Рішення № 90127033, 14.05.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3874/19

Провадження № 2/752/2993/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.05.2020 року суддя Голосіївського районного суду м.Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2019 позивач, в особі свого представника, звернувся до суду із позовом до АТ «Перший український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги мотивував тим, що 10.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість у розмірі 49818,61 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 36780,56 грн, прострочена заборгованість за комісією - 11179,14 грн, прострочена заборгованість за процентами - 1428,91 грн. Разом з тим позивач зазначає, що здійснювала платежі на погашення грошового зобов`язання за кредитним договором. Позивач зазначила, що про факт існування виконавчого напису їй стало відомо 01.02.2019, так як отримала копію постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. про відкриття виконавчого провадження за таким документом. Вважає, що виконавчий напис був виданий з порушенням вимог чинного законодавства, абсолютно незаконним та необґрунтованим, а суми простроченої заборгованості такими, що не відповідають дійсності. Також зазначила, що нотаріус , що вчинив виконавчий напис порушив процедуру видачі виконавчого напису, оскільки не пересвідчився в тому, чи позивач була повідомлена про наявність у неї заборгованості за кредитним договором. Також позивач вказала, що не була повідомлена про заміну сторони кредитора.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за № 12002.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2019, прийнято позовну заяву направлено за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Постановою Київського апеляційного суду в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 07.10.2019, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2019, скасовано і направлено справу для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.10.2019, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.01.2020, клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів по даній цивільній справі задоволено.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача-1 АТ «Перший український міжнародний банк» про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач не скористався процесуальним правом та відзив на позовну заяву не надав, проте на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 13.01.2020, надав належним чином завірені копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис № 12002 від 10.12.2018.

Відповідач-2 Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, також на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 13.01.2020, надала належним чином завірені копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис № 12002 від 10.12.2018.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

07.06.2013 між Акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (Оферта) № GP-4606075 в результаті чого останній було надано кредит у розмірі 39925,60 грн, з процентною ставкою річних - 3,99 % на строк 36 місяців.

Відповідно до пропозиції укласти договір (оферти) від 06.07.2013 кредитні кошти були надані на загальні споживчі цілі, на оплату ціни Договору страхування життя та оплату комісійної винагороди банку за переказ грошових коштів.

10.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис № 12002 від 10.12.2018, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за період з 06.12.2017 по 06.12.2018 у розмірі 49818,61 грн, в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту - 36780,56 грн, прострочена заборгованість за комісією - 11179,14 грн, прострочена заборгованість за процентами - 1428,91 грн.

Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., зареєстрований в реєстрі за №12002.

Однією з підстав для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що позивач здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором саме АТ «Банк Ренесанс Капітал» та не отримувала повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні з АТ «Банк Ренесанс Капітал» на АТ «Перший український міжнародний банк».

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

З урахуванням вищезазначених норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Частиною першою статті 1054 ЦК України, передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Отже, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути надані документи, що свідчать про визнання боржником вимог стягувача. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» визначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат» та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат», передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Отже, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути надані документи, що свідчать про визнання боржником вимог стягувача. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Усі ці обставини нотаріусом при вчиненні виконавчого напису № 429581 (№ 10091) від 19.11.2016 не враховувались.

Так, згідно копії пропозиції укласти договори (оферти) ОСОБА_1 пропонує АТ «Банк Ренесанс Капітал» , який діє як від власного імені та в інтересах ПрАТ «АСКА-ЖИТТЯ» на підставі Агентського договору № BD-1 від 14.10.2011 року, на умовах зазначених в цій пропозиції… укласти з ОСОБА_1 . Договір страхування та надати їй кредит.

З матеріалів наданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., на підставі яких вчинено виконавчий напис, вбачається наявність заяви про вчинення виконавчого напису від 06.12.2018 ПАТ «Перший український міжнародний банк», вищевказаної пропозиції укласти договір (оферти), графіку платежів.

Проте, у вказаних матеріалах відсутні документи на підтвердження безспірності заборгованості боржника, а також відсутнє підтвердження про те, що приватний нотаріус повідомив Кострик Є.О. про наявність заяви ПАТ «Перший український міжнародний банк» стосовно вчинення виконавчого напису та упевнився в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку про спірність заявленої вимоги, зважаючи на ймовірне погашення частини заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог діючого законодавства.

Враховуючи викладене, оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, суд вважає за необхідне, задовольняючи позов, визнати даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. При такому вирішенні позову з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у встановленому законодавством розмірі.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 12002, виданий 10.12.2018, вчинений приватним нотаріусом Київського міського округу Хара Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 49818 (сорок дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 61 коп. визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути солідарно з акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ідентифікаційний код: 14282829; місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4), Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, оф. 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Ю.Ю.Мазур