Постанова № 9015269, 19.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 листопада 2009 р. № 30-26/347-06-6531 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В.,

суддів:Глос О.І., Олійника В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 р.

у справі№30/26/347-06-6531

господарського суду Одеської області

за позовомВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття"

до відповідача-1АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку"

до відповідача-2ТОВ "Дубль А"

провизнання договорів недійсними

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Клюца С.О.

від відповідача-1:не з'явився

від відповідача-2:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.05.2009 р. у справі №30/26/347-06-6531 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" задоволено: визнано недійсним кредитний договір про відкриття кредитної лінії №66-05-13/610, укладений 06.07.2005 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" та ВАТ "НДІСЛ"; визнано недійсною угоду про уступку права вимоги, укладену 23.06.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" та ТОВ "Дубль-А"; стягнуто з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" на користь ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" витрати зі сплати державного мита у сумі 85,00 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 59,00 грн.; стягнуто з ТОВ "Дубль-А" на користь ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" витрати зі сплати державного мита у сумі 85,00 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 59,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, ТОВ "Дубль-А" було подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 р. у справі №30/26/347-06-6531 рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2009 р. у справі №30/26/347-06-6531 скасовано, в позові відмовлено; стягнуто з ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" на користь ТОВ "Дубль-А" держмито за апеляційне провадження в сумі 42,50 грн.

У касаційній скарзі ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 р. у справі №30/26/347-06-6531 та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2009 р. у справі №30/26/347-06-6531, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 202, 216, 237 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки: по-перше, голова правління ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" не мав повноважень підписувати оскаржуваний кредитний договір про відкриття кредитної лінії від 06.07.2005 р.№66-05-13/610, оскільки він сфальсифікував рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" від 23.06.2005 р. (на якому його було обрано головою правління), що й стало підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття", оформленого протоколом від 23.06.2005 р., рішенням господарського суду Одеської області від 21.04.2006 р. у справі №6-28/465-05-10251 та рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 17.04.2006 р.; по-друге, оскаржувана угода про уступку права вимоги за своєю суттю є фінансовою послугою, у зв'язку з чим відповідач-2 (який не є фінансовою установою), не мав права без отримання спеціального дозволу, здійснювати вказану господарську операцію.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 18.11.2009 р. №02.03-10/794 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого—судді Бакуліної С.В., суддів: Глос О.І., Олійника В.Ф.

Відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

06.07.2005 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестицій ним банком (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" (банк) та ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" (позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №66-05-13/610, згідно з яким банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 1 000 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії). Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком: з 05.05.2006 р. ліміт встановлюється в сумі 700 000,00 грн., з 05.06.2006 р. ліміт встановлюється в сумі 400 000,00 грн., з 05.07.2006 р. ліміт встановлюється в сумі 0,00 грн. Також було укладено договір застави товарів в обороті №66-05-13/611.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору дата остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту —05.07.2006 р. (відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії). У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня, у якому сталось таке перевищення. У разі несвоєчасної сплати плати за кредит відповідно до п.п. 3.2, 3.3 цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є шістдесятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка несплачена у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту.

Від імені ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" зазначений договір було підписано головою правління ВАТ ПанасюкомО.В., який діяв на підставі статуту ВАТ (у новій редакції), зареєстрованого Малиновською райадміністрацією Одеської міської ради від 18.09.2003р. за №26303175Ю0010511, зі змінами та доповненнями, зареєстрованими Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради від 22.04.2004 р. за №26303175Ю0610312.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 17.04.2006 р. визнано недійсним рішення загальних зборів ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття", оформлене протоколом від 23.06.2005 р., та контракт від 24.06.2005 р., укладений Гетьманською Л.В. як головою спостережної ради ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" з Панасюком О.В., щодо виконання останнім функцій голови правління товариства з моменту його укладення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.04.2006 р. у справі №6-28/465-05-10251 визнано недійсним рішення загальних зборів ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" від 23.06.2005 р., оформлене протоколом від 23.05.2005 р., згідно з яким Панасюка О.В. було обрано головою правління товариства.

23.06.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестицій ним банком (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" (первісний кредитор) та ТОВ "Дубль-А" (новий кредитор) було укладено угоду про уступку права вимоги, згідно з умовами якої первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором за кредитним договором від 06.07.2005 р. №66-05-13/610, укладеним між первісним кредитором та ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття".

Вважаючи дану угоду договором факторингу, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ТОВ "Дубль-А" не мало на час укладення угоди з Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" статусу фінансової установи, у зв'язку з чим не мало права укладати оскаржувану угоду, 10.07.2006 р. ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" та ТОВ "Дубль-А" про визнання угоди про уступку права вимоги, укладеної 23.06.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" та ТОВ "Дубль-А" недійсною на підставі ст.ст. 277, 1077, 1079 Цивільного кодексу України (т. 1, а.с.2–3).

09.08.2006 р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з додатковою позовною заявою про визнання угоди недійсною, в якій просив визнати кредитний договір про відкриття кредитної лінії №66-05-13/610, укладений 06.07.2005 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" та ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття", недійсним на підставі ст.ст. 216, 226, 237 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи додаткові позовні вимоги тим, що кредитний договір про відкриття кредитної лінії суперечить Цивільному кодексу України, оскільки підписаний від імені ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" особою без належних повноважень (т.1, а.с. 100–101).

06.09.2006 р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про доповнення та зміну позовних вимог, в якій просив визнати кредитний договір про відкриття кредитної лінії №66-05-13/610, укладений 06.07.2005 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" та ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття", недійсним; зобов'язати Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" повернути ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" 167169,36 грн.; зобов'язати ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" повернути Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" 1 000 000,00 грн. (т. 1, а.с. 116–116 зв.).

