Постанова № 9010825, 24.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-38896/08 Головуючий у 1-й інстанції: Сапальова Т.В. Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2009 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

           головуючого – судді Зайцева М.П.

суддів Романчук О.М., Усенка В.Г.

при секретарі Сидоренко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача Барської міжрайонної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у справі за позовом державного підприємства «Барський спиртовий комбінат» до Барської міжрайонної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2007 року №8516/23/0000012900/0, від 24.01.2008 року №502/23/0001212300/1, від 24.03.2008 року №2899/23/0000012900/2, від 28.05.2008 року №5058/23/0001932300/3, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач державне підприємство «Барський спиртовий комбінат» звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Барської міжрайонної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2007 року №8516/23/0000012900/0, від 24.01.2008 року №502/23/0001212300/1, від 24.03.2008 року №2899/23/0000012900/2, від 28.05.2008 року №5058/23/0001932300/3.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року – позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач представник Барської міжрайонної податкової інспекції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права.

Представник позивача не скористався своїм правом надання заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Наказу №117-о від 29.10.2007 року (а.с.98), згідно з направленням на перевірку від 30.10.2007 року (а.с. 99) працівниками відповідача здійснено виїзну позапланову документальну перевірку позивача.

Відповідно до Акту №183/23/00376372 від 19.11.2007 року «Про результати виїзної позапланової перевірки державного підприємства «Барський спиртовий комбінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень - вересень 2007 року» (а.с.5-18) встановлено порушення позивачем п.п.7.2.2. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення суб'єктом господарювання суми бюджетного відшкодування за серпень місяць 2007 року на суму 198154,00 грн. та за вересень місяць 2007 року на суму 94897,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Барською МДПІ 20.11.2007 року прийнято податкове повідомлення - рішення №8516/23/0000012900/0 (а.с. 19), яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 293051,00 грн.

29 листопада 2007 року Державним підприємством «Барський спиртовий комбінат» до Барської МДПІ подано скаргу №902 про перегляд податкового повідомлення - рішення від 20.11.2007 року №8516/23/0000012900/0 (а.с.27-29).

Рішенням про розгляд скарги №503/23 від 24.01.2008 року(а.с.31-32) відповідачем скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін, та винесено нове податкове повідомлення рішення від 24.01.2008 року №502/230001212300/1 (а.с.20).

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач 04.02.2008 року вищезазначені податкові повідомлення - рішення №8516/23/0000012900/0 від 20.11.2007 року та №502/230001212300/1 від 24.01.2008 року скаргою №81 оскаржив до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (а.с.33-36).

Рішенням Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 18.03.2008 року №2840/10/25-009 (а.с.38-40) вищезазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін, скаргу без задоволення та винесено нове податкове повідомлення -рішення № 2899/23/0000012900/2 (а.с. 21).

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями 25.03.2008 року позивач подав скаргу №241 (а.с.41-45) до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням Державної податкової адміністрації України №4853/6/25-0115 від 21.05.2008 року (а.с. 47-49) скаргу залишено без задоволення, податкові повідомлення -рішення без змін та винесено нове податкове повідомлення - рішення №5058/23/0001932300/3 (а.с.22).

Слід зазначити, що таким чином Державним підприємством «Барський спиртовий комбінат» в повній мірі використана процедура оскарження, передбачена п.5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень місяць 2007 року позивачем в гр. 25 Декларації задекларовано до відшкодування 476 545 грн. (а.с.63-64), відповідно до розрахунку бюджетного відшкодування за серпень 2007 року (а.с. 65) позивачем зазначено в р.4 розрахунку суму, що на його думку підлягає

бюджетному відшкодуванню у розмірі 476 545 грн., відповідно до заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2007 року сума коштів заявлених до відшкодування становить 476545 грн. (а.с. 66).

Таким чином, позивачем за серпень місяць 2007 року заявлено до відшкодування ПДВ у розмірі 476545 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень місяць 2007 року позивачем в гр. 25 Декларації задекларовано до відшкодування 273734 грн. (а.с.67-68), відповідно до розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2007 року (а.с.69) позивачем зазначено в р.4 розрахунку суму що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 273734 грн., відповідно до заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2007 року сума коштів заявлених до відшкодування становить 273734 грн. (а.с. 70).

Таким чином позивачем за вересень місяць 2007 року заявлено до відшкодування ПДВ у розмірі 273734 грн.

До матеріалів справи позивачем надано копії накладних та податкових накладних сум з податку на додану вартість, дані яких увійшли до заявлених до відшкодування сум ПДВ в серпні - вересні 2007 року (т.1 а.с. 143 - 250: т.2 а.с.1-191), та якими підтверджуються заявлені до відшкодування суми податку.

При задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.

Пункт 1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п.7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку

товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або

комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавцем не встановлено чіткої дати виникнення права на податковий кредит у платників податку, і таким чином їм самостійно надано право визначатись щодо термінів віднесення сум сплаченого податку до податкового кредиту.

Відповідно до положень п.п.7.7.1., 7.7.2., п.7.7., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7. ст.7 зазначеного Закону України платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Позивачем до податкових декларацій за серпень - вересень 2007 року внесено суми від'ємного значення ПДВ по операціям, що відбулись у попередніх періодах (січень -вересень 2007 р.) та подано всі необхідні документи, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» на підтвердження права на податковий кредит.

Відповідно до Розділу II "Податковий кредит" Наказу №166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» до цього розділу (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Відповідно до п. 5.11. вищезазначеного Наказу ДПА України (в редакції з 18.09.2007 року по 30.03.2008 року), якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Пункт 5.12. Порядку передбачає, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування) до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування до податкової декларації з податку на додану вартість).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем суми ПДВ задекларовані до відшкодування у деклараціях за серпень-вересень 2007 року у відповідності до чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке:

На момент виникнення спірних правовідносин, в підпункт "а" підпункту 7,7.2 пункту 7.7. ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", були внесені зміни, згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-УІ , згідно яких бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Так, відповідно до п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням визначених Законом товарів чи послуг. Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" "...датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)."

Таким чином, законодавцем визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) впродовж звітного періоду, але аж ніяк не з попередніх періодів.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено пп. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Так, згідно вказаної норми, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. В подальшому ж, в наступному податковому періоді, з такою сумою відбувається наступне: відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Системний аналіз п. 7.4, пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підтверджує, що для отримання бюджетного відшкодування необхідно витримати дві умови: по-перше, щоб податковий кредит (з огляду на його визначення згідно п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість) виник у попередньому звітному періоді (тобто походив з рядка 17 декларації попереднього звітного періоду), по-друге, за пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" був сплачений у тому ж попередньому податковому періоді. У випадку недотримання зазначених умов платник податку, відповідно, втрачає право на бюджетне відшкодування, - залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації), але відповідно без права на бюджетне відшкодування таких сум (він може бути врахований лише у зменшення існуючого податкового зобов'язання).

Актом перевірки від 09.11.2007 року встановлено, а також підтверджено представником Позивача в судовому засіданні, що податковий кредит на суму 293051 грн. виник в періодах, попередніх до липня - серпня 2007 року, тому навіть за умови фактичної сплати в липні - серпні 2007 року відсутні підстави для його бюджетного відшкодування.

Зазначені висновки підтверджуються самою формою декларації з податку на додану вартість, позаяк в рядках 2 розрахунків суми бюджетного відшкодування декларацій з податку на додану вартість (додатки 3 до декларації) за серпень та вересень 2007 року (сума податкового кредиту попереднього звітного періоду) Позивачем було зазначено 278391 грн. та 178837 грн. відповідно, тоді як в рядку З (сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальниками) зазначено суми 476545 грн. та 273734 грн. відповідно. Таким чином, відповідно до поданих Позивачем податкових декларацій сума завищеного бюджетного відшкодування становить 198154 грн. та 94897 грн. відповідно. Відповідно сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може бути визначена лише в межах рядка 17 декларації з податку на додану вартість за попередній період.

Суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що законодавцем не встановлено чіткої дати виникнення права на податковий кредит у платників податку, і таким чином їм самостійно надано право визначатись щодо термінів віднесення сум сплаченого податку до податкового кредиту.

Дане твердження суду суперечить п.1.15 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначено що звітний податковий період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати до бюджету. Підпунктом 7.8.1 п.7.8. ст. 7 вищезазначеного Закону податковим періодом є один календарний місяць.

Судом першої інстанції не було враховано також, що відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановами Барського районного суду Вінницької області від 08.02.2008 року в справах про адміністративні правопорушення № 3-278/08 та № 3-279/08 встановлено, що керівник ДП Барський спирткомбінат Майданюк Л.С. та головний бухгалтер ДП Барський спирткомбінат Скоробогач Я.М. допустили порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку щодо заявленої до бюджетного відшкодування суми 293051 грн, що було виявлено податковою перевіркою 09.11.2007 року.

Предмет спору в даній адміністративній справі - правомірність прийняття оскаржуваного рішення податкового органу - походить з правомірності віднесення до бюджетного відшкодування посадовими особами Позивача податку на додану вартість в сумі 293051 грн. в деклараціях з податку на додану вартість за серпень -вересень 2008 року.

Отже, рішенням суду встановлено, що протиправне діяння, а саме порушення пп. 7.7.1 та 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", виявлене податковою перевіркою, результати якої оформлено актом від 09.11.2007 року, мало місце. Позаяк постановою в справі про адміністративний проступок встановлено, що діяння, виявлене податковою перевіркою (порушення пп. 7.7.1 та 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість") мало місце, зазначений висновок є обов'язковим для адміністративного суду.

Таким чином, висновки суду першої інстанції визнати обґрунтованими не можна.

Аналіз вищенаведених даних свідчить про те, що судом першої інстанцій зроблено висновки на неповно з’ясованих обставинах, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі.

Вимоги викладенні в апеляційній скарзі є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Барської міжрайонної податкової інспекції – задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року – скасувати.

В задоволенні позову державного підприємства «Барський спиртовий комбінат» до Барської міжрайонної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2007 року №8516/23/0000012900/0, від 24.01.2008 року №502/23/0001212300/1, від 24.03.2008 року №2899/23/0000012900/2, від 28.05.2008 року №5058/23/0001932300/3 – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 30 листопада 2009 року.