Ухвала суду № 90097255, 05.03.2020, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1392/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Колотієвського О.О.,

секретаря судового засідання – Пшеничній В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, шляхом виплати одноразової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження, яке зокрема обґрунтовано тим, що у судовому засіданні із розгляду даної справи, яке призначалося на 02.09.2019 року, оголошено перерву у зв`язку зі смертю позивача до вирішення питання про залучення його правонаступника.

У відповідача не було і за життя позивача не виникло обов`язку нарахувати і виплатити Позивачу одноразову допомогу у зв`язку із нещасним випадком, який стався 22.04.1993 під час виконання трудових обов`язків. Одноразова допомога у сумі 79438,42 грн чи в будь-якій іншій сумі не була належною позивачу сумою страхової виплати, що з вини Фонду не була своєчасно виплачена, оскільки між сторонами у справі існував спір про право на її отримання за рахунок коштів Фонду. Оскільки позивач помер до ухвалення рішення у цій справі, він не набув права на одержання такої допомоги від відповідача. Тому у даній справі спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Представник позивача – ОСОБА_2 В ОСОБА_3 просив залучити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до участі у справі в якості правонаступників. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали дане клопотання.

Представник відповідача ОСОБА_6 просила закрити провадження по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПКУ) у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни' особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне, правонаступництво — це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається5 лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Відповідно до вимог ст. 1218, ст. 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені' законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105) в редакції, що діє з 01,01.2015 року, та п. 1.10 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) від 19.07.2018 року № 11, належні суми страхових виплат, що з вини Фонду соціального не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Виходячи із аналізу зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Із огляду на викладені вимоги чинного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування. а право на її призначення та виплату до складу спадщини не входить.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2018 у справі № 805/529/17-а та від 08.10.2019 у справі № 815/4719/15, а також у постанові Верховного суду від 10.10.2019 у справі № 223/793/17-ц.

Відповідачем, як робочим органом Фонду, ніколи не призначалася Позивачу одноразова допомога, передбачена Законом № 1105. Одноразова допомога, як одна із складових матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну працівнику ушкодженням здоров`я, була рішенням Місцевого суду Кременчуцького району Полтавської області від 07.11.2001 стягнута на користь Позивача в сумі 6034,23 грн (із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен відсоток втрати професійної працездатності) із Сільськогосподарського кооперативу ім. Щорса. Приймаючи таке рішення суд керувався Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-ХІІ, а' не Законом № 1105. Встановлене судом право Позивача на одноразову допомогу не було реалізоване за його життя у зв`язку із ліквідацією Сільськогосподарського кооперативу ім. Щорса.

У Відповідача не було і за життя Позивача не виникло обов`язку нарахувати і виплатити позивачу одноразову Допомогу у зв`язку із нещасним випадком, який стався 22.04.1993 під час виконання трудових обов`язків. Одноразова допомога у сумі 79438,42 грн чи в будь-якій іншій сумі не була належною Позивачу сумою страхової виплати, що з вини Фонду не була своєчасно виплачена, оскільки між сторонами у справі існував спір про право на її отримання за рахунок коштів Фонду. Оскільки Позивач помер до ухвалення рішення у цій справі, він не набув права на одержання такої допомоги від Відповідача.

З огляду на вищевикладене спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Керуючись ст.255 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, шляхом виплати одноразової допомоги - закрити, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський