Рішення № 9000184, 14.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2009Справа №2-24/5606-2009

За позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, 13, ідентифікаційний код 05480536)

до відповідача - Фізичної особи - підприємця Гуділіна Віктора Дмитровича (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Красноармейська, 109, ідентифікаційний код 2264821412)

про стягнення 37 620,66 грн. та про виселення.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Рябенький А.С. – представник, довіреність № 495 від 22.01.2009р., посвідчення № 217.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Фізичної особи - підприємця Гуділіна Віктора Дмитровича про стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя суми заборгованості з орендної плати та експлуатаційних витрат у розмірі 37 620,66 грн. та про виселення Фізичної особи - підприємця Гуділіна Віктора Дмитровича з нежитлових приміщень, розміщених за адресою : м. Сімферополь, вул. Футболістів, 84.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі розпорядження Сімферопольського міського голови від 02.07.1999р. № 428 р та Договору оренди нежитлового приміщення № 503 від 21 січня 2000 року відповідачу було передано в оренду приміщення загальною площею 115,52 кв.м., розміщеного за адресою: м. Сімферополь, вул. Футболістів, 84 для розміщення складу по комплектації меблів.

Як зазначає позивач строк дії договору оренди сплинув 14.07.2009р., проте приміщення відповідачем не повернуто у передбаченому договором порядку.

Відповідачем також не виконувались зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів та експлуатаційних витрат, на підставі чого у Фізичної особи - підприємця Гуділіна Віктора Дмитровича сформувалась заборгованість, яка станом на 28.09.2009р. склала 36674,66 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 946,64 грн.

01 грудня 2009 року до Господарського суду АР Крим від Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя заборгованість з орендної плати та експлуатаційних витрат у розмірі 28143,26 грн.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.12.2009 р. зменшені позовні вимоги були прийняті судом до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У свою чергу стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ :

21.01.2000 р. між КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Гуділіним Віктором Дмитровичем (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 503 зі строком дії на 1 рік (а.с. 11).

Крім того, 02.06.2002 р. між КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Гуділіним Віктором Дмитровичем (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 503 зі строком дії на 1 рік (а.с. 12).

Також, 21.01.2003 р. між КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Гуділіним Віктором Дмитровичем (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 503 зі строком дії на 1 рік (а.с. 13).

У подальшому строк дії договору продовжувався за взаємною згодою сторін відповідними додатковими угодами до договору, а також змінювались деякі його умови.

Останньою угодою від 17.07.2008 р. до договору оренди № 503 від 02.07.2003 р. строк його дії був продовжений до 14.07.2009 р. включно (а.с.34).

Відповідно до п. 1.1 договору у редакції додаткової угоди до нього від 24.06.2005 р. Орендодавець, на підставі наказу ФДМ від 24.06.2005 р. № 397 передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Футболістів, 84, яке знаходиться на балансі КП ЖЕО Центрального району (а.с. 20-21).

Загальна площа приміщення, що орендується складає 115,52 кв.м., вартість якого визначена відповідно до незалежної експертної оцінки та складає 28118,00 грн. (п. 1.2 Договору у редакції додаткової угоди від 24.06.2005 р.).

Приміщення передаються в оренду для розміщення складу по комплектації меблів (п. 1.3 Договору у редакції додаткової угоди від 24.06.2005 р.).

Згідно з п. 3.1 договору у редакції угоди від 09.07.2007 р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ від 04.10.1995 р. № 786, зі всіма змінами та доповненнями, внесеними Постановами КМУ та складає без ПДВ за липень 2007 р. 1450,30 грн., розмір якої за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування за попередній місяць на індекс інфляції. Поверх орендної плати Орендар відшкодовує Орендодавцю витрати на утримання будинків та прибудинкових територій, пропорційно площі, яка займається. Ставки експлуатаційних розходів можуть змінюватися у відповідності від зміни цін на споживчому ринку та додаткового узгодження з Орендарем не потребують. Нарахування ПДВ на суму орендної плати та експлуатаційних розходів здійснюється та вноситься Орендарем у порядку, визначеному діючим законодавством (а.с.32).

Орендна плата та експлуатаційні розходи перераховуються Орендарем кожного місця не пізніше 25-го числа поточного місця (п. 3.2 Договору у редакції додаткової угоди від 24.06.2005 р.).

Відповідно до п. 5.2 договору у редакції від 24.06.2005 р. до обов’язків Орендаря відноситься своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та експлуатаційні розходи.

Відповідно до п. 6 угоди від 09.07.2007 р. до договору № 52503 від 02.07.2003 р., до угоди був доданий узгоджений сторонами розрахунок орендної плати та експлуатаційних розходів.

У подальшому наказом № 154 від 21.05.2008 р. КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя з 01.06.2008 р. затверджено ставку експлуатаційного відшкодування витрат по утриманню та експлуатації житлового фонду для орендарів та власників житлових та нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 9.3 договору у редакції додаткової угоди від 24.06.2005 р. орендна плата та експлуатаційні розходи сплачуються орендарем по день фактичної здачі приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що на день звернення з позовом до суду строк дії договору закінчився та відповідно до акту від 01.06.2009 р. відповідач повернув позивачу приміщення, що були отримані ним у оренду (а.с.65).

Проте, впродовж дії договору оренди за період з 01.08.2008 р. по 01.06.2009 р. відповідачем не проводилась у повному обсязі сплата орендної плати та експлуатаційних розходів, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 25356,20 грн. з орендної плати та експлуатаційних платежів відповідно до умов договору оренди № 503 від 02.07.2003 р., що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Слід зазначити, що відповідно до п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання за договором по оплаті орендних платежів та експлуатаційних розходів в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по сплаті орендних платежів та експлуатаційних розходів відповідно до умов договору № 503 від 02.07.2003 р. не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним існує заборгованість у розмірі 25356,20 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд відповідно до заяви про уточнення позовних вимог стягнути відповідача 2787,06 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 9.2 договору оренди у редакції додаткової угоди до нього від 24.06.2005 р. за несвоєчасне внесення орендної плати та експлуатаційних розходів Орендар сплачує пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (якою відповідно до ст.230 ГК України є пеня), якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розглянувши розрахунок пені, нарахованої за кожний місяць протягом серпня 2008 р. по травень 2009 р., у якому мале місце прострочення оплати орендних та експлуатаційних платежів за загальний період з 01.08.2008 р. по 25.11.2009 р., суд визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

А тому сума пені у розмірі 2787,06 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що підставою для зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, пені та виселення з займаного приміщення стало встановлення факту повернення майна відповідачем 01.06.2009 р., тобто до звернення позивача з відповідним позовом до суду, а тому суд вважає, що різниця розміру державного мита в частині зменшених позовних вимог слід покласти на позивача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 21.12.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гуділіна Віктора Дмитровича (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Красноармейська, 109, ідентифікаційний код 2264821412) на користь Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, 13, ідентифікаційний код 05480536; р/р 26004440117520 в КРФ АКБ СР «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі, МФО 324010) 25356,20 грн. заборгованості, 2787,06 грн. пені, 281,43 грн. державного мита та 176,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.