Вирок № 90032339, 24.06.2020, Житомирський районний суд Житомирської області

1-кп/278/235/20

278/3708/18

В И Р О К

Іменем України

24 червня 2020 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Мокрецького В.І.,

за участю секретарів судового засідання - Поліщук І.О., Барабанової Л.С.,

прокурора - Талавєра О.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Новика Л.В.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - Ткачука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018060170000859 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Антопіль, Андрушівського району, Житомирської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_1 та визнане судом недоведеним.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 02 жовтня 2018 року близько 09 год. знаходився на подвір`ї будинку потерпілої ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , де побачив належний потерпілій кормоподрібнювач та вирішив викрасти це чуже майно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у вказаному місці та у зазначений час, ОСОБА_1 , переконавшись у відсутності поруч сторонніх осіб та непомітності своїх дій, шляхом вільного доступу таємно викрав належний потерпілій універсальний електричний кормоподрібнювач «ЕМ Елікор-1», вартістю 1829 грн. 93 коп., якого попередньо від`єднав від столу для швейної машинки. Після цього ОСОБА_1 помістив кормоподрібнювач в автомобіль, на якому зник з місця вчинення злочину, а викраденим майном у подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Отже, стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Пояснення учасників кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що в кінці вересня 2018 року продав ОСОБА_3 , яка є донькою потерпілої ОСОБА_2 , господарський візок вартістю 1200 грн. Однак, ОСОБА_3 та її матір ОСОБА_2 не бажали віддавати йому за візок вказані гроші. 02.10.2018 близько 08 год. 50 хв. він приїхав до будинку потерпілої, щоб ОСОБА_3 віддала йому борг, стукав у двері і вікна, але йому ніхто не відчиняв, а тому він взяв з подвір`я потерпілої електричний млинок, відкрутивши його від столу швейної машинки, для того, аби потерпіла, помітивши зникнення млинка, зателефонувала йому та віддала борг ОСОБА_3 . Ввечері ОСОБА_3 зателефонувала йому з вимогою повернути електромлинок, на що він сказав, що поверне його у разі повернення боргу за візок. Стверджував, що він не мав умислу на викрадення майна потерпілої та беручи млинок з її подвір`я не ховався, а лише у такий спосіб намагався вийти на зв`язок із потерпілою чи ОСОБА_3 задля повернення коштів.

Потерпіла ОСОБА_2 суду повідомила, що 02.10.2018 ввечері коли вона повернулася із м. Житомира додому, то помітила відсутність у подвір`ї свого будинку електромлинка, що був прикручений до стола від швейної машинки. Також, у дверях сараю був зламаний замок та звідти викрадені електроінструменти. Про крадіжку вона повідомила доньку ОСОБА_3 і вони одразу подумали, що крадіжку вчинив ОСОБА_1 , оскільки останній цього ж дня мав приїхати до них, щоб забрати у ОСОБА_3 кошти у сумі 1400 грн., які остання була йому винна. У телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив, що це він взяв електромлинок, а тому вона викликала працівників поліції, які за місцем проживання обвинуваченого виявили викрадений електромлинок.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що обвинувачений ОСОБА_1 продав їй господарський візок за 1200 грн. Гроші вона мала віддати останньому після надання ним накладної на цей товар. 02.10.2018 по телефону вона повідомила ОСОБА_1 , щоб він вранці приїхав до неї додому забрати гроші за візок та віддав їй накладну, оскільки з 11 до 16 год. вдома нікого не буде. Цього ж дня, ввечері близько 18-19 год. її мати ОСОБА_2 виявила відсутність електромлинка, інструментів та 18 свиней, тож вони викликали поліцію. Від сусідів їй стало відомо, що цього ж дня в обідній час біля її будинку стояла машина обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_4 зазначив, що напередодні подій, що розглядаються, він у присутності обвинуваченого та знайомого купував у ОСОБА_3 двох поросят, у крадіжці яких згодом звинуватили ОСОБА_1 . Водночас, свідку невідомі обставини інкримінованого обвинуваченому злочину.

Докази сторони обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 із зазначенням мотивів, з яких суд їх відкидає.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.10.2018 потерпіла ОСОБА_2 просить притягнути до відповідальності особу, яка 02.10.2018 у часовий проміжок з 16 по 19 год. зламала замок до підсобного приміщення її домоволодіння, звідки викрала її майно, у тому числі електромлинок.

Під час огляду місця події, що відображено у протоколі від 02.10.2018 з фототаблицями, у підсобному приміщенні домоволодіння потерпілої по АДРЕСА_2 , на тумбі виявлено відсутність електромлинка «Елікор», а на дверях приміщення був заламаний навісний замок.

У ході огляду місця події від 03.10.2018 відповідно до протоколу з фототаблицею, обвинувачений ОСОБА_1 у приміщенні Житомирського РВП добровільно видав працівникам поліції млинок «Елікор-1», який він 02.10.2018 близько 09 год. викрав з домоволодіння потерпілої та у подальшому цей млинок був оглянутий згідно протоколу огляду предметів від 05.10.2018 з фототаблицею.

Відповідно до висновку експерта №1931/18-25 від 25.10.2018 ринкова вартість бувшого в експлуатації універсального електричного кормоподрібнювача (млинка) «ЕМ Елікор-1» станом на 02.10.2018 складає 1829 грн. 93 коп.

Довідка-аналіз роздруківки абонентського номеру підтверджує той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 02.10.2018 о 08 год. 52 хв. перебуваючи в с. Кодня, Житомирського району, телефонував ОСОБА_3 .

Вищенаведені докази лише підтверджують вилучення ОСОБА_1 з домоволодіння потерпілої електричного кормоподрібнювача, проте такі докази не доводять наявність в обвинуваченого складу інкримінованої йому крадіжки.

Мотиви ухвалення виправдувального вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 КК України кримінально-карним є таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При цьому, суб`єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Корисливий мотив злочину - це внутрішнє спонукання суб`єкта злочину задовольнити особисті потреби матеріального характеру.

Згідно Постанови Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №414/876/17 під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

Дослідженими судом доказами було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 02.10.2018 дійсно вилучив з домоволодіння потерпілої електричний кормоподрібнювач «Елікор - 1», про що обвинувачений не заперечував.

Водночас, стороною обвинувачення не було доведено, що в діях ОСОБА_1 є обов`язкова суб`єктивна ознака крадіжки, а саме корисливий мотив, тобто спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна.

Навпаки, з досліджених судом доказів вбачається, що під час вилучення у потерпілої згаданого електромлинка, у обвинуваченого був відсутній корисливий мотив.

Так, з показань ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 вбачається, що остання повинна була віддати ОСОБА_5 гроші за куплений у нього господарський візок у сумі 1200 грн., що, у свою чергу, підтверджується товарним чеком №1148 від 24.09.2018.

З 24.09.2018, тобто з часу продажу візку, до 02.10.2018 свідок ОСОБА_3 не повернула ОСОБА_1 кошти за візок. Цей факт обвинувачений та свідок ОСОБА_3 підтвердили у суді.

Отже, між свідком ОСОБА_3 , яка є донькою потерпілої ОСОБА_2 , та обвинуваченим існувало грошове зобов`язання щодо повернення йому коштів за візок, яке свідок ОСОБА_3 не виконувала. У зв`язку з цим, свідок та потерпіла уникали із обвинуваченим спілкування, особистих зустрічей та телефонних розмов. Саме це і спонукало ОСОБА_1 прийти на територію домоволодіння родини ОСОБА_6 та забрати звідти їх майно - електричний млин.

Таким чином, в той час, коли обвинувачений ОСОБА_1 забирав з домоволодіння потерпілої електромлин, він не бажав отримати будь-яку матеріальну вигоду чи завдати своїми діями потерпілій матеріальної шкоди, а також не мав умислу на обернення цього млина на свою користь в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 , оскільки вважав, що внаслідок вилучення електромлина, потерпіла або її донька будуть вимушені зв`язатися із ним з приводу повернення грошей за придбаний у нього господарський візок.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Водночас, дії ОСОБА_1 щодо самовільного вилучення майна потерпілої всупереч її волі з метою реалізації свого права на отримання від ОСОБА_3 боргу, у вигляді вартості проданого їй візка, відповідають складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України (Самоправство), однак стороною обвинувачення не було доведено наявність такого обов`язкового для ст. 356 КК України наслідку як заподіяння значної шкоди інтересам громадянина, що позбавляє суд можливості перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з крадіжки на самоправство.

Окрім цього, перекваліфікація судом дій ОСОБА_1 із ч. 1 ст. 185 на ст. 356 КК України неможлива без з`ясування позиції потерпілої, оскільки відповідно до ст.477 КПК України провадження щодо злочину за ст. 356 КК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого. Разом з цим, потерпіла ОСОБА_2 відповідно до дослідженого судом протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.10.2018 просила притягнути до відповідальності особу, яка саме викрала її майно, а не самовільно, всупереч її волі, вчинила дії щодо цього майна.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 20.12.2018 у справі №761/6142/15-к.

Виходячи із закріпленого у статті 17 КПК України принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому, окрім вимоги доведення прокурором винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом, вказаної нормою закріплено, що сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Отже, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений, а обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Разом з тим, досліджені судом докази не доводять поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

У свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, та оцінюючи кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, дійшов переконливого висновку, що прокурором не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 підлягає виправданню за відсутність в діяннях останнього складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України витрати пов`язані із проведенням судово-товарознавчої експертизи у сумі 858 грн. суд відносить на рахунок держави.

Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та виправдати за відсутністю в його діяннях складу зазначеного кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. на залучення експертів під час проведення судово-товарознавчої експертизи компенсувати за рахунок держави.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05.10.2018 на універсальний електричний кормоподрібнювач «ЕМ Елікор1», болгарку «Балтік», зварювальний апарат «Ріга», шліфувальну машинку «Старк», шуруповерт «Тул Сет» та дві свині породи «в`єтнамські».

Речові докази, а саме універсальний кормоподрібнювач (млинок) «ЕМ Еликор1», який зберігається у камері зберігання речових доказів Житомирського РВП та дві свині породи «в`єтнамські», що були передані потерпілій ОСОБА_2 - повернути останній; болгарку «Балтік», зварювальний апарат «Ріга», шліфувальну машинку «Старк», шуруповерт "Тул Сет", які зберігаються у камері зберігання речових доказів Житомирського РВП, - повернути ОСОБА_1 .

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: