Рішення № 90084695, 18.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004606

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Каверіна С.М., представника відповідача Зданевича С.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 10.09.2019 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) (далі - Мостиський прикордонний загін, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо не нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.01.2016 по 01.11.2017;

- стягнути з Мостиського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по 01.11.2017 у сумі 64417,40 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати за проведення судово-економічної експертизи у сумі 1585,7 грн.

08.10.2019 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 56-57), окрім раніше заявлених позовних вимог також просить суд: - визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо не нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із липня по грудень 2015 року; - стягнути з Мостиського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період із липня по грудень 2015 року в сумі 5929,22 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 повідомив, що проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Наказом начальника Мостиського прикордонного загону №210-ос від 26.10.2017 звільнений з військової служби в запас та наказом начальника цього ж загону №215-ос від 01.11.2017 з 01.11.2017 виключений із списків особового складу та усіх видів забезпечення. На звернення представника позивача Мостиський прикордонний загін надав документи щодо виплаченого в період проходження військової служби грошового забезпечення. Із отриманих фінансових документів позивач довідався, що в період з липня 2015 року до часу його звільнення з військової служби відповідач не проводив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, просить суд поновити його право на виплату грошового забезпечення у встановленому законодавством розмірі. Представник позивача надав суду висновок судово-економічної експертизи №2568 від 02.07.2019, відповідно до якого розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.11.2017 складає 64471,40 грн.

Відповідач позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 35-39), просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує, що індексація грошового забезпечення за охоплений позовними вимогами період не нараховувалася та не виплачувалася з причини відсутності фінансових ресурсів для цього виду платежу, тому вини Мостиського прикордонного загону в цій ситуації немає. Відповідач також вказує на істотні недоліки висновку експерта, наданого представником позивача. Надав власний варіант розрахунку та повідомив, що за наявності бюджетних асигнувань ОСОБА_1 слід було б нарахувати за період з липня 2015 по листопад 2017 індексацію в сумі 42747,59 грн., при цьому базовим місяцем для обчислення індексації є січень 2014 року.

Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с. 47-53) на спростування тверджень відповідача навів аргументи щодо обрання базового місяця для обчислення індексації. Наполягає, що місяцем для обчислення індексації наростаючим підсумком є лютий 2008 року, тобто наступний місяць із часу набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу та деяких інших осіб».

Суд заслухав доводи сторін, дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.

Відповідно до відомостей особистих карток грошового забезпечення військовослужбовця за період 2007-2017 рр. (а.с.103-116), розмір посадового окладу, окладу за військове звання з 2008 року залишався незмінним, в 2013 році зріс розмір надбавки за вислугу років з 30% до 35%.

В 2015 році ОСОБА_1 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період січень-червень 2015 року із запізненням, а саме: - в листопаді 2015 року - за період з січень-травень 2015 року в сумі 1935,40 грн.; - в грудні 2015 року - за червень 2015 року в сумі 862,34 грн. Починаючи з липня 2015 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалася з причини відсутності фінансових ресурсів (а.с.21,41,42).

Начальник 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (І категорії) видав наказ №210-ос від 26.10.2017, відповідно до якого звільнив ОСОБА_1 з військової служби в запас за статтею 26 частиною 8 пункту 1 пп. «б» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) (а.с. 19).

Відповідно до наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної Служби України №215-ос від 01.11.2017 ОСОБА_1 виключений з 01.11.2017 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 20). При виключенні зі списків військової частини відповідач не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2017 року.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Згідно з статтею 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону №2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Стаття 4 Закону №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Так, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції Закону, чинній до 01.01.2016 - в розмірі 101 відсоток). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону №1282-XII).

Відповідно до норм статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 у зв`язку із змінами, внесеними згідно з постановою КМ №77 від 11.02.2016; до 01.01.2016 поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Згідно з пп.2) пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:

« […] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. 26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі […]», постанова від 23.10.2019 у справі №825/1832/17;

- « 32. […] Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин», постанова від 07.08.2019 у справі №825/694/17.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходів громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України до 01.11.2017 включно. Мостиський прикордонний загін до червня 2015 року включно нараховував та виплатив ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення. З липня 2015 року по листопад 2017 років нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 припинена з причини відсутності фінансових ресурсів для виплати цієї складової грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності коштів для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача. Суд не може оминути увагою ту обставину, шо відповідно до представлених суду архівних відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 (а.с. 42-44) відповідач щомісяця нараховував та виплачував ОСОБА_1 одноразові складові грошового забезпечення (премія, додаткова грошова винагорода тощо); так, розмір премії позивача за охоплений позовними вимогами період зріс вдвічі - з 1520 грн. в липні 2015 року до 3116 грн. в жовтні 2017 року. При цьому загальний розмір виплати ОСОБА_1 за рахунок таких додаткових одноразових виплат (премії, додаткова грошова винагорода) зріс з 5102,26 грн. в липні 2015 року до 10322,17 грн. в жовтні 2017 року. Ці обставини свідчать про очевидні прорахунки в роботі відповідальних департаментів Міністерства оборони України та Державної прикордонної служби України, котрі впродовж трьох років систематично збільшували фінансування військових частин на виплату військовослужбовцям необов`язкових одноразових складових грошового забезпечення, як от премії (котрі фактично втратили характер «одноразових» та стали систематичними, що суперечить меті їх запровадження - преміювання військовослужбовця за певні досягнення), проте не виділяли коштів для нарахування та виплати такої державної гарантії щодо оплати праці як індексація грошового забезпечення.

Оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому така підлягає обов`язковому нарахуванні та виплаті і не повинна ставитись в залежність від бюджетних асигнувань відповідача. Більше того, відповідач міг ставити перед керівництвом питання про перерозподіл фінансування та скерування додатково виділених коштів в першу чергу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а вже в другу чергу - на премії чи додаткову грошову винагороду. Відповідач всупереч вимогам Закону №1282-XII та Порядку №1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у період з липня 2015 року по листопад 2017 року, тому повинен був вчинити ці дії при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списків особового складу військової частини. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.11.2017.

Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав колишніх військовослужбовців визнав належним та ефективним Верховний Суд, розглядаючи як суд першої інстанції зразкову справу №620/4218/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81798649), а саме:

- визнав протиправною бездіяльність Військової частини А1815 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року;

- зобов`язав військову частину А1815 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року.

Аналогічний підхід є усталеним в практиці Верховного Суду як суду касаційної інстанції при перевірці рішень судів у спорах щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям (про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за певний період).

У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за охоплений позовними вимогами період і, з метою відновлення прав позивача, приймає рішення зобов`язального характеру. На виконання цього рішення суду відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, також повинен здійснити нарахування/утримання/сплату передбачених законодавством податків та обов`язкових зборів, подати відповідну звітність в контролюючі органи (ДПС, ПФУ) щодо суми виплаченого фізичній особі доходу. Тому суд вважає вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з індексації грошового забезпечення в конкретній сумі передчасними та такими, що не підлягають до задоволення. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, при цьому вийшовши за межі позовних вимог.

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Позивач звільнений від сплати судового збору у цьому спорі, тому підстав для розподілу судового збору немає. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз. Суд враховує, що висновок експерта в цій справі не оцінювався як доказ, оскільки суд дійшов висновку про передчасність вимог позивача про стягнення з відповідача конкретних сум коштів, тому витрати представника позивача на проведення судово-економічної експертизи покладаються на нього. Сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення", пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.11.2017.

Зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військову частину 1494) (81300, Львівська область, місто Мостиська, вул. Ярослава Мудрого, буд. 113; ідентифікаційний код 14321699) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.11.2017.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Понесені позивачем витрати на проведення судово-економічної експертизи покласти на нього.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня з дня складення його повного тексту. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.06.2020.

Суддя Москаль Р.М.