Рішення № 9000194, 21.12.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 грудня 2009 р.           Справа 7/79-09

за позовом: Приватного підприємства "МЕГАМІКС", м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОБУД ЛТД", м. Вінниця

про стягнення 5180,03 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : не з'явився.

          відповідача : Бевз О.І. - представник, довіреність б/н від 09.06.2009 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ТОВ "Новобуд ЛТД" на користь ПП "МегаМікс" боргу у розмірі 5180,03 грн. за поставлений останньому товар та 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою суду від 10.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.05.2009 року.

Однак 22.04.2009 року до господарського суду Вінницької області на ухвалу про порушення провадження у справі від 10.04.2009 року надійшла апеляційна скарга ТОВ "Новобуд ЛТД".

У зв'язку з надходженням апеляційної скарги та необхідністю направлення справи до апеляційної інстанції провадження у справі № 7/79-09 було зупинено до закінчення розгляду апеляційної скарги ТОВ "Новобуд ЛТД".

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 року було відмовлено відповідачу у прийнятті апеляційної скарги.

Справа з апеляційної інстанції до господарського суду Вінницької області надійшла 13.05.2009 року.

Ухвалою від 15.05.2009 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 16.06.2009 року.

Однак 10.06.2009 року до господарського суду Вінницької області надійшов електронний запит Житомирського апеляційного господарського суду щодо надіслання справи № 7/79-09 у зв'язку з надходженням касаційної скарги ТОВ "Новобуд ЛТД" на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 року.

Беручи до уваги викладене, провадження у справі було зупинено, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2009 року касаційну скаргу ТОВ "Новобуд ЛТД" залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 року у справі № 7/79-09 залишено без змін.

09.09.2009 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі ухвалою від 21.09.2009 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 08.10.2009 року.

Однак сторони в судове засідання не з'явились.

При цьому від позивача 06.10.2009 року надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (неможливість участі представника аргументується перебуванням представників у відрядженні в іншому місці) та надано ряд документів які витребовувались від нього.

Одночасно відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю забезпечити участь у судовому засідання його представника. На підтвердження вказаного суду надано копію наказу про відрядження юрисконсульта від 05.10.2009 року № 30-В та посвідчення про відрядження № 55.

В зв'язку з наведеними обставинами ухвалою суду від 08.10.2009 року розгляд справи відкладено до 29 жовтня 2009 року.

Позивач в судове засідання 29.10.2009 року не з'явився, документів, які вимагались від нього ухвалою від 08.10.2009 року не надав.

Разом з тим на адресу суду 27.10.2009 року надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Обґрунтовуючи необхідність відкладення розгляду справи позивач посилається на необхідність додаткової підготовки для належного виконання вимог ухвали суду та проведення взаємозвірки з відповідачем.

29.10.2009 року до суду надійшло письмове пояснення відповідача в якому останній крім іншого зазначає про пропуск позивачем позовної давності за вимогами які вказані у позовній заяві. Також відповідач вказує на неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката, які складають половину суми заборгованості. На думку відповідача, оскільки позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами заявлені позовні вимоги вони не можуть бути задоволені.

В судовому засіданні розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення відповідача суд відклав розгляд справи до 08.12.2009 року з огляду на неможливість вирішення спору за наявними доказами, неявку позивача та подане ним клопотання з метою забезпечення принципів рівності та змагальності судового процесу.

07.12.2009 року до суду надійшло письмове пояснення позивача по справі в якому він вказує на обґрунтованість та правомірність своїх позовних вимог долучивши до пояснення ряд первинних бухгалтерських документів. При цьому позивач у вказаному поясненні зазначає, що сума боргу в розмірі 5180,03 грн. є різницею між загальною вартістю товару, який було поставлено відповідачу та загальною сумою проведених останнім розрахунків за період дії господарських відносин між сторонами. Також представник позивача просить розглянути справу за його відсутності посилаючись на перебування у відрядженні.

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що учасниками судового процесу не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 08.12.2009 року оголошувалась перерва до 21.12.2009 року з метою підготовки повного тексту рішення.

Заслухавши доводи представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в сукупності судом встановлено наступне.