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" про визнання недійсними кредитного договору про відкриття кредитної лінії №66-05-13/610, укладений 06.07.2005 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" та ВАТ "НДІСЛ", та угоди про уступку права вимоги, укладеної 23.06.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" та ТОВ "Дубль-А", господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, кредитний договір було підписано неуповноваженою особою, оскільки рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 17.04.2006 р. визнано недійсним контракт від 24.06.2005 р., укладений Гетьманською Л.В. як головою спостережної ради ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" з ПанасюкомО.В., щодо виконання останнім функцій голови правління товариства з моменту його укладення, а рішенням господарського суду Одеської області від 21.04.2006 р. у справі №6-28/465-05-10251 визнано недійсним рішення загальних зборів ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" від 23.06.2005 р., оформлене протоколом від 23.06.2005 р., згідно з яким Панасюка О.В. було обрано головою правління товариства, у зв'язку з чим на момент укладення кредитного договору від 06.07.2005 р. №66-05-13/610 ПанасюкО.В. фактично не був головою правління ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття"; по-друге, оскільки кредитний договір про відкриття кредитної лінії від 06.07.2005 р. №66-05-13/610, який став підставою для укладення угоди про уступку права вимоги від 23.06.2006 р., є недійсним, то договір уступки права вимоги як такий, що витікає з недійсної угоди, є також недійсним.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи в позові, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, на момент вчинення оскаржуваного позивачем кредитного договору Панасюк О.В. був посадовою особою, наділеною правом укладення та підпису договору; по-друге, у 2006 р. ініціатором розгляду справи у Малиновському районному суді м.Одеси про визнання недійсними рішення загальних зборів ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття", оформленого протоколом від 23.06.2005 р., та визнання недійсним контракту від 24.06.2005 р., укладеного головою спостережної ради Гетьманською Л.В. з Панасюком О.В., були самі члени спостережної ради, які рішенням спостережної ради від 24.06.2005 р. (яке є чинним) підтверджували повноваження Панасюка О.В. як голови правління та доручали йому укласти кредитний договір; по-третє, стосовно фактів, встановлених у рішенні господарського суду Одеської області від 21.04.2006 р. у справі №6-28/465-05-10251 про визнання недійсними рішення загальних зборів ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття", оформленого протоколом від 23.06.2005 р., не можуть бути застосовані положення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачі у даній справі не були сторонами господарської справи №6-28/465-05-10251.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, господарськими судами не було встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім наявним у справі доказам.

Предметом позову є визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 06.07.2005 р. №66-05-13/610, укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" та ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття", на підставі ст.ст. 216, 226, 237 Цивільного кодексу України у зв'язку з підписанням договору неуповноваженою особою, та угоди про уступку права вимоги від 23.06.2006 р., укладеної між Акціонерним комерційним промислово-інвестицій ним банком (ЗАТ) в особі філії "Одеське центральне відділення Промінвестбанку" та ТОВ "Дубль-А", на підставі ст.ст. 277, 1077, 1079 Цивільного кодексу України з огляду на відсутність у відповідача-2 статусу фінансової установи, отже і права укладення договору факторингу (яким позивач вважає вказану угоду).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається в письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Позивач вважає кредитний договір недійсним у зв'язку з підписанням його 06.07.2005 р. головою правління Панасюком О.В. (якого було обрано головою правління ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" від 23.06.2005 р.) у зв'язку з визнанням в майбутньому недійсним вищевказаного рішення загальних зборів і контракту від 24.06.2005 р., укладеного головою спостережної ради ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" з Панасюком О.В., рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 17.04.2006 р. та рішенням господарського суду Одеської області від 21.04.2006 р. у справі №6-28/465-05-10251.

Позовні вимоги було обґрунтовано нормами ст. 237 Цивільного кодексу України, оскільки у зв'язку з визнанням недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" від 23.06.2005 р. про обрання Пансюка О.В. головою правління, останній на день укладення договору фактично не був головою правління та не мав права представляти ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття".

Слід зазначити, що господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись аналізом питання щодо наявності або відсутності у голови правління ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" ПанасюкаО.В. повноважень на підписання кредитного договору від 06.07.2005 р. №66-05-13/610 від імені ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття", не встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, предметом оскаржуваного договору є надання відповідачем-1 позивачу кредиту шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 1 000 000,00 грн., на умовах, передбачених цим договором (п.2.1 договору).

Однак, господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено, чи виконувалися сторонами зобов'язання за вказаним кредитним договором, у т.ч. чи було банком надано позивачу кредит на умовах вказаного договору, в якій сумі, чи користувався позивач наданим кредитом, чи було позивачем повернуто всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту у встановлений договором строк — до 05.07.2006 р.; чи існувала заборгованість позивача за кредитним договором і в якій сумі на день укладення угоди про уступку права вимоги від 23.06.2006 р. (яку було укладено за 11 днів до терміну остаточного повернення кредиту), що входить до предмету доказування у даній справі.

Разом із тим, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак, господарськими судами не було досліджено питання наступного схвалення позивачем кредитного договору, зокрема вчинення позивачем дій, які можуть свідчити про прийняття до виконання вказаного правочину.

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст.11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 р. у справі №30/26/347-06-6531 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 р. та рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2009р. у справі №30/26/347-06-6531 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

ГоловуючийС.Бакуліна Судді:О.Глос В.Олійник