Постанова № 9009705, 17.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2009                                                                                           № 40/164

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача: не з’явився;

відповідача: Котик Д.І., довіреність № 143 від 15.06.2009 року;

третя особа: Письменний В.І., довіреність №522 від 10.08.2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.09.2009

у справі № 40/164 (суддя

за позовом                               Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс"

третя особа           Державне підприємство "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів"

про                                                   витребування майна та стягнення 275681,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пролог Лайт Імпекс” (відповідач), третя особа Державне підприємство "Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів" про зобов'язання відповідача повернути шляхом звільнення об'єкт оренди - виробничі приміщення цеху №8 на першому та другому поверхах, загальною площею 4571 кв.м., що розташоване по вул. Комсомольська, 34 у с. Павлівка Світловодського району Кіровоградської області, балансоутримувачу - Державному підприємству “Світловодський комбінат твердих сплавів у тугоплавких металів ” та стягнути з Відповідача на користь держави в особі Позивача орендну плату з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 20 232,18 грн., пеню –3 151,40 грн., неустойку –252 297, 82 грн., всього 275 681,40 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.09.2009 року у справі № 40/164 позов задоволено повністю.

Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю “Пролог Лайт Імпекс”(03151, м. Київ, вул. Дніпропетровська, буд.22, кімната 38, ідентифікаційний код 30488804) повернути (шляхом звільнення) об’єкт оренди –індивідуально визначене нерухоме майно, в тому числі виробничі приміщення цеху №8, загальною площею 4571 кв.м., що складалися з:

- приміщення дільниці зварювання штабиків площею 314 кв.м.;

- приміщення установки пресу площею 108 кв.м.;

- приміщення схову порошку площею 27 кв.м.;

- приміщення дільниці розложення ПВА площею 90 кв.м.; -

приміщення дільниці першої та другої ковки і травлення штабиків площею 216 кв.м.;

- приміщення дільниці виробництва дроту площею 3456 кв.м.;

- приміщення відновлення площею 324 кв.м.;

- приміщення контролю площею 36 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Комсомольська, 34, в с. Павлівка Світловодського району Кіровоградської області, балансоутримувачу –державному підприємству “Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів ”.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Пролог Лайт Імпекс”(03151, м. Київ, вул. Дніпропетровська, буд.22, кімната 38, ідентифікаційний код 30488804) на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (25009, м. Кіровоград, вул. Глінки, 2, отримувач коштів УДК у м. Кіровограді, банк отримувача ГУДКУ в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329, рахунок –31116094700002, код платежу –22080300) орендну плату з урахуванням індексації та 3% річних у сумі 20 232 (двадцять тисяч двісті тридцять дві) гривні 18 коп., пеню –2 255 (дві тисячі двісті п’ятдесят п’ять) гривень 34 коп., неустойку у розмірі 252 297 (двісті п’ятдесят дві тисячі двісті дев’яносто сім) гривень 82 коп.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Пролог Лайт Імпекс”(03151, м. Київ, вул. Дніпропетровська, буд. 22, кімната 38, ідентифікаційний код 30488804) в доход Державного бюджету України 2 748 (дві тисячі сімсот сорок вісім) гривень 34 коп. державного мита та 118,00 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Зокрема скаржник посилається на те, що при прийнятті рішення судом не взято до уваги посилання відповідача на положення п. 2.1, 2.5. Договору оренди, як доказ безпідставності заявлених у справі вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2009 року у справі №40/164 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2009 року.

16.12.2009 року на адресу Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника., також надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив оспорюване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи не заперечували щодо задоволення заявленого клопотання. Судом було задоволене заявлене клопотання.

Третя особа в своєму письмовому відзиві просила також оспорюване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву позивача та третьої особи на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2002 року між РВ ФДМ України по Кіровоградській області ( далі орендодавець) та ТОВ “Пролог Лайт Імпекс” (далі орендар) був укладений договір оренди (надалі –договір оренди) індивідуально визначеного майна, яке розміщено за адресою: с. Павлівка Світловодського р-ну Кіровоградської області (юридична адреса: Кіровоградська обл. м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 34) на 1,2 поверхах, що знаходилось на балансі Світловодського казенного комбінату твердих сплавів і тугоплавких металів (далі балансоутримувач), строком дії 5 років з моменту підписання акту приймання-передачі майна між орендарем та балансоутримувачем.

Відповідно до акту приймання-передачі від 03 лютого 2003 року, об’єкт оренди, а саме - індивідуально визначене нерухоме майно, в тому числі виробничі приміщення цеху №8, загальною площею 4 571 кв.м., що складалися з:

-          приміщення дільниці зварювання штабиків площею 314 кв.м.;

-          приміщення установки пресу площею 108 кв.м.;

-          приміщення схову порошку площею 27 кв.м.;

-          приміщення дільниці розложення ПВА площею 90 кв.м.;

-          приміщення дільниці першої та другої ковки і травлення штабиків площею 216 кв.м.;

-          приміщення дільниці виробництва дроту площею 3 456 кв.м.;

-          приміщення відновлення площею 324 кв.м.;

-приміщення контролю площею 36 кв.м., передані орендарю, про що Регіональне відділення ФДМ України по Кіровоградській області було поінформовано відповідачем листом №40 від 04 лютого 2003 року.

Додатковою угодою від 27 листопада 2003 року договору оренди №105/35-02, уточнені умови сплати орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Додатковою угодою від 16 травня 2007 року до договору оренди були внесені зміни та доповнення, якими, згідно змін тарифних ставок за використання державного майна, змінено розмір орендної плати, інші умови договору оренди – залишено без змін.

На підставі дозволу державного комітету промислової політики України №14/3-3-14 від 09.01.2001 року Світловодський казенний комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів здав, а відповідач прийняв в тимчасове платне володіння та користування індивідуально визначене майно – обладнання по виробництву вольфрамового дроту (п. 1.1 договору №16/01 від 16.04.2001 року).

Відповідно до додатку № 5 до договору оренди №16/01 від 16.04.2001 року орендодавець (комбінат) передав, а орендар (відповідач) прийняв майно згідно переліку, тобто обладнання в кількості 152 одиниці.

Пунктом 1.1. договору оренди передбачалось, що орендоване майно (приміщення) передавалось орендарю для використання за призначенням, а саме для виробничих потреб.

Згідно з п.3.3. договору оренди з уточненнями та змінами внесеними додатковими угодами, орендар зобов’язався щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем перераховувати орендну плату, таким чином: 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Судом першої інстанції було встановлено, що на адресу відповідача неодноразово надсилались претензії щодо сплати орендних платежів, розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, зокрема, листом від 04.02.08 за №217-43 позивач повідомляв відповідача про припинення договору оренди зважаючи на закінчення строку на який його укладено та порушення відповідачем договірних зобов’язань, зокрема, зобов’язання щодо сплати орендної плати та вимагав повернути орендоване майно.

Частиною 1 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Також, відповідно до ч. 1 статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З матеріалів справи також вбачається, що у відповідача існували неодноразові порушення свого зобов’язання щодо сплати орендних платежів за користування орендованим майном, а саме, відповідно до розрахунків по сплаті орендної плати за період грудень 2007 року – лютий 2008 року, становить 18846,29 грн. (нарахована орендна плата), 745,32 грн. (сума нарахованої інфляції) та 640,57 грн. (3% річних).

Відповідно до п. 5.7 договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно.

Статтею 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а саме частиною 3, передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, зважаючи на факт надіслання на адресу відповідача листа (заяви) позивача №217-43 від 04 лютого 2008 року, договір оренди №105/35-02 від 27 листопада 2002 року є таким, що припинено, а за таких обставин позовні вимоги щодо повернення об’єкта оренди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню (ч. 2 ст. 17 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна” ).

Отже, в силу вищенаведеного та п. 5.7 договору оренди, позовні вимоги щодо повернення орендованого майна, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних суд зазначає наступне.

В ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Отже, в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, відповідно до наданих позивачем розрахунків.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач (відповідач) не виконує обов’язку щодо повернення об’єкту оренди, то наймодавець (позивач) має право вимагати від наймача сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, сума неустойки становить (відповідно до розрахунків позивача) 252297,82 грн.

Щодо посилання відповідача на п.п. 2.1, 2.4, 2.5 та 7.1 договору оренди №105/35-02 від 27.11.2002 року, то суд відзначає наступне.

Як вже зазначалось раніше, відповідно з предметом договору оренди №105/35-02 від 27.11.2002 року, то орендодавець передає через балансоутримувачу, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно, в т.ч. виробничі приміщення цеху №8, загальною площею 4571,0 кв. м., що знаходяться на балансі Світловодського казенного комбінату твердих сплавів і тугоплавких металів.

Також, пунктом 7.1 договору оренди №105/35-02 від 27.11.2002 року передбачено, що орендодавець зобов’язався передати орендарю через балансоутримувачу в оренду майно відповідно до даного договору по акту прийому-передачі майна, який був погоджений сторонами, що відповідний договір укладався на п’ять років, що останній діє з моменту підписання акту прийому-передачі майна між орендарем і балансоутримувачем.

Отже, відповідно до зазначеного та ЗУ “Про оренду державного та комунального майна” суд не приймає до уваги дані твердження скаржника та констатує, що передача об’єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених договором оренди.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс" не були доведені вимоги апеляційної скарги, отже вона не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 03.09.2009 року по справі № 40/164 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс", третя особа Державне підприємство "Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів" про витребування майна та стягнення 275 681,40 грн. залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс" – без задоволення.

2. Справу № 40/164 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

21.12.09 (відправлено)