Вирок № 90131611, 26.06.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 194/1146/18

Провадження № 1-кп/185/91/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Самоткан Н.Г.

секретаря судових засідань – Перепелиці О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040400000308 від 15 червня 2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-10 листопада 2010 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за

ст. 309 ч.1 КК України до штрафу в сумі 850 грн.;

-09 вересня 2011 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ст.

185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

-27 червня 2013 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської

області за ст. 396 ч.1, 70 ч.4 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

-19 листопада 2013 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за

ст. 309 ч. 2, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,

24 лютого 2016 року звільнений з Дніпропетровської ВК № 133 на підставі

постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2016 року умовно-достроково на 10 місяців 15 днів;

-14 лютого 2018 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за

ст. 190 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:

-03 жовтня 2018 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч.1

ст. 310, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на два роки;

-28 травня 2019 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2

ст. 309 КК України до 2 років шести місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 ч.1 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки один місяць.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого:

-03 липня 2007 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської

області за ст.ст. 357 ч.3, 185 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 29 січня 2008 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської

області за ст.ст. 358 ч. 1, 358 ч.3, 190 ч.2, 185 ч.2, 70, 72 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 24 червня 2008 року вирок змінений, вважати засудженим ст.ст. 358 ч.1, 358 ч.3, 190 ч.2, 185 ч.2, 185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі;

-20 грудня 2011 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської

області за ст. 185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

-22 листопада 2012 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської

області за ст. 164 ч.1, 72 ч.1, 71 ч.1 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі,

24 вересня 2014 року звільнений із Солонянської ВК Дніпропетровської області № 21 умовно-достроково на не відбутий термін 6 міс. 28 днів;

-03 травня 2017 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської

області за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на один рік;

-02 квітня 2019 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ст.

185 ч.3 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2017 року, та остаточно призначено покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України,

за участю:

прокурора – Сорокіна М.О.,

обвинувачених – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників обвинувачених – адвокатів Михайлюка Б.Л., Матвєйцева В.І., Мелешка І.В.,

потерпілого ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2018 року о 13 год. 40 хв. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , знаходячись на кладовищі, розташованому між вулицями Нікітіна та Троїцька в м. Тернівка Дніпропетровської області, діючи за попередньою злочинною змовою, спрямованою на незаконне збагачення, діючи всупереч моральним нормам суспільства, відносно поваги до померлих осіб, а також місць їх поховання, передбачаючи, що своїми діями спричиняють моральних страждань родичам померлих осіб, з метою доведення свого єдиного умислу до кінця, умисно, шляхом викопування та зламу, пошкодили надмогильну плиту та незаконно заволоділи двома металевими профілями, які розташовані під пам`ятником могили « ОСОБА_7 , роки життя ІНФОРМАЦІЯ_6 », чим порушили структурну цілісність місця захоронення померлої особи, здійснивши тим самим наругу над могилою.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою між собою, керуючись корисливим мотивом, заподіяли моральну шкоду родині ОСОБА_8 .

Дії обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожного окремо, кваліфікуються за ч. 3 ст. 297 КК України як наруга над могилою, іншим місцем поховання, незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на (в) могилі, вчинених за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, та суду пояснив, що влітку, якого року, він не пам`ятає, він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 йшли на пункт прийому металобрухту у м. Тернівці, щоб здати два металеві профілі, які вони знайшли у покинутому будинку. При собі мали молоток. Їх зупинили працівники патрульної поліції. Працівники поліції запитали у них, де вони взяли металобрухт, на що вони відповіли, що у покинутому будинку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, та суду пояснив, що у червні місяці о 14.00 год. у парку в м. Тернівці він зустрівся з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Він запропонував їм піти забрати профілі у покинутому будинку. Вони пішли у будинок, взяли із собою молоток. Коли вони поверталися та йшли до пункту прийому металобрухту, їх зупинили працівники поліції, які запитали у них, де вони взяли метал, на що він відповів, що у покинутому будинку. Він поїхав із працівниками поліції та показав їм, де вони взяли вказані профілі. Коли вони повернулися, то працівники поліції почали бити ОСОБА_1 . Працівники поліції повели їх на кладовище та вказали їм, де вони, начебто, викрали вказані профілі. Особисто його працівники поліції не били, а погрожували.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що у день затримання о 16 год. 20 хв. він зустрівся із ОСОБА_3 біля магазину «Шахтар» в м. Тернівці. ОСОБА_3 запропонував йому піти у покинутий будинок та забрати швелера. ОСОБА_9 та ОСОБА_4 збили швелера та понесли у пункт прийому металобрухту. Вони проходили біля кладовища. До них під`їхали працівники поліції, запитали, де вони взяли вказані швелера, на що ОСОБА_9 сказав, що взяли у покинутому будинку. Працівник поліції Туйнов побив його. ОСОБА_9 з працівниками поліції поїхав до будинку, де вони забрали швелера і показав, де вони їх взяли. Працівники поліції повели їх на кладовище і показали, де нібито вони взяли вказані швелера. Він погодився, що вони взяли швелера на кладовищі та показав, хто де стояв. Він не скоював вказане кримінальне правопорушення, а обмовив себе, тому що боявся працівників поліції. ОСОБА_9 та ОСОБА_4 посадили на заднє сидіння автомобіля, а його посадили у багажник зі швелерами. Його матір відшкодувала потерпілому матеріальну шкоду.

Суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожного окремо, в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується сукупністю доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження та безпосередньо досліджені в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що 15 червня 2018 року у період часу з 16.15 до 16.30 години йому зателефонували з поліції та повідомили, що на кладовищі розбита могила його діда, який похований на кладовищі у м. Тернівці. По дорозі до відділення поліції він заїхав на кладовище та побачив, що був розібраний пам`ятник. У відділенні поліції йому розповіли та показали фотокартки. Був пошкоджений сам пам`ятник, були відсутні 2 швелера та зламана гробниця. Він відновив пам`ятник за власні кошти. У поліції йому сказали, що це зробили ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Обвинувачений ОСОБА_1 відшкодував йому 2400 грн., претензій матеріального та морального характеру до нього не має. Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шкоду не відшкодували . Профілі йому повернули у поліції.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що він працює установником пам`ятників, знайомий з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Влітку 2018 року він працював на кладовищі і бачив ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Він почув грохот, та побачив, як ОСОБА_3 витягнув швелера у підніжжя пам`ятника, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були поруч. Біля них стояла сумка. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підняли швелер у підніжжі пам`ятника. Він викликав поліцію. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 понесли два швелера в сторону пункту прийому металолому. У них була сумка синього кольору. Дійсно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили цей злочин, це було підставою для виклику поліції.

Суд вважає покази свідка ОСОБА_10 такими доказами, що спростовують свідчення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про знайдення ними швелерів у покинутому будинку.

Експерт ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що вона проводила оцінку майна металевих конструкцій, підтверджує свій висновок. Правовою підставою проведення вказаної експертизи була ухвала Тернівського міського суду. Під час складання висновку нею використовувались нормативні акти та методики, які вказані у вступній частині висновку. В ході проведення експертизи за допомогою фото, технічної документації та відомостей, які були зазначені в ухвалі, було встановлено, що об`єктом дослідження є металевий профіль СВП-33, який використовується для виробництва даних конструкцій і його вага згідно ГОСТу становить 33 кг. 390 г .

Крім наведених показань потерпілого та свідка судом встановлена наявність в провадженні наступних беззаперечних доказів вини обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018040400000308, 15 червня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим Тернівського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області були внесені відомості про інкримінований обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 злочин, відповідальність за який передбачена ч. 3 ст. 297 КК України, а саме 15 червня 2018 року о 14.00 годині, невідома особа, знаходячись на міському цвинтарі між вулицями Нікітіна та Троїцька м. Тернівка Дніпропетровської області та маючи корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення, діючи всупереч моральним нормам суспільства, відносно поваги до померлих осіб, а також місць їх поховання, передбачаючи, що своїми діями спричинить моральних страждань родичам померлих осіб, з метою доведення свого єдиного умислу до кінця, умисно, шляхом викопування та зламу, пошкодив пам`ятник і надмогильну плиту та незаконно заволодів двома металевими рейками довжиною по 2, 05 метри, які були розташовані під пам`ятником ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 /а.с. 203, т.1 /.

Згідно протоколу огляду предметів від 15 червня 2018 року та фототаблиці до нього, по АДРЕСА_5 2 на ґрунті виявлені два металевих профілі довжиною по 2, 05 м., шириною 14 см. та висотою 12,5 см. Поряд з одним із профілів виявлений поліетиленовий пакет з молотом. Як повідомили ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , вказані два профілі вони викрали, а саме витягнули з-під пам`ятника могили, яка знаходиться на міському цвинтарі по вул АДРЕСА_6 Троїцька м. Тернівка /а.с. 205-206, т.1 /.

Зображений на фотознімку молот вказаного протоколу огляду, є ідентичним тому, який був оглянутий у судовому засіданні в якості речового доказу.

Згідно протоколу огляду місця події від 15 червня 2018 року та фототаблиці до нього, оглянуто територію цвинтаря з боку вул. Нікітіна, могилу з надписом на пам`ятнику « ОСОБА_7 1935.8.02 – 1977.01.12», вказана могила пошкоджена і порушено фундамент плити. Між плитою та пам`ятником розкидані цеглини, взрихлений грунт. В 1,5 метрах від могили на стежці є грунт з корозією та залізобетонні уламки /а.с. 207-209, т.1 /.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 1851/18 від 20 червня 2018 року, ринкова вартість металевого профілю марки Р-33 довжиною 2, 05 м., з урахуванням зносу, на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 15 червня 2018 року становила 890, 39 грн. без ПДВ за умови, що станом на вказану дату об`єкт мав якісні споживчі характеристики /а.с. 236-239, т.1 /.

Зазначені докази винуватості ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожного окремо, сумнівів у достовірності не викликають, викривають обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину. Ці докази суд визнає допустимими і належними, достовірними і достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

Судом перевірено факт застосування до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 незаконних заходів впливу зі сторони працівників поліції.

В ході судового розгляду обвинувачені надали пояснення про застосування відносно них недозволених методів ведення досудового розслідування. Ухвалою суду від 15 серпня 2019 року Державному бюро розслідувань в особі його територіального управління, розташованого у м. Полтаві, було доручено провести перевірку. За вказаним фактом 05 вересня 2019 року слідчим Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019170000000816, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, та розпочато досудове розслідування. Постановою про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2019 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 62019170000000816 від 05 вересня 2019 року закрито у зв`язку із відсутністю в діяні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Стосовно твердження сторони захисту про відсутність повноважень слідчих СВ Тернівського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Ніколаєва А.І., Запари І.І. на проведення досудового розслідування. Сторона захисту вважає, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженими особами, тому докази, отримані під час досудового розслідування, є недопустимими. Захист обґрунтовує це тим, що в справі відсутні постанови, якими визначені слідчі, які мали здійснювати досудове розслідування.

Встановлено, що кримінальне провадження №12018040400000308 зареєстровано 15.06.2018 р. слідчим Ніколаєвим А.І. Після реєстрації вказаного кримінального провадження, згідно матеріалів кримінального провадження та обвинувального акта, досудове розслідування здійснювали слідчі СВ Тернівського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Ніколаєв А.І., Запара І.І., Ілющенко К.Ю., Аносова Д.М.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 39 КПК України, слідчий (слідчі), які здійснюватимуть досудове розслідування, визначаються керівником органу досудового розслідування. Прокурор в судових засіданнях зазначав, що повноваження слідчим Запарі та Ніколаєву на здійснення досудового розслідування надані шляхом внесення їх прізвищ в ЄРДР.

Суд не може погодитись з тим, що відсутність постанови про визначення певного слідчого сама по собі означає, що цей слідчий не мав відповідних повноважень. Суд виходить з того, що КПК не вимагає, щоб кожне рішення, яке приймається у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи, викладалося у формі постанови. Частина 3 ст.110 КПК України передбачає, що постанова виноситься слідчим або прокурором лише у випадках, передбачених цим Кодексом, або коли слідчий визнає це за необхідне.

Як зазначено в п.21 Постанови Верховного Суду (Перша судова палата Касаційного кримінального суду) від 19 травня 2020 року по справі № 490/10025/17, аналіз положень КПК свідчить про те, що визначення слідчого чи прокурора не є тим випадком, для якого Кодекс вимагає винесення постанови. Цей висновок можна зробити зі співставлення двох пунктів частини 2 статті 39 КПК : в пункті 1, який стосується визначення слідчого, слідчих або старшого слідчої групи керівником органу досудового розслідування, постанова не згадується, у той час як пункт 2 для відсторонення слідчого від розслідування прямо вимагає вмотивованої постанови. Частина 1 статті 37 КПК не визначає, у якому вигляді має прийматися рішення про визначення процесуального керівника у розслідуванні.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. В своєму рішенні "Коробов проти України" від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини "поза розумним сумнівом". Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи в сукупності досліджені докази винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину, суд приходить до висновку, що винність обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожного окремо, доведена "поза розумним сумнівом", оскільки наведені судом у вироку докази винуватості обвинувачених є очевидними і безсумнівними.

Суд вину обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожного окремо, у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення вважає доведеною.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинений злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів.

За правилами ст. 65 КК України суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими до застосування судом. Наведені у ній положення зобов`язують суд при призначенні покарання враховувати не лише ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого територіальним міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 15 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Мати обвинуваченого ОСОБА_13 надала суду заяву, у якій заперечує проти закриття кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 за ст. 297 ч.3 КК України, оскільки вважає його не винуватим у вчиненні вказаного злочину.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер обвинувачений.

Врахувавши те, що обвинувачений ОСОБА_1 помер, підстав для його виправдання не встановлено, суд вважає, що кримінальне провадження відносно нього слід закрити у зв`язку зі смертю останнього.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: раніше судимий, вчинив, відповідно до ст. 12 КК України, тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставин, що пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України – не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України – не встановлено.

Таким чином, покарання ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції статті, за якою він обвинувачується у вигляді позбавлення волі.

Суд враховує, що вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та йому призначено покарання у вигляді двох років шести місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив 15 червня 2018 року, тобто до постановлення попереднього вироку, а саме вироку Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині,вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових злочинів та досягнення самої мети покарання, згідно ст. 50 КК України.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: раніше судимий, вчинив, відповідно до ст. 12 КК України, тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставин, що пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України – не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання згідно ст. 67 КК України – є рецидив злочину.

Суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити в межах санкцій вказаної статті у вигляді позбавлення волі.

Суд враховує, що вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2019 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у вигляді трьох років чотирьох місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2017 року, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив 15 червня 2018 року, тобто до постановлення попереднього вироку, а саме вироку Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2019 року.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині,вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових злочинів та досягнення самої мети покарання, згідно ст. 50 КК України.

Цивільний позов про стягнення з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 4770 грн., моральної шкоди у розмірі 2000 грн., заявлений потерпілим ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з урахуванням відшкодування матеріальної та моральної шкоди обвинуваченим ОСОБА_1 в сумі 2400 грн., як законний, обґрунтований та підтверджений доказами, а також на підставі ст.ст. 1166, 23, 1167 ЦК України, ст. 79 ЦПК України, оскільки судом встановлена винність обвинувачених у вчиненні злочину та причинний зв`язок між учиненим обвинуваченим злочином та наслідком його злочинних дій.

При цьому, розв`язуючи цивільний позов потерпілого у частині відшкодування моральних збитків, суд враховує принципи розумності, справедливості, майнового стану обвинувачених, реальності виконання судового рішення, та разом з тим, ступеню тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого, настанням небажаних для потерпілого наслідків, у вигляді порушення життєвого укладу, оскільки він відчував душевні страждання, які він пережив у зв`язку із наругою над могилою близької йому людини.

Враховуючи рівну участь обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вартість проведення судово-товарознавчої експертизи № 1851/18 від 20 червня 2018 року в сумі 300 грн. в рівних частках по 150 грн. з кожного на користь держави.

Питання про речові докази вирішується на підставі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України - закрити у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 297 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – з 20 грудня 2018 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 297 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2019 року, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – з 20 грудня 2018 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 3180 (три тисячі сто вісімдесят) грн. – солідарно.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 1333 (одна тисяча триста тридцять три) грн. – солідарно.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судові витрати на проведення експертизи на користь держави по 150 (сто п`ятдесят) грн. з кожного.

Речові докази:

-металеві профілі, передані на зберігання ОСОБА_6 – залишити останньому за належністю;

-молот, переданий на зберігання до камери схову Тернівського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція 154471 від 27 липня 2018 року) – знищити.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а за відсутності апеляційної скарги вирок набуває законної сили.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: Н.Г.Самоткан