Постанова № 901107, 10.07.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

                                            П О С Т А Н О В А

                                                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 липня  2007 року                                     м.Львів                                Справа № 22а-986/07

                                                                                                                        ряд. ст. зв. № 29

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

доповідача у справі судді     Любашевського В.П.

суддів                                      Нос С.П.

                                                Яворського І.О.

секретаря судового засідання Поворозника Д.Б.

осіб, які взяли участь у справі:

від позивача– не прибув

від відповідача– Хома І.О., довіреність № 46871/7/10-015 від 09.07.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргоюТернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

напостанову господарського суду Тернопільської області від 22.03.2007р. у справі № 3/33-247

за позовомВідкритого акціонерного товариства «ТерА», м.Тернопіль

доТернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

провизнання нечинними рішень суб’єкта владних повноважень що прийняття податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:o:p>/o:p>

b style='mso-bidi-font-weight:normal'>o:p>/o:p>             Позивач – ВАТ «ТерА» звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем 08.08.2006р. за № 0001622304/0/49203 та № 0001612304/0/49202.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 22.03.2007р. у справі №3/33-247 (суддя Турецький І.М.) позов задоволено повністю. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем законно віднесено до складу валових витрат вартість одержаних від постачальника (ПП «Глобо») товарно-матеріальних цінностей (без врахування сум ПДВ), а також правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях проведених з ПП «Глобо» та по податковій накладній, виписаній суб’єктом господарювання ПП «ПМК-33», до отримання останнім свідоцтва платника податку на додану вартість.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. В обґрунтування вимог апелянт, посилаючись на Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок а додану вартість», Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні зазначає, що позивачем, без підтверджуючої товарно-транспортної накладної, безпідставно включені до валових витрат суми з операцій, проведених з ПП «Глобо» по транспортуванню товару та вантажу. Також, оскільки ПП «Глоба» не був власником товару, який постачався позивачу, то останній не мав права включати до податкового кредиту суми ПДВ, які сплачені ним в ціні товару по угодах з ПП «Глобо», одночасно позивачем безпідставно включено до податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ по податковій накладній, виписаній суб’єктом господарювання ПП «ПМК-33», яке на час видання податкової накладної не було зареєстровано, в установленому порядку, як платник податку на додану вартість.

За даних обставин справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової постанови, з наступних підстав:

01.08.2006р. відповідачем складено акт за № 13756/23-422/00375697 «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Тера» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» (а.с. 8-29).

            За наслідками проведеної перевірки, відповідачем 08.08.2006р. за №0001612304/0/49202та за № 0001622304/0/49203 прийняті податкові повідомлення-рішення, за якими позивачу визначені суми податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій)), а саме, відповідно: по податку на прибуток в сумі 30832 грн. 86 коп., у т.ч. за основним платежем - 22104 грн. 92 коп. та штрафних (фінансових) санкцій – 8727 грн. 94 коп. і по податку на додану вартість в сумі 274550 грн., у т.ч. за основним платежем - 183033 грн. 33 коп. та штрафних санкцій – 91516 грн. 67 коп. (а.с. 30, 31).

            Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року N2 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-Х1V (зі змінами та доповненнями) - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їїзакінчення.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року N2363 встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу є транспортна документація.

При цьому єдиним юридичний документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна.

Таким чином, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, є обов'язковим.

            Натомість чого, висновок суду першої інстанції з посиланням на пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» про те, що документальним підтвердженням валових витрат, в першу чергу, є саме платіжні доручення, що є першою подією, відповідно до вимог вказаної норми Закону, є помилковим (а.с. 101), оскільки дана норма Закону визначає лише дату, з якої може проводитися (відображатися) збільшення валових витрат, а не підтверджує саме право платника (позивача) на збільшення цих витрат, що в свою чергу передбачено ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в силу якої право на збільшення валових витрат виникає тільки при підтвердженні цього відповідними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, відповідачем вірно в акті перевірки від 01.08.2006р. зазначено факт заниження позивачем податку на прибуток на суму 22104 грн. 92 коп. (а.с. 20) та видано податкове повідомлення – рішення від 08.08.2006р. за № 0001612304/0/49202.

В силу пп.7.2.1; 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року- право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,передбаченому статтею 9 цього Закону. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, зокрема, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 (зі змінами та доповненнями), передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеним цим підпунктом документами.

А тому висновок суду першої інстанції про те, щосвідоцтво платника ПДВ, яке видане ПП «ПМК-33» тільки 09.03.2006 року, не може впливати на характер операцій (оподатковувані чи ні), тому що в процедурі реєстрації платником ПДВ від підприємства вимагається тільки подання заяви у встановлені строки, а п.9.4Закону України «Про податок на додану вартість»чітко визначає, що такі операції є оподатковуваними, є необґрунтованим (а.с. 108).

У зв’язку з чим, відповідачем правомірно в акті перевірки від 01.08.2006р. зазначено, що позивачем зайво включено до податкового кредиту в декларацію по податку на додану вартість за лютий 2006р. податок на додану вартість в сумі 140584 грн. 67 коп. з отриманих послуг на підставі виписаної податкової накладної ПП «ПМК-33», яке не було зареєстроване як платник податку на додану вартість (а.с. 22). А тому, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2006р. за № 0001622304/0/49203 в частині визначення позивачу суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій)) по податку на додану вартість в сумі 210877 грн., у т.ч. за основним платежем – 140584 грн. 67 коп. та штрафних санкцій – 70292 грн. 35 коп. є правомірним.

Відповідно до п.1.4. ст. І Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів це, будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Стаття 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.

Отже вказаними нормами права не передбачено такої обов’язкової умови для продавця товару, як належність йому цього товару на праві власності. Тобто, продавець може бути і не власником товару.

А тому, є безпідставним висновок відповідача в акті перевірки від 01.08.2006р., та в апеляційній скарзі про те, що оскільки ПП «Глобо» не виступав власником товарно-матеріальних цінностей, то і поставка товару у розумінні ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» не відбулась і тому в порушення п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 даного Закону ПП «Глобо» виписано податкову накладну на операцію, яка не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачала перехід права власності, загальна сума таких операцій становить 42448 грн. 66коп. (а.с. 23). Таким чином, відповідачем неправомірно визначено в податковому повідомленні-рішенні від 08.08.2006р. за № 0001622304/0/49203 суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій)) по податку на додану вартість 63672 грн. 99 коп., у т.ч. за основним платежем – 42448 грн. 66 коп. та штрафних санкцій – 21224 грн. 33 коп.

Враховуючи наведене,постанова суду першої інстанції від 22.03.2007р. у справі №3/33-247 прийнята при неповному з’ясуванні обставин справи,з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування даної постанови та ухвалення нового рішення.

За новим рішенням позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.08.2006р. за № 0001622304/0/49203 в сумі податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій)) по податку на додану вартість 63672 грн. 99 коп., у т.ч. за основним платежем – 42448 грн. 66 коп. та штрафних санкцій – 21224 грн. 33 коп. В решті позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 22.03.2007р. у справі №3/33-247 задовольнити частково, постанову суду скасувати та прийняти нову постанову.

2. Позов Відкритого акціонерного товариства «ТерА», м. Тернопіль до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними рішень суб’єкта владних повноважень що прийняття податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

3. Податкове повідомлення-рішення від 08.08.2006р. за № 0001622304/0/49203 в сумі визначення Відкритому акціонерному товариству «ТерА» податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій)) по податку на додану вартість 63672грн. 99 коп., у т.ч. за основним платежем – 42448 грн. 66 коп. та штрафних санкцій – 21224грн. 33 коп. – визнати нечинним.

4. В решті задоволенні позовних вимог -  відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України в користь ВАТ «ТерА», м. Тернопіль, вул.Пирогова, 11 – 17 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

        Судді                                                               В.П.Любашевський

                                                                                                        С.П.Нос

                                                                                                         І.О.Яворський