Рішення № 90073942, 26.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2660/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Сидор Н.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства юстиції України, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 5 Наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2020 №32/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ винесений з порушенням встановленої процедури розгляду скарги, що регламентований «Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, в результаті чого позивач був позбавлений права на участь у процесі прийняття оскарженого рішення. Наголосив, що у спірному наказі не зазначено мотиви, за яких державному реєстратору анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про порушення відповідачем принципів обґрунтованості та гласності прийнятого рішення. З наведених обставин позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву (вх. № 30627 від 19.06.2020) відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення, з дотриманням принципу пропорційності та процедури розгляду скарги.

Третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі ДП «НАІС») подала пояснення на позовну заяву (вх. № 22255 від 04.05.2020), відповідно до яких повідомила, що наказ Міністерства юстиції України 02.01.2020 №32/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» в частині вчинення ДП «НАІС» дій щодо анулювання доступу державному реєстратору ОСОБА_2 до ДРРП ними виконаний на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України та підзаконними нормативно-правовими актами у відповідній сфері регулювання правовідносин.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 08.04.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем недоліки позовної заяви усунені.

Ухвалою судді від 15.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвалою судді від 15.04.2020 про відкриття провадження у справі також залучено Державне підприємство «Національні інформаційні системи» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та витребувано у Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії документів: скарги Львівської міської ради від 08.11.2019 №2901-вих-936, висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 12.12.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.07.2019 №47942705, прийнятого державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком Павлом Тарасовичем.

Відповідачем надано суду витребувані докази разом із відзивом, тобто 19.06.2020 вх. № 30627.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заяви по суті спору, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2020 № 32/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»:

1. Скаргу Львівської міської ради від 08.11.2019 № 2901-вих-936 задоволено повністю;

2. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.07.2019 № 47942705, прийняте державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком Павлом Тарасовичем;

3. Анульовано доступ державному реєстратору ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

4. Виконання пункту 2 наказу покладено на Департамент державної реєстрації та нотаріату;

5. Виконання пункту 3 наказу покладено на державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Підставою прийняття наказу зазначено: висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 12.12.2019 за результатами розгляду скарги Львівської міської ради від 08.11.2019 № 2901-вих-936, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.11.2019 за № 25730-26-19.

Позивач вважає пункти 3 та 5 спірного наказу необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Розпорядженням Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 12.12.2019 № 42-ОС «Про звільнення з посади Державного реєстратора Жирівської сільської ради Тузяка Павла Тарасовича» (далі - Розпорядження), яким звільнено ОСОБА_1 з посади державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, за угодою сторін, з 02.01.2020.

Згідно із цим Розпорядженням було зобов`язано діловода сільської ради повідомити Львівську філію ДП «Національні системи» щодо закриття ключів доступу для роботи з реєстром з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 .

На виконання п. 3 цього Розпорядження, Жирівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області було скеровано лист від 02.01.2020 № 04 на адресу Львівської філії ДП «Національні системи» з проханням закрити доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням його з посади.

Листом від 22.01.2020 № 88/35-06 Львівська регіональна філія ДП «Національні інформаційні системи» повідомила Жирівську сільську раду про те, що ними здійснено комплекс необхідних заходів щодо скасування прав доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 .

Як вбачається із наведеного, оскаржуваний наказ датований 02.01.2020, тобто датою звільнення ОСОБА_1 з посади державного реєстратора згідно із Розпорядженням.

Крім того, питання про анулювання доступу до державного реєстру речових прав ОСОБА_1 вирішувалося як в результаті звільнення його із займаної посади роботодавця, так і за результатами винесення оскаржуваного наказу.

Відтак, на переконання позивача, оскаржуваний наказ в частині пунктів 3 та 5 порушує його права, оскільки залишення в силі спірного наказу в частині анулювання доступу до державного реєстру за результатами розгляду скарги може істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому отримання ним доступу до даного реєстру при працевлаштуванні на роботу, яка пов`язана з таким державним реєстром. Наведене складає зміст спірних правовідносин.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також забезпечення визнання та захисту державною таких прав, врегульовано Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України №1952-IV).

Статтею 7 Закону України №1952-IV визначено повноваження Міністерства юстиції України, зокрема Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

На виконання вказаної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок).

Порядок визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі – скарги у сфері державної реєстрації).

Згідно п. 10 Порядку, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Відповідно до п. 11 Порядку, Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Згідно п. 12 Порядку, копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

Пунктом 13 Порядку визначено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Згідно п. 14 Порядку, за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закон України №1952-IV, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Відповідач у відзиві зазначає, що оскаржуваний наказ був опублікований на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Водночас доказів запрошення державного реєстратора для розгляду скарги у сфері державної реєстрації та доказів своєчасного повідомлення державного реєстратора про час і місце засідання колегії матеріали справи не містять.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що на виконання п. 10 Порядку відповідачем було повідомлено позивача та всіх заінтересованих осіб про час і місце засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, що підтверджується безпосередньо інформацією, розміщеною на офіційному сайті Мін`юсту, виходячи з наступного.

Опублікування оскаржуваного наказу на офіційному сайті Міністерства юстиції України не є достатнім доказом повідомлення державного реєстратора про час і місце розгляду скарги, адже у державного реєстратора немає обов`язку здійснювати моніторинг сайту Мін`юсту щодо розміщення на ньому такої інформації.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 814/2229/17 від 14.11.2018.

Більше того, п. 11 Порядку зазначено обов`язок Міністерства юстиції України повідомляти серед інших державного реєстратора про час і місце засідання комісії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: телефонограмою або засобами електронної пошти. Звідси, законодавець не надає право Міністерству юстиції України здійснювати повідомлення лише шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, а зобов`язує поряд з розміщенням оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту додатково повідомляти серед інших державного реєстратора одним із таких способів: телефонограмою або засобами електронної пошти. Доказів повідомлення позивача телефонограмою або засобами електронної пошти про час і місце засідання колегії матеріали справи не містять.

У зв`язку із неповідомленням Міністерства юстиції України позивача про розгляд скарги та не запрошення його на розгляд скарги, останній був позбавлений права отримати копію скарги і доданих до неї документів для можливості подання пояснень по суті скарги.

Відповідач у відзиві зазначає, що від позивача не надходило клопотань щодо забезпечення можливості ознайомлення його із відповідною скаргою та доданими до неї документами, не надходило також письмових пояснень по суті скарги.

Суд критично оцінює такі, на думку відповідача спростування обґрунтування процесуальних порушень допущених суб`єктом владних повноважень, адже пунктом 12 Порядку чітко передбачено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально. А як встановлено судом вище, позивач не був повідомлений про день розгляду скарги, відтак і не міг звертатися із клопотанням щодо забезпечення можливості ознайомлення із скаргою та доданими до неї документами, не міг подати письмові пояснення по суті скарги.

Крім цього, суд констатує, що у спірному наказі не зазначено мотивів, за яких державному реєстратору анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 826/12480/17, зазначено, що Верховний Суд враховує, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов`язав його мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.

Відтак, з огляду на встановлене та практику Верховного Суду, зібраними по справі доказами в їх сукупності, підтверджується винесення спірного наказу в частині пунктів 3 та 5 в порушення вимог Порядку та Закону України №1952-IV, а саме: не запрошення державного реєстратора для розгляду скарги, не повідомлення державного реєстратора про дату і час розгляду скарги, не надання державному реєстратору копії скарги Львівської міської ради та доданих до неї документів, з метою надання можливості державному реєстратору подати письмові пояснення по суті скарги, не вмотивовано чому до державного реєстратора застосовано вид відповідальності анулювання доступу до Державного реєстру прав.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відтак, оскільки Міністерство юстиції України як суб`єкт владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним Наказу 02.01.2020 №32/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» в частині оскаржуваних позивачем пунктів 3 та 5, як наслідок суд вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 гривень підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 293, 295, п. 3 розділу VI, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 5 Наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2020 №32/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 0015622).

Третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,4, код ЄДРПОУ 39787008).

Суддя Сидор Н.Т.