Постанова № 9010517, 21.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2009 р. Справа № 07/46-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Висікавцева Д.П., дов. від 10.03.2009 р.(у справі)

відповідача - Вертепи С.О., дов. від 16.11.2009р. (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ронік», м. Шостка, Сумська область (вх. № 1861 Х/3) на рішення господарського суду Сумської області від 26 травня 2009 року по справі № 07/46-09

за позовом Приватного підприємства «Ронік», м. Шостка, Сумська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градієнт Групп», м. Харків

про стягнення 24756,19 грн., -

встановила:

У лютому 2009 року Приватне підприємство «Ронік», м. Шостка, Сумська область звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Градієнт Групп»заборгованість в розмірі 24756,19 грн., а також судові витрати по справі, посилаючись на те, що позивач на підставі усної домовленості та за відповідними видатковими накладними поставив продукцію на загальну суму 183292,38 грн., а відповідач свої зобов’язання щодо оплати продукції здійснив частково, перерахувавши позивачу 158536,19 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 травня 2009 року по справі № 07/46-09 в задоволенні позовних вимог відмовлено, в зв’язку з недоведеністю позивачем належними доказами факту отримання відповідачем товару за накладною № РН-000093 від 02 липня 2007 року і, як наслідок, наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 24756,19 грн.

Позивач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування викладених вимог посилається на те, що сума боргу в розмірі 24756,19 грн. була підтверджена відповідачем у повному обсязі, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 01 січня 2008 року, який підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств, але сплачувати заборгованість відповідач відмовився та заперечував її існування під час розгляду справи в суді першої інстанції. На думку позивача, є всі підстави вважати, що відповідачем допущено порушення відносно відображення достовірної інформації у бухгалтерському обліку при проведенні господарських операцій. Наведені обставини обумовили звернення позивача до господарського суду з клопотання про направлення запиту до ДПІ Дзержинського району м. Харкова і проведення бухгалтерської експертизи, яке, в свою чергу залишилось господарським судом без задоволення. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 26 травня 2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Градієнт Групп»на користь ПП «Ронік»суму основного боргу в розмірі 24756,19 грн.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції з наведеними позивачем доводами не погоджується, заперечує факт отримання товару за видатковою накладною № РН-0000093 від 02 липня 2007 року; стверджує, що зазначена накладна не є належним доказом наявності поставки товару та не може вважатися первинним документом через її невідповідність вимогам частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, вважає посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків від 01 січня 2008 року, де відображена заборгованість відповідача, безпідставним, оскільки, за його твердженнями, зазначений акт не є первинним документом бухгалтерського обліку. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення –без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2009 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 17 листопада 2009 року в зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі та зобов’язано: позивача –надати докази направлення відповідачу рахунків-фактури на оплату товару; докази направлення акту звірки взаємних розрахунків відповідачу (супровідний лист та поштові квитанції) та докази отримання акту звірки від відповідача; відповідачу –надати додаткові письмові пояснення стосовно підпису особи, які підписувала видаткові накладні, рахунки-фактури та письмові пояснення щодо посилання на номери рахунків в платіжних доручень на оплату товару.

Відповідач надав письмові пояснення по справі, в яких підтримав свою позиції, викладену у запереченнях на апеляційну скаргу та зазначив, що рахунки-фактури були завірені підписом та печаткою уповноваженою особою позивача, вважає, що наявність підпису особи відповідача на видатковій накладній не є підставою для встановлення факту поставки товару позивачем; сума грошових коштів за рахунком-фактурою № СФ-000010 від 02.07.2007р. сплачена не була, а товар за видатковою накладною № РН-0000093 від 02.07.2007р. фактично позивачем не поставлений. Стосовно акту зірки взаємних розрахунків від 01.01.2008р. свою позицію обґрунтовує тим, що підписання з боку відповідача даного акту було помилкою бухгалтера товариства, яка виникла у зв’язку з великим документообігом та неуважністю самого бухгалтера.

