Постанова № 9016095, 15.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 грудня 2009 р. № 42/148

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

позивачаРуденко І.В. –довіреність від 10.02.2009 р.

відповідачаГригоренко В.В. –довіреність від 17.11.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Закритого акціонерного товариства "Трансроуд Груп"

на постанову від 17.09.2009 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 42/148 господарського суду м. Києва

за позовомКомунального підприємства "Київпастранс"

доЗакритого акціонерного товариства "Трансроуд Груп"

провитребування майна з чужого незаконного володіння, ціна позову 4 463 587, 63 грн.

В С Т А Н О В И В :

КП "Київпастранс" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ "Трансроуд Груп" про зобов'язання відповідача повернути позивачу майно, посилаючись на приписи статей 3787, 400, 526 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП "Київпастранс" на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю товару № 19/12-07 від 11.12.2007 р. придбав у відповідача комплект прокладок шумоізоляційних для рейкового транспорту, перерахувавши за товар 5144160,00 грн. згідно платіжного доручення № 81 від 27.12.2007 р.

12.12.2007 р. сторонами було підписано акт прийому –передачі оплаченого товару.

В той же день, 12.12.2007 р. між сторонами було підписано акт відповідального зберігання, відповідно до якого КП "Київпастранс" передав, а ЗАТ "Трансроуд Груп" прийняв на зберігання придбаний за договором товар.

Проте, відповідач повернув позивачу тільки частину прийнятого на зберігання товару, а вимога позивача про повернення решти майна залишена відповідачем без задоволення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.05.2009 р. (суддя Паламар П.І.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, зобов'язано ЗАТ "Трансроуд Груп" протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили повернути КП "Київпастранс" на склад по вул. Булаховського, 5 у м. Києві майно загальною вартістю 4463587,63 грн., а саме :          підкладки КППТ-17 пружного скріплення у кількості 34708 шт.; прокладки гумові шумознижуючі у кількості 34708 шт.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою ЗАТ "Трансроуд Груп" Київський апеляційний господарський суд (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 19.05.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 17.09.2009 р. залишив його без змін.

ЗАТ "Трансроуд Груп" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що у зв'язку із підписанням сторонами 12.12.2007 р. акта відповідального збереження товару, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами виникли відносини з договору зберігання, проте, з огляду на приписи чинного законодавства, якими передбачено, що вказаний вид договору має укладатися у письмовій формі, в даному випадку, дії щодо збереження товару є складовою частиною договору поставки № 19/12-07 від 11.12.2007 р., оскільки підписано тільки акт тимчасового відповідального збереження з посиланням на те, що передача продукції відбулася згідно з договором поставки № 19/12-07, а тому саме договором поставки врегульовуються питання щодо порядку повернення продукції та строк відповідального збереження.

Заявник касаційної скарги зазначає, що жодного листа про зняття з відповідального зберігання від КП "Київпастранс" або Дирекції по будівництву, яка уповноважена отримувати товар, протягом грудня 2007 року –жовтня 2008 р. не надходило, і тільки після того як відповідач почав вимагати виконання умов договору № 19/12-07 від 11.12.2007 р., а саме підписання товаросупровідних документів на поставлений товар та замовлення іншої частини товару, що залишилось допоставити, позивач почав звертатися про повернення товару з відповідального зберігання, але без зазначення відповідальної особи на отримання та місця поставки товару.

Крім того, скаржник зазначив, що відповідно до пункту 12.6 договору № 19/12-07 від 11.12.2007 р. право отримання товару покладено на відокремлений підрозділ Замовника – Дирекцію по будівництву наземного пасажирського транспорту, що діє на підставі Положення, затвердженого наказом КП "Київпастранс" від 14.07.2004 р. № 209. При цьому, позивачем до позовної заяви надано положення більш пізньої дати, яке не було чинним на момент дії договору № 19/12-07. У листах, наданих позивачем в якості доказів про звернення до відповідача про повернення мана, доказів про направлення яких надано не було, зазначена адреса поставки - м. Київ, вул. Народного Ополчення, 14, а в самій позовній заяві та у рішенні суду –м. Київ, вул. Булаховського, 5.

Таким чином, ЗАТ "Трансроуд Груп" було позбавлено можливості виконати умов з повернення товару з відповідального зберігання, оскільки по договору № 19/12-07 не було відомо місце поставки. У листах від 03.11.2008 р. № 242/2008 від 13.11.2008 р. № 251/2008 та претензії № 244/2008 від 05.11.2008 р. відповідач неодноразово просив позивача повідомити точну адресу місця поставки товару за договором № 19/12-07, які залишені позивачем без відповіді.

Крім того, скаржник зазначає, що в позовній заяві та рішенні суду вказано про часткове повернення товару позивачу посилаючись на накладну № 1 від 31.01.2008 р., за якою КП "Київпастранс" передало продукцію ВАТ "Київметробуд", проте, вказана накладна не може бути доказом, оскільки підписана не належними сторонами договору № 19/12-07від 11.12.2007 р., не містить посилань яким чином і де Дирекція по будівництву отримала цю частину товару та на підставі яких документів.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 11.12.2007 р. між КП "Київпастранс" та ЗАТ "Трансроуд груп" було укладено договір № 19/12-07 про закупівлю товару - вироби гумові різні (комплект прокладок шумоізоляційних для рейкового транспорту), для здійснення реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги.

Відповідно до пункту 2.3 договору, загальна вартість товару, що поставляється становить 7 994 024,64 грн.

Вказана сума розподілена наступним чином: 2007 рік - на суму 5 450 000,00 грн. ; 2008 рік - на суму 2 544 024,64 грн.

12.12.2007 р., на виконання умов договору, сторонами були підписані акт прийому-передачі та накладна № 61 на отримання КП "Київпастранс" оплаченого товару на загальну суму 5 144 160,00 грн., а саме:

1) прокладка пружного скріплення КППТ-17 (ТРЕП-Ш- 40 000,000 шт.)

2) прокладка гумова шумознижуюча для рейкового транспорту (40 000,000 шт.).

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Київпастранс" сплатив на рахунок КП ЗАТ "Трансроуд груп" грошову суму в розмірі 5144160,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 70 від 18.12.2007 р., № 81 від 27.12.2007 р. та накладною № 61 від 12.12.2007 р.

Крім того, 12.12.2007 р., між КП "Київпастранс" та ЗАТ "Трансроуд груп" підписано акт відповідального зберігання, відповідно до якого КП "Київпастранс" передав, а ЗАТ "Трансроуд груп" прийняв на зберігання товар, а саме:

1)прокладка пружного скріплення КППТ-17 (ТРЕП-Ш- 40 000,000 шт.)

2)прокладка гумова шумознижуюча для рейкового транспорту (40 000,000 шт.)

Під час здійснення судового розгляду справи судами було встановлено, що відповідно до накладної № 1 від 31.01.2008 року КП "Київпастранс" отримав тільки частину товару зі складу відповідача, на загальну суму 680 572,37 грн., а саме:

1) прокладка КППТ-17 пружного скріплення в кількості - 5 292,000 шт.

2)прокладка гумова шумознижуюча - 5 292,000 шт.

У зв'язку з чим суди дійшли висновку, що станом на день розгляду спору кількість незаконно утримуваного товару ЗАТ "Трансроуд груп" складає 34 708,000 шт. - прокладок КППТ-17 пружного скріплення, та 34 708,000 шт. - прокладок гумових шумознижуючих, загальна вартість якого становить 4 463 587,63 грн.

Судами було зазначено, що оскільки листи позивача №11-5/1035 від 24.10.2008 р., № 11-10/1679 від 30.10.2008 р., № 11-5/1802 від 17.11.2008 р. з проханням повернути товар, який знаходиться на відповідальному зберіганні та лист про надання доступу до товару та можливість самостійно відвантажити № 11-6/1762 від 13.11.2008 р, відповідачем залишені без відповіді та без задоволення, вимоги власника майна не виконані, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанції передчасним з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога КП "Київпастранс" про зобов'язання ЗАТ "Трансроуд груп" повернути позивачу майно, а саме: прокладка пружного скріплення КППТ-17 –34708,000 шт., та прокладки прокладки гумоваі шумознижуючі –34 708,000 шт., загальною вартістю 4 463 587,63 грн., посилаючись на приписи статей 387, 400, 526 Цивільного кодексу України, з огляду на часткове повернення відповідачем з відповідального збереження оплаченого позивачем за договором поставки № 19/12-07 від 11.12.2007р. товару.

Задовольняючи позовні вимоги та зобов'язуючи ЗАТ "Трансроуд груп" повернути КП "Київпастранс" на склад по вул. Булаховського, 5 у м. Києві майно, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що з 12.12.2007 р. після підписання акта про передачу майна, між сторонами по справі виникли відносини з договору зберігання, врегульовані главою 66 Цивільного кодексу України.

Проте, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що здійснюючи судовий розгляд справи, судами не надавалась правова оцінка спірним правовідносинам, з огляду на умови договору № 19/12-07 від 11.12.2007 р. та приписи чинного законодавства.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що відповідно до накладної № 1 від 31.01.2008 року КП "Київпастранс" отримав тільки частину товару зі складу відповідача, на загальну суму 680 572,37 грн..

Згідно вказаної накладної № 1 КП "Київпастранс"; Дирекція по будівництву, як відправник передав одержувачу –Т3-14 ВАТ "Київметробуд" підкладка КППТ-17 пружного скріплення в кількості - 5 292,000 шт. та прокладку гумову шумознижуючу у кількості 5 292,000 шт.

Проте, приймаючи накладну № " від 31.01.2008 р., як доказ, судами не досліджувалось питання стосовно чи є переданий за вказаною накладною товар саме тим товаром, який передавався КП "Київпастранс" на відповідальне зберігання ЗАТ "Трансроуд груп" та чим підтверджується факт передання ЗАТ "Трансроуд груп" частини товару, взятого на зберігання.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції дійшовши висновку про звернення позивача до відповідача з листами №11-5/1035 від 24.10.2008 р., № 11-10/1679 від 30.10.2008 р., № 11-5/1802 від 17.11.2008 р. з проханням повернути товар, який знаходиться на відповідальному зберіганні, не з'ясовували питання стосовно надіслання та отримання вказаних листів ЗАТ "Трансроуд груп", а також не звернули уваги на те, що у вказаних листах кількість товару відрізняється від вказаної позивачем у позовній заяві.

Судами першої та апеляційної інстанції також не надавалась правова оцінка спірним правовідносинам щодо комплектності постачаємого товару, з урахуванням вимог статті 270 Господарського кодексу України, Закону України "Про стандартизації" та технічних умов ТУ 35.2-30211827-009:2007, погоджених сторонами у справі та зареєстрованих у Держстандарті України, стосовно підлягаючого поставці за спірним договором товару та його елементів, складових частин тощо.

Судам необхідно з'ясувати та дослідити також обґрунтованість поставки товару у повній або частковій його комплектності.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2009 р. у справі № 42/148 та рішення господарського суду м. Києва від 19.05.2009 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя           Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

                                                            Л. Рогач