Рішення № 9016325, 17.12.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 грудня 2009 р.           Справа 12/175-05

за позовом: Приватного підприємства "Панда" (23100, Вінницька обл., м. Жмеринка,вул. Радянська, 1, ідент.код 20106864)

до: Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" (Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Мартинівка, ідент.код 05459128)

про стягнення 67 204,66 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Бондаренко А.В., Шепель Н.А., Борусевич С.Й. - за дорученням.

          відповідача : не з'явився

Справу розглянуто із звукозаписом судового засідання.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 23028,94 грн., а саме: 15358,76 грн. боргуза паливно-мастильні матеріали, відвантажені згідно договору № 14 від 03.01.2003 р., 3432,25 грн. компенсації збільшення ціни нафтопродуктів, 1277,28 грн. пені, 307,18 грн. штрафу, 2653,47 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Відповідач у відзиві № 473 від 08.07.2005 р. позов не визнав, посилаючись на те, що позивачем не дотримано порядок досудового розгляду суперечок, передбачений п. 4.1 договору № 14 від 03.01.2003 р., та що у бухгалтерському обліку сторін є розбіжності..

25.07.2005р. позивачем подано клопотання про зміну позовних вимог, а саме, про стягнення: 6875,18 грн. боргу, 1271,93 грн. компенсації від збільшення ціни на паливно-мастильні матеріали, 1263,82 грн. пені, 481,27 грн. штрафу, 1582,07 грн. - збитків внаслідок порушення грошових зобов’язань, 550,33 грн. відсотків за неправомірне використання чужих коштів, - всього 12024,6 грн..

В судовому засіданні 20.09.05р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме: про стягнення 46267,26 грн., а саме: 21941,48 грн. боргу, 10237,38 грн. компенсації від збільшення ціни на паливно-мастильні матеріали, 4037,23 грн. пені, 1535,90 грн. штрафу, 6296,10 грн. - збитків внаслідок порушення грошових зобов’язань, 2219,17 грн. відсотків за неправомірне використання чужих коштів.

Ухвалою суду від 21.09.2005р. у справі № 12/175-05 призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження до отримання висновку експертизи.

Після надходження висновку експертизи, ухвалою суду від 11.03.2008 р. провадження у справі поновлено з призначенням судового засідання на 08.04.08р.

08.04.08 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог з проханням стягнути з відповідача 67204,66 грн., в тому рахунку: 21941,48 грн. основного боргу, 26217,37 грн. передбаченої договором компенсації збільшення ціни на паливно-мастильні матеріали, 4037,23 грн. пені, 1535,90 грн. штрафу, 6296,10 грн. збитків, в зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, 7176,58 грн. відсотків за неправомірне використання чужих коштів.

Ухвалою суду від 08.04.08 р. розгляд справи відкладено на 08.05.08 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача.

08.05.08 р. в судовому засіданні за клопотанням представника ДП "Мартинівський спиртовий завод" про надання можливості ознайомитись з висновком судової експертизи та надання додаткових доказів по справі оголошено перерву до 22.05.08 р.

22.05.2008 р. від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням головного бухгалтера підприємства у відрядженні.

Ухвалою суду від 22.05.2008 р. розгляд справи відкладено на 19.06.2008 р. для надання сторонами додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 19.06.2008 р. оголошено перерву до 20.06.2008 р. для надання сторонами додаткових доказів.

Поданою в судовому засіданні 19.06.2008 р. заявою позивач відмовився від позову в частині стягнення 6296,1 грн. збитків, у зв’язку з необґрунтованістю цих вимог.

Ухвалою суду від 20 червня 2008 р. матеріали справи надіслані до Жмеринської міжрайпрокуратури Вінницької області для перевірки у порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України, провадження у справі зупинено на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

У зв’язку з надходженням до суду з Жмеринської міжрайпрокуратури відмовного матеріалу, провадження у справі ухвалою суду від 25.11.2009 р. поновлено з призначенням розгляду справи на 17.12.2009 р. об 11-30 год.

В судове засідання з’явились представники позивача, які позовні вимоги, викладені у заяві від 08.04.08 р. про збільшення позовних вимог до 67204,66 грн. підтримали в повному об’ємі з підстав, викладених у позовній заяві та у заяві від 08.04.2008 р.

Відповідач правом участі в розгляді справи не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв’язку з цим, розгляд справи розпочато за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України та в судовому засіданні оголошено перерву до 17-00 год. 17.12.2009 р.

Під час перерви (о 15-40) до суду надійшло електронне повідомлення № 4 від ДП «Мартинівський завод» з клопотанням про відкладення розгляду справи, в зв’язку з хворобою представника.

Дане клопотання розглянуто судом після перерви у судовому засіданні.

Представники позивача проти клопотання заперечили.

Заслухавши представників позивача та дослідивши матеріали справи, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не був позбавлений права направити в судове засіданні будь-якого іншого представника, будь яких додаткових заперечень по суті спору та доказів відповідач не надав, а отже відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, розгляд справи продовжується за наявними матеріалами відповідно до ст. 76 ГПК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору № 14 від 03.01.2003 р. відповідачу по видаткових накладних № ПА-000500 від 27.05.2004 р., № ПА-000599 від 29.06.2004 р., ПА-000716 від 30.07.2004 р., № ПА-000814 від 27.08.2004 р., № ПА-000829 від 31.08.2004 р., № ПА-000941 від 30.09.2004 р. відпущено паливно-мастильні матеріали (далі – ПММ) на загальну суму 21941,48 грн., за які відповідач не розрахувався.

Відповідач у відзиві № 473 від 08.07.2005 р. позов не визнав з тих підстав, що позивачем не дотримано порядок досудового врегулювання спору, що передбачений ст. 5 ГПК України та п. 4.1 договору № 14 від 03.01.2003 р., а також наявна розбіжність між даними бухгалтерського обліку відповідача та даними, викладеними в позовній заяві (згідно довідки бухгалтерії заводу заборгованість ПП «Панда» перед заводом на 01.01.2004 р. становила 24519,48 грн., на протязі 2004 р. позивачем поставлено відповідачу товар на 47256,9 грн., а відповідачем проведено розрахунки на 32500 грн., заборгованість ПП «Панда» перед відповідачем становить 9762,58 грн. (а.с.82 т. 1).

У листі від 20.07.2005 р. («Розрахунки по договору № 14 від 03.01.2003 р.) відповідач стверджував, що заборгованість ПП «Панда» перед ним на 01.07.2005 р. становить 3498,44 грн. (а.с. 21 т.2).

У судових засіданнях 19.06.2008 р. та 20.06.2008 р., заперечуючи проти позову, представники відповідача посилались на те, що: паливно-мастильні матеріли за вказаними позивачем накладними спиртзаводом не отримувались; договір № 14 від 03.01.2003 р. підписано не директором Мартинівського спиртзаводу Боровським В.В., який там зазначений, а іншою особою; у відомостях на отримання ПММ для спиртзаводу зазначені особи, які там не працювали.

Заслухавши у судових засіданнях учасників процесу, дослідивши та оцінивши матеріли справи, суд встановив таке та дійшов наступного висновку.

Між сторонами мали місце довготривалі господарські правовідносини щодо поставки товарів та розрахунків за них.

03.01.2003 року сторонами підписано договір № 14 купівлі-продажу товарів (далі – Договір), відповідно до якого ПП «Панда» («Продавець» за договором) зобов’язується поставити товар, а ДП «Мартинівський спиртовий завод» («Покупець» за договором) прийняти та оплатити його у термін, зазначений у договорі (п. 1.2 Договору).

Асортимент та кількість товару визначаються в рахунку, який виставляється Продавцем на підставі замовлення Покупця (п. 1.2 Договору).

Ціна, кількість і загальна вартість товару, що передається, визначається в накладних (п. 1.3 Договору).

Доставка товару здійснюється транспортом Покупця за рахунок Покупця до вказаного місця знаходження (п. 2.1 Договору).

Оплата вартості товару здійснюється за цінами домовленості, встановленими у п. 1 цього договору, шляхом безготівковим в термін 1 (один) банківський день з дня видачі рахунку. Якщо відпущений товар не оплачений своєчасно, то він перераховується по цінам, діючим на момент оплати, якщо вони на цей час зросли (п. 2.2 Договору).

У випадку зміни ціни на товар, що постачається, відповідно змінюється і сума договору, що оформляється додатковою угодою між Сторонами (п. 2.3 Договору).

Відповідальність сторін встановлена розділом 3 Договору.

Зокрема, пунктом 3.1.3 Договору сторони передбачили, що за безпідставну відмову від оплати отриманої продукції Покупець сплачує штраф у розмірі 2% від суми відмови, а також пеню за кожний день прострочення платежу згідно діючого законодавства.

Відповідно до п. 6.1 Договору останній вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по цьому договору.

На підставі Договору за видатковими накладними № ПА-00500 від 27.05.2004 р., № ПА-000599 від 29.06.2004 р., № ПА-000716 від 30.07.2004 р., № ПА-000814 від 27.08.2004 р., № ПА-000829 від 21.08.2004 р., № ПА-000941 від 30.09.2004 р. позивач поставив відповідачеві паливно-мастильні матеріали на загальну суму 21941,48 грн.

Заперечуючи у судових засіданнях 19.06.2008 р. та 20.06.2008 р. проти позову, представники відповідача посилались на те, що: паливно-мастильні матеріли за вказаними позивачем накладними спиртзаводом не отримувались; договір № 14 від 03.01.2003 р. підписано не директором Мартинівського спиртзаводу Боровським В.В., який там зазначений, а іншою особою; у відомостях на отримання ПММ для спиртзаводу зазначені особи, які там не працювали.

Разом з тим, той факт, що ПММ отримано відповідачем на підставі Договору стверджуються даним Договором, вказаними видатковими накладними (зокрема ще 08.07.2005 р. саме відповідачем надано суду: копії видаткових накладних № ПА-000500 від 27.05.2004 р., ПА-000716 від 30.07.2004 р., № ПА-000814 від 27.08.2004 р., № ПА-000941 від 30.09.2004 р. та приходних ордерів до них), відзивом відповідача на позов, поясненнями представників відповідача, довідкою ДП «Мартинівський спиртовий завод» № 471 від 08.07.2005 р. за підписом директора та головного бухгалтера заводу (а.с. 80-83 т. 1), листом ДП «Мартинівський спиртовий завод» від 20.07.2005 р. («Розрахунки по договору № 14 від 03.01.2003 р.», а.с. 21 т. 2), висновком судової експертизи № 15 від 18.01.2008 р. та підтверджено в ході перевірки обставин поставки ПММ в порядку ст. 97 КПК України.

Доводи відповідача щодо підписання Договору не директором, а іншою особою також судом не приймаються, оскільки:

-          вони не підтверджені документально;

-          навіть наявність факту підписання Договору неуповноваженою особою не вливає на суть спору, так як даний Договір відповідачем виконувався, отже був ним схвалений.

З наданих сторонами первинних документів щодо поставки та оплати товару, висновку судової експертизи № 15 від 18.012008 р., постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.07.2008 р. вбачається, що за отримані за вказаними вище видатковими накладними паливно-мастильні матеріали відповідач з позивачем не розрахувався.

Прикінцевими положеннями Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. (набрав чинності з 01.01.2004 р., далі - ГК України), який є спеціальним законом з регулювання господарських правовідносин, встановлено, що цей кодекс застосовується до господарських відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо господарських відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення його застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Таке передбачають і положення Цивільного кодексу України від16.01.2003 р., який набрав чинності з 01.01.2004 р. (далі - ЦК України) стосовно цивільних правовідносин.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 4-3 33 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу товарів № 14 підписано сторонами до набрання чинності ГК та ЦК України.

Однак правовідносини з купівлі-продажу товарів виникли між сторонами на підставі цього договору після набрання чинності цими кодексами. Тому до них застосовуються положення ГК та ЦК України з урахуванням передбачених ними особливостей.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів оплати отриманого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги в частині стягнення 21941,48 грн. боргу підлягають задоволенню.

Наявні у справі акти звірки між сторонами не приймаються судом, оскільки спростовуються первинними документами, висновком судової експертизи та іншими матеріалами справи.

Позивачем також заявлено до стягнення 26217,37 грн. передбаченої договором компенсації збільшення ціни на паливно-мастильні матеріали, 4037,23 грн. пені, 1535,9 грн. штрафу, 6296,1 грн. збитків, 7176,58 грн. відсотків за неправомірне використання чужих коштів.

Ці позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

1. Відповідно до п. 2.2 Договору оплата вартості товару здійснюється за цінами домовленості, встановленими у п. 1 цього договору, шляхом безготівковим в термін 1 (один) банківський день з дня видачі рахунку. Якщо відпущений товар не оплачений своєчасно, то він перераховується по цінам, діючим на момент оплати, якщо вони на цей час зросли.

Оскільки товар за вказаними видатковими накладними відповідачем на даний час не оплачений, підстави для стягнення суми компенсації, нарахованої на суму боргу, що не сплачена, відсутні.

2. Пеню і штраф позивач просить стягнути на підставі п.2 (абзац 3) ст. 231 ГК України.

Однак п. 5 Прикінцевих положень ГК України передбачено, що положення цього кодексу щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов’язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов’язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до набрання Господарським кодексом України строку (тобто до 01.01.2004 р.).

Відповідальність за порушення господарських зобов’язань сторонами встановлена розділом 3 Договору купівлі-продажу товарів № 14 від 03.01.2003 р.

Отже положення ст. 231 ГК України до правовідносин щодо відповідальності сторін за порушення встановлених вказаним договором господарських зобов’язань не застосовуються.

3. Позовні вимоги що стягнення на підставі п.1 ст. 229 ГКУ збитків позивач мотивує тим, що вони виникли внаслідок скорочення обігових коштів позивача і останній вимушений був поповнювати їх за рахунок банківського кредиту з відсотковою ставкою 25%, отриманого від АКБ «Правекс-Банк» за Кредитним договором № 2-2004 від 21.01.2004 р.

За загальними правилами цивільного права майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі непрвомірними рішеннями, діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 22, ст.ст. 1166 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність таких складових цивільного правопорушення, як: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність вини особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Разом з тим, причинний зв’язок між укладенням позивачем кредитного договору 21.01.2004 р. та неоплатою відповідачем отриманого у квітні-вересні 2004 року товару відсутній.

4. Позовні вимоги щодо стягнення 7176,58 грн. відсотків ґрунтуються на п.6 ст. 231 , п.4 ст. 232 ГК України.

Однак:

-          п.6 ст. 231 ГК України передбачає порядок визначення штрафних санкцій, і не містить положень про стягнення відсотків за користування грошовими коштами та їх розміру;

-          п. 4 ст. 232 ГК України також не містить положень про стягнення відсотків з особи, яка порушила господарське зобов’язання, а встановлює термін, до якого передбачені законом або договором відсотки можуть бути стягнуті.

Отже за наведених позивачем підстав позовні вимоги щодо стягнення: 26217,37 грн. компенсації збільшення ціни на паливно-мастильні матеріали, 4037,23 грн. пені, 1535,9 грн. штрафу, 6296,1 грн. збитків, 7176,58 грн. відсотків за неправомірне використання чужих коштів, - задоволенню не підлягають.

Понесені позивачем судові витрати на сплату державного мита, за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за проведення судової експертизи, на оплату послуг адвоката відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Позивач також просить відшкодувати йому витрати на оплату за експертні заключення Вінницької ТТП щодо визначення вартості паливно-мастильних матеріалів для визначення ціни позову в частині стягнення компенсації збільшення ціни на ПММ. Оскільки у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено, вказані витрати не підлягають відшкодуванню позивачу у повному обсязі.

          Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Мартинівський спиртовий завод» (23134, Вінницька область, Жмеринський р-н, с. Мартинівка, ідент.код 05459128, р/р 26006279462001 у ВФ КБ «Приватбанк», МФО 302689)на користь Приватного підприємства «Панда» (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Радянська, 1, ідент.код 20106864, р/р 2600818170019 у ВФ АКБ «Правекс-Банк», МФО 302742) 21941,48 грн. боргу, 219, 41 витрат на сплату державного мита, 38,53 грн. витрат на оплату за інформаційно - технічне забезпечення судового процессу, 1394,41 грн. витрат на оплату за судову експертизу, 489,73 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В позові щодо решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 грудня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (23100, Вінницька обл., м. Жмеринка,вул. Радянська, 1)

3 - відповідачу (Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Мартинівка)