Позивач на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 20 жовтня 2009 року надав клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи копію поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, який свідчить про направлення на адресу відповідача акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2008р. та копію заявки на поставку плівки від 18.06.2007р., яка підписана та скріплена печаткою відповідача.

В судовому засіданні 17 грудня 2009 року представники сторін підтвердили, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду апеляційної скарги у них не має і розгляд може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.

Беручи до уваги вищевикладене та, зважаючи на те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі і додатково наданими на вимогу судової колегії документами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною заявою, позивач послався на те, що відповідно до видаткових накладних № РН-0000054 від 19.04.2007р. на суму 16058,02 грн.; № РН-0000055 від 25.04.2007р. на суму 8078,01 грн.; № РН-0000073 від 31.05.2007р. на суму 89600,11 грн.; № РН-0000076 від 01.06.2007р. на суму 2400,00 грн. та № РН-0000093 від 02.07.2007р. на суму 67156,25 грн. ним було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 183292,38 грн. Але, відповідач за отриману продукцію розрахувався частково в сумі 158536,19 грн., що підтверджується копіями банківської виписки за спірний період, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 24756,19 грн. На підтвердження викладених обставин позивачем були надані відповідні видаткові накладні, копія банківської виписки, платіжні вимоги про оплату поставленого товару (том 1, аркуш справи 8-14), а також акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2008р., згідно якого у відповідача по вказаним накладним обліковується заборгованість в розмірі 24756,19 грн.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні визначився, що представлені позивачем накладні оформлені з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»та не містять посилань на довіреності, видані відповідачем на право отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача. А надані відповідачем документи (журнал-ордер і відомості по рахунку 631 –«розрахунки з вітчизняними постачальниками»за 2007р.; журнал-ордер і відомості по рахунку 6415 –«розрахунки по відшкодуванню ПДВ»та викопіювання з журналу реєстрації довіреностей за період з березня по вересень 2007 року) визнав належними доказами неотримання відповідачем товару за накладною № РН-0000093 від 02.07.2007р. З урахуванням зазначених обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, дійшов висновку про недоведеність позивачем факту заборгованості відповідача в розмірі 24756,19 грн. та необґрунтованістю позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 24756,219 грн., в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не надав належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності та не дослідив у повному обсязі об’єктивні дані, які свідчать про порушення ТОВ «Градієнт Групп»грошових зобов’язань по оплаті отриманого від ПП «Ронік» товару та наявність заборгованості у визначеній позивачем сумі.

По-перше, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не дав ніякої оцінки акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2008р., згідно якому у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 24756,19 грн.; не дослідив, яким чином відповідачем був підписаний даний акт звірки.

По-друге, не дослідив порядку здійснення оплати за товар, зокрема не звернув уваги на невідповідність загальної суми в наданих відповідачем платіжних дорученнях та в представленій позивачем копії банківської виписки та не дослідив підстав, з яких ТОВ «Градієнт Групп»03.07.2007р. було сплачено ПП «Ронік»9800,06 грн.

По-третє, не звернув належної уваги та не дослідив обставини, яким чином та ким були підписані видаткові накладні з боку ТОВ «Градієнт Групп», у тому числі і спірна накладна.

На підставі викладених обставин та документальних доказів на їх підтвердження, які не були досліджені судом першої інстанції під час вирішення господарського спору, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПП «Ронік»щодо стягнення 24756,19 грн.

Вирішуючи господарський спір між сторонами по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду виходить із наданої ним оцінки усієї сукупності документальних доказів, які знаходяться у матеріалах справи та були надані на вимогу судової колегії, а саме: первинних документів бухгалтерського обліку: видаткових накладних, платіжних документів, документів на підтвердження господарських стосунків між сторонам по справі, інших матеріалів справи, а також пояснень сторін, які були надані під час розгляду справи в суді.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Предметом доказування в даній справі є обсяг виконаних позивачем зобов’язань по поставці товару за видатковими накладними, у тому числі за спірною накладною № РН-000093 від 02.07.2007р., отримання товару за якою заперечує відповідач.

Позивачем на підтвердження здійснення поставки товару надані видаткові накладні № РН-0000054 від 19.04.2007р. на суму 16058,02 грн.; № РН-0000055 від 25.04.2007р. на суму 8078,01 грн.; № РН-0000073 від 31.05.2007р. на суму 89600,11 грн.; № РН-0000076 від 01.06.2007р. на суму 2400,00 грн. та № РН-0000093 від 02.07.2007р. на суму 67156,25 грн.

Відповідач підтвердив отримання від позивача товару за вищевказаними накладними на суму 116136,14 грн., але заперечує поставку товару по видатковій накладній № РН-0000093 від 02.07.2007р. В обґрунтування викладених заперечень посилається на те, що зазначена накладна не містить реквізитів, обов’язкових для визначення її як первинного документу, тому зазначений документ не відповідає принципам належності та допустимості доказів, та не може бути підтвердженням факту поставки товару позивачем.

На підтвердження існуючої заборгованості за поставлений відповідачу товар ПП «Ронік» надана копія акту звірки взаємних розрахунків по підприємствам станом на 01.01.2008р., підписаного та засвідченого печатками обох підприємств. Згідно з зазначеним актом має місце заборгованість відповідача на суму 24756,19 грн. (том 1, а.с. 15).

Колегія суддів зазначає, що позивачем на вимогу ухвали суду апеляційної інстанції надані належні докази, а саме копія поштового повідомлення, яка свідчить про направлення на адресу відповідача та отримання останнім акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2008р.

Відповідач вважає, що акт звірки не є первинними документом, тому не може бути належним доказом існування заборгованості за відсутності підтвердження цієї заборгованості відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів визнає необґрунтованість та безпідставність наведених тверджень, оскільки акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Складання акту звірки –це своєрідна інвентаризація заборгованості, яка полягає у перевірці обґрунтованості записів на рахунках і в реєстрі синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з працівниками, бюджетом, покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами, в оформленні підтвердження про таку заборгованість, в проведенні заліку взаємної з кредиторами заборгованості.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, відповідач, підписавши та скріпивши печаткою акт звірки взаємних розрахунків мав у себе в наявності всі первинні документи, які підтверджують факт поставки.

Крім того, підтвердженням схвалення правочину поставки товару за видатковою накладною № РН-0000093 від 02.07.2007р. та проведення господарської операції в липні 2007 року може вважатися сплата відповідачем 03.07.2007р. 9800,06 грн. (том 1, аркуш справи 22), що також відображено в акті звірки станом на 01.01.2008р.

Слід зазначити, що в процесі розгляду справи суд першої інстанції не дослідив зазначені документи (акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2008р., банківська виписка про сплату вартості товару) та не надав їм взагалі ніякої правової оцінки.

Також позивачем на вимогу ухвали суду апеляційної інстанції надана копія заявки ТОВ «Градієнт Групп»про поставку поліетиленової плівки від 18 червня 2007 року, яка підписана відповідачем та скріплена його печаткою (оригінал цього документи оглядався в судовому засіданні). Згідно пункту 3 даної заявки –строк поставки товару 21 день з моменту передоплати в розмірі 50%. Остаточний розрахунок –по факту поставки заявленої продукції. Даний факт підтверджує існування господарських стосунків між сторонами по справі у червні-липні 2007 року та проведення між ними господарських операцій за вказаний період.

Отже, представлені позивачем документальні докази, у тому числі і акт звірки взаєморозрахунків, повністю спростовують заперечення відповідача щодо факту отримання товару за накладною № РН-000093 від 02.07.2007р. та його твердження про відсутність боргу перед позивачем в розмірі 24756,19 грн., а неналежне оформлення зазначеної видаткової накладної не позбавляє її доказової сили у сукупності з іншими доказами, та свідчить про недоліки в роботі позивача по веденню бухгалтерського обліку.

Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач у відзиві на позов стверджував, що акт звірки станом на 01.01.2008р. ТОВ «Градієнт Групп»не отримував і не підписувався ним взагалі (том 1, аркуш справи 37).

При цьому, відповідачем не надано пояснень, яким чином акт звірки був підписаний та скріплений печаткою товариства.

Але, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції відповідач в своїх додаткових поясненнях вже має іншу позицію стосовно акту звірки та стверджує, що зазначений акт був помилково підписаний бухгалтером підприємства внаслідок з великим документообігом та неуважністю самого бухгалтера.

Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді були надані документи бухгалтерського обліку, а саме копії журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 –«розрахунки з вітчизняними постачальниками»за 2007р.; журналу-ордеру і відомості по рахунку 6415 –«розрахунки по відшкодуванню ПДВ»та викопіювання з журналу реєстрації довіреностей за період з березня по вересень 2007 року, які не містять жодних відомостей про отримання відповідачем товару за накладною № РН-0000093 від 02.07.2007р.

Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було заявлене клопотання про направлення запиту до ДПІ Дзержинського району м. Харкова і проведення бухгалтерської експертизи, яке було обумовлено наявністю підстав вважати, що відповідачем допущено порушення відносно відображення достовірної інформації у бухгалтерському обліку. Але, зазначене клопотання залишилось місцевим господарським судом без задоволення.

Стаття 20 Господарського кодексу України передбачає, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Отже, місцевий господарський суд не вжив належних заходів щодо отримання необхідної інформації та документації фінансово-господарських стосунків між сторонами по справі за спірний період, а прийняв копії наданих відповідачем документів внутрішнього бухгалтерського обліку як достовірний доказ на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем, що, в свою чергу, свідчить про неповне з’ясування всіх обставин при вирішення господарського спору по суті.

Таким чином, наведені обставини є підставою для висновку про недотримання ТОВ «Градієнт Групп»вимог статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо повноти, правдивості та неупередженості інформації про рух грошових коштів підприємства.

Враховуючи суперечливість пояснень відповідача щодо фату підписання акту звірки та безпідставність посилань на неотримання ТОВ «Градієнт Групп»товару за накладною № РН-000093 від 02.07.2007р., колегія суддів дійшла висновку про наявність у діяльності підприємства відповідача недоліків внаслідок неналежного ведення бухгалтерського обліку та оформлення бухгалтерської документації щодо відображення господарських операцій.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначається моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок в семиденний термін від дня пред`явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що ПП «Ронік»неодноразово зверталось до відповідача з вимогами провести остаточний розрахунок в сумі 24756,19 грн. (том 1, аркуш справи 13-14).

Однак, вимог претензії позивача про сплату заборгованості відповідач не виконав, відповіді не надав.

За таких обставин, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його часткової оплати з боку відповідача, останній не подав доказів належного виконання взятих на себе зобов’язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 24756,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю, і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ПП «Ронік».

З огляду на зазначене та керуючись ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 20, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ронік», м. Шостка, Сумська область задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 травня 2009 року по справі №07/46-09 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Градієнт Групп», м. Харків (61082, м. Харків, пр. Московський, 144, к. 211/3, код за ЄДРПОУ 32337566, п/р 2600121821 в АБ «Укргазпромбанк», м. Київ, МФО 350686) на користь Приватного підприємства «Ронік», м. Шостка, Сумська область (41100, Сумська область, м. Шостка, вул.. Шевченка, 45, код ЄДРПОУ 23054889, р/р 26004012672 в Філії «Шостка-Грант», МФО 337795) - 24756,19 грн. боргу, витрати по сплаті державного мита у розмірі 371,36 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 21 грудня 2009 року.

Головуючий суддя

Судді