Ухвала суду № 90056140, 27.05.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5658/20

У Х В А Л А

27 травня 2020 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу «По особовому складу» від 03 квітня 2020 року №662-ос, визнання протиправним та скасування наказу «По особовому складу» від 08 квітня 2020 року №687-ос, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2020 року відкрито провадження у справі №569/5658/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вказану заяву призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Виходячи із змісту позовної заяви ОСОБА_1 просить суд: його позовні вимоги до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу «По особовому складу» від 03 квітня 2020 року №662-ос, визнання протиправним та скасування наказу «По особовому складу» від 08 квітня 2020 року №687-ос, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді – задоволити.

Остаточно позивач ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати наказ акціонерного товариства «Українська залізниця» «По особовому складу» від 03 квітня 2020 року №662-ос.

Визнати протиправним та скасувати наказ акціонерного товариства «Українська залізниця» «По особовому складу» від 08 квітня 2020 року №687-ос.

Поновити його на посаді директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки Акціонерного Товариства «Українська залізниця».

Стягнути з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» КОД ЄДРПОУ 40075815 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді.

Рішення в частині поновлення його на посаді директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки Акціонерного Товариства «Українська залізниця» та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць допустити до негайного виконання.

Представником відповідача акціонерного товариства «Українська залізниця» подані до суду клопотання: про залишення позову без руху; про зупинення даного провадження до вирішення іншої справи; про допит позивача, в якості свідка, які представник повністю підтримав в судовому засіданні.

Подане клопотання представником відповідача в частині про залишення позову без руху мотивоване тим, що 10.04.2020 року ОСОБА_1 було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ АТ «Укрзалізниця» від 03.04.2020 №662-ос; визнати протиправним та скасувати наказ АТ «Укрзалізниця» від 08.04.2020 №687/0с; поновити на посаді директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити рішення в частині поновлення та стягнення середнього заробітку у межах суми за один місяць до негайного виконання.

Проте, як свідчать матеріли даної справи, при зверненні до суду ОСОБА_1 не сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в частині стягнення середнього заробітку та визнання протиправними та скасування наказів АТ «Укрзалізниця» від 03.04.2020 №662-ос та від 08.04.2020 №687/ос.

Про наявність будь-яких пільг при сплаті судового збору при подачі відповідного позову позивач не повідомив.

Статтями 175,177, п.2 ч.8 ст.43 ЦПК України встановлені вимоги до позовної заяви при подачі її позивачем до суду, проте позивачем вони не виконані, а саме: не надано платіжного документа про належну сплату судового збору за дві самостійні вимоги немайнового та одну вимогу майнового характеру відповідно до Закону України «Про судовий збір» (ч.4 ст.177 ЦПК України).

Щодо заявленої вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, звертаємо увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 18.02.1995 (далі – Порядок).

Відповідно до п.5 р.ІУ Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу є середньоденна (середнього динна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством – календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п.8. Порядку).

Отже, оплата за час вимушеного прогулу є іншим видом виплат, врегульованих Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, який вказує на те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним орану підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується з урахуванням загальної суми заробітної плати і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право відповідно до чинного законодавства та державних гарантій.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу є компенсаційною виплатою працівнику, при цьому не є заробітною платою працівника та не входить до її складу.

Як зазначив Верховий Суд України в постанові від 30.11.2016 року у справі №6-1121цс16 щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 1 частини 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» стягнення заробітної плати, про що зазначається в пункті 1 частини 1 ст.5 Закону України від 08.07.2011 року «Про судовий збір» не є тотожнім і стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Аналогічна правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати, тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» в редакції від 22 травня 2015 року, яка набрала законної сили 1 вересня 2015 року, сплата судового збору не передбачена, вказаного висновку також прийшов апеляційний суд м.Києва в ухвалі від 15 січня 2018 року по справі №761/15747/17.

Крім того, звертає увагу суду, що відповідні зміни в сфері регулювання оплати судового збору відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року №484-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». Цим Законом суттєво змінено ставки судового збору (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), зокрема й підвищено розмір ставок за подання касаційних скарг, а також одночасно скорочено перелік суб`єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»). Вказаний закон набрав чинності з 1 вересня 2015 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі – за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, позивачем у позовній заяві пред`явлено три вимоги за подання яких п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору, за які позивач мав сплатити судовий збір, зокрема: визнання протиправним та скасування наказу АТ «Укрзалізниця» від 03.04.2020 №662-ос; визнання протиправним та скасування наказу АТ «Укрзалізниця» від 08.04.2020 №687/ос; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналогічні правові позиції закріплені в ухвалах Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 січня 2019 року у справі №191/3096/17, від 10 січня 2019 року у справі №727/2955/18, від 12 листопада 2018 року у справі №242/9881/17.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Вказане знаходить своє підтвердження у п.12 постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно до якого, у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому, судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Тому позиція позивача про те, що він звільнений від сплати судового збору щодо всіх позовних вимог є хибною.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на усі заявлені вимоги позивача в усіх судових інстанціях.

Виходячи з змісту ч.1-3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, що після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій визначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Із урахуванням викладеного, є всі підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху із підстав, встановлених ч.11 ст.187 ЦПК України, оскільки позовна заява не оплачена судовим збором у встановленому розмірі.

На підставі викладеного, просить суд позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишити без руху, згідно із ч.11 ст.187 ЦПК України.

Подане клопотання про зупинення даного провадження до вирішення іншої справи представник відповідача мотивує тим, що відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

З огляду на зазначене, представник відповідача АТ «Укрзалізниця» вважає за необхідне повідомити суд, що у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа №817/3702/14 за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі.

При поданні цивільного позову у цивільній справі №569/5658/20 зазначена важлива обставина прихована ОСОБА_1 від суду.

Разом з тим, зазначена інформація знаходиться в загальному доступі на сайті Судової влади України.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 провадження у справі №817/3702/14 поновлено. Вказана справа призначена до розгляду на 27.05.2020 о 15:20.

Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 в справі №817/3702/14 заявлена вимога про поновлення на посаді заступника начальника Управління – начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Житомирській області, яка, у разі задоволення судом, відповідно до вимог ч.5 ст.235 КЗпП України та ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає негайному виконанню.

У разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у справі №817/3702/14 поновлення на роботі відбувається з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною, тобто з 23.10.2014.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.25 Закону України «Про запобігання корупції» посадовим та службовим особам Служби безпеки України забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Окрім того, відповідно до ст.19-1 Закону України «Про Службу безпеки України» співробітники Служби безпеки України зобов`язані вживати заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Враховуючи вищевикладене така обставина, як перебування особи у трудових відносинах з Службою безпеки України унеможливлює її роботу на іншому підприємстві, виходячи із змісту ст.25 Закон України «Про запобігання корупції».

Згідно із ч.2 ст.102-1 КЗпП України умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» установити, що окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Разом із цим, подана ОСОБА_1 до Рівненського міського суду Рівненської області позовна заява містить вимоги, безпосередньо пов`язані з вимогами у справі №817/3702/14 оскільки стосується трудових правовідносин із ОСОБА_1 продовж даного і того самого проміжку часу, а відтак поновлення ОСОБА_1 на посаді – заступника начальника Управління – начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Житомирській області виключає можливість задоволення аналогічних позовних вимог щодо іншої посади у АТ «Укрзалізниця» у справі №569/5858/20.

Крім того, розгляд справи №569/5858/20 без врахування результатів розгляду справи №817/3702/14 може вплинути на правильність вирішення спору, порушити права та інтереси сторін.

Таким чином, неможливість розгляду даної цивільної справи, без вирішення зазначеної адміністративної справи, полягає в тому, що ОСОБА_1 зловживає наданими правами на судовий захист та намагається отримати два судових рішення для врегулювання одних і тих же трудових правовідносин.

Одночасне прийняття можливих позитивних судових рішень на користь ОСОБА_1 зробить неможливим їх реальне виконання із огляду на те, що їх виконання буде порушувати вимоги ст.19-1 Закону України «Про Службу безпеки України» та ст.25 Закону України «Про запобігання корупції».

Враховуючи викладене просить суд зупинити провадження у справі №569/5658/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до вирішення іншої справи №817/3702/14 за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про допит позивача ОСОБА_1 в якості свідка відповідно до вимог ст.92 ЦПК України, для повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Представники позивача в судовому засіданні адвокати Дяденчук А.І. та Давидюк А.М. просять суд відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині клопотання про залишення позову без руху покликаючись на ті обставини, що їх довіритель ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а відповідно до пункту 13 частини першої стаття 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. {Пункт 13 частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018}.

Крім того, представники позивача в судовому засіданні адвокати Дяденчук А.І. та Давидюк А.М. просять суд відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині клопотання про зупинення провадження у справі №569/5658/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до вирішення іншої справи №817/3702/14 за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі.

Свої заперечення проти клопотання представника відповідача мотивують тим, що посилання представника на п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, згідно якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі є безпідставними, оскільки в суду об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи немає, крім того, суд не може посилатися на об`єктивну неможливості розгляду цієї справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні адвокати Дяденчук А.І. та Давидюк А.М. просять суд відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині клопотання представника відповідача про допит позивача ОСОБА_1 в якості свідка відповідно до вимог ст.92 ЦПК України.

Свої заперечення мотивують тим, що ст.92 ЦПК України чітко визначено порядок допиту як свідка про відомі їм обставини, що мають значення для справи, а саме, що сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Їх довіритель ОСОБА_1 позивач по справі своєї згоди не дає про допит його як свідка, власної ініціативи з цього приводу не проявив, тому з цих підстав просять суд відмовити в задоволенні клопотання представнику відповідача.

Заслухавши учасників процесу, виходячи із змісту норм передбачених ЦПК України, на які покликались представники відповідача обгрунтовуючі свої клопотання та представників позивача які спростовували доводи відповідачів, суд вважає, що клопотання представників відповідача про залишення позову без руху, про зупинення даного провадження до вирішення іншої справи, про допит позивача, в якості свідка не підлягають до задоволення.

Пунктом 13 частини першої стаття 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. {Пункт 13 частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018}.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 9 червня 2015 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій. Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.

Оскільки позивач ОСОБА_1 відповідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється як учасники бойових дій - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, тому з цих підстав в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без руху слід відмовити.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи, що сторонами надані докази як на обґрунтування та спростування своїх вимог, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи, тому з цих підстав в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №569/5658/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до вирішення іншої справи №817/3702/14 за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі слід відмовити.

Відповідно до ст.92 ЦПК України сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Представники позивача в судовому засіданні повідомили, що їх довіритель ОСОБА_1 позивач по справі, своєї згоди не дає про допит його як свідка, власної ініціативи позивач з цього приводу не проявив, тому з цих підстав суд вважає, відмовити в задоволенні даного клопотання представнику відповідача, з метою не допущення порушення вимог ст.ст.92,93 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.70,71,92,93,251,260,353,354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання представника відповідача акціонерного товариства «Українська залізниця» про зупинення провадження до вирішення іншої справи – відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача акціонерного товариства «Українська залізниця» про залишення позову без руху – відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача акціонерного товариства «Українська залізниця» про допит позивача, в якості свідка – відмовити.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала остаточна.

Суддя Рівненського

міського суду І.М. Ковальов