Рішення № 90042577, 24.06.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18080/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.

при секретарі Рибачик О.А.,

за участю представника позивача – адвоката Тищук К.П.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Пилипіва І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з нього на її користь 739 640,29 грн. як безпідставно набуте майно.

В обгрунтування позову вказує, що відповідач по справі - ОСОБА_1 є її рідним братом. Між нею та відповідачем була досягнута усна домовленість щодо того, що вона надає кошти, а її брат ОСОБА_3 будує будинок в м. Рівне, який після завершення будівництва буде належати їм на праві спільної сумісної власності.

На виконання цієї домовленості нею в період з травня 2014 року по вересень 2016 року, було здійснено грошові перекази загальною сумою 26000 доларів США та 240 Євро. Отримувачем грошових переказів був відповідач ОСОБА_1 .

Перекази коштів були здійснені:

1) 20.05.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union.

2) 22.05.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union.

3) 03.06.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union.

4) 10.06.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union

5) 19.06.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union

6) 29.08.2014 року в сумі 2 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union

7) 06.11.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union

8) 19.12.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union

9) 12.08.2015 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union

10) 30.09.2016 року в сумі 240 Євро, що вбачається із заяви фізичної особи на переказ грошових коштів «Золота корона».

Вважає, що ці кошти були набуті відповідачем без достатньої правової підстави, адже між нею та відповідачем не було укладено правочину в письмовій формі про сумісну діяльність щодо будівництва спільного будинку, то відповідно дані кошти він набув безпідставно. При цьому позивач посилається на положення ст. 1212 та ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву в якій вказав, що позов він не визнає.

У відзиві зазначає, що твердження позивачки, що між ними - сторонами по справі, була досягнута усна домовленість, згідно якої вона надає кошти, а він будує будинок в м. Рівне, який після завершення будівництва буде належати їм на праві спільної сумісної власності – не відповідає дійсності, адже між ними будь-якої домовленості не було і не могло бути. Також вказує, що позивачка не зазначає, коли саме між ними була досягнута домовленість, будь-яких доказів на підтвердження викладеного не подає. На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем подано до суду доручення на здійснення переказу грошових коштів та заява фізичної особи на переказ грошових коштів начебто на ім`я відповідача. Проте, дані письмові докази не є належними доказами та не підтверджують факт отримання ОСОБА_1 зазначених коштів у вищевказаному розмірі.

Також відповідач заперечує, що 30.09.2016 року позивачка направила на його ім`я 240 Євро начебто на виконання усної домовленості про створення спільної власності. Із дати переказу вбачається розрив у проміжку часу 2 роки та 1 місяць, що є не логічним. Зазначає, що в дійсності кошти в сумі 240 Євро позивачка відправила на його ім`я з метою сплати ним від її імені судового збору у справі № 569/5518/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа КП «Рівненське МБТІ» про визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності, встановлення факту прийняття спадщини, визначення недійсним договору дарування, визнання права власності на частину спадкового майна та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на будинок. Дані грошові кошти він отримав, обміняв та сплатив від імені ОСОБА_2 судовий збір, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору. ОСОБА_2 не могла самостійно заплатити судовий збір, оскільки на той час постійно проживала у Російській Федерації.

Вказує, що із 2014 року по день звернення до суду позивачка протягом чотирьох років жодних претензій до нього щодо вищевказаних грошових коштів не мала.

Зазначає, що ОСОБА_2 звернулась до їхнього батька – ОСОБА_5 , до позивача та їх сестри ОСОБА_4 з проханням позичити їй 50 000 доларів США для купівлі житла в м. Москва Російської Федерації та проведення ремонтних робіт. В результаті домовленості їх сестра ОСОБА_6 продала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та передала для позивачки 50 000 доларів США. Натомість батько подарував їх сестрі ОСОБА_4 будинковолодіння, що належало йому та померлій матері на праві спільної сумісної власності. ОСОБА_2 зобов`язувалась по мірі можливості повернути батькові грошові кошти в розмірі половини тих, що вона отримала, тобто 25 000 доларів США.

