Постанова № 90030950, 22.06.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/19633/19

Провадження по справі №3/521/276/20

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Коблової О.Д.,

за участю секретаря Вікленко Ю.П.,

представника Одеської митниці ДФС Євдокимова Д.А.,

представника ОСОБА_1 Ткаченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі справу, що надійшла з Одеської митниці Держмитслужби за протоколом складеним відносно громадянки України ОСОБА_1 ., яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , директор ТОВ «АЕРОПОРТ КИЇВ КАРГО», ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , про порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол № 1910/50000/19 від 17.07.2019 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні громадянки України ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

З протоколу про порушення митних правил вбачається, що 27.06.2019 декларантом ТОВ «АЕРОПОРТ КИЇВ КАРГО» (03036, Україна, м. Київ, Солом`янський район, пр-т Повітрофлотський, буд. 81, літ. О, код ЄДРПОУ 36406879) ОСОБА_1 , на підставі договору про надання митно-брокерських послуг №AKK/LNG від 01.04.2019, була підготовлена та подана до Одеської митниці ДФС митна декларація типу «ІМ 40 АА» (далі МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером №UA500010/2019/016781.

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення ОСОБА_1 до митниці надала наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 05.03.2019 №ACEMARK-0503, коносамент від 19.05.2019 №S0119050327, інвойс від 19.05.2019 №AC114649, пакувальний лист від 19.05.2019 №AC114649. Відповідно до інформації, зазначеної у МД №UA500010/2019/016781 та товаросупровідних документах встановлено, що відправником товарів є компанія «ACEMARK DISTRIBUTORS LIMITED» (Китай), а одержувачем є ТОВ «ЛАУНДЖ ЕСТЕЙТ» (Україна).

В графі 31 МД №UA500010/2019/01678 та товаросупровідних документах (інвойс від 19.05.2019 №AC114649, пакувальний лист від 19.05.2019 №AC114649) заявлено товар «вироби кухонні з нержавіючої сталі, в асортименті: чайник зі свистком / Whistling Kettle 3.0 Ltr – 30 шт., набори кастрюль зі скляними кришками: Cooware Set 5 Pes – 222 наб. Cooware Set 6 Pes – 693 наб. торговельна марка: Edenberg. Країна виробництва: CN. Виробник: ACEMARK DISTRIBUTORS LIMITED».

16.07.2019 в ході проведення повного митного огляду було встановлено, що в контейнері ZCSU8519287 перебувають товари у більшій кількості, ніж заявлено у МД №UA500010/2019/01678 та товаросупровідних документах, а саме: чайники зі свистком на 210 шт., набори каструль зі скляними кришками: Cooware Set 5 Pes на 222 набора, набори каструль зі скляними кришками: Cooware Set 6 Pes на 693 набора та знаходяться скляні кришки для посуду у кількості 35 шт, які не значаться в МД та документах, що і стало підставою для складання у відношенні ОСОБА_1 протоколу №1910/50000/19 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 участі не приймала, однак приймав участь її захисник, який надав письмові заперечення до протоколу, відповідно до яких просив провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення. При цьому посилався на те, що законом України «Про митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII передбачено те, що основною одиницею виміру та обліку товарів є не штуки, я кілограми. Додаткові одиниці виміру (в даному випадку – «штуки») для товару, який оформлювався за МД №UA500010/2019/01678 законом не передбачені, отже за основною одиницею виміру та обліку товару (кілограм) товар було задекларовано у повному обсязі. Крім того захисник наполягав на тому, що всі дії ОСОБА_1 під час декларування виконувались нею в рамках законодавства, яке передбачає декларування товару та в межах її повноважень.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України та застосувати до неї стягнення відповідно до санкції вказаної статті. При цьому посилався на те, що ст. 266 МК України передбачений обов`язок декларанта задекларувати товар. Також, представник митниці подав до суду клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи додаткові докази, які судом було долучено до матеріалів справи. Посилаючись на долучені документи, представник митниці повідомив суд про наявність листа компанії – відправника товару «ACEMARK DISTRIBUTORS LIMITED», датованого 27.06.2019, яким було повідомлено про допущену у інвойсі помилку. При цьому представник митниці повідомив про те, що на момент проведення митного огляду, який проводився 16.07.2019, декларанту було відомо про наявність помилки у інвойсі. Також представник митниці повідомив суд про те, що перед початком декларування відносно товару проводився фізичний огляд.

Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, оцінивши в сукупності зібрані докази, вислухавши думку учасників процесу, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, виходячи з наступного.

ТОВ «АЕРОПОРТ КИЇВ КАРГО», керівником якого є ОСОБА_1 надає посередницькі послуги з декларування на підставі договору № АКК/LNG від 01.04.2019. ОСОБА_1 відповідно до вказаного договору заповнювалась та подавалась до митниці МД №UA500010/2019/016781.

Відповідно до ч.3 ст. 335 МК України та п. 2.1 «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 № 653 для здійснення митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного оформлення митну декларацію, рахунок або інший документ, який визначає вартість товару (інвойс).

Разом з митною декларацією №UA500010/2019/016781 ОСОБА_1 митниці надавались товаросупровідні документи, серед яких зовнішньоекономічний контракт від 05.03.2019 № ACEMARK 0503, інвойс від 15.05.2019 №АС114649, пакувальний лист від 15.05.2019 №АС114649.

Відповідно до п. 1 контракту № ACEMARK 0503 інвойс є невід`ємною частиною контракту. Крім цього в п. 3.2 контракту зазначено, що продавець зобов`язаний надати покупцеві інвойс та пакувальний лист.

В графі 31 митної декларації №UA500010/2019/016781, яка разом з документами подавалась у електронному вигляді, зазначено кількість товару з посиланням саме на інвойси: див. «електронний інвойс».

Згідно з «Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, у разі поміщення товарів у митний режим імпорту в графі 31 митної декларації зазначаються відомості про найменування та кількість товару згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару, тобто згідно з інвойсом.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 , як декларант, діяла в рамках своїх повноважень, визначених чинним законодавством, яке регулює порядок декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України.

«Митним тарифом України», затвердженим законом України «Про митний тариф» від 19.09.2013 №584-V-II, передбачено, що основною одиницею виміру та обліку кількості товарів є одиниця маси (кілограм).

У разі потреби для цілей тарифного регулювання, нетарифного регулювання, збору та оброблення статистичних даних застосовуються додаткові одиниці виміру та обліку товарів.

Відповідно до «Митного тарифу України» до товару «Вироби кухонні з нержавіючої сталі, в асортименті», код УКТ ЗЕД 7323930000 застосовується основна одиниця виміру (кілограми), додаткова одиниця виміру (штуки) не застосовується.

Судом взято до уваги те, що відповідно до коносаменту від 19.05.2019 №S0119050327, пакувального листа від 19.05.2019 №AC114649 вага товару брутто складає 15576,1 кг., нетто – 13627,2 кг. Така вага була зазначена ОСОБА_1 в митній декларації №UA500010/2019/016781.

Така ж сама вага (15576,1 кг. брутто, 13627,2 кг. нетто) підтверджена за результатами проведення митного огляду (акт митного огляду від 16.07.2019, графа 8.3.3.).

Вказане свідчить про те, що за основною одиницею виміру та обліку кількості товару ОСОБА_1 кількість товару в МД №UA500010/2019/016781 було задекларовано правильно. Додаткові одиниці виміру (штуки) для цілей тарифного регулювання, нетарифного регулювання, збору та оброблення статистичних даних для даного товару відповідно до «Митного тарифу України» не застосовуються.

Статтею 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відомості, необхідні для здійснення митного контролю товарів, які заявлялись в МД №UA500010/2019/016781, ОСОБА_1 заявлено правильно.

При з`ясуванні обставин проведення фізичного огляду судом встановлено, що фактично ОСОБА_1 товар перед початком декларування не оглядався. Фізичний огляд товару проводився за дорученням ОСОБА_1 іншою особою- ОСОБА_2 . Докази того, що під час проведення фізичного огляду ОСОБА_2 було виявлено невідповідність товару та повідомлено про це ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, що прямо не вказує на те, що ОСОБА_1 знала, або могла знати про те, що у контейнері перебуває більша кількість товару за одиницею виміру та обліку (штуки).

Судом також було надано оцінку щодо посилання представника митниці на долучений до матеріалів справи лист компанії – відправника товару «ACEMARK DISTRIBUTORS LIMITED», яким було повідомлено про допущену у інвойсі помилку. При цьому з`ясовано, що вказаний лист датований 27.06.2019 компанією «ACEMARK DISTRIBUTORS LIMITED». МД № НОМЕР_3 /016781 ОСОБА_1 була подана також 27.06.2019. Наявність даного листа прямо не вказує про те, що ОСОБА_1 до початку декларування була обізнана про допущену відправником помилку. Навпаки, вказаний лист свідчить про те, що помилка в інвойсі про кількість товару за одиницею виміру та обліку «штуки» сталася з вини відправника товару, що підтверджує відсутність в діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони правопорушення.

Відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати.

У відповідності до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно та всебічно з`ясувати усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення при цьому, встановити істину по справі необхідно з аналізу наявних доказів, які відповідно чинного законодавства, представляють собою будь які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті чи інші обставини і мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.

Диспозицією ст. 472 МК України передбачено, що відповідальність настає через недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних даних про товар. Тобто, відповідальність може наступати лише у випадку, коли особі відомі усі необхідні реквізити товару, що підтверджуються відповідними документами, однак особа їх не декларує за встановленою формою.

Отже, основним безпосереднім об`єктом правопорушення за даною нормою закону є встановлений порядок переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, а об`єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність умислу чи необережності, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює, чи може та повинен передбачати обставини і характер незаконного недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, на думку митного органу, порушення особи полягало в порушенні процедури декларування та недекларування за встановлено формою, передбаченою ст. 257 МК України, точних відомостей про наявність та кількість товару, що підлягає обов`язковому декларуванню.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, або повинна була і могла їх передбачати, бажала настання шкідливих наслідків, або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують відсутність суб`єктивної сторони правопорушення. В матеріалах справи відсутні будь-які дані на доведення того, що ОСОБА_1 мала підстави для сумніву у правильності інформації (наявності, кількості та найменуванні) в зазначеному пакеті товаросупровідних та комерційних документів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не могла знати та навіть передбачати, що кількість, наявність товару за одиницями виміру «штуки» не відповідає товаросупровідним та комерційним документам, тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 472 МК України.

Склад правопорушення, наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Крім цього, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.51КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Процес про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).

Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що вина особи у скоєні адміністративного правопорушення не доведена, а тому провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Суд, беручи до уваги наведені обставини та норми закону, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно ст. 283 КУпАП України, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, отже, у зв`язку з закриттям провадження по справі, товар, вилучений митними органами відповідно до протоколу, підлягає поверненню його власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 268, 460, 472, 527, 528, 529 МК України, ч.1 п.1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Товар, вилучений протоколом про порушення митних правил, повернути ОСОБА_1 або уповноваженій особі в установленому законом порядку, після сплати всіх необхідних митних платежів.

Постанова суду у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.Д. Коблова