Ухвала суду № 901044, 19.07.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                   61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 908\07                                   Головуючий 1 інстанції: Бунякіна Г.І.

Категорія : визнання недійсним                            Доповідач:  Подобайло З.Г.

податкового  повідомлення-рішення             

Ухвала

Іменем України

19 липня 2007 рокум. Харків

Судова колегія Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді       - Сіренко О.І.

                               Суддів       - Подобайло З.Г., Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Спесивцевої О.В.

та осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача – Стеценко О.В.

представник відповідача  - Бедник С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2007 року по справі № 3/11-07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-Сервіс», м. Кременчук

до                   Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, м. Кременчук

про                визнання недійсним податкового повідомлення-рішення КОДПІ від 29.12.06р. № 0000752305/0/3091

встановила :

Позивач, ТОВ „ДМ-Сервіс" , звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29.12.2006 р. № 0000752305/0/3091, за яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 2 451,00 грн., з яких 1 634,00 грн., основний платіж та 817,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

 Постановою господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2007 року по справі № 3/11-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-Сервіс» до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення КОДПІ від 29.12.06р. № 0000752305/0/3091 позовні вимоги задоволено.

На зазначену постанову відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить суд скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 18.04.2007 року по справі №3/11 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "ДМ - Сервіс" відмовити, посилаючись на п.1.3, п. 1.8 , п.1.6 ст.1 , п.п. 7.2.1,пп..7.2.3 п. 7.2, п.п 7.4.1 та п.п 7.4.5, п. 7.4, п.п 7.5.1, п. 7.5 ст. 7, п 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 , Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р.

В судовому засіданні представник скаржника підтримує доводи , викладенні апеляційній скарзі та просить суд задовольнити апеляційну скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу , а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7. 5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дат,: отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Згідно пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок ні додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що за висновками невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "ДМ-Сервіс" по питанню правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету  за січень 2006 р., був складений акт № 723/23-312/24830309 від 22.12.06 р., за висновками якого перевіряючі не підтвердили заявлену позивачем до відшкодування суму ПДВ за січень 2006 року у розмірі 2104,0 грн. Як встановлено з акту перевірки, відповідач ґрунтує висновки перевірки неможливістю здійснення зустрічної перевірки ПП "Сервіс-Пласт", смт. Власівка, який є безпосереднім контрагентом позивача, через незнаходження останнього за юридичною адресою.

На підставі акту перевірки керівником Кременчуцької ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2006 р. № 0000752305/0/3091, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2 451,00 грн., з яких 1 634,00 грн. основний платіж та 817,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція.

Як сам позивач так і його контрагент - ПП "Сервіс-Пласт", смт. Власівка по купівлі-продажу ТМЦ в період, що був охоплений перевіркою, є платниками ПДВ і стоять на обліку в ДПС та не спростовано відповідачем.

 Позивач отримав від свого контрагенту ПП "Сервіс-Пласт", смт. Власівка за умовами договору купівлі-продажу № 34 від 08.09.2004 р. ТМЦ відповідно до накладної № 675 від 05.12.2005 р., податкової накладної № 675 від 05.12.2005 р. на загальну суму 50 745,90 грн., в тому числі ПДВ - 8 457,65 грн., сплатив своєму контрагенту ПП "Сервіс-Пласт", смт. Власівка грошові кошти у безготівковому порядку з ПДВ, включеного до ціни товару , що підтверджується  платіжними дорученнями № 65 від 16.03.06 р., № 74 від 29.03.2006 р., № 3 від 13.04.2006 р., № 99 від 13.04.2006 р.  ( а.с. 20-26), тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку , що позивач відповідно до вимог Закону «Про податок на додану вартість» відніс до податкового кредиту грудня 2005 року ПДВ суми витрат по сплаті податку, тобто діяв в межах вимог вище зазначених норм  ст. 7 Закону України «Про  податок на додану вартість».

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що контрагент позивача виконав вимоги Закону (п.7.2) - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податком накладні на визначені суми податку, що і не заперечується відповідачем, згідно даних ДПС ( лист Світловодської ОДПІ № 7484/23 від   02.01.2006   р.)   ПП   "Сервіс-Пласт",   смт.   Власівка   звітує до ДПС за місцем знаходження, декларуючи за спірний період податкові зобов'язання по ПДВ ( за грудень 2005 року у розмірі 15457,0 грн.) ( а.с. 64).

Законом України „Про податок на додану вартість" визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації.  Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність індивідуальний  характер.,   Згідно   зі   ст.   67   Конституції  України   кожен   зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша ст. 19 Конституції України). Чине законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою. урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно  положень Закон України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, включена покупцем до ціни товару є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару має сплачувати  податок до бюджету.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач не надав доказу щодо визнання угоди, укладеної між позивачем та " ПП "Сервіс-Пласт", смт. Власівка недійсною у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у Кременчуцької ОДПІ не було підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є помилковими.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

            Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2007 року по справі № 3/11-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2007 року по справі № 3/11-07 – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 24 липня 2007 року.

Головуючий                                                         Сіренко О.І.  

 Судді                                                                   Подобайло З.Г. 

                                                                             Мельникова Л.В.