Ухвала суду № 9013341, 05.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-8746/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Брайка А.І.

                                                                      Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 12.10.2006

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006

у справі №5/1513-18/83А

за позовом          Закритого акціонерного товариства «Львівська текстильна компанія»

до          Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про          визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Львівська текстильна компанія»(далі по тексту –позивач, ЗАТ «Львівська текстильна компанія») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.10.2004 №0005302320/0/26572.

Постановою Господарського суду Львівської області від 12.10.2006, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2004 №0005302320/0/26572 в частині виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2004 року в розмірі 24427,91 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 12.10.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Львова не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем було здійснено позапланову перевірку позивача з питань відшкодування із бюджету податку на додану вартість за травень, червень, серпень 2004 року, за результатами якої складений акт перевірки від 18.10.2004 №904/23-4/30388137.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та не підтверджується факт здійснення поставки товару (надання послуг, робіт) ТОВ «Люксор»- постачальником ПП «Універсаліс», яке є контрагентом позивача, джерело відшкодування по податку на додану вартість у товариства відсутнє.

На підставі висновків акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2004 №0005302320/0/26572, яким у позивача визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2004 року в розмірі 27202,00 грн. та 11235,00 грн. і за червень 2004 року в розмірі 11081,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в лютому 2004 року між ПП «Універсаліс»та позивачем було укладено договір за №060204/1, згідно якого позивач доручає, ПП «Універсаліс»приймає на себе проведення робіт по поставці обладнання для створення системи вентиляції та кондиціонування, монтажу, підключенню та інсталяції його на робочому місці замовника згідно проекту.

Даний договір сторонами було виконано, підтвердженням чого є акт про виконання робіт №000000073 від 28.05.2004, податкова накладна за №207 від 28.05.2004 та платіжне доручення №705 від 27.05.2004.

Відповідачем було надано до суду першої інстанції лист за N22751/7/19-407 від 04.10.2004 та рішення Господарського суду м. Києва за №46/368 від 11.08.2004, яким скасовано державну реєстрацію ТОВ «Люксом»та цього ж дня анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна за №207 від 28.05.2004 року містить всі необхідні реквізити передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону, а тому є підставою, для нарахування платником податків податкового кредиту.

Твердження відповідача про безпідставність включення позивачем суми 24477,91 грн. до податкового кредиту з податку на додану вартість з підстав анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та скасування державної реєстрації ТОВ «Люксор»(постачальника контрагента позивача) рішенням Господарського суду м. Києва від 11.08.2004 є необґрунтованим, оскільки позивач жодних правовідносин із згаданим товариством не мав.

Також необґрунтованими є доводи відповідача про те, що несплата ТОВ «Люксор»податку на додану вартість до бюджету у відповідному податковому періоді, скасування його реєстрації та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість 11.08.2004 –після проведення господарської операції між позивачем та ПП «Універсаліс»свідчить про невідповідність вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»податкової накладної на загальну суму 146567,36 грн., в тому числі податок на додану вартість –24427,91 грн., оскільки податкове законодавство не ставить в залежність включення чи не включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з обставинами наявності чи відсутності джерела відшкодування по податку на додану вартість.

В даному випадку такими обставинами на думку органу державної податкової служби є анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та скасування державної реєстрації постачальника контрагента позивача ТОВ «Люксор».

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач не надав жодних доказів правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 18.10.2004 №0005302320/0/26572 в частині виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2004 року в розмірі 24427,91 грн., що є підставою для задоволення позовних вимог ЗАТ «Львівська текстильна компанія»в цій частині.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Львівської області від 12.10.2006 та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 12.10.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)А.І. Брайко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук Головуючий Судді О.І. Степашко