Рішення № 9016331, 23.12.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 грудня 2009 р.           Справа 11/35-09

за позовом закритого акціонерного товариства «Компанія «Райз», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Стратіївський Агрорезерв»,

с. Ольгопіль Чечельницького району

про стягнення 3 092 098,06 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - В. Дерлюк за довіреністю б/н. від 22.10.2009р.;

від відповідача - не з‘явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Стратіївський Агрорезерв»заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № 8247007/19 від 12.03.2007р. в загальному розмірі в розмірі 3092 098 грн. 06 коп..

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично збільшив їх розмір та просив стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 4351729,80 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов договору поставки від 12.03.2007 р. № 8247007/19 позивач по накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 2376443,04 грн., однак останній оплату за отриману продукцію провів не в повному обсязі та з порушенням термінів, визначених договором.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає позов в частині основного боргу в розмірі 1707 814,27 грн. та відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 25719,28 грн., в решті позовних вимог просить відмовити. Також відповідач просить зважити на те, що у 2007 році товариство понесло великі збитки під час засухи.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

12 березня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Компанія «Райз»(за договором Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стратіївський Агрорезерв» (за договором Покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 8247007/19.

Згідно з п. 1.1 договору поставки, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування товару, його кількість, ціни за одиницю, термін поставки Покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару (в тому числі тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами, визначені в договорі та специфікації (додатки №1 та №1а), які складають невід’ємну частину договору.

Згідно з п. 2.1 договору, вартість (ціна) договору та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті –доларах США. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом

Згідно з п. 2.4 договору, термін оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується Покупцем авансом, вказаний в додатку №1 до договору.

На виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту № 8247007/19 від 12.03.2007р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2376172 грн., що підтверджується наступними документами:

-          накладною від 12.03.2007 р. № ВН/019/95, довіреністю № ЯНЗ 847258;

-          накладною від 23.03.2007 р. № ВН/019/204, довіреністю № ЯНЗ 847263);

-          накладною від 10.04.2007 р. № ВН/019/425, довіреністю № ЯНЗ 847278;

-          накладною від 10.04.2007 р. № ВН/019/426, довіреністю № ЯНЗ 84729;

-          накладною від 13.04.2007 р. № ВН/019/499, довіреність № ЯНЗ 847280;

-          накладною від 18.04.2007 р. № ВН/019/561, довіреністю № ЯНЗ 847290);

-          накладною від 18.04.2007 р. № ВН/019/568, довіреністю № ЯНЗ 847264;

-          накладною від 18.04.2007 р. № ВН/019/569, довіреністю № ЯНЗ 847265;

-          накладною від 20.04.2007 р. № ВН/019/3, довіреністю № ЯНЗ 847264;

-          накладною від 20.04.2007 р. № ВН/019/627, довіреністю № ЯНЗ 847264;

-          накладною від 25.04.2007 р. № ВН/019/682, довіреністю № ЯНЗ 847266;

-          накладною від 26.04.2007 р. № ВН/019/706, довіреністю № ЯНЗ 847266;

-          накладною від 27.04.2007 р. № ВН/019/722, довіреністю № ЯНЗ 847266;

-          накладною від 30.04.2007 р. № ВН/019/771, довіреністю № ЯНЗ 847266;

-          накладною від 30.04.2007 р. № ВН/019/772, довіреністю № ЯНЗ 847266;

-          накладною від 30.04.2007 р. № ВН/019/773, довіреністю № ЯНЗ 847266;

-          накладною від 07.05.2007 р. № ВН/019/831, довіреністю № ЯНЗ 847297;

-          накладною від 14.05.2007 р. № ВН/019/913, довіреністю №ЯНЗ 847299;

-          накладною від 14.05.2007 р. № ВН/019/914, довіреністю № ЯНЗ 847299;

-          накладною від 14.05.2007 р. № ВН/019/915, довіреністю № ЯНЗ 847299;

-          накладною від 02.06.2007 р. № ВН/019/1065, довіреність № ЯНЗ 847287;

-          накладною від 08.06.2007 р. № ВН/019/1104, довіреність № ЯНЗ 847287.

Відповідно до умов додатку №1а СП/10019-154 від 12.03.2007 р. до договору №8247007/19 від 12.03. 2007 р., встановлені наступні дати оплати відстрочених платежів по оплаті вартості (ціни) товару, та розрахунок суми процентів за користування товарним кредитом:

-          сума товарного кредиту 104539, 29 доларів США зі строком нарахування відсотків 154 дні, річною ставкою 5%, сума нарахованих відсотків становить 2205,35 доларів США, дата оплати відстрочених платежів –01.09.2007р.;

-          сума товарного кредиту 128350,91 доларів США зі строком нарахування відсотків 154 дні, річною ставкою 5%, сума нарахованих відсотків становить 2707,68 доларів США, дата оплати відстрочених платежів –01.10.2007р.;

-          сума товарного кредиту 142 020,26 доларів США зі строком нарахування відсотків 154 дні, річною ставкою 5%, сума нарахованих відсотків становить 3599, 14 доларів США, дата оплати відстрочених платежів –01.11.2007р..

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку від 13.03.2007р., 09.07.2007р., 27.07.2007р., 07.08.2007р., 09.10.2007р., 11.10.2007р. відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 566023,51 грн..

У зв’язку з форс-мажорними обставинами, а саме несприятливими погодними умовами, що спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах ТОВ «Стратіївський Агрорезерв»станом на 08.06.2007р. та станом на 24.07.2007 р., про що свідчить висновок Торгово-Промислової палати України про форс-мажорні обставини від 19.09.2007р. № 3616/05-4, сторони 27.11.2007р. підписали додаткову угоду до договору поставки № 8247007/19, згідно з якою прийшли до згоди перенести терміни оплати загальної вартості (ціни) товару за наступним графіком:

- перший платіж в сумі 452604,25 грн. здійснюється до 30 серпня 2008 року;

- другий платіж в сумі 452604,25 грн. здійснюється до 30 вересня 2008 року.

- третій платіж в сумі 452604,25 грн. здійснюється до 30 жовтня 2008 року.

- четвертий платіж в сумі 452604, 77 грн. здійснюється до 30 листопада 2008 року.

Відповідачем здійснена часткова оплата за угодою, а саме 29.08.2008р. проведено два платежі на суму 3604,25 грн. та 99000 грн., що загалом становить 102604,25 грн..

Таким чином, сума основного боргу складає 1707 814,27 грн., яку і визнає відповідач у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 цього Кодексу зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п.2.2. договору №8247007/19 від 12.03.2007 р., сума у гривні, що підлягає до сплати відповідачем на виконання ним зобов’язання по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до долара США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини).

Згідно додатків №1 та №1а до договору поставки № 8247007/19 від 12.03.2007 р. ціна товару прив’язана до іноземної валюти: долара США по курсу на момент укладення договору 1 долар США/5,05 грн. Тому, доларовий еквівалент суми основного боргу 1707 814,27 грн. складає 2704064,15 грн..

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з урахуванням курсової різниці в загальному розмірі 2704064,15 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення пені, відсотків за неправомірне користування грошовими коштами, збитків.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 7.3 договору поставки № 8247007/19 від 12.03.2007 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлений договором термін вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом. Покупець сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Таким чином, вимога про стягнення пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 201894,10 грн..

Відповідно до умов пункту 7.4. договору відповідач відшкодовує збитки, завдані позивачу невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов’язань по договору та погоджено розмір збитків у твердій сумі в залежності від строків(тривалості) порушення зобов’язання: 10 (десять) процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку.

Отже, заявлена до стягнення позивачем сума збитків в розмірі 358641 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.5 договору, у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми.

За таких обставин, дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 482 118,31 грн. відсотків за неправомірне користування грошовими коштами.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 1601262,12 грн. курсової різниці.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім нараховується курсова різниця на основний боргу, пеню, збитки та відсотки за неправомірне користування грошовими коштами. З таким розрахунком суд не може погодитись, оскільки п. 2.2 договору передбачено застосування курсової різниці до зобов’язання, а не штрафних санкцій.

Таким чином, в позові в частині нарахування 607009,96 грн. курсової різниці слід відмовити, як безпідставно заявленій.

Згідно ст.ст. 32,33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32,33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Враховуючи, що відповідач визнає борг за договором і викладені вище позовні вимоги є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Крім того, ухвалою суду від 15.12.2008р. судом вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Стратіївський Агро резерв»(Вінницька область, Чечельницький район, с. Ольгопіль, вул. Реви, 6, код 32225674, ВАТ МТБ, м. Іллічівськ, рах. № 26000246951, МФО 328168) в межах суми 2 750 467,68 грн..

Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи, що відпали підстави забезпечення позову, суд вважає за необхідне з власної ініціативи скасувати заходи забезпечення застосовані ухвалою від 15.12.2009р..

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 68, 78, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стратіївський Агрорезерв»(24830, Вінницька область, Чечельницький район, с. Ольгопіль, вул. Реви, 6, код 32225674) на користь закритого акціонерного товариства Компанії «Райз»(03680, м. Київ, вул. Заболотного, 152, код 13980201) 2702066 (два мільйона сімсот дві тисячі шістдесят шість) грн. 51 коп. –основного боргу з урахуванням курсової різниці; 358641 (триста п’ятдесят вісім тисяч шістсот сорок одну) грн. –збитків; 482118 (чотириста вісімдесят дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 31 коп. - відсотків за користування грошовими коштами; 201 894 (двісті одну тисячу вісімсот дев’яносто чотири) грн. 10 коп. –пені; 21943 (двадцять одну тисячу дев‘ятсот сорок три) грн. 08 коп. - витрат зі сплати державного мита та 101 (сто одну ) грн. 54 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В позові в частині стягнення 607009,96 грн. курсової різниці відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою від 15.12.2009р. у вигляді накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Стратіївський Агрорезерв»(Вінницька область, Чечельницький район, с. Ольгопіль, вул. Реви, 6, код 32225674, ВАТ МТБ, м. Іллічівськ, рах. № 26000246951, МФО 328168) в межах суми 2 750 467,68 грн..

6.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 23.12.2009р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - (вул. Заболотного, 152, м. Київ, 03680),

3 - відповідачу - (вул. Реви, 6, с. Ольгопіль, Чечельницький район Вінницької області, 24830)

4 - Головне управління юстиції Вінинцької област (м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7)