Рішення № 9000190, 18.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

18.12.2009Справа №2-2/3242.1-2009 За позовом - ТОВ "Слав'янська єдність" ( м. Сімферополь, вул. Куйбишева, буд.35, каб. 210; м. Євпаторія, вул. Маяковського, 2; м. Євпаторія, вул.. Кірова, 29)

До відповідача Приватного підприємства "Архітектурна майстерня "Новий Проект" (95000, м. Керч, вул. Франко, 54)

Про розірвання договору №22-02/2007 від 22.2.2007 р. та стягнення 48 114,00 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Позивач: Корольков – адвокат, довіреність у справі.

Відповідач: Ємельянов – представник, довіреність у справі.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 48 114,00 грн. заборгованості та розірвати договір №22-02/2007 від 22.02.2007р. на проведення науково – технічних робіт по розробленню нового генерального плану села Углове Бахчисарайського району.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір від 22.02.2007р. №22-02/2007 на проведення науково-технічних робіт по розробці нового плану села Углове Бахчисарайського району. Відповідно до вимог вказаного договору відповідачу були переданий аванс у сумі 48114,00коп. Порушуючи вимоги договору, відповідач роботи, відповідно до взятих на себе зобов’язань, не виконав, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник позивача 24.9.2009р у судовому засіданні надав суду пояснення до позову від 23.09.2009 р. №238, у якому зазначено, що всі доводи відповідачі, які викладені у касаційній скарзі, не відповідають дійсності.

20 жовтня 2009 року судове засідання відбулося за участю представника позивача – Королькова (адвокат, довіреність у справі) та представника відповідача – Ємельянова (довіреність у справі).

Представник позивача 20.10.2009р у судовому засіданні надав суду пояснення від 20.10.2009 р. №302 до позову, у якому зазначено, що всі доводи відповідачі, які викладені у касаційній скарзі, не відповідають дійсності.

У судовому засіданні оголошувалися перерви на 17.11.2009р, 26.11.2009р та 30.11.2009р. Після перерв судові засідання були продовжені за участю тих же представників сторін.

30 листопада 2009 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив від 30.11.2009р на позовну заяву, відповідно до якого просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, на підставі того, що, як зазначає відповідач, у матеріалах справи є документи, які підтверджують факт належного виконання відповідачем на користь позивача робіт, відсутні претензії з боку позивача щодо неналежного виконаних робіт відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, а стаття 16 цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У силу п.8.ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів являється відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Крім того, згідно підпункту 2 частини 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема припинення правовідношення.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управомоченной стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управомочена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ст. 224 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. При невиконанні зобов'язання виконати певну роботу управомоченна сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання третім особам і вимагати відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов'язання.

Відповідно до вимог п.2 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Особа, що порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявністю її провини, якщо інше не встановлене договором або законом, особа є невинною, якщо доведе, що прийняла всі залежні від неї заходи по належному виконанню зобов'язання, відсутність своєї провини доводить особа, що порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України).

Відповідальність є наслідком правопорушення, склад якого утворюють суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідносини, в які вступили кредитор і боржник. Суб'єктивну сторону цивільного правопорушення утворює провина. Об'єктивну сторону правопорушення створюють: - наявність збитків, протиправність поведінки боржника, що виразилася в невиконанні або неналежному виконанні узятого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.

Отже, за загальними принципами відповідальності за надання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно - наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Підстави для розірвання договору передбачені ст.651 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Дослідивши представлені докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

22.02.2007 року між ТОВ «Слов'янська єдність» та ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект» було укладено договір №22-02/2007 на виконання науково-технічних робіт з розробки нового генерального плану села Углове Бахчисарайського району.

Відповідно до вимог Договору від 22.02.2007 року ТОВ «Слов'янська єдність» були передані ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект» вхідні дані й відповідно до вимог п.2.2 Договору - 23.4.2007 року перерахований аванс у сумі 48 114,00 грн.

ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект» відповідно до вимог п.1.2. взяло на себе зобов'язання виконати роботи відповідно до вимог чинного законодавства України й згідно технічних, наукових, економічних і інших вимог.

Згідно з умовами договору відповідач прийняв на себе зобов’язання по виконанню науково-технічних робіт з розробки нового генерального плану села Углове Бахчисарайського району які передбачені у додатку №2 до договору та складаються з наступних етапів: 1) розробка технічного завдання на проектування; 2) розробка нового генерального плану села Углове Бахчисарайського району; 3) захист проекту на містобудівної раді.

Для виконання кожного з етапів був встановлений термін виконання котрий складав: 10 діб для розробки технічного завдання на проектування та 23 доби для розробки нового генерального плану села Углове Бахчисарайського району що становило разом 33 доби. Термін захисту проекту на містобудівної раді сторонами не узгоджувався.

Згідно відзиву наданому у ході судового розгляду справи відповідач стверджує що роботи були виконані належним чином, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі матеріалів від 07.8.2007 року за яким відповідач передав, а позивач прийняв виконані два екземпляри проекту розширення села Углове для перевірки та Акта прймання-передачі робіт за №1 від 17.8.2007 року який було складене про те, що виконавець – відповідач по справі, виконав замовнику – позивачу по даній справі, згідно до вимог вищезазначеного Договору роботи, а саме: провів науково-технічні роботи по розробці нового генерального плану села Углове Бахчисарайського району, відносно яких позивач по даній справі претензій до відповідача не мав.

От же виконання робіт по розробці нового генерального плану села Углове Бахчисарайського району тривало більш ніж чотири місяця замість передбачених договором 33 діб.

Відповідно до листа вих.№280 від 08.11.2007р., відділом містобудування й архітектури Бахчисарайської районної державної адміністрації розглянутий «Проект розширення села Углове Бахчисарайського району 111.28-ГП Генеральний план», розроблений ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект» та відмовлене в узгодженні даного проекту з підстав: - проект виконаний організацією, що не має ліцензію на роботи з містобудівного проектування; - робота виконана без завдання на проектування, погодженого у встановленому порядку (розробка даного завдання була однієї з обов'язків Відповідача за договором №22-02/2007 етап 1 тимчасового плану виконання робіт); - проект виконаний безграмотно й непрофесійно, з повним ігноруванням і зневагою до Закону України « Про планування й забудові територій», ДБН 360-92, ДБН Б.1-3-97, ДБН Б.1-1-93, ВСН-38-82.

Додатково листом вих.№167 від 25.11.2009 року відділом містобудування й архітектури Бахчисарайської районної державної адміністрації був зроблений поглиблений аналіз «Проекту розширення села Углове Бахчисарайського району 111.28-ГП Генеральний план», розробленого ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект» згідно якого даний проект виконаний в обсязі не відповідному вимогам діючого законодавства що унеможливлює його використання як науково-технічної роботи.

На вимогу суду Відповідач не надав ліцензію на роботи з містобудівного проектування - розроблення Генерального плану, передбачену для таких видів робіт.

З огляду на зазначене відповідач в ході розгляду судом спору не надав суду належних доказів виконання згідно з умовами Договору №22-02/2007 від 22.02.2007 року - технічного завдання на проектування та доказів захисту проекту на містобудівної раді.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновків про неналежне виконання відповідачем умов договору №22-02/2007 від 22.02.2007 року укладеного між ТОВ «Слов'янська єдність» та ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект» на виконання науково-технічних робіт з розробки нового генерального плану села Углове Бахчисарайського району.

Судом в ході розгляду спору встановлено, що на виконання відповідачем умов договору, та незважаючи на підписання сторонами Акту виконаних робіт, роботи відповідачем у розумінні вимог ст.526 ЦК України не виконані, отже відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, що дало позивачу право у відповідності з п.2 ст.612 ЦК України відмовитися від прийняття виконання робіт у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання й втратою до нього інтересу, та звернутися вимогою відшкодування всіх понесених позивачем збитків.