На виконання вищевказаної домовленості ОСОБА_2 час від часу направляла грошові кошти для їх батька – ОСОБА_5 Батько 1932 року народження, являється інвалідом другої групи із ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою серія НОМЕР_1 . У зв`язку із наявними захворюваннями ОСОБА_5 не може вільно пересуватись по місту, зокрема прийти в банк та отримати грошові кошти. Викладені обставини змусили позивачку по справі направляти кошти для батька на ім`я ОСОБА_1 . Усі отримані кошти він передав батькові, які той витрачав на лікування та життєзабезпечення. Викладене у відзиві підтверджується розпискою та підтвердить в суді особисто ОСОБА_5 .

За таких обставин він є неналежним відповідачем по справі, оскільки від позивачки будь-яких коштів не отримував. Просив в задоволенні позову відмовити.

Крім того, відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, так як враховуючи ту обставину, що позивачка здійснила останній переказ грошових коштів на створення начебто спільного майна 12.08.2014 року, то з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його права, у зв`язку з чим починається відлік трирічного строку для звернення до суду з вимогою захисту своїх порушених прав. Таким чином строк позовної давності сплинув 12.08.2017 року, проте позивач звернулась до суду лише 27.09.2018 року.

Представник позивача – адвокат Тищук К.П. подала до суду відповідь на відзив в якій зазначила, що відзив на позовну заяву не може бути прийнятий судом, оскільки ухвалою Рівненського міського суду від 14.03.2019 року відкрито провадження по справі, прийнято позовну заяву до розгляду та визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву. Позовна заява з додатками та ухвала про відкриття провадження були направлені відповідачу за адресою його проживання, однак він їх не отримав.

В той же час, відповідач в своїй заяві від 10.07.2019 року вказав, що йому відомо про розгляд даної справи і просив надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи. З протоколу судового засідання від 10.07.209 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні 10.07.2019 року. Отже, ОСОБА_1 було відомо ще до 10.07.2019 року про наявність даної справи в суді, він приймав участь в судовому засіданні 10.07.2019 року. Однак, не дивлячись на вищевказане, відповідач ОСОБА_1 ухвалу суду з позовною заявою на пошті не отримав; з матеріалами справи 10.07.2019 року не ознайомився, а відзив на позовну заяву подав лише в жовтні 2019 року, тобто майже через 3 місяці з моменту, коли йому стало відомо про наявність справи в провадженні суду.

Вважає, що вищевказані обставини вказують на зловживання ОСОБА_1 його процесуальними правами і відзив на позовну заяву ним поданий з пропуском строку, а тому відзив та обгрунтування зазначені в ньому не можуть бути прийняті судом.

Проте, не дивлячись на вищевказане, вважає за необхідне подати відповідь на відзив, оскільки обгрунтування викладені відповідачем у відзиві є неправдивими, ажде відповідач вказує на те, що будь-якої домовленості між позивачем та відповідачем щодо того, що позивач надає кошти, а відповідач будує будинок в м. Рівному, який буде належати їм на праві спільної сумісної власності, не було. Вказує, що зазначене відповідачем у відзиві не відповідає дійності. Позивач стверджує, що усна домовленість між ними була конкретно досягнута в березні 2014 року. ОСОБА_1 звернувся до позивачки з пропозицією про будівництво спільного будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Пояснив, що в нього коштів немає, щоб ОСОБА_2 надала кошти, а він за ці кошти будує будинок, в тому числі займається дозволом на будівництво, технічною документацією, оформленням права власності будинку на двох: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Усно домовились, що позивач надає кошти в розмірі 25000-30000 доларів США. Строк виконання будівництва – 5 років. Згідно такої домовленості ОСОБА_2 за період 2014-2016 рр. були здійснені перекази на ім`я відповідача ОСОБА_1 на суму, що зазначена в позові.

Також відповідач у своєму відзиві посилається на те, що позивачка із 2014 року по день звернення до суду жодних претензій щодо вищевказаних грошових коштів не мала.

