Ухвала суду № 9010722, 19.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-39288/08 Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" листопада 2009 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого – Бєлової Л.В.,

суддів: Бистрик Г.М.

Собків Я.М.

при секретарі –Бондар С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача –Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»на постанову господарського суду м. Києва від 14.10.2008 року по справі за позовом Київського міського центру зайнятості до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про стягнення 95443,90 грн. , -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2007 року позивач –Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», в якому просив:

- стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»на користь Київського міського центру зайнятості штраф у сумі 95443, 90 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.02.2007 року закрито провадження по даній справі (а.с. 83-84 том 1).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати дану ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 102-105 том 1).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2008 року апеляційну скаргу Київського центру зайнятості задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 22 лютого 2007 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду (а.с. 151-153 том 1).

Постановою господарського суду м. Києва від 14.10.2008 року позовні вимоги задоволено повністю:

- стягнуто з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(ідентифікаційний код 20025456, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15) на користь Київського міського центру зайнятості на р/р 37179301900001 Управління державного казначейства м. Києва, МФО 820019, код платежу 03491091) штраф за порушення законодавства України про зайнятість населення в розмірі 95 443, 90 (дев'яносто п'ять тисяч чотириста сорок три гривні 90 копійок) грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем - Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»подано заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 14.10.2008 року та ухвалити по справі нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим, а позовні вимоги –такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості на виконання вимог вищезгаданого Закону, було складено Акт № 12/10-ш від 26.09.2006 про порушення законодавства України про зайнятість населення, згідно з яким виявлено порушення Відповідачем п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»(а.с. 13-15 том 1).

Відповідно до п. 4 пп. «ф»Положення про державну службу зайнятості затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 47 від 24.06.1991р., Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань, здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Відповідно до пп. «л» п. 8 Положення про державну службу зайнятості, Державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено пунктом 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Судом першої інстанції було встановлено, що звіт про заплановане вивільнення працівників за формою 4-ПН (план) відповідачем наданий своєчасно - 20.02.2006 р. вх. № 149, тобто за два місяці до вивільнення до Шевченківського районного центру зайнятості у місті Києві (а.с. 24 том 1).

Проте, звіт про фактичне вивільнення Олійника В.П., Зозулі Л.І., Сурової О.М. та Семенели В.В. за формою 4-ПН (факт) наданий Відповідачем до Шевченківського районного центру зайнятості у місті Києві з порушенням 10-ти денного строку подання -24.07.2006р. вх. № 449, що є порушенням вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Розмір річної заробітної плати вивільнених працівників становить 95443 грн. 90 коп., що підтверджується довідками про прибутки, що підтверджується копіями належно завірених довідок, що знаходяться в матеріалах справи (а.с. 20-23 том 1).

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач в досудовому порядку звертався до відповідача з проханням сплатити штраф в розмірі 95443 грн. 90 коп. за порушення вимог законодавства про зайнятість населення (Претензія № 11-7467 від 30.10.2006р. а.с. 25-26 том 1). Проте, відповідачем не було вжито ніяких дій щодо добровільної сплати вказаного штрафу.

Враховуючи вищенаведене та на підставі п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», п. 4 пп. «ф», п. 8 пп. «л»Положення про Державу службу зайнятості та Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 47 від 24.06.1991р„ суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим а позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, колегія суддів погоджується з тим, що твердження відповідача про відсутність компетенції позивача у стягненні штрафу за невчасне подання звіту про фактичне вивільнення працівників не відповідає вимог законодаства, оскільки такий висновок спростовується положеннями абзацу 11 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення», у відповідності до якої органи державної служби зайнятості мають право стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Крім того, пункт п'ятий ст. 20 вказаного закону нерозривно пов'язує обов'язок підприємств повідомляти органи державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівників із обов'язком наступного їх повідомлення про фактичне вивільнення в десятиденний термін, а абз. 2 пункту 5 ст. 20 Закону передбачено стягнення штрафів за неподання всіх цих відомостей, а не тільки звіту про наступне вивільнення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 95443, 90 грн. ґрунтуються на вимогах закону, у зв’язку з чим не вбачається підстав для скасування постанови суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача –Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»на постанову господарського суду м. Києва від 14.10.2008 року –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 14.10.2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала складена в повному обсязі 23.11.2009 року.

Головуючий суддя                                                                       Л.В.Бєлова           

Судді