Рішення № 90073941, 17.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1241/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я..

від позивача ОСОБА_1 ,

від відповідачів не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Львівській області по визнання протиправною і скасування постанови.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), у якій, з врахуванням заяви про збільшення підстав позовних вимог від 11.03.2020, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4575/894/АВ/ФС від 10.01.2020 на позивача у розмірі 250380,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено про протиправність оскаржуваної постанови. Позивач зазначив, що під час інспекційного відвідування відповідачем неповно та однобічно досліджено всі обставини справи та не доведено склад вчиненого правопорушення. Оскаржувану постанову та припис про усунення виявлених порушень від 19.11.2019 винесено на підставі акта інспекційного відділення від 19.11.201, що складений з грубим порушенням Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства. Крім цього при проведенні інспекційного відвідування відповідачем допущено ряд процедурних порушень. При цьому сама постанова від 10.01.2020 винесена з грубим порушенням Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013.

Позивач вказав, що накладений на нього штраф є суттєвим, таким, що неможливий до оплати. Більше того позивач не є громадянином України, а особою, яка потребує додаткового захисту і при проведенні інспекційного відвідування йому не було забезпечено та роз`яснено прав на достовірний переклад аргументів інспекторів, не забезпечено перекладача та права на захист.

Оскільки оскаржувана постанова порушує права позивача, він звернувся до суду за їх захистом.

Ухвалою суду від 14.02.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

16.03.2020 за вх. №14421 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /арк.спр.81-88/. В період часу з 13:45 18.11.2019 по 16:00 19.11.2019 головним державним інспектором Вовк Н.Я. було проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт №ЛВ4575/894/АВ від 19.11.2019. У зв`язку з виявленням порушень вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України №413 винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ 4575/894/АВ/П від 19.11.2019. 18.11.2019 в ході проведення інспекційного відвідування за фактичною адресою здійснення позивачем його господарської діяльності за виконанням трудової функції, що підтверджується засобами фото- та відеоксації, виявлено двох громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які виконували функцію кухаря та мийника посуду відповідно. На вимогу головного державного інспектора праці, підприємцем надано копію наказу №6 від 18.11.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду кухаря з 19.11.2019 та копію наказу №5 від 18.11.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду працівника кухні з 19.11.2019, тобто з наступного дня після початку проведення інспекційного відвідування. Відповідач вважає покликання на неповідомлення про проведення інспекційного відвідування безпідставними, адже позивач допустив до проведення перевірки посадових осіб відповідача. Підприємця проінформовано про його права та обов`язки, роз`яснено право на подання заперечень на акт, проте він не висловив наміру подавати зауваження до акту, а згодом і заперечення на припис про усунення виявлених порушень, натомість відмовився від підпису вищевказаних документів. Вказане підтверджується актом відмови від підписання акта та припису, складених за результатами проведення інспекційного відвідування підприємця. Акт і припис у зв`язку з викладеним скеровано позивачу засобами поштового зв`язку.

Слід зазначити, що в ході проведення інспекційного відвідування на громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ні підприємцем жодним чином не повідомлено про наявність цивільно-правових угод..

Відповідач також зазначив, що підприємець не просто порушив право відповідних осіб на працю, а й поставив під загрозу життя та здоров`я відвідувачів закладу, допустивши до функцій з обслуговування населення осіб, які не пройшли обов`язкового медичного огляду.

Відповідач вважає твердження позивача про безпідставність та протиправність оскаржуваної постанови необґрунтованими, просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 20.03.2020 задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

07.04.2020 за вх. №18493 від позивача надійшла відповідь на відзив /арк.спр.130-133/. Зазначив, що твердження про вручення йому направлень на проведення інспекційного відвідування є голослівними та не підтверджуються жодними доказами. Не відповідають дійсності і покликання на те, що позивач прибув 19.11.2019 для ознайомлення з актом і приписом і відмовився від їх підписання, оскільки цього дня до 16:00 год. Позивач повинен був лише надати документи відповідачу. Більше цього дня позивач не прибував в установу відповідача. Примірника акту відмови від підписання відповідних документів до матеріалів справи не надано. З позиції позивача відповідач не міг одночасно скласти акт та цього ж дня вручати припис, оскільки слідуючи приписам чинного законодавства щодо порядку винесення припису, відповідач не міг знати чи подасть позивач заперечення до акта чи погодиться з таким. Крім того, якщо б позивач відмовився від підписання акта перевірки він би мав право подати до такого зауваження та заперечення. Зазначив, що повідомлення до ДПС про прийняття працівників на роботу може бути подано не лише засобами електронного зв`язку, а й особисто. Позивач звернув особливу увагу на те, що йому не зазначено про необхідність надання цивільно-правових угод, а також не перевірялася наявність медичних книжок його працівників.

Оскільки акт інспекційного відвідування позивач отримав 29.11.2019, він цього ж дня подав свої зауваження до такого разом із додатками, а лише 06.12.2019 одержав акти відмови від підписання акта інспекційного відвідування та припису. Повідомлення, на яке посилається відповідач від 29.11.2019 №391/1/11-39 позивач не отримував. Більше того, якщо повідомлення складене 29.11.2019, а припис складено 29.11.2019, то відповідачем порушено п. 23 Порядку №823 щодо одночасно вжиття заходів про притягнення до відповідальності за використання праці неоформлених працівників із винесенням припису незалежно від факт усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Позивач просив відхилити доводи відповідача та задовольнити позовні вимоги позивача.

Ухвалою суду від 13.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача 16.06.2020 за вх. №5499ел. Подав клопотання про відкладення розгляду справи з покликанням на приписи Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із відповідними змінами та доповненнями.

Заслухавши думку представника позивача щодо відкладення розгляду справи проти чого він заперечив, з врахуванням приписів ст. 205 КАС України, суд продовжив розгляд справи за даною явкою сторін.

З цього приводу суд також вважає за доцільне зазначити, що поверхневі та загальні покликання на запровадження карантину не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист №9рс-186/20 від 16.03.2020) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відповідно до ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Суд заслухав вступне слово представника позивача, з`ясував підстави позову, відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та, -

в с т а н о в и в :

15.11.2019 Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено наказ «Про проведення інспекційного відвідування ФОП Асад Жозеф Абрагам» №2247-П, відповідно до якого доручено інспекторам праці – головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Львові ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі п.п. 6 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 провести захід державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин у ФОП ОСОБА_2 за адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , з 18.11.2019 по 29.11.2019 /арк.спр.52/.

На виконання вказаного наказу вказаним посадовим особам 15.11.2019 видано направлення №2247, терміном дії з 18.11.2019 по 29.11.2019 на предмет здійснення заходу додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин /арк.спр.99/

Позивачу виставлено перелік документів для проведення інспекційного відвідування, зокрема свідоцтво про реєстрацію ФОП; паспортні дані, накази на прийняття працівників на роботу та заяви за період 01.01.2019-18.11.2019; повідомлення та квитанції про працівників на роботу за період з 01.01.2019 по 18.11.2019. Зазначено, що ці документи слід надати 19.11.2019 до 16:00 год. /арк.спр.15/

Згідно з актом інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ЛВ4575/894/АВ від 19.11.2019, тривалість інспекційного відвідування з 13:45 год. 18.11.2019 по 16:00 год. 19.11.2019 виявлено порушення ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України №413. Зазначено, що 18.11.2019 з метою проведення інспекційного відвідування о 13:45 год. Інспекторами праці здійснено вихід за адресою господарської діяльності підприємця – м. Львів, вул. Пекарська, 39, у ході якого встановлено, що на робочому місці при виконанні трудових функцій кухаря знаходилась гр. ОСОБА_3 , що зафіксовано засобами відеофіксації. Вказаний працівник надала усні пояснення з проводу працевлаштування у підприємця, в яких зазначила, зо працює у позивача близько одного місяця (з 10.2019) на посаді кухаря.

Під час інспекційного відвідування підприємцем надано копію наказу №6 від 18.11.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду кухаря з 19.11.2019.

Також 18.11.2019 о 13:45 год. у вказаному приміщенні при виконанні трудових функцій мийника посуду інспекторами праці зафіксовано гр. ОСОБА_4 , як надала усні пояснення (зафіксовано засобами відеофіксації), в яких зазначила, що працює у позивача на посаді посудомийки з 18.11.2019. Щодо працевлаштування надано копію наказу №5 від 18.11.2019 про прийняття на роботу на посаду працівника кухні з 19.11.2019.

Повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у якому дата початку роботи зазначених працівників вказана 19.11.2019 прийняте Личаківською ОДПІ у Львівській області 18.11.2019.

Також зазначено, що в порушення вищевказаних законодавчих вимог позивачем допущено до роботи працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України /арк.спр.19 зворот, 20/.

На вказаному акті проставлено відмітку про отримання 28.11.2019 /арк.спр.20 зворот/.

19.11.2020 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ4575/894/АВ/П, яким зобов`язано позивача у строк до 25.11.2019 усунути виявлені порушення /арк.спр.22-23/

Вказаний документ скеровано засобами поштового зв`язку 20.11.2020 та отримано 28.11.2020 /арк.спр.23 зворот, 24/.

29.11.2019 Головному управлінню Держпраці надійшли зауваження до акта інспекційного відвідування №ЛВ4575/894/АВ, у яких позивач просив скасувати вказаний акт та припис від 19.11.2019 /арк.спр.25-26/.

Цього ж дня позивач подав скаргу на дії інспектора праці під час складення акта №ЛВ4575/894/АВ, та складення Припису від 19.11.2019, у якому просив визнати інспекційне відвідування проведене 18.11.2019 неправомірним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 19.11.2019 /арк.спр.27-28/.

29.11.2019 позивачу скеровано Повідомлення про одержання документів №391/1/11-39, відповідно до якого повідомлено, що згідно з п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, що отримання акта від 19.11.2019 №ЛВ4575/894/АВ є підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України /арк.спр.90/.

Згідно з листом від 04.12.2019 про скерування відповіді на заперечення до акту, у якому зокрема зазначено, що прибувши 19.11.2019 о 16:00 год. за адресою відповідача для підписання акта інспекційного відвідування, позивачу роз`яснено його права та обов`язки, зокрема про можливість подання зауважень та заперечень щодо проведеного інспекційного відвідування та складеного за його результатами акта, що мають місце в об`єкта відвідування, подаються не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта та є його невід`ємною частиною. Позивач не висловив наміру такі подавати, однак відмовився його підписувати та заповнити розділ IV акта.

Також повідомлено, що 20.11.2019 відповідно до п.26 Порядку №823 у зв`язку з відмовою від підписання акта, інспектором праці скеровано позивачу засобами поштового зв`язку за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення два примірники акта і припису /арк.спр.31/.

Рішенням від 24.12.2019 №13645/1/07-09 за результатами розгляду скарги на припис від 19.11.2019 відмовлено у її задоволенні /арк.спр.93-98/.

10.01.2020 Головним управлінням Держпраці у Львівській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4575/894/АВ/ФС щодо порушень у ФОП ОСОБА_2 вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2015 №413 – працівник допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку встановленого Кабінетом Міністрів України,керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.0.2013 №509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, вирішено накласти ОСОБА_7 штраф у розмірі 250380,00 грн. /арк.спр.13/

Не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 п. 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Підпунктом 5 п. 6 Положення №96 визначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

В даному випадку Головне управління Держпраці у Львівській області, утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11.02.2015, є територіальним органом Державної служби України з питань праці, діє на підставі Положення, затвердженого наказом Держпраці №84 від 03.08.2018, та має права на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю.

Питання проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання законодавства про працю врегульовано, зокрема, Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі ратифіковану Законом №1985-ІV від 08.09.2004.

Згідно з приписами ст. 12 вказаної Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їх повноваження, зокрема мають право здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм (ст. 16 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного припису Кабінетом Міністрів України постановою від 21.08.2019 №823 затверджено "Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю" (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 №1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п. 2 Порядку №823 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

У пункті 5 Порядку №823 визначено підстави для здійснення інспекційних відвідувань.

Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі доповідної записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. ОСОБА_8 від 13.11.2019 №3506/1 та листа Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 04.11.2019 вих. №2057/9/33.07 (до матеріалів справи не долучено) винесено наказ №2247-П від 15.11.2019 «Про проведення інспекційного відвідування ФОП Асад ОСОБА_9 » на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин /арк.спр.92/.

За приписами п.п. 8, 9 Порядку №823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019) про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

Згідно з п. 11 Порядку №823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019) інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право, зокрема:

1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;

2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування;

3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:

відсутності службового посвідчення;

якщо на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено рішення Мінсоцполітики про затвердження форми акта інспекційного відвідування;

4) вимагати припинення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у разі перевищення визначеного пунктом 10 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу;

5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта або припису;

6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою;

7) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов`язки;

8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;

9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об`єкта відвідування;

10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці;

11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань;

12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки (п. 14 Порядку №823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019).

Пунктом 16 Порядку №823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019) передбачено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, визначених пунктом 10 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Суд зважає на покликання представника позивача, що під час інспекційного відвідування позивачу не пред`явлено службового посвідчення, однак зауважує, що всупереч вказаним вище правам позивача недопустити відповідача до проведення інспекційного відвідування, інспекторів до його проведення все таки допущено. Позивач вказаний факт не оспорює.

Тобто позивач не скористався своїм правом передбаченим п. 14 Порядку №823.

Суд зауважує, що положення щодо можливості недопуску до проведення заходу контролю також передбачено у ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 (у редакції чинній станом на момент проведення інспекційного відвідування).

Варто зазначити, що саме на етапі допуску до здійснення заходу контролю – інспекційного відвідування об`єкт відвідування може ставити питання про необґрунтованість його призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення контролю щодо себе. З позиції суду допуск до інспекційного відвідування нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених при його призначенні та проведенні.

Щодо покликань позивача щодо ненадання йому направлення на проведення інспекційного відвідування, то слідуючи викладеним нормам п. 9 Порядку №823 надавати при перевірці таке направлення не є обов`язком посадових осіб, разом з тим позивач мав право вимагати його надання. Своєю чергою таку вимогу позивача не документовано, а тому стверджувати про дійсність таких обставин, за умови того, що відповідач заперечує факт такої вимоги, для суду є неможливим.

Справедливими є покликання позивача про те, що він вправі вимагати внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності), однак перед наданням акта для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою, а не під час проведення інспекційного відвідування.

Своєю чергою суд критично оцінює покликання відповідача у його відзиві на надання позивачу при здійсненні інспекційного відвідування, зокрема направлення на його проведення від 15.11.2019, оскільки жодних доказів вказаного твердження не надано.

Згідно з п. 19-22 Порядку №823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019) за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю припис щодо їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Згідно з п.п. 23-24, 26 Порядку №823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019) припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для його виконання.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

У разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженою ним особою від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження протягом семи робочих днів з дня, що настає за днем відправлення об`єкту відвідування, підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом з`ясовано, що інспекційне відвідування здійснювалося у період з 13:45 год. 18.11.2019 по 16:00 год. 19.11.2019.

Акт №ЛВ4575/894/АВ складено в останній день інспекційного відвідування – 19.11.2019.

Судом не встановлено, що позивач відмовився від підписання акта 19.11.2019. Жодних доказів до матеріалів справи з цього приводу не надано. Станом на 19.11.2019 не встановлено факту повідомлення позивача про необхідність прибути для ознайомлення та підписання відповідного акта.

Більше того згідно з переліком документів для проведення інспекційного відвідування Вовк ОСОБА_10 . (інспектор праці) зазначено про необхідність подання саме документів у строк до 19.11.2019 до 16:00 год. /арк.спр.15/ Суд зауважує, що відповідач жодним чином не прокоментував вказаний документ.

Доказів ознайомлення позивача з таким актом саме 19.11.2019 відповідачем не надано, а тому не можливо встановити факт наявності у позивача станом на вказану дату зауважень чи заперечень щодо такого. Покликаючись на складання актів про відмову від підписання такого документа у листі від 04.12.2019 /арк.спр.30-31/ відповідачем таких актів до матеріалів справи не надано.

Своєю чергою судом з`ясовано, що акт інспекційного відвідування скеровано позивачу 20.11.2020 та одержано ним 28.11.2020 /арк.спр.24/.

Суд вважає за доцільне звернути увагу позивачу на те, що судом не надається оцінка діям відповідача стосовно порядку розгляду заперечень до акта перевірки, розгляду скарги позивача та складення та правомірності припису від 19.11.2019, оскільки такі не є предметом дослідження у межах цієї справи.

Оскаржувану у цій справі постанову винесено за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування в частині зафіксованого у ньому порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів №413, а тому з`ясуванню судом підлягають фактичні обставини щодо допущення позивачем такого порушення чи його відсутності.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4575/894/АВ/ФС від 10.01.2020 до позивача застосовано штраф на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою передбачено відповідальність у вигляді штрафу юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі Порядок №509, у редакції, чинній станом на момент винесення постнови). затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення

Згідно п.п. 1, 2 цього Порядку він визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку (п. 3 Порядку №509).

Аналізуючи ці правові норми у сукупності із установленими обставинами справи, суд вважає, що при прийнятті оскарженої постанови відповідач порушив положення Порядку №509, з огляду на наступне.

Підстави притягнення до юридичної відповідальності це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою: наявність складу правопорушення (фактична підстава); наявність норми права, що прямо передбачає склад правопорушення (нормативна підстава). Процедура притягнення до юридичної відповідальності має включати, зокрема, встановлення суб`єкта правопорушення і дослідження обставин вчинення протиправного діяння; ухвалення рішення про вид і міру відповідальності.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Для вирішення питання про відповідальність особи на підставі ч. 2 ст. 265 КЗПП України, уповноважена посадова особа Держпраці та її територіальних органів повинна за загальним правилом встановити суть правопорушення, обставини його вчинення та докази, які це підтверджують. Така сукупність дій включає і установлення обставин, чи взагалі мало місце правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

-засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

-на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

-на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 затверджено форму повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Таким чином відповідальність за вказане порушення трудового законодавства настає лише у тому випадку, якщо роботодавцем допущено до роботи працівника, який працює на підприємстві за трудовим договором, без повідомлення уповноваженого органу ДФС про прийняття такого працівника на роботу.

Суд зазначає, що абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення в разі:

-фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту);

-оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві;

-виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Тобто відповідальності за фактичний допуск до роботи працівника без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України не передбачено.

Частиною 3 ст. 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 24 та ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим. Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Отже передбачену ст. 265 КЗпП України відповідальність за порушення приписів ст. 24 цього ж Кодексу має нести роботодавець, тобто особа, безпосередньо з якою у працівника виникли трудові правовідносини.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 3 ст. 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Доцільно зауважити, що як ст. 265 КЗпП, так і ст. 41 КУпАП викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.

Вищезазначений закон передбачав введення ст. 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Своєю чергою ст. 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Основною відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Суд вважає, що притягнення позивача до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування ст. 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена ст. 265 КЗпП України і ст. 41 КУпАП до одного виду.

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:

(а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці;

(б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику;

(в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу;

(г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган;

(д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

При цьому приписи абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)», а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам суб`єкта приватного права, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у ч. 3 ст. 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність

Таким чином накладення штрафу за те саме правопорушення також постановою Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України.

Така ж позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.04.2019 (провадження №К/9901/4571/19).

Судом встановлено, що постановою Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/1149/20 (провадження №3/463/389/20) за результатами розгляду матеріалів справи, які надійшли від т.в.о. начальника відділу Головного управління Держпраці у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке виявлене 19 листопада 2019 року о 16.00 год., а саме порушив вимоги ст.24 КЗпП України допустив до роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 41 КУпАП відносно ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вказана постанова набрала законної сили 27.02.2020 /арк.спр.62-67/.

Вказаною постановою Личаківського районного суду м. Львова від 17.02.2020 встановлено таке.

У протоколі про адміністративне правопорушення №ЛВ4575/894/АВ/П/ПТ від 29.11.2019 вказується, що правопорушення щодо фактичного допуску працівників до роботи ОСОБА_2 було виявлено 19.11.2019. Як на підстави для складання протоколу інспектор з праці покликається на те, що відповідно до наказів про прийняття на роботу №№5, 6 від 18.11.2019, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняті на роботу ФОП ОСОБА_2 . Крім цього, додатково з усних пояснень ОСОБА_3 вбачається, що така працює у кафе, яке належить ФОП ОСОБА_2 близько місяця.

Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 . Однак, такі виникли із 18.11.2019, що підтверджується наступними доказами.

Відповідно до наказу №5/1 про внесення змін до наказу з кадрових питань №5 /арк.спр.33, 35/ з метою виправлення помилки у наказі №5 від 18.11.2019, спричиненої некоректним введенням дати прийняття на роботу, вважати прийнятою на роботу ОСОБА_4 на посаді працівника кухні з 18.11.2019 по сумісництву, з посадовим окладом 4200,0 гривень».

Відповідно до наказу №6/1 про внесення змін до наказу з кадрових питань №6 (арк.спр.34, 36) з метою виправлення помилки у наказі №6 від 18.11.2019, спричиненої некоректним введенням дати прийняття на роботу, вважати прийнятою на роботу ОСОБА_3 на посаді кухаря з 18.11.2019 по сумісництву, з посадовим окладом 4200,0 гривень».

Так, як вбачається із повідомлення про прийняття на роботу /арк.спр.38/, яке зареєстроване в Личаківській ДПІ Личаківського управління ГУ ДПС у Львівській області 27.11.2019, тип «початкове» датою початку роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 являється 18.11.2019 на підставі наказів про прийняття на роботу.

Крім цього, договором про надання послуг №31/10 від 31.10.2019 (арк.спр.39), укладеного між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець), замовник доручає, а виконавець зобов`язується 01.11.2019, 06.11.2019 року та 13.11.2019 прибути у кафе замовника, за адресою: АДРЕСА_2 Львів, вул.Пекарська, 39 та надати послуги з виконання допоміжної роботи кухаря, зокрема (заготовки) страв, що підтверджується актами приймання-передачі послуг /39 зворот, 40/.

Таким чином фізичною особою-підприємцем було допущено до роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі відповідних наказів про прийняття на роботу, які в цей же день були подані у відповідний орган податкової інспекції, тобто відсутній фактичний допуск до роботи без оформлення договору, що не було враховано інспектором праці при складанні вказаного протоколу, який оформлений з порушенням вимог ст. 254 КУпАП, оскільки у ньому вказано, що порушення виявлено 19.11.2019. Однак такий складений 29.11.2019, тобто поза межами двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Додатково слід зазначити, що матеріали справи поступили на адресу суду лише 06 лютого 2020 року, що з врахуванням 15-денного строку на розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, могло призвести до пропуску строку, встановлено для накладення адміністративного стягнення, яке становить три місяці з дня його вчинення, тобто крайній строк 18.11.2019, відтак органом уповноваженим складати протоколи про вчинення правопорушень, передбачених ст. 41 КУпАП не забезпечено належних заходів щодо прийняття рішення у строки встановлені законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, а тому провадження у справі закрито.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене, вказаним судовим рішенням спростовано факт допущення позивачем відповідного порушення, за яке на нього в подальшому накладено штраф відповідно до постанови від 10.01.2020, що оскаржується у цій справі.

Враховуючи вказані вище приписи законодавства, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили закрито провадження, порушеного за ч. 3 ст. 41 КУпАП через відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, відтак і відсутні підстави для винесення постанови на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265КЗпП України, через відсутність самого порушення ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015.

Окрім того, на підтвердження своїх тверджень відповідач надав відеозаписи фіксування ходу інспекційного відвідування. У судовому засіданні, що відбулось 17.06.2020 судом здійснено огляд компакт-диска із записом інспекційного відвідування позивача. Однак таке ні доводить, ні спростовує факту допущення порушень позивачем, за яке на нього надалі накладено штраф відповідно до постанови від 10.01.2020. Крім того, як справедливо зазначив позивач на відео не зафіксовано в які години та за якою угодою працюють працівники позивача.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що оскільки повідомлення про одержання документів, зокрема акта від 19.11.2020 з підписом позивача повернувся відповідачу 29.11.2019, про що складено відповідне повідомлення /арк.спр.90/ винесення вказаної постанови здійснено в межах строку передбаченого п. 3 Порядку №509.

Не зважаючи на дотримання відповідачем строку винесення цієї постанови, така не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з обставини дослідженими судом вище.

Також слід зазачити, що оскаржувана позивачем постанова на даний час становить основу для притягнення позивача до повторної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому є такою, що порушує права позивача, тобто протиправною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності винесеної постанови від 10.01.2020.

З врахуванням викладеного, суд системно проаналізував положення чинного законодавства України, оцінив подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2503,80 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4575/894/АВ/ФС від 10.01.2020.

3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8; ЄДРПОУ 39778297) судовий збір в сумі 2503 (дві тисячі п`ятсот три) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2020.

Суддя Кравців О.Р.