На підставі усних домовленостей між сторонами за період з 04.06.2004 року по 29.02.2008 року ПП "Мегамікс" поставило ТОВ "Новобуд ЛТД" товар на загальну суму 297404,83 грн., що підтверджується накладними № 40604 від 04.06.2004 року на суму 4753,56 грн., № 80703 від 08.07.2004 року на суму 1942,27 грн., № 90907 від 09.09.2004 року на суму 2745,44 грн., № 291003 від 29.10.2004 року на суму 2362,50 грн., № 241202 від 24.12.2004 року на суму 2980,94 грн., № 271201 від 27.12.2004 року на суму 3944,75 грн., № 50503 від 05.05.2005 року на суму 3189,60 грн., № 180804 від 18.08.2005 року на суму 4627,20 грн., № 071003 від 07.10.2005 року на суму 5296,80 грн., № 241105 від 24.11.2005 року на суму 4094,40 грн., № 160210 від 16.02.2006 року на суму 8362,30 грн., № 160211 від 16.02.2006 року на суму 5816,40 грн., № 300303 від 30.03.2006 року на суму 9639,72 грн., № 130401 від 13.04.2006 року на суму 12066,00 грн., № 230507 від 23.05.2006 року на суму 9349,42 грн., № 121005 від 12.10.2006 року на суму 21673,69 грн., № 21101 від 02.11.2006 року на суму 11682,62 грн., № 141202 від 14.12.2006 року на суму 19163,42 грн., № 8020701 від 08.02.2007 року на суму 20743,29 грн., № 22030705-М від 22.03.2007 року на суму 14142,50 грн., № 26040706-М від 26.04.2007 року на суму 15777,30 грн., № 26070713 від 26.07.2007 року на суму 19402,44 грн., № 4100708 від 04.10.2007 року на суму 41858,08 грн., № 29020801 від 29.02.2008 року на суму 51790,19 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯЛЛ № 007929, серія ЯЗТ № 816309, серія ЯИЯ № 352600, серія ЯМЧ № 276891, серія ЯМА № 213330, серія ЯОЮ № 196137, серія ЯОА № 190661, серія ЯНТ № 596797, серія ЯНТ № 596996, серія ЯНЗ № 201642, серія ЯМГ № 362271, серія ЯЛЛ № 007679, серія ЯКО № 424577, серія ЯКО № 424411, серія ЯИЯ № 352331, серія ЯИЯ № 352598, серія ЯИИ № 626626, серія ЯЗЛ № 713083, серія ЯЗТ № 816443, серія ЯНЗ № 212999 оригінали яких долучено позивачем до клопотання та пояснення по справі, які надішли до суду 06.10.2009 року та 07.12.2009 року відповідно.

Дослідивши вказані вище видаткові накладні та довіреності судом встановлено, що у ряді довіреностей зазначено номер накладної на яку видається довіреність, а в інших випадках номер та дата рахунку. Із зворотної сторони в графі найменування товару у довіреності зазначено сантехніка та її кількість прописом, яка співпадає із кількістю одиниць товару вказаного у відповідній видатковій накладній.

На думку суду, вказане свідчить про доведеність факту поставки товару позивачем відповідачу на суму 297404,83 грн..

Також судом встановлено, що за отриманий товар відповідачем проведено частковий розрахунок.

При цьому грошовими коштами було сплачено за період з 09.07.2004 року по 13.11.2008 року 284521,95 грн., що підтверджується реєстром банківських виписок по отриманих коштах вказаним у довідці позивача від 20.03.2009 року № 200309/01, яка засвідчена ВАТ "Банк "Український капітал"" та відповідними платіжними дорученнями із відмітками банківської установи.

Крім того, відповідачем було повернуто товар позивачу на суму 7702,84 грн., що вбачається із видаткових накладних від 24.12.2004 року № ВпостБН.В-0046 та від 19.11.2008 року № Бн.В-00828 оригінали яких долучено позивачем до пояснення, яке надійшло до суду 07.12.2009 року.

Слід зазначити, що хронологія проведення поставки товару, розрахунків за нього та сума заборгованості в розмірі 5180,03 грн. підтверджується також актами звіряння розрахунків від 31.12.2008 року № 565, від 24.04.2009 року № 608, від 27.10.2009 року № 702 (а.с.23, 79, т.1).

Таким чином борг відповідача за отриманий від позивача товар становить 5180,04 грн. (297404,83-(284521,95+7702,84)). При цьому суд зауважує, що саме таку суму боргу (5180,04 грн.) вказував при підписанні актів звірок взаємних розрахунків від 31.12.2008 року та від 27.10.2009 року відповідач.

В зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунків за отриманий товар в повному обсязі позивач надіслав на адресу останнього претензію № 17 від 23.03.2009 року в якій просив на протязі 7 днів з її отримання погасити суму заборгованості в розмірі 5180,03 грн.. Факт надіслання позивачем та отримання вказаної претензії відповідачем підтверджується наданими суду описом вкладення у цінний лист, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 8891977 (а.с.63-65, т.1).

Відсутність проведення розрахунків за поставлений товар спонукала позивача звернутись з позовом про стягнення боргу до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказувалось вище позивачем було заявлено претензію відповідачу з проханням здійснити погашення боргу.

В ч.2 ст.530 ЦК України зазначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу є обґрунтованою та правомірною.

При цьому судом враховано, що позивач невірно визначив суму заборгованості, яка виходячи із наданих сторонами документів складає 5180,04 грн.. Разом з тим, визначення розміру суми боргу (ціни позову) є прерогативою позивача, а тому суд задовольняє вимогу про стягнення боргу в заявленому розмірі (5180,03 грн.) враховуючи, що заявлений розмір боргу є меншим від того, який отриманий судом.

Приходячи до висновку про задоволення позову судом одночасно розглянуто заперечення відповідача стосовно позовних вимог який посилаючись на те, що позивач заявляв позовні вимоги по видатковим накладним від 04.06.2004 року, від 27.12.2004 року, від 16.02.2004 року, від 13.04.2006 року, від 12.10.2006 року вказував на проведення розрахунку за ними та навіть в деяких випадках переплату, а також зазначав на пропуск позивачем строку позовної давності.

Однак таке заперечення відповідача оцінюється судом критично виходячи з наступних міркувань.

Дослідженням та порівнянням судом видаткових накладних та платіжних доручень встановлено, що відповідач при здійсненні оплати за отриманий від позивача товар не у всіх випадках вказував в графі "Призначення платежу" у платіжних дорученнях номер і дату рахунку, який зазначався у видаткових накладних в графі "Підстава".

Зокрема в ряді випадків відповідач у платіжних дорученнях зазначав у графі "Призначення платежу", що оплата здійснювалась наступним чином: згідно договору б/н від 30.10.2006 року (платіжне доручення від 06.02.2007 року № 5494, від 13.12.2006 року № 4751, від 12.12.2006 року № 4739); згідно договору б/н від 03.01.2004 року (платіжне доручення від 10.09.2004 року № 1603); згідно договору б/н від 03.01.2002 року (платіжне доручення від 28.12.2004 року № 1803); згідно договору б/н від 08.10.2004 року (платіжне доручення від 16.05.2005 року № 2480, від 19.08.2005 року № 3512); згідно договору б/н від 23.05.2006 року (платіжне доручення від 13.10.2006 року № 3743) тощо.

Разом з тим, як вбачається із письмових пояснень сторін передача товару здійснювалась за відсутності письмового договору на підставі усних домовленостей.

В інших випадках судом виявлено неспівпадіння у номерах і датах рахунків, які вказані у видаткових накладних та які згодом зазначались у платіжних дорученнях: накладна від 30.03.2006 року № 300303 (підстава - рахунок-фактура № 280311 від 28.03.2006 року, платіжне доручення від 10.04.2006 року № 837 - згідно рахунку б/н від 10.04.2006 року); накладна від 04.10.2007 року № 4100708 (підстава - рахунок-фактура № 24090704 від 24.09.2007 року, платіжне доручення від 03.10.2007 року № 8812 - згідно рахунку № 24090704 від 03.10.2007 року); платіжне доручення від 06.05.2005 року № 2412 - призначення платежу - згідно рахунку № 281002 від 28.10.2004 року, в той час вказаний рахунок зазначений у видатковій накладній від 29.10.2004 року № 291003 і яка була оплачена згідно платіжного доручення від 08.11.2004 року № 1009.

Також судом виявлено, що відповідач в графі "Призначення платежу" у платіжному дорученні вказував на рахунки, які не були вказані у видаткових накладних: платіжне доручення від 26.09.2006 року № 3415, від 15.09.2006 року № 3267, від 04.09.2006 року № 3050, від 28.08.2006 року № 2907, від 23.08.2006 року № 2876, від 03.08.2006 року № 2519 (згідно рахунку б/н від 23.05.2006 року); платіжне доручення від 05.08.2008 року № 4226 (згідно рахунку б/н від 01.08.2008 року).

Відповідно до п.3.8 Розділу 3 постанови Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" в редакції постанови Правління Національного банку України від 15.04.2005 року № 132 "Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.".

Крім того, судом було здійснено порівняння вартості товару зазначених у видаткових накладних та перерахованих відповідачем коштів за отриманий товар в результаті чого виявлено співпадіння в ряді випадків.

В той же час із досліджених видаткових накладних та платіжних доручень із врахуванням викладеного вище вбачається, що залишались неоплаченими видаткові накладні № 40604 від 04.06.2004 року на суму 4753,56 грн., № 271201 від 27.12.2004 року на суму 3944,75 грн., № 160210 від 16.02.2006 року на суму 8362,30 грн., № 130401 від 13.04.2006 року на суму 12066,00 грн., № 121005 від 12.10.2006 року на суму 21673,69 грн. на загальну суму 50800,30 грн..

Взявши в якості доказів проведення розрахунків за вказаний вище товар платіжні доручення, які не співвідносяться з іншими видатковими накладними по вартості товару, а також видаткові накладні згідно яких здійснювалось повернення товару позивачу судом отримано 45620,26 грн. (видаткові накладні від 24.12.2004 року № ВпостБН.В-0046, від 19.11.2008 року № Бн.В-00828, платіжні доручення від 26.09.2006 року № 3415, від 15.09.2006 року № 3267, від 04.09.2006 року № 3050, від 28.08.2006 року № 2907, від 23.08.2006 року № 2876, від 03.08.2006 року № 2519, від 05.08.2008 року № 4226, від 13.11.2008 року № 5130, від 13.10.2006 року № 3743).

Виходячи з наведеного вище, сума боргу буде дорівнювати 5180,04 - (50800,3-45620,26).

Отже заперечення відповідача стосовно того, що ним було оплачено видаткові накладні в повному обсязі є хибним.

Стосовно посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності суд дійшов наступних висновків.

Згідно приписів ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частина 3 вказаної статті вказує, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Аналізуючи вказані вище норми цивільного законодавства в сукупності, беручи до уваги те, що відповідачем при сплаті грошових коштів у графі "Призначення платежу" не у всіх випадках вказувався номер і дата рахунку зазначеного у відповідній видатковій накладній (подекуди, про що вказувалось вище відповідачем робилось посилання взагалі на неіснуючі рахунки та договори), проведення відповідачем останніх розрахунків за отриманий товар в листопаді 2008 року суд приходить до висновку про те, що погашення боргу здійснювалось в порядку черговості починаючи із неоплачених видаткових накладних датованих раніше та переривання перебігу позовної давності проведенням оплати та повернення товару в 2008 році виходячи з чого відсутні підстави вважати, що позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності.

Крім цього, судом розглянуто вимогу ПП "Мегамікс" про відшкодування за рахунок позивача фактично понесених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2 000,00 грн. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи 10.03.2009 року між ПП "Мегамікс" (Замовник) та адвокатом Сацюком Д.А. (Повірений) укладено адвокатську угоду № 46/2-ю про надання юридичних послуг, відповідно до п.1 1 якої виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику юридичні послуги: представництво та захист інтересів замовника по справі за позовом ПП "Мегамікс" до ТОВ "Новобуд ЛТД" про стягнення заборгованості.

У п.4.1 сторони погодили вартість послуг у розмірі 2 000,00 грн.. Крім цього в матеріалах справи наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3199 від 31.01.2008 року видане гр.Сацюку Д.А. та платіжне доручення № 447 від 17.03.2009 року про сплату адвокату 200,00 грн. (призначення платежу - оплата за юридичні послуги згідно адвокатської угоди № 46/2-ю).

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

Однак при цьому суд звертає увагу на п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" наголошується на тому, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 року № 04/079 зі справи № 36/207 також наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката

При цьому судом враховано явну неспіврозмірність заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в порівнянні із ціною позову виходячи з того, що розмір позовних вимог складає 5180,03 грн. в той час як заявлені до стягнення витрати на оплату послуг адвоката складають 2000,00 грн., що становить 38,61 % від ціни позову.

Також судом взято до уваги те, що спір по своїй суті не належить до категорії складних (майновий спір про стягнення боргу за поставлений товар) та те, що представник позивача жодного разу не з'явився в судове засідання.

Враховуючи викладене вище в сукупності суд дійшов висновку про те, що відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в даній справі слід покласти на відповідача в сумі 400,00 грн..

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає суму основного боргу відповідача перед позивачем доведеною.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача відносно позовних вимог не є переконливими та не можуть слугувати підставою для відмови в позові.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України. Витрати на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача в сумі 400,00 грн. з врахуванням мотивів викладених вище.

Керуючись ст.ст. 11, 256, 257, ч.1 ст.261, ч.ч.1, 3 ст.264, ст.ст.509, 525, 526, 527, 530, 534, ч.ч.1, 2 ст.614, ч.1 ст.625, ст.ст. 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.3 ст. 48, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд ЛТД", вул. Порика, 28, м. Вінниця, 21030 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 23060157) на користь Приватного підприємства "Мегамікс", вул. Полутанова, 21, 0фіс 411, м. Київ, 04114 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32498160) - 5180 грн. 03 коп. - боргу, 400 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, 102 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 грудня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ПП "МегаМікс", вул. Полупанова, 21, офіс 411, м. Київ, 04114

3 - відповідачу - ТОВ "Новобуд ЛТД", вул. Порика, 28, м. Вінниця, 21030.