Як було зазначено вище, строки будівництва будинку в 2014 році між сторонами були узгоджені - 5 років. Будівництво будинку фактично було завершено раніше і позивач в березні 2018 році звернулась до відповідача з питанням щодо строків реєстрації права спільної сумісної власності на будинок за сторонами - проте отримала категоричну відмову відповідача. У зв`язку з цим позивач звернулась до суду з даним позовом.

Щодо тверджень відповідача, що ніби-то позивачка зверталась до позивача, до їхнього батька та сестри з проханням позичити їй кошти та за домовленістю їх сестра продала належну їй на праві власності квартиру і передала для позивачки 50000 доларів США. Натомість батько подарував їх сестрі ОСОБА_4 будинковолодіння, що належало йому та померлій матері на праві спільної сумісної власності. В свою чергу ОСОБА_2 зобов`язувалась по мірі можливості повернути батькові грошові кошти в розмірі половини тих, що вона отримала, тобто 25 000 доларів США.

З даного приводу позивачка стверджує, що це не правда. Будь-яких звернень та домовленостей щодо коштів між позивачкою, відповідачем, їх батьком та сестрою не було. Вказані обгрунтування відповідача є голослівними і жодним належним доказом не підтверджені.

Також відповідач у відзиві вказує, що кошти, які позивачка пересилала на ім`я відповідача передбачались для їх батька, який у зв`язку з захворюванням потребує постійного стороннього догляду та дороговартісного лікування. В якості ніби-то підтвердження того, що кошти були передбачені для батька відповідач надав розписку ОСОБА_5 про отримання ним коштів. За таких обставин, відповідач ОСОБА_1 вважає, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки від позивачки будь-яких коштів не отримував.

Вважає, що надана відповідачем розписка є нічим іншим, як способом уникнути відповідальності щодо повернення безпідставно отриманих коштів, адже як вже було зазначено, кошти, які позивач направляла адресувались саме відповідачу.

Всі доручення на здійснення переказів грошових коштів системою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і «Золота ІНФОРМАЦІЯ_3 » на ім`я відповідача додані до позову. Кошти отримував відповідач і цей факт відповідач ОСОБА_1 не може заперечити, бо в кожному відділені, де він отримував кошти, є його власноручний підпис і особисто заповнені документи, згідно порядку отримання коштів.

Тобто отримувач грошових переказів конкретно – відповідач ОСОБА_1 , а тому саме він є належним відповідачем у справі і зазначені кошти має повернути саме він.

Щодо застосування строків позовної давності позивач зазначає, що строки нею не пропущені. Адже, як було зазначено вище, строки будівництва будинку були в 2014 році узгоджені між сторонами - 5 років. Будівництво будинку фактично було завершено раніше, але позивач в березні 2018 році звернулась до відповідача з питанням щодо строків реєстрації права спільної сумісної власності на будинок за ними двома - проте отримала категоричну відмову відповідача. Отже, фактично з березня 2018 року позивачці стало відомо про порушення її права і саме з березня 2018 року розпочався перебіг позовної давності.

Крім того, позивач зазначає, що кошти перераховувала протягом 2014-2016 років що підтверджується матеріалами справи. Всі надіслані нею кошти отримав відповідач.

Вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності, а тому заява відповідача про застосування строків позовної давності є безпідставною і не підлягає до задоволення.

Представник позивача – адвокат Тищук К.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача – адвокат Пилипів І.І. заперечив щодо задоволення позову.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні будучи допитана як свідок пояснила, що вона та відповідач є рідними братом і сестрою. Навесні 2014 року вони дійшли усної домовленості, що спільно будують будинок на території їх батьківського дому. Брат запропонував їй такий варіант, проте коштів в нього на будівництво не було, а тому він запропонував їй, щоб вона надала кошти на будівництво, а він буде займатись будівництвом, виготовленням технічної документації, реєстрацією права власності на будинок на них двох. Вони з братом домовились, що вона надає кошти на будівництво в межах 25 000 - 30 000 доларів США. Проте в загальному вона надала брату 33 000 доларів США, оскільки крім тих, які пересилала, вона ще привозила готівкою.

