Ухвала суду № 90075112, 26.06.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6477/18

(2-з/199/56/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2020 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Дичка С. про забезпечення позову Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної гвардії України, до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом за позовом Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної гвардії України, до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Дичко С. надав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

В обґрунтуванні заяви зазначив, що предметом спору по вказаній справі є квартира АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що фактично квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_1 , є одним і тим же об`єктом нерухомості, який зареєстрований двічі. І саме на цьому ґрунтуються позовні вимоги, оскільки належний власник, яким є Міністерство внутрішніх справ України в особі Головного управління Національної гвардії України, не може розпорядитися своїм майном, так як зазначений об`єкт нерухомості обманним шляхом було зареєстровано на відповідачку - ОСОБА_1 .

Зокрема, Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська розглядалася справа №199/6480/18 за позовом військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління національної Гвардії України до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння. Позовна заява була подана прокуратурою 02.07.2018 року, а вже під час її розгляду, 06.09.2018 року ОСОБА_2 за договором дарування передала у власність ОСОБА_3 Ѕ права власності на спірну квартиру АДРЕСА_3 . Описаний факт ОСОБА_2 приховала від суду та прокурора. У подальшому, 07.08.2019 року Амур-Нижньодніпровським судом м.Дніпропетровська у справі №199/6480/18 ухвалено рішення, проте вказані обставини не були враховані, оскільки суду не були відомі. Наразі зазначене рішення оскаржується в апеляційному порядку.

На даний час у військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону є підстави вважати, що за час розгляду вказаної справи №199/6477/18, відповідач з метою унеможливити виконання судового рішення може також вчинити дії на відчудження квартири, що є предметом спору.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, заявник має обґрунтувати необхідність застосування саме такого виду заходу забезпечення позову, який вказаний у заяві про забезпечення позову.

Статтями 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім того, у пункті 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ" від 7 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Арешт майна являє собою заборону розпорядження майном до набрання рішенням законної сили або до скасування ухвали про забезпечення позову. Арешт майна складається з проведення його опису, оголошення заборони розпоряджатися ним, а за необхідності обмеження права користування майном або його передача на зберігання іншим особам.

Згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровано за ОСОБА_1 .

Заявником не доведено доцільність, не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, як арешт квартири.

Таким чином, у суду відсутні підстави для накладання арешту на квартиру, з метою забезпечення позову. Відсутній причинно-наслідковий зв`язок між можливістю виконання судового рішення у цивільній справі та вжиттям судом вказаного заходу забезпечення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи те, що предметом спору у даній справі є витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме квартири АДРЕСА_2 , щодо якої прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження у будь-який спосіб квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, заява військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Дичка С. про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 149 -153 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Дичка С. про забезпечення позову Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної гвардії України, до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, – задовольнити частково.

З метою забезпечення позову Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної гвардії України, до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, накласти заборону будь-яким особам вчиняти будь-які дії по відчуженню нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає чинності з дня постановлення – 19.06.2020 року, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки - до 26.06.2023 року.

Суддя