Рішення № 9004972, 16.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" грудня 2009 р.Справа № 5/1549

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Янковий В.В., довір. №4 від 08.01.09.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Елмакс" (м. Бердичів)

до Лугинського районного споживчого товариства (смт. Лугини)

про стягнення 8872,68 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 8872,68грн заборгованості за договором поставки товару №55 від 09.02.09., в тому числі: 106,93грн. - пені, 15,65грн. - 3%річних, 4600,00грн. - збитків.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що збитки були погоджені в договорі у твердій сумі на підставі ч. 5 ст.225 Господарського кодексу України. Зазначив, що між сторонами інших договорів купівлі-продажу чи поставки товарів не укладалося.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали господарського суду про час та місце призначення до розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Судом у судовому засіданні досліджено матеріали справи, а саме: договір купівлі-продажу від 10.07.09.; видаткову накладну; акти звірки взаємних розрахунків; вимогу про оплату товару, довідку про включення позивача до ЄДРПОУ; свідоцтва про державну реєстрацію сторін, довідку про стан заборгованості, обгрунтований розрахунок стягуваної суми.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.09. між Приватним підприємством "Елмакс" (продавець, позивач)та Лугинським районним споживчим товариством (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу (а.с.6), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця продукти харчування, а покупець - прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Асортимент, кількість та ціна одиниці товару визначається у видаткових накладних на відвантаження кожної партії товару, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.3 та п.2.1 договору).

Умовами договору сторони передбачили, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом внесення готівки до каси продавця або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.43. договору).

Згідно з п.4.4. договору купівлі-продажу від 10.07.09. оплата вартості товару проводиться у формі попередньої оплати або на умовах поставки товару з відстрочкою платежу терміном 14 календарних днів.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4150,10грн, що підтверджується видатковою накладною №0Н-0015335 від 10.07.09. (а.с.7) та актами звірки взаємних розрахунків, підписаних відповідачем від 13.0809. та від 14.12.09. (а.с.34).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений йому товар не виконав, тому станом на день подачі позову до суду та на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує заборгованість за отриману продукцію в сумі 4150,10грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

За договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зприймає або обов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 4150,10грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 106,93грн пені та 15,65грн 3% річних.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня і штраф є штрафними санкціями, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.2. договору купівлі-продажу від 10.07.09. в разі порушення термінів оплати за отриманий товар, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки платежу.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки сум пені та 3% річних за несвоєчасну оплату товару, суд приходить до висновку про їх правильність, тому задовольняє позов у частині стягнення пені в сумі 106,93грн. та 3% річних в сумі 15,65грн.

Слід зазначити, що при нарахуванні пені суд приймає до уваги строки розрахунків з відстрочкою платежу 14 днів, передбачених п.4.4 договору, оскільки в накладній позивач міг зазначати асортимент, кількість та ціну одиниці товару (п.2.1 договору), а не строки розрахунків.

Позивач ще на підставі п.6.2 договору купівлі-продажу від 10.07.09. просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 4600,00грн.

Дійсно, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст.22 ЦК України).

Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.6.2. договору сторони передбачили крім пені в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення ще й сплату збитків, що підлягають відшкодуванню продавцю покупцем у твердій сумі: якщо борг до 500,00грн., то 10,00грн. за кожен день прострочення, якщо борг до 2500,00грн., то 50,00грн. за кожен день прострочення, якщо борг 2500,00грн. і більше, то 100,00грн. за кожен день прострочення.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення збитків у сумі 4600,00грн., враховую наступне:

З врахуванням вимог ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, тобто при укладенні договору сторони повинні враховувати вимоги цивільного кодексу та інших нормативних актів.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 ЦК України).

А відповідно до ч.2 ст.224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною

Згідно ч.5 ст.225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Проте, в порушення ч.5 ст.225 ГК України пунктом 6.2 договору від 10.07.09. сторони в договорі зазначили слово "в твердій сумі", але не встановили збитки в твердій сумі, оскільки визначили збитки, зокрема: якщо борг до 500,00грн., то 10,00грн. за кожен день прострочення, якщо борг до 2500,00грн., то 50,00грн. за кожен день прострочення, якщо борг 2500,00грн. і більше, то 100,00грн. за кожен день прострочення, про що суд зазначив вище.

Як зазначав суд вище, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пеню позивач нарахував відповідно до п.6.2 договору у розмірі подвійної облікової ставки, а два рази стягувати пеню за одне і теж порушення актами цивільного законодавства чи іншими нормативними актами не передбачено.

Отже, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення збитків.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати суми заборгованості не надав, в актах звірки взаємних розрахунків суму боргу визнав.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 4150,10грн основного боргу, 106,93грн пені, 15,65грн. 3% річних заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а в частині стягнення 4600,00грн. збитків відмовляє в позові.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволеного позову.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Лугинського районного споживчого товариства, 11300, Житомирська область, смт. Лугіни, вул. Леніна,32, код ЄДРПОУ 01750003,

- на користь Приватного підприємства "Елмакс", юридична адреса: 13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Чуднівська, 156, фактична адреса: 13306, Житомирська область, м.Бердичів, вул. К.Лібкнехта, буд.107, код ЄДРПОУ 25309773,

- 4150,10грн. - основного боргу,

- 106,93грн. - пені,

- 15,65грн. - 3% річних,

- 49,11грн. - витрат пов'язаних із сплато. державного мита,

- 113,64грн. - витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові у частині стягнення збитків у сумі 4600,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно дор ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 21 грудня 2009 року

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу