Постанова № 901060, 30.07.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

Справа 22а-1412/07

Рядок статзвіту 8        

                                               П О С Т А Н О В А

                                             Іменем   України

30 липня 2007 року                                                                          

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-Багрія В.М., 

                   суддів: Олендера І.Я., Шавеля Р.М.

                              при секретарі: Соколовській А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську напостанову господарського суду Івано-Франківської області від 6 квітня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2007р. товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» (далі ТзОВ «Декра») звернулося до господарського суду з позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позивач покликався на те, що на підставі акту перевірки № 446/22-0/24685310 від 27.07.2006р. відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 1.08.2006р. № 0000852200/0, від 9.10.2006р. № 0000852200/1, від 6.11.2006р. № 0000852200/2, від 25.01.2007р. № 0000852200/3, на підставі яких визначив податкові зобов’язання зі сплати податку на прибуток та застосував штрафні санкції за порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закону).

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що висновки податкового органу про заниження товариством валового доходу та, відповідно проведені донарахування податку на прибуток ґрунтуються на помилкових твердженнях про те, що моментом виникнення валового доходу платника податків за операціями придбання права вимоги боргу є момент набуття новим кредитором права вимоги боргу. Позивач вважає, що для нього не відбулося передбачених ст.11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» подій, з настанням яких закон зобов’язує збільшити валовий дохід. Податковий орган помилково ототожнив договір уступки права вимоги з договором факторингу. Оскільки в даному випадку мається конфлікт інтересів, то у випадку виникнення спору він повинен бути вирішеним на користь платника податків. Просили оскаржені податкові повідомлення рішення визнати нечинними.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 6 квітня 2007р. позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську, зазначені вище.

Постанову господарського суду оскаржила ДПІ в м. Івано-Франківську.

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції поверхово дослідив докази в справі, дав їм неналежну оцінку, порушив норми матеріального права, внаслідок чого прийняв незаконну постанову. Суд не врахував, що набуття права вимоги боргу є об’єктом власності. Позивач занизив податок на прибуток за рахунок того, що вважав необхідним відносити до валових витрат договірну вартість отриманого права вимоги боргу по факту проведення оплати. Позивач збільшив власний капітал з моменту прийому-передачі документації за договорами про уступку боргу, тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не отримано доходу від володіння борговими зобов’язаннями, не ґрунтується на законі. Просять постанову суду першої інстанції скасувати як незаконну, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, представників ДПІ в м. Івано-Франківську, які апеляційну скаргу підтримали, представника ТзОВ «Декра», який просить апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що при проведенні комплексної планової документальної перевірки позивача (акт перевірки від 27.07.2006р.) ДПІ в м. Івано-Франківську встановила заниження податку на прибуток за 2004р. на суму 556,1 тис. грн. та зменшено збитки за 1 кв.2006р. на суму 272390 грн.

Причиною заниження податку на прибуток стало те, що ТзОВ «Декра» відносило договірну вартість отриманого права вимоги тільки по факту проведення оплати. З такою позицією позивача погодився господарський суд, який в постанові зазначив, що в момент укладення договорів або складання акту прийому-передачі документації, що підтверджує право вимоги боргу, позивачем доходу від володіння борговими вимогами не отримано.

Проте, з такими висновками позивача та суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж послуг – це будь-які операції цивільно-правового характеру з наданням результатів робіт (послуг) з наданням права на користування або на розпорядження товарами, в тому числі нематеріальними активами та іншими, ніж товари, об’єктами власності за компенсацію. Тому операції з уступки платником податку права на вимогу боргу іншій особі за своїм змістом відповідають визначенню «продаж товарів, робіт (послуг)».

Оскільки у другого кредитора відбувається продаж результатів робіт (послуг) в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то є правові підстави вважати, що набуття права вимоги боргу є об’єктом власності.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов’язанні зобов’язаний передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Тому перехід права вимоги боргу відбувається в момент прийому-передачі документації на підставі відповідного акту. З матеріалів справи вбачається, що до укладених договорів про уступку права вимоги в 4-му кварталі 2004р. додані всі акти прийому-передачі документації за кожним договором, що означає, що з того моменту позивач володів, користувався та міг вільно розпоряджатися отриманими борговими зобов’язаннями і з цього моменту мав право вимагати повернення боргу від боржника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод в майбутньому. Економічна вигода – потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. Тому є підстави вважати, що доходи, отримані позивачем від укладення договорів з переуступки боргу виникли в тому податковому періоді, коли дане товариство отримало акти прийому-передачі відповідної документації.

Згідно з п.4.1.2. ст. 4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями,, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами. За п.4.1.4 ст. 4 того ж Закону валовий дохід включає доходи від володіння борговими вимогами. Таким чином, є підстави вважати, що подією, яка сталася раніше по відношенню до валового доходу, є дата прийняття документації, по якій виник борг.

Відповідно до ст. 11 Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше - або дата зарахування коштів від покупця… або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг).

Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те: позивач збільшив власний капітал з моменту прийому-передачі документації за договорами про уступку вимоги боргу, в з в’язку з чим висновок суду першої інстанції про неотримання позивачем доходу від володіння борговими вимогами визнає такими, що суперечать законодавству. Доводи апелянта в тій частині, що витрати та дохід від операцій з переуступки боргових вимог виникає в тому податковому періоді, в якому було придбано право вимоги боргу, визнає обґрунтованими.

Висновки податкового органу в частині заниження позивачем податку на прибуток за 2004р. на суму 556,1 тис. грн. ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, тому підстав для визнання нечинними правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень про донарахування податку на прибуток в зазначеній сумі та застосування штрафних санкцій, які оскаржує позивач, колегія суддів не знаходить.

Доводи позивача про протилежне колегія суддів не приймає до уваги як такі, що не відповідають вимогам закону та спростовуються доказами в справі.

Господарський суд Івано-Франківської області на ці обставини уваги не звернув, прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, в зв’язку з чим постанова підлягає скасуванню як незаконна з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

    Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

                                 п о с т а н о в и л а :

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську задоволити.

          Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 6 квітня 2007р. скасувати.

          Прийняти нову постанову, якою Івано-Франківському товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» в позові до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити.      

          Постанова протягом одного місяця може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

                            Головуючий:                                                            В.М.Багрій

                            Судді :                                                                     Р.М.Шавель

                                                                                                              І.Я.Олендер