В зв’язку з не виконанням ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект» робіт у відповідності з взятими на себе зобов'язаннями 06.09.2007 року відповідачу відповідно до умов Договору була спрямована претензія про розірвання договору й відшкодування збитків.

Відповіді на претензію позивачем отримано не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог тоді як він такі до суду не надав.

Відповідач при розгляді даної справи не представив до суду доказів належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем відповідно до вимог діючого законодавства, або доказів відсутності своєї провини в неналежному виконанні зобов'язань.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Слов'янська єдність» щодо розірвання договору №22-02/2007 укладеного 22 лютого 2007 року між ТОВ «Слов'янська єдність» та ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект» на проведення науково-технічних робіт з розробки нового генерального плану села Углове Бахчисарайського району та стягнення збитків в сумі 48114,00 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку не встановлено за рішенням суду.

Те саме убачається з норм Цивільного кодексу України, у ч.3 ст.653 якого зазначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Також позивач просить віднести на відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 5000,00грн.

Відповідно до ст..44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, які при задоволенні позову, відповідно до ст..49 ГПК України, відносяться на відповідача.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 ЗУ «Про адвокатуру»).

Між позивачем та адвокатом Корольковим О.М., що діє на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №807 від 28.3.2003р, був укладений договір про надання юридичних послуг від 30.8.2007р.

Факт надання юридичних послуг адвокатом позивачу, у зв’язку з невиконанням відповідачами своїх зобов’язань, на суму 5 000,00грн підтверджується матеріалами справи, а саме договором про надання юридичних послуг від 30.8.2007р, довіреністю на представлення інтересів та платіжним дорученням №1273 від 14.8.2008р про сплату послуг адвокату за договором від 30.8.2007р.

Давши оцінку матеріалам позовної заяви та справи, що розглядається, суд прийшов до висновку про відповідність вартості витрат, понесених Корольковим О.М. при підготовці позовної заяви та участі у розгляді справи (значність предмету позову, складність доведення підстав і предмету позову, підготовка і підбір значної кількості документів, необхідних для доведення позовних вимог та інш.), розміру заявленої до стягнення вартості послуг адвоката.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу та витрати на оплату послуг адвокату відповідно до ст..ст.44, 49 ГПК України віднести на відповідача.

У судовому засіданні оголошувалася перерва на 18.12.2009р для оголошення рішення.

Рішення оголошене 18.12.2009р

Керуючись ст.ст. 49,77,82,84,85, ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір №22-02/2007 укладений 22 лютого 2007 року між ТОВ «Слов'янська єдність» (м. Сімферополь, вул. Куйбишева, буд.35, каб. 210; м. Євпаторія, вул. Маяковського, 2; м. Євпаторія, вул.. Кірова, 29, р/рахунок 26006133021001 у ФОАО «МКБ», КРД м. Сімферополь, МФО 384685, ЄДРПОУ 31187612) та ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект» (95000, м. Керч, вул. Франко, 54, р/р 26009047993200 у Ф ВАТ АКИБ «Укрсиббанк» м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 34406484) на проведення науково-технічних робіт з розробки нового генерального плану села Углове Бахчисарайського району.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Новий проект» (95000, м.Керч, вул.І.Франко, буд.54, р/р 26009047993200 у Ф ВАТ АКИБ «Укрсиббанк» м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 34406484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська єдність» (м.Сімферополь, вул.Куйбишева, буд.35, каб.210, м. Євпаторія, вул. Маяковського, 2; м. Євпаторія, вул.. Кірова, 29, р/рахунок 26006133021001 у ФОАО «МКБ», КРД м. Сімферополь, МФО 384685, ЄДРПОУ 31187612) збитки в розмірі 48 114,00 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 566,14 грн., витрати на інформаціонно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. та витрати на оплату послуг адвокату в розмірі 5000,00 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.