Рішення № 90097264, 04.05.2020, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1472/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.,

при секретарі - Коваль В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

В уточненій позовній заяві позивач вказувала, що вона та ОСОБА_2 17 серпня 2007 року зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, ОСОБА_3 .

З травні 2019 року позивач з сином проживають окремо від відповідача, тому дитина перебуває на її утриманні.

Подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, тому вважає, що шлюб між ними необхідно розірвати.

Вона зверталася до ОСОБА_2 щодо добровільної сплати коштів на утримання сина, але Відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надав.

Також, зазначала, що дитина має слабке здоров`я, часто хворіє, тому потребує лікування та догляду. У дитини наявна хвороба бронхопневмонія, через яку він знаходиться на «Д» обліку, тому через наявну хворобу потребує постійного нагляду у лікарів, має алергію на велику кількість харчових продуктів, потребує особливе харчування, здачу аналізів у приватних лабораторіях, що потребує не малі фінансові витрати та профілактичне лікування у санаторіях.

Відповідач - ОСОБА_2 здоровий, працездатний, не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, офіційно працевлаштований на СТО « ОСОБА_4 », стягнень по виконавчим документам з нього не проводяться. Належної та постійної матеріальної допомоги дитині не надає, лише після її численних прохань виділяє незначні кошти. Взагалі не бере участі у додаткових витратах на дитину.

В зв`язку з подачею позову про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, нею понесено судові витрати у сумі: за складання позову 4 000 тис. гривень, судового збору за подачу позову 768, 40 грн.

На підставі викладеного просила суд ухвалити рішення, яким:

- розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту подачі позову до суду до повноліття дитини.

- допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати в загальній сумі 5 152,60 грн.: юридичну допомогу 4 000 тис. гривень, судовий збір за подачу позову 768, 40 грн

Позивач в судове засідання не з`явилася. Суду надала заяву про слухання справи без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Суду надав заяву про слухання справи без його участі. Позовні вимоги в частині розірвання шлюбу та стягнення аліментів визнав в повному обсязі. Не погодився із сумою витрат.

Суд, надаючи оцінку обґрунтуванню позовних вимог ОСОБА_1 дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 17 серпня 2007 року cторони по справі зареєстрували шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено запис № 38 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 20 та видано свідоцтво серія НОМЕР_2 , де Відповідач записаний як батько дитини.

З травня 2019 року позивач з сином проживають окремо від відповідача, тому дитина перебуває на її утриманні.

Подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, тому вважає, що шлюб між нами необхідно розірвати.

Вона зверталася до ОСОБА_2 щодо добровільної сплати коштів на утримання сина, але Відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надав.

Також, зазначала, що дитина має слабке здоров`я, часто хворіє, тому потребує лікування та догляду. У дитини наявна хвороба бронхопневмонія, через яку він знаходиться на «Д» обліку, тому через наявну хворобу потребує постійного нагляду у лікарів, має алергію на велику кількість харчових продуктів, потребує особливе харчування, здачу аналізів у приватних лабораторіях, що потребує не малі фінансові витрати та профілактичне лікування у санаторіях.

Відповідач - ОСОБА_2 здоровий, працездатний, не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, офіційно працевлаштований на СТО « ОСОБА_4 », стягнень по виконавчим документам з нього не проводяться. Належної та постійної матеріальної допомоги дитині не надає, лише після її численних прохань виділяє незначні кошти. Взагалі не бере участі у додаткових витратах на дитину.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Крім цього, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину, до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частина 2 ст. 51 Конституції України, передбачає обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За таких обставин, суд має підстави для стягнення аліментів з відповідача на утримання їх дитини.

Що стосується стягнення понесених витрат суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення судових витрат не надала жодного доказу про те, що така правнича допомога надавалася, більш того взагалі відсутні відомості про те, що її інтереси представляв адвокат. Отже, за таких обставин, суд вважає присудити до стягнення з відповідача на користь позивача лише витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 24, 104, 105, 110, 112, 114, 180, 182, 183, 191, 192 СК України, ст.ст. 76, 258-259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити частково.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 17 серпня 2007 року Відділом РАЦС Онуфріївського РУЮ Кіровоградської області, за актовим записом № 38 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 21 жовтня 2019 року до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський