Рішення № 9000125, 16.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2009Справа №2-29/6078-2009 За позовом – Приватного підприємства «Баядєра» (84646, Донецька обл.., м. Горлівка, вул. Кірова, 33; поштова адреса: 95047, м. Сімферополь, вул. Хімічна, 3/10, код ЄДРПО України 13491057).

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, буд. 17-А, код ЄДРПО України 34700645).

Про стягнення 8612,77 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Терещенко І. Є., довіреність б/н від 03.08.2009р., представник.

Від відповідача – Міндіч М.О. – представник, довіреність від 12.01.2009р. № 23.

Суть спору: Приватне підприємство «Баядєра» звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» про стягнення заборгованості в сумі 8621,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує грошові зобов’язання за договором поставки.

Відповідач у відзив на позов, посилається на те, що позивачем не надано, як доказ виникнення у відповідача обов’язку по сплаті за поставлену продукцію, податкових накладних якими було поставлено товар, а також відповідач посилається, що із п. 5.6 договору поставки неможливо встановити з якого саме моменту починається перебіг 30 календарних днів, протягом яких належить оплатити отриманий товар, тому останній вважає, що строк оплати товару не настав.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін суд –

встановив:

Між Приватним підприємством «Баядєра» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (продавець), укладений договір поставки від 07.09.2007р. № 1226.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару та підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної або інших документів, що мають юридичну силу.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за отриманий товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів.

На підставі договору, позивач поставив відповідачу товар загалом на суму 324 405,93 грн.

Відповідач у свою чергу оплатив товар частково, на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 8621,77 грн. за накладними № 308249 від 03.06.2009р., № 310179 від 16.06.2009р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.

Стаття 32 ГПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає доводи відповідача відносно того, що він не укладав вказаний вище договір поставки у зв’язку з чим не повинен дотримуватися строку оплати товару, зазначеним у ньому.

З договору поставки (а.с. 7-12) вбачається, що він укладений він імені відповідача директором Яковлєвою ОЛ. та скріплений печаткою відповідача. Крім того, факт укладення відповідачем цього договору, підтверджується протоколом розбіжностей до нього (а.с. 26).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Враховуючи наведені норми та положення п. 1.2 договору, відповідач отримав право власності на товар, що поставлявся за вказаним договором, в день прийняття товару. Проти факту отримання товару на суму боргу, відповідач не заперечує.

Таким чином, суд вважає, що 30-ти денний строк для оплати отриманого відповідачем товару, повинен розраховуватися з моменту отримання товару відповідачем, що і зроблено позивачем.

Відповідач не представив суду належних доказі відсутності заборгованості, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, ст.82 - 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, буд. 17-А, код ЄДРПО України 34700645) на користь Приватного підприємства «Баядєра» (84646, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Кірова, 33; поштова адреса: 95047, м. Сімферополь, вул. Хімічна, 3/10, код ЄДРПО України 13491057) заборгованість в сумі 8621,77 грн., витрати п сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.