Постанова № 9000185, 10.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.12.2009Справа №2-24/16084-2006А

За адміністративним позовом – Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський ремонтно-механічний завод» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 4 км)

до відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя ( 95013, АР Крим, 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Д. Ульянова, 6)

про визнання вимоги нечинною.

За участю представників сторін:          

Від позивача - Лавренюк М.А., в.о. голови правління

Від відповідача – не з’явився

Суть адміністративної справи: Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольський ремонтно-механічний завод» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя про визнання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя № Ю-1855 від 04.09.2006р. нечинною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на адресу позивача була спрямована вимога про сплату недоїмки зі внесків, яка утворилась у липні 2006 р., проте як стверджує позивач, сума страхових внесків за липень 2006 р. була сплачена ним у повному обсязі та у строки, встановлені законодавством, а тому вимоги відповідача щодо донарахування суми недоїмки у розмірі 7977,04 грн. є необґрунтованими, а вимога № Ю-1855 від 04.09.2006 р підлягає визнанню нечинною.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 04 грудня 2006 року провадження по справі зупинено до розгляду справи №2-5/2962-2006р. та набрання рішенням із вказаної справи законної сили.

Господарський суд АР Крим встановив, що 28 квітня 2009 року Господарським судом АР Крим винесено постанову по справі №2-22/2962-2006А (2-5/2962-2006) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський ремонтно-механічний завод» до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя про скасування вимоги, якою позов Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський ремонтно-механічний завод» задоволено - скасовано вимогу про сплату боргу № Ю-2788 від 03.11.2005р., стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський ремонтно-механічний завод» 3,40 грн. Господарський суд АР Крим встановив, що вказана постанова набрала законної сили, на підставі чого суд ухвалою від 21.10.2009 р. поновив провадження у справі та призначив справу до слухання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судовому засіданні не забезпечив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" зареєстроване в Управлінні ПФУ в Київському районі м. Сімферополь АРК як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно преамбулі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “ №1058 від 09.07.03 р. (тут і далі редакція станом на час виникнення спірних відносин) вказаний Закон, розроблений згідно Конституції України і Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і сплату пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, які формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених вказаним Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду і фінансування за рахунок його коштів витрат на сплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових сплат застрахованим особам, членам їх сімей і іншим особам, передбаченим вказаним Законом.

Відповідно до п. 6. ст. 17 Закону України № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлений термін та у повному обсязі страхові внески.

Також відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України № 1058- IV страхувальники, до яких відноситься позивач, зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників – підприємств є календарний місяць.

Згідно з п. п. 2,3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” суми страхових внесків, вчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками в строки, зазначені ст. 20 даного Закону, вважаються простроченою заборгованістю по сплаті страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені й застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою й у строки, зазначені правлінням Пенсійного фонду, направляють страхувальникам, що мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно до положень п. п. 3.1 п. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, та у строк 10 робочих днів від дня одержання якого страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Позивачем було отримано вимогу про сплату боргу № Ю –1855 від 01.09.2006 р., відповідно до якої у відношенні позивача було визначено недоїмку по страховим внескам у розмірі 7977,04 грн. станом на 01.09.2006р.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 5.1.2 Інструкції “Про порядок нарахування і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 (тут і далі редакція станом на час виникнення спірних відносин) нарахування страхових внесків здійснюється на суми, які не зменшені відповідно до законодавства про податок на доходи фізичних осіб, та на суми податків, інших обов'язкових платежів і внесків, що відповідно до законодавства сплачуються із зазначених сум, та суми утримань, що здійснюються відповідно до законодавства або за договорами позики, придбання товарів та виплат тощо, або на інші цілі за дорученням отримувача.

Відповідно до п. 5.1.3 вказаної Інструкції страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до п. 5.1.4 вказаної Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.1.5 вказаної Інструкції у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) у розмірах, установлених для страхувальників.

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах.

Відповідно до п. 8.1 вказаної Інструкції суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до п. 10.11 вказаної Інструкції у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Судом встановлено, що відповідно до вищевказаних норм позивачем 17.08.2006 р. був складений та наданий відповідачу розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень 2006 р., відповідно до якого позивачем визначено суму страхових внесків, що підлягають сплаті за липень 2006 р. у розмірі 24950,22 грн.

Як зазначалось, відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України № 1058- IV позивач повинен був сплатити страхові внески за липень 2006 р. до 20 числа серпня 2006 р.

З матеріалів справи, зокрема з виписок з банківського рахунку позивача, вбачається, що 21.07.2006 р. позивачем на рахунок відповідача було сплачено 200,00 грн., 200,00 грн., 4500,00 грн., 5500,00 грн. із призначенням платежу – внески до ПФУ за липень 2006 р., 04.08.2006 р. позивачем сплачено 1200,00 грн., 10000,00 грн. також із призначенням платежу - внески ПФУ за липень 2006 р., 15.08.2006 р. сплачено 3000,00 грн. з призначенням платежу - внески до ПФУ за липень 2006 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що станом на 21.07.2006 р. за позивачем значиться переплата по внескам до ПФУ у розмірі 3685,18 грн.

Таким чином судом встановлено, що позивачем у повному обсязі та у строки, встановлені законодавством були сплачені страхові внески до ПФУ за липень 2006 р. у розмірі 24950,22 грн.

Як вбачається з вимоги № Ю-1855 від 04.09.2006р., відповідачем нарахована позивачеві заборгованість зі сплати страхових внесків станом на 01.09.2006р. у розмірі 7977,04 грн. (а.с. 7).

У позовній заяві та у судовому засіданні позивач посилається на те, що вказана недоїмка нарахована за липень 2006р., оскільки внески за серпень 2006р. він повинен був сплатити до 20.09.2006р., тоді як вимога датована 04.09.2006р., а дату, на яку розрахована недоїмка, вказано 01.09.2006р.

Крім того, позивач посилається також на те, що вказана недоїмка розрахована відповідачем з врахуванням вимог про сплати недоїмок та фактичних сплат коштів позивачем за довготривалий час, а саме з 2004р. Згідно з поясненнями позивача, відповідачем сплачені грошові кошти зараховувались без врахування призначень платежів в оплату недоїмок, що визначені іншими вимогами. Вказані вимоги також оспорюються позивачем у суді.

Відповідач відзиву на позовну заяву, а також розрахунок до оспорюваної вимоги не надав.

Постановою Господарського суду АР Крим від 28.04.2009 р. у справі № 2-22/2962-2006А, яка набрала законної сили, за позовом ВАТ «Сімферопольський ремонтно-механічний завод» до Управлення ПФУ у Київському районі м. Сімферополя про скасування вимоги № Ю-2788 від 03.11.2005 р., позов ВАТ «Сімферопольський ремонтно-механічний завод» був задоволений, вимога № Ю-2788 від 03.11.2005 р. була скасована.

При цьому судовим рішенням встановлено, що станом на 01.11.2005 р. недоїмка, визначена у спірній вимозі була сплачена позивачем у повному обсязі, а тому вимога від 03.11.2005 р. була винесена необґрунтовано, безпідставно та передчасно.

Згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи № 23 від 20.10.2006р., яка була призначена у справі № 2-22/2962-2006А, встановлено, що станом на 14.11.2005р. заборгованість ВАТ "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" по сплаті внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування не встановлена.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, при розгляді справи судом встановлено, що позивач у повному обсязі сплатив суму внесків, нарахованих за липень 2006 р.

За який період відповідачем нарахована недоїмка у розмірі 7977,04 грн., та чи обґрунтовано вона нарахована, з матеріалів справи не вбачається.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Відповідач належним чином не довів правомірності зарахування коштів позивача в рахунок заборгованості, яка не була підтверджена документально та у судовому порядку була встановлена її відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вказаного, зокрема сплати позивачем внесків за липень 2006р., відсутності у нього заборгованості за попередній період, суд дійшов висновку, що відповідачем спірна вимога № Ю –1855 від 04.09.2006 р., відповідно до якої у відношенні позивача було визначено недоїмку по страховим внескам у розмірі 7977,04 грн., була винесена необґрунтовано та безпідставно.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 14.12.2009 р.

Керуючись частиною 1 статті 71, статтями 94, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати вимогу про сплату недоїмки № Ю-1855 від 04.09.2006 р. Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя нечинною.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський ремонтно-механічний завод» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 4 км; ідентифікаційний код 00901499 ) 3,40 грн. судових витрат.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.