Рішення № 8983954, 09.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 квітня 2010 р.           Справа 9/41-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Тетра ПАК ", код ЄДРПОУ 20016121 ( 04655, вул. Межигірська, 82, м. Київ)

до: Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", код ЄДРПОУ 30807701(вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область)

позов на суму 91076,66 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.                                        

Представники сторін:

позивача: Гендель В.А. - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Тетра ПАК " (м. Київ) 91076,66 грн. за неналежне виконання зобов'язань по договору оперативної оренди № 51-07-73OD який був укладений між сторонами 03 жовтня 2007 року.

12.02.2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/41-10 та призначено її до розгляду на 31.03.10р.

У зв"язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 09.04.10р.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.10р. подав письмове пояснення б/н від 08.04.10р., яким уточнив позовні вимоги, у зв"язку з перерахуванням суми пені, виходячи із подвійної ставки НБУ за кожень день прострочки. Таким чином просить стягнути з відповідача 85824,93 грн., з них: 77608,62 грн. - основного боргу, 7193,42 грн. - пені, 1022,89 грн. - 3% річних.

Розглянувши вказане уточнення, суд дійшов висновку, що позивач фактично зменшує позовні вимоги, відповідно до ст. 22 ГПК України суд приймає зменшення розміру позовних вимог, оскількі ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небуть права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 09.04.2010 року не направив, однак подав 09.04.10р. через канцелярію суду відзив № б/н від 08.04.10р. на позовну заяву , яким проти позову заперечив, мотивуючи тим, що визначення ціни орендної плати в євровому еквіваленті в перерахунку на гривні є незаконним, а положення п. 5.2., 5.3. договору є недійсними, оскільки суперечать п. 1. постанови КМУ від 18.12.98р. № 1998.

Суд, розглянувши поданий відповідачем відзив на позовну заяву, не вбачає підстав для його врахування. Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користуванням майном. Таким чином законодавець або сторони договору найму можуть проводити періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Перегляд розміру плати за користування майном може бути передбачений договором найму. В такому випадку сторони мають передбачити періодичність перегляду суми орендної плати, а також обставини, з якими може бути пов'язаний такий перегляд (наприклад, зміна цін на енергоресурси, зміна курсу гривні по відношенню до іноземних валют тощо).

Разом з тим, слід зазначити, щодо вимог відповідача про визнання положеннь п. 5.2., 5.3. договору недійсними, мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову.

Також відповідачем було подано клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв"язку з неможливістю явки представника позивача, через перебування у відрядженні в Львівському апеляційному господарському суді.

Вказане клопотання судом відхиляється, зважаючи на таке.

Положення ст. 28 ГПК України не позбавляють права керівника Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" направити до суду іншого довіреного представника з відповідними повноваженнями для представництва інтересів підприємства в суді, однак цього зроблено не було.

Поряд з цим, до поданого клопотання не додано належних доказів в підтвердження перебування представника відповідача в м. Львові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

03.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Тетра ПАК " (м. Київ) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область) укладено договір оперативної оренди № 51-07-73OD.

Відповідно до п. 3.1. предметом договору оперативної оренди є надання обладнання орендарю в оперативне орендне користування і для комерційної експлуатації протягом строку оренди.

Згідно п. 3.2. договору орендар використовуватиме і належним чином експлуатуватиме обладнання протягом строку оренди від дати підписання Акта введення обладнання в експлуатацію.

При доставці обладнання сторони повинні скласти акт приймання (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 13.1 договір набирає чинності від дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2007р., якщо інше не встановлено письмовою угодою сторін. Даний договір вважається автоматично продовженим на один рік у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити договір. Дане повідомлення повинно бути відправлено не менше, ніж за 30 календарних днів до дати закінчення терміну оренди.

Відповідно до п. 5.1. договору сторони передбачили, що за використання обладнання, орендар, починаючи з місяця підписання договору виплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 5007 грн., включаючи ПДВ., в місяць. Пункт 5.2. договору передбачає, що орендна плата підлягає зміні у разі збільшення курсу євро за наступною формулою Со=Сі (Ко/Кп), де Со - орендна плата, яка підлягає оплаті Орендарем на дату платежу, Сі - орендна плата відповідно до п. 5.1. цього договору, Ко - офіційний курс гривні до Євро на момент оплати, Кп - офіційний курс гривні до Євро на дату даного договору. В такому випадку орендодавець виставляє додатковий рахунок (кредит ноту) на різницю, спричинену зміною курсу обміну гривні на євро. У випадку встановлення додаткового рахунку - такий рахунок має бути сплачений орендодавцем протягом 5 робочих днів з дати його виставлення. (п. 5.3. договору).

Згідно п. 5.4. сторони погодили, що виставлення орендодавцем додаткових рахунків (кредит-нот) є підтвердженням зміни орендної плати та також є підставою для зміни заборгованості та фіксує суму зміни такої заборгованості. Якщо протягом 3 робочих днів дана сума, згідно рахунку (кредит ноти) не буде письмово оскаржена, тоді заборгованість вважається узгодженою.

В п. 5.6. договору зазначено, що орендодавець виставлятиме орендарю рахунки-фактури на сплату орендної плати на щомісячній основі. Орендна плата нараховується щомісячно згідно акта виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.7. договору орендар повинен здійснювати переказ платежів орендної плати протягом 5 календарних днів від дати виставлення рахунків орендодавцем, але не пізніше 5 банківських днів з початку місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу в оперативне орендне користування обладнання, визначене в додатку № 1 до договору: TCAP21, серійний номер 75600/17365, відповідно до акту приймання цього обладнання. Про належне виконання позивачем своїх зобов"язань за договором свідчать також, підписані сторонами акти виконаних робіт за період дії договору.

Проте, всупереч порядку виплати орендної плати, обумовленому в розділі 5 договору, відповідач станом на 01.02.2010р. сплатив лише 95848,44 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а. с. 20-30).

З березня 2009р. відповідач перестав виконувати свої зобов"язання по сплаті за оренду обладнання. Станом на 01.02.2010р. відповідач не сплатив позивачу грошову суму в розмірі 77608,62 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи та погодженими сторонами актами виконаних робіт в період з 31.03.2009р. по 31.12.2009р.

Це підтверджується також документами, доданими до супровідного листа від 08.04.10р.: підписаним сторонами актом звіряння розрахунків сторін по усім укладеним сторонами контрактам і в тому числі по договору оперативної оренди № 51-07-73 OD від 03.10.2007р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2009р. складала 18991953,66 грн. та звітом про стан рахунку позивача за контрактами з відповідачем за той же період, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2009р. теж склала 18991953,66 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 9.2. договору сторони погодили, що будь-які спори, розбіжності або претензії, що можуть виникнути з цієї угоди або у зв"язку з нею, або порушення, припинення дії чи недійсність цієї угоди, мають бути вирішені у спосіб, що встановленим діючим законодавством України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До договору оперативної оренди № 51-07-73OD від 03.10.2007р. застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Відповідно до ст. ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по договору № 51-07-73OD від 03.10.2007р. належним чином.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов"язання по сплаті за оренду обладнання виконував не належним чином. У зв"язку з цим за ним утворилась заборгованість в сумі 77608,62 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу та підписаний сторонами 31.10.09р. акт звіряння розрахунків.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором оперативної оренди № 51-07-73OD від 03.10.2007р. підлягають задоволенню в сумі 77608,62 грн. -основного боргу, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 7193,42 грн. - пені та 1022,89 грн. - 3 % річних. Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи, нарахування пені позивачем здійснено за період, який перевищує шість місяців.

Виходячи з викладеного, судом проведено розрахунок пені за допомогою програми Бази даних "Законодавство" по кожному рахунку-фактурі окремо, а саме за періоди: з 06.04.09р. по 06.10.2009р., з 06.05.09р. по 06.11.09р., з 04.06.09р. по 04.12.09р., з 06.07.09р. по 06.01.10р., з 06.08.09р. по 01.02.10р. з 06.09.09р. по 01.02.10р. з 06.10.09р. по 01.02.10р. з 05.11.09 р. по 01.02.10р., з 06.12.09р. по 01.02.10р., з 06.01.10р. по 01.02.10р., в результаті чого судом отримано 5962,15 грн. Оскільки отримані в результаті перерахунку судом суми є меншими від тих, які заявлено позивачем суд відмовляє в стягнені 1231,27 грн. - пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1022,89 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату за оренду обладнання підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно чинного законодавства, є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 12.02.2010р. та 31.03.10 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним договором оперативної оренди, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", код ЄДРПОУ 30807701 (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Тетра ПАК ", код ЄДРПОУ 20016121, вул. Межигірська, 82, м. Київ (п/р 26007003031500 в ПАТ "ІНГ Банк Україна" МФО 300539) 77608,62 грн. - основного боргу, 5962,15 грн. - пені, 1022,89 грн. - 3% річних, 845,94 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 232,61 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 1231,27 грн. пені відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( 04655, вул. Межигірська, 82, м. Київ)

3 - відповідачу (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область)