Одразу, як дійшли згоди про будівництво будинку вони почали з братом обговорювати подробиці будівництва, зокрема строки. Дійшли згоди, що строк будівництва будинку 5 років, оскільки за менший строк вона не впевнена була, що зможе надати таку суму коштів, як домовились. Тобто вони домовились, що протягом 5 років будинок має бути побудований і введений в експлуатацію.

Згідно усної домовленості між ними протягом 2014-2016 років нею були здійснені грошові перекази безпосередньо на ім`я відповідача на суму, яка зазначена в позові. Всі грошові перекази вона здійснювала через системи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та «Золота ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Факт отримання грошових переказів саме відповідачем підтвердили і « ІНФОРМАЦІЯ_4 », і «Золота Корона». Крім того, відповідач не може заперечити той факт, що в кожному відділенні, де він отримував кошти залишились власноруч ним заповнені формуляри з його підписами про видачу йому коштів. У вказаних документах зазначені всі дані - ім`я отримувача, сума переказу, дата і час отримання. Всі кошти відповідач отримував особисто. Повернення коштів жодного разу не було. Крім того, факт отримання коштів особисто відповідачем він і сам підтвердив у своєму відзиві. Проте далі у відзиві вказав, що він кошти передавав батьку. Проте такої домовленості між ними не було. Всі кошти направлялись особисто відповідачу на здійснення будівництва. Посилання відповідача на те, що кошти були для батька і посилання на написану батьком розписку є абсолютно безпідставними, оскільки в неї будь-яких фінансових зобов`язань перед батьком не було. Тому всі перекази направлялись не для батька, а для відповідача на виконання досягнутої між ними усної домовленості про будівництво будинку, який буде належати їм на праві спільної сумісної власності.

Твердження відповідача, що він є неналежним відповідачем спростовується вищевказаним. Тим більше відповідач у своєму відзиві вказав, що саме він отримував кошти, проте передавав їх батьку. Однак, це не відповідає дійсності, адже будівництво будинку по АДРЕСА_2 розпочалось з травня 2014 року, що співпадає з часом першого переказу на ім`я відповідача. Крім того, свою безпосередню участь у будівництві підтверджує тим, що протягом часу будівництва вона неодноразово приїздила в м. Рівне і перевіряла хід будівництва, спілкувалась з сусідами, яким було відомо від ОСОБА_1 , що будинок будується за її кошти. Крім того, вона від брата вимагала звіти, куди витрачені надані нею кошти. Брат вів облік, в нього були записники, де він записував всі витрати. Він надавав їй звіти про хід будівництва, а саме фотозвіти, які відповідали конкретним стадіям будівництва. Тобто будівництво було постійно під її контролем, тому що якби вона не бачила конкретних витрат по попередньо здійснених нею грошових витрат, наступні перекази вона б не здійснювала. Фінансово їй також допомагали її діти, оскільки всі були зацікавлені в тому, щоб будівництво будинку було скоріше закінчене. В підтвердження сказаного надала для огляду фотографії стадій будівництва та вказала, що фото надавав їй відповідач, адже був зобов`язаний звітувати про витрачені гроші згідно домовленості між ними. Якби він не мав таких грошових зобов`язань, він би ніколи не звітувався перед нею.

Протягом всього часу будівництва вони узгоджували план будинку, його оздоблення. Проект будинку робив син її однокласниці ОСОБА_7 . Вони зустрічались разом з братом і ОСОБА_8 коли вона приїздила в Рівне та узгоджували всі питання по проекту будівництва.

Якби в неї не було з братом усної домовленості щодо того, що цей будинок буде їм належати на праві спільної сумісної власності, то кошти вона б йому не надсилала.

Вона свої зобов`язання за усною домовленістю з відповідачем виконала – переказала всі кошти. Залишилось оформити право спільної сумісної власності. Проте відповідач почав відтягувати з оформленням права власності, в них погіршились відносини, відповідач перестав відповідати на її дзвінки і вона зрозуміла, що брат хоче її обманути і не реєструвати на них двох право власності. Проте в 2018 року році вона запитала в брата, чому він не оформляє право власності, то останній їй відповів, що не виходить, треба для цього великі гроші. А потім взагалі в категоричній формі відмовив їй у реєстрації права власності на будинок на двох. В березні 2018 року їй стало відомо, що відповідач все ж зареєстрував право власності на будинок, однак лише на себе. Отже, вона взяті на себе зобов`язання за усною домовленістю, виконала та надала відповідачу кошти на будівництво, проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання і не зареєстрував будинок на їх двох. Таким чином, кошти отримані від неї відповідач набув без достатньої правової підстави і мають бути повернуті їй.

Додатково позивач пояснила, що будь-яких фінансових зобов`язань щодо повернення батьку коштів, про що вказував у своєму відзиві відповідач, в неї не було. Вона не була винна ніяких коштів ні батьку, ні сестрі чи відповідачу. Будь-яких домовленостей між нею та батьком про кошти не було.

Відповідач ОСОБА_1 будучи допитаний в судовому засіданні як свідок пояснив суду, що в 2007 році позивачці необхідні були кошти на купівлю квартири в м. Москва і вона запропонувала відповідачу та їх сестрі ОСОБА_4 продати батьківський будинок. Вони оцінили будинок між собою в 100 тисяч доларів. Він, Позивачка, їх сестра та батько ОСОБА_5 вирішили продати будинок, проте їх батько казав, що хоче доживати в своєму будинку. Сестра ОСОБА_4 продала свою квартиру на АДРЕСА_3 Павлюченка і віддала позивачці кошти в сумі 50 тисяч доларів США. Він при передачі цих коштів присутній не був, проте це йому було відомо. В подальшому ОСОБА_4 батьківський будинок віддала своєму сину, а він забрав батька проживати до себе. Позивачка судилась із сестрою, оскільки ОСОБА_2 через сім років після вищевказаних подій звернулась за спадщиною на будинок після смерті матері. На сьогоднішній день позивачка за рішенням суду отримала право власності на 1/8 батьківського будинку як спадщину.

Позивачка говорила їхньому батьку, що вона поверне гроші, які брала у сестри і буде надавати кошти батьку на лікування, а тому позивачка почала пересилати кошти частинами, по 2-3 тисячі доларів США в місяць. Тобто позивачка мала повернути кошти батьку за його частину будинку. Цей факт нічим не підтверджується, письмових доказів нема, хоч це питання розглядалось в судовій справі між позивачкою та їх сестрою в суді, однак в суді цей факт доведений не був.

Кошти, які переказувала позивачка були для їх батька, однак за станом здоров`я останній не міг їх особисто отримувати в банку, а тому кошти отримував він. Відповідач не заперечив, що кошти, які отримував від позивачки він витрачав на будівництво будинку. Усної домовленості між ним та позивачкою про спільне будівництво будинку не було. Була домовленість, що після закінчення будівництва в будиночку буде проживати батько. Всі викладені ним обставини може підтвердити їх батько ОСОБА_1 .

Пояснив, що кошти, які надсилала позивачка використовувались по різному, в тому числі і на будівництво, на продукти, на лікування батька.

Додатково відповідач пояснив, що будь-яких усних домовленостей у нього з позивачкою не було, і він будував будинок на власній землі і за власні кошти, які в нього були від підприємницької діяльності. Будівництво будинку закінчено в 2016 році, зареєстрував право власності пізніше.

Свідок ОСОБА_7 будучи допитаний в судовому засіданні, як свідок пояснив суду, що в квітні 2014 року до нього звернулися ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , які є рідними братом і сестрою, з проханням виконати проект будинку за адресою: АДРЕСА_2 і супроводжувати його будівництво від початку до кінця.

Він та його дружина ОСОБА_9 мають вищу архітектурну освіту. Він та його дружина є авторами ескізного проекту будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та, в подальшому вони були розробниками робочого проекту будівництва вищевказаного житлового будинку. Крім того, він являється куратором будівництва цього будинку (здійснював авторський нагляд).

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 пояснили йому, що між ними - сестрою і братом, була досягнути усна домовленість щодо того, що ОСОБА_2 надає кошти, а ОСОБА_10 будує вищевказаний будинок в м. Рівному, який в подальшому буде належати їм на праві спільної сумісної власності. Всі домовленості між сторонами відбувались при ньому: вони домовлялись між собою побудувати будинок орієнтовно за 5 років, з урахуванням оформлення необхідних дозволів, технічної документації, реєстрації будинку у спільну сумісну власність і інше.

Знає особисто від ОСОБА_11 , що саме він був ініціатором будівництва, але через те, що коштів в нього не було вони домовились з сестрою ОСОБА_12 про такий варіант: вона надає кошти на будівництво, а він займається організацією будівництва будинку, який в подальшому буде їх спільною власністю.

Строк будівництва для нього був важливим критерієм, щоб погодитись на виконання цього проекту з подальшим авторським наглядом, бо в нього в роботі були і інші діючі проекти. За кожен розроблений ним проект він, як архітектор, несе відповідальність згідно чинного законодавства.

Крім того, як архітектору йому відомо, що будівництво з нуля – довгостроковий і дорогий процес і може бути реалізований в певні строки тільки при наявності коштів.

Про те, що будівництво ведеться за кошти ОСОБА_13 йому відомо конкретно від ОСОБА_14 і ОСОБА_15 .

Всі уточнення в проекті ОСОБА_1 узгоджував з ОСОБА_2 і завжди посилався на те, що вона платить гроші, тому приймає остаточні рішення. Це не було секретом ні для кого.

Зі слів ОСОБА_1 йому було відомо, що ОСОБА_2 присилає кошти на будівництво регулярно.

Він зустрічався з ОСОБА_16 і ОСОБА_17 разом під час приїздів ОСОБА_2 в м. Рівне. Між приїздами позивачки в місто Рівне усі питання будівництва обговорювались і узгоджувались з нею по телефону і електронній пошті.

На сьогоднішній день йому відомо, що ОСОБА_1 зареєстрував право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 А лише на себе, тобто він є єдиним власником, а отже він не виконав усну домовленість, яка була досягнута між ним та ОСОБА_2 навесні 2014р. про реєстрацію спільної власності на будинок за ними обома.

Свідок ОСОБА_18 будучи допитана в судовому засіданні, як свідок пояснила суду, що вона знайома з позивачем і відповідачем давно. Пояснила, що її син ОСОБА_7 є архітектором. До неї звернулась ОСОБА_2 з питанням, щоб її син ОСОБА_3 розробив проект будиночка на території батьківської хати позивача та відповідача за адресою АДРЕСА_2 .

В подальшому ОСОБА_2 та її син ОСОБА_19 домовились про виготовлення проекту. Над розробленням проекту ОСОБА_19 працював разом зі своєю дружиною, яка також є архітектором, та в подальшому син здійснював нагляд за будівництвом.

Вже коли розпочалось будівництво, то до неї на роботу приїздили ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 і разом вони розповідали, як ведеться будівництво. Розказували, що були певні проблеми з доставкою будівельних матеріалів з м. Луганськ, оскільки на той час розпочалась війна.

Їй відомо від сторін, що будинок ОСОБА_12 і ОСОБА_3 будували разом, ОСОБА_20 кошти, а ОСОБА_10 займався організацією будівництва, наглядав за будівництвом, купував необхідні будівельні матеріали.

Про те, що кошти надавала ОСОБА_2 їй було відомо від самої ОСОБА_12 і також від сусідів, адже вони проживають поряд, які говорили неодноразово, що кошти на будівництво надавала ОСОБА_2 . Їй відомо, що кошти ОСОБА_2 висилала на ім`я ОСОБА_1 .

Вона знайома з батьком позивачки та відповідача ОСОБА_1 давно. Їй відомо, що в ОСОБА_5 є певні проблеми зі здоров`ям. Однак, протягом останніх років вона його неодноразово бачила в громадському транспорті, він завжди був активним, сам пересувався по місту.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні, як свідок пояснила, що дійсно ОСОБА_2 висилала кошти на ім`я її чоловіка ОСОБА_11 , які він отримував. Однак, отримані від позивачки кошти він передавав своєму батьку ОСОБА_5 , оскільки це були його кошти, адже ОСОБА_12 була йому винна гроші і вона їх повертала. ОСОБА_5 не міг їх самостійно отримувати у банку через стан свого здоров`я. Всі кошти, які висилала ОСОБА_2 використовувались на лікування батька.

Будинок по АДРЕСА_2 будував її чоловік ОСОБА_1 самостійно, за власні кошти. Будь-яких домовленостей між ОСОБА_1 та позивачкою про спільне будівництво будинку не було.

За клопотанням відповідача в судове засідання викликався свідок ОСОБА_5 . Однак через тривале лікування наслідків пенеренесеної ним пневмонії свідок ОСОБА_1 судові засідання не з`являвся, у зв`язку з чим за клопотанням відповідача судові засідання неодноразово відкладались. З метою розгляду справи у розумні строки, як це передбачено цивільним процесуальним законодавством, судом було забезпечено виїздне судове засідання за місцем проживання свідка ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 для його допиту.

Під час виїздного судового засідання свідок ОСОБА_5 по суті позову суду пояснив, що ОСОБА_2 , яка є його дочкою, була винна кошти його старшій дочці ОСОБА_4 , йому ОСОБА_12 ніяких коштів винна не була. ОСОБА_2 дійсно пересилала кошти, різними сумами на ім`я ОСОБА_11 , які останній отримував. Загальна сума коштів, які пересилала ОСОБА_12 є значною, приблизно 25 тисяч доларів США. Кошти передбачались для ОСОБА_3 . За кошти, які пересилала ОСОБА_2 будував маленький будиночок за адресою: АДРЕСА_2 .

Заслухавши сторін та пояснення їх представників, свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті осбтавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_16 в період з 2014 року по 2016 рік здійснювались грошові перекази на ім`я ОСОБА_11 .

Перекази коштів були здійснені:

- 21.05.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union;

- 22.05.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union;

- 03.06.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union;

- 10.06.2014 року в сумі 3 000 доларів США., що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union;

- 19.06.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union;

- 29.08.2014 року в сумі 2 000 доларів США, що вбачається з доручення на здійснення переказу грошових коштів Western Union;

- 06.11.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з заяви фізичної особи на переказ грошових ОСОБА_22 ;

- 19.12.2014 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з заяви фізичної особи на переказ грошових коштів Western Union;

- 12.08.2015 року в сумі 3 000 доларів США, що вбачається з заяви фізичної особи на переказ грошових коштів Western Union;

- 30.09.2016 року в сумі 240 Євро, що вбачається із заяви фізичної особи на переказ грошових коштів «Золота корона».

Отримувачем зазначених переказів був відповідач ОСОБА_10 .

Факт переказу коштів у сумі 26 000 доларів США та 240 Євро на ім`я ОСОБА_11 та факт отримання відповідачем коштів підтверджується наявними в матеріалах справи дорученнями на здійснення переказу грошових коштів.

Крім того, відповідач по справі не заперечував той факт, що дійсно позивач по справі здійснювала грошові перекази на його ім`я та він їх отримував.

Пояснення відповідача про те, що між ним та позивачкою жодних домовленостей щодо спільного будівництва будинку по АДРЕСА_2 не було, а отримані ним кошти призначались для їх батька ОСОБА_5 і він їх йому передавав, суд оцінює критично, адже такі обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Відповідач їх жодними належними доказами не підтвердив.

Як встановлено під час розгляду справи поясненнями свідків в 2014 році між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 була досягнута усна домовленість щодо того, що ОСОБА_2 надає кошти на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 , займається організацією будівництва будинку, який після завершення будівництва буде належати сторонам на праві спільної сумісної власності.

Свої зобов`язання за домовленістю щодо надання коштів ОСОБА_2 виконала. В той же час, як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_17 . Отже, ОСОБА_1 свої зобов`язання за домовленістю з ОСОБА_2 не виконав, а тому кошти отримані ним від ОСОБА_2 є такими, що отримані безпідставно та підлягають поверненню. Доказів, які б підтверджували пояснення відповідача та спростовували факт вищевказаної домовленості між сторонами суду надано не було і суд таких не встановив.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов:

1. набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2. набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав передбаених ст. 11 ЦК України) або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань виступають:

?набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілої);

? шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого);

?обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

?відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповдно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення глави 83 застосовується до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином: 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберігала його за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи що є безпідставним або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичного змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, непередбаченою законом, правочинними актами чи правочином.

Оскільки між сторонами не було укладено правочину в письмовій формі про сумісну діяльність щодо будівництва спільного будинку, то відповідно дані грошові кошти відповідач набув безпідставно.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Глава 13 ЦК України визначає поняття речі і майно.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ЦК України види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, проаналізувавши усі обставини даної справи, суд прийшов до висновку, що оскільки відповідач безпідставно отримав від позивачки кошти у сумі 26000 доларів США та 240 Євро, що в еквіваленті на день винесення рішення становить загальну суму 699 032 грн. 25 коп., то ці кошти мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача, як безпідставно отримане майно.

При задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів суд враховує, що курс НБУ станом на 24.06.2020 року становив: долар – 26,6078 грн; євро - 30,1227 грн., а тому з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню кошти в сумі 691 802 грн. 80 коп., що еквівалентно станом на 24.06.2020 року згідно курсу НБУ - 26 000 доларів США та 7 229,45 грн. 49 коп., що еквівалентно станом на 24.06.2020 року згідно курсу НБУ – 240 євро.

Щодо вирішення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідач у своїй заяві про застосування строків позовної давності вказує, що позивачка здійснила останній переказ грошових коштів 12.08.2014 року, тому з наступного дня починається обчислення трирічного строку позовної давності для звернення до суду з відповідною вимогою.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, перекази грошових коштів позивачка здійснювала в період з 2014 року по 2016 рік, зокрема останні 12.08.2015 року - в сумі 3 000 доларів США та 30.09.2016 року - в сумі 240 Євро.

Крім того, судом встановлено, що між сторонами була домовленість щодо строків будівництва – 5 років, яке розпочате в 2014 році. Відповідач в березні 2018 році зареєстрував право власності на будинок лише за собою.

Отже, фактично з березня 2018 року позивачці стало відомо про порушення її права і саме з березня 2018 року розпочався перебіг позовної давності. Позивач звернулась до суду з даним позовом 27.09.2018 року. А тому з огляду на вищевказане позивач не пропустила трьохрічний строк звернення до суду і підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

При поданні позову, позивачем сплачений судовий збір у сумі 7 396 грн. 40 коп. та судовий збір у сумі 352 грн. 40 коп. і в сумі 384 грн. 20 коп. за подання заяв про забезпечення позову, що підтверджується квитанціями.

Оскільки представник позивача в судовому засіданні уточнила позовні вимоги і просила стягнути з відповідача загальну суму в розмірі 699 032,25 грн., то виходячи із стягнутої суми з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 6 990 грн. 32 коп. за подання позовної заяви до суду та судовий збір за подання заяв про забезпечення позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином із відповідача на користь позивача слід стягнути 7 726 грн. 92 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263- 265, 268, 273, 354 Цивільного-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_11 про повернення безпідставно набутого майна – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 691 802 грн. 80 коп., що еквівалентно станом на 24.06.2020 року згідно курсу НБУ – 26 000 доларів США та 7 229 грн. 45 коп., що еквівалентно станом на 24.06.2020 року згідно курсу НБУ – 240 євро, як безпідставно набуте майно.

Стягнути з ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 7 726 грн. грн. (сім тисяч сімсот двадцять шість) гривень 92 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 25 червня 2020 року.

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук