписаний та скріплений печатками з боку ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” та ВАТ “Енергомашспецсталь”.

Разом з цим, з боку ТОВ „Укрнафтагазенерго” відсутня печатка цієї сторони Договору переведення боргу, а підпис повноважної особи перекреслений.

Стосовно наявних копій цього ж Договору у відповідача та третьої особи з печаткою та підписом ТОВ „Укрнафтагазенерго”, позивач, пояснив, що такі копії були направлені іншим сторонам Договору переведення боргу факсимільним зв’язком.

Разом з цим, дослідивши Договір про переведення боргу №47/2015-4931 від 05.12.2008р., суд констатує той факт, що умовами Договору не передбачена можливість укладення Договору факсимільним шляхом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що Договір переведення боргу №47/2015-4931 від 05.12.2008р. не набрав чинності в розумінні п.7 цього Договору та ст.520 Цивільного кодексу України, а належним боржником з виконання грошових зобов’язань по Договору постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р. є саме ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування”, і іншого відповідачем не доведено.

В ході розгляду спору судом розглянуті також посилання відповідача, в обґрунтування своїх заперечень, на той факт, що ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” отримував природний газ та послуги по забезпеченню транспортування природного газу за Договором постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р. від імені ВАТ “Енергомашспецсталь” та у виконання умов Договору поруки на придбання природного газу та електроенергії №2485 від 30.11.2005р.

Відповідач стверджує, що під час укладання Договору постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р. він діяв від імені ВАТ “Енергомашспецсталь”, тобто виступав його представником.

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України, Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно преамбули Договору постачання природного газу №06-905/06 від 14.11.2006р., ТОВ „Укрнафтагазенерго”, надалі постачальник, в особі генерального директора Яковлевої Марії Володимирівни, який діє на підставі Статуту з однієї сторони та ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування”, надалі покупець, в особі генерального директора Нікогосяна Сурена Мноцикановича, який діє на підставі Статуту, в подальшому разом сторони, уклали договір.

Таким чином, вчинені відповідачем дії на підставі Статуту є діями від власного імені, тобто не можуть вважатись здійсненням представницької функції від імені іншої особи на підставі договору поруки (іншого документа), а посилання відповідача на Договір поруки на придбання природного газу та електроенергії №2485 від 30.11.2005р. є безпідставними та необґрунтованими і не беруться судом до уваги.

В ході розгляду справи розглянуті клопотання відповідача №26/204 від 04.09.2009р. про:

- призначення по справі експертизи по факту підписання та скріплення печаткою ТОВ „Укрнафтагазенерго” договору №47/2015-4931 від 05.12.2008р.;

- зупинення провадження по справі;

- направлення матеріалів справи до слідчих органів.

Всупереч вимогам ухвал суду, відповідач не надав правового обґрунтування зазначеному клопотанню, не зазначив, причин одночасного заявлення призначення по справі експертизи та направлення матеріалів справи до слідчих органів.

Судова експертиза призначається судом з власної ініціативи чи за клопотанням сторін у разі виникнення питань, вирішення та роз’яснення яких потребують спеціальних знань у відповідній галузі (ст. 41 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи та прийнятті рішенні у суду таких питань не виникло, а відповідач не представив суду доказів необхідності призначення по справі судової експертизи, тому у клопотанні в цій частині судом відмовлено.

Статтею 90 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Стосовно направлення справи до слідчих органів, судом відмовлено у задоволенні клопотання в цій частині, з огляду на той факт, що суд під час розгляду спору по суті не виявив у діяльності працівників позивача порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Крім того, відповідач не позбавлений права самостійно звернутись до слідчих органів із заявою про виявлені ним порушення законності.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Оскільки при розгляді справи не вчинено жодної дії (не призначалась судова експертиза, матеріали справи не направлялись до слідчих органів тощо), передбаченої статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, яка є підставою для зупинення провадження по справі, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача в частині зупинення провадження у справі.

Таким чином, судом відмовлено у задоволенні клопотання №26/204 від 04.09.2009р.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 237, 520, 526, 527, 549, 625, 629, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 180, 181, 188, 193, 216-218, 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, Закону України „Про національний банк України”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 30, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафтагазенерго” м.Київ до Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м. Краматорськ за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про стягнення 1102241, 15 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 86557,03 грн. пені за порушення строків оплати за поставлений газ, 268007, 32 грн. 30% річних за порушення строків оплати за поставлений газ, 153007, 76 грн. заборгованості за надання послуг по забезпеченню транспортування природного газу, 9032, 51 грн. за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу, 5055,27 грн. 3% річних за порушення строків оплати вартості послуг по забезпеченню транспортування природного газу задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” (84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 6, ЄДРПОУ 0022299, п/р 26009673000 в відділенні №1 ЗАО „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафтагазенерго” (04071, м.Київ, вул.Хорива, 55-а, ЄДРПОУ 30677120, п/р 26007301261122 в Подільському відділенні ПІБ м.Києва, МФО 322197):

ь          заборгованість за поставлений природний газ у вересні – жовтні 2008р. у розмірі 688438, 72 грн.;

ь          заборгованість за надання послуг по забезпеченню постачання природного газу у сумі 153007, 76 грн.;

ь          3% річних за прострочення оплати за поставлений природний газ у сумі 23072,37 грн.;

ь          3% річних за прострочення оплати за послуги по забезпеченню транспортування природного газу підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 5055, 27 грн.;

ь          пеню за порушення строків оплати за поставлений природний газ у розмірі 86545,59 грн.;

ь          державне мито у сумі 9561, 20 грн.;

ь          витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 183, 99 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.

Повний текст рішення підписаний 16 грудня 2009 року

Суддя                               

Судді В.В. Джарти

Є.І. Мєзєнцев