Ухвала суду № 9010686, 24.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-27331/08 Головуючий у 1-й інстанції: Кошик А.Ю.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" листопада 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Собків Я.М., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Григоренко Т.І.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову господарського суду Київської області від 14 серпня 2008 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Банкомзв'язок» до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Банкомзв'язок» звернулося в суд з позовом до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000012601/0 від 21.05.2008 року та №0000142301/0 від 21.05.2008 року.

Постановою господарського суду Київської області від 14 серпня 2008 року вимоги позивача задоволенні.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем за результатами проведення виїзної позапланової перевірки позивача з питань правових відносин з ТОВ «Будівельний світ» та ПП «Ліардон» за період з 01.11.2005 року по 31.12.2006 року, складено акт від 14.05.2008 року № 349/231-36/19353391.

На підставі акту від 14.05.2008 року № 349/231-36/19353391 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142301/0 від 21.05.2008 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» в сумі 5395 528,00 грн., в тому числі 2 697 764,00 грн. основного платежу та 2 697 764,00 грн. них (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № №0000012601/0 від 21.05.2008 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 3 237317, грн., в тому числі 2 158 211,00 грн. основного платежу та 1079 106,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З акту перевірки № 130-23/33130327 від 28.11.2006 року вбачається, що податковим органом встановлено порушення пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки по зивач зайво включив до складу податкового кредиту грудня 2005 року податок на до дану вартість в сумі 4000000,00 грн., що призвело до завищення заявленої суми бю джетного відшкодування за січень 2006 року на суму 3996252,00 грн. та заниження податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 3502381,00 грн..

Відкрите акціонерне товариство «Банкомзв'язок» вело господарську діяльність з ПП «Ліардон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний світ» протягом 2005-2006 року.

За змістом п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Даним положенням не передбачено наявності інших документів чи обставин для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5.п. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.1. п.7.2 ст. 7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивач відобразив суму податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з проведенням операцій з ПП «Ліардон» та TOB «Будівельний світ» та підтверджену належним чином оформленими податковими накладними у складі податкового кредиту з податку на додану вартість у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих позивачем відповідачу за листопад 2005 року податкова декларація з ПДВ від 20.12.2008 року; за грудень 2005 року податкова декларація з ПДВ від 20.01.2006 року; за січень 2006 року податкова декларація з ПДВ від 20.02.2006 року; за лютий 2006 року податкова декларація з ПДВ від 20.02.2006 року; за березень 2006 року податкова декларація з ПДВ від 20.04.2006 року; за квітень подпткова декларація з ПДВ від 19.05.2006 року; за травень 2006 року податкова декларація з ПДВ від 20.06.2006 року; за червень 2006 року податкова декларація з ПДВ від 20.07.2006 року; за липень 2006 року податкова декларація з ПДВ від 19.08.2006 р.; за серпень 2006 року податкова декларація з ПДВ від 20.09.2006 року; за вересень 2006 року податкова декларація з ПДВ від 20.10.2006 року; за жовтень 2006 року податкова декларація з ПДВ від 20.11.2006 року; за листопад 2006 року податкова декларація з ПДВ від 20.12.2006 року; за грудень 2006 року податкова декларація з ПДВ від 22.01.2007 року.

З встановлених обставин справи судом першої інстанції, вбачається, що податкові накладні виписані ПП «Ліардон» та TOB «Будівельний світ» містять всі необхідні реквізити, відповідно до вимог зазначених в п.п. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 7.5.ст.7 вказаного закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Будь-якої із перелічених вище обставин, які б за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції) могли б стати підставою для відсутності виникнення у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по оспорюваних господарських операцій судом першої інстанції не встановлено.

Інших перешкод для формування податкового кредиту законодавцем не визначено.

На момент укладення та виконання договорів ПП «Ліардон»та TOB «Будівельний світ» зареєстровані як платники податку на додану вартість і внесені до реєстру платників податку на додану вартість, та не були ліквідовано, а тому доводи апелянта, що у позивача відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарським зобов’язанням з ПП «Ліардон» та TOB «Будівельний світ», так як постановою Малиновського районного суд м. Одеса від 24.01.2007 року визнано недійсним всі первинні бухгалтерські документи ПП «Ліардон» з моменту їх підписання та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Ліардон» з моменту видачі, а саме з 24.09.2004 року, не заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку, доказам наданими позивачем на підтвердження того, що у нього є належним чином оформлені податкові накладні, а отже вони правомірно віднесли до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся відповідачем, податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а тому податкові накладні, які були видані позивачеві, виписані особою, яка у встановленому порядку зареєстрована як платники податку і підстав вважати їх недійсними у відповідача не було, тому винесені відповідачем спірні податкові повідомлення є неправомірним та підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Твердження апелянта, що вироки у кримінальних справах стосовно посадових осіб ПП «Ліардон» та ТОВ «Будівельний світ» ставлять під сумнів виконання зазначеними підприємствами своїх господарських зобов’язань, є помилковими, тому що з урахуванням вимог ч. 4 ст. 72 КАС України, не підтверджують обставини на які відповідач посилається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, доводи апелянта не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 – 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Київської області від 14 серпня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 30.11.2009 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Собків Я.М.

Бєлова